"Карнауховский плацдарм. Что нам еще неизвестно" - такой была тема майского заседание краеведческого общества "Днепродзержинск-Каменское". Виктор Ольгашко на основе архивных документов, в частности из фондов Германии, а также американских микрофильмов, созданных в 1965 году на основании уцелевших немецких архивов, рассказал о своих открытиях по этой теме.
"Ежегодно в мае темы докладов посвящены периоду второй мировой войны. Но нас интересуют не только архивные документы, связанные с этим промежутком времени, - сказала во вступительном слове руководитель общества Татьяна Герасюта. - Нас еще волнует состояние захоронений на военном кладбище по улице Скалика, когда одна за другой пропадают надгробные таблички. Мы обращались в разные инстанции, чтоб восстановить правильность написания на них фамилий и имен, захороненных там людей. Но, увы, движения никакого не происходит".
Член поисковой организации "Поиск Днепр" Виктор Ольгашко предупредил, что не знает насколько полно ему удастся раскрыть тему Карнауховского плацдарма. "Тема довольно сложная, - говорит он. - Мы рассмотрим одну из неизвестных страниц военного времени, а именно Карнауховский плацдарм. В последнее время участились запросы поиска родственниками погибших именно в этом районе. Но сложность в том, что по Карнауховскому плацдарму указано по погибшим только правый берег Днепра. Больше ничего практически нет. Меня это подвигло на изучение этой темы. И появилось сомнение был ли вообще Карнауховский плацдарм. Изучая современные факты, документы, наши и немецкие, можно с большой долей достоверности сказать, что его не было именно в районе Карнауховки. А был он в пределах Тритузного. Но в силу того, что это было связано со строительством в 50-е годы с номерными заводами, плацдарм был, возможно с процессом секретных разработок, передвинут на несколько километров южнее.
Пока не все архивы еще открыты, но уже пытаются переписать историю в свете новых решений. Может произойти такое, что мы потеряем то, что еще даже не открыли. В документах о захоронении погибших в боях за плацдарм написано только, что местом захоронений является правый берег Днепра. Чтобы понять, что такое Карнауховский плацдарм, чем он был для города, чтобы больше узнать, а что же в действительности происходило 1 октября 1943 года в том районе, пришлось перелопатить массу документов. И хотя Карнауховский и Аульский плацдармы у всех на слуху, но оказалось, что мы практически ничего о первом не знаем. Кроме сборника исторических очерков Н.А.Цыганок "Будут жить в веках" и воспоминаний двух человек, об этом плацдарме нам практически больше ничего не известно.
По очень коротким воспоминаниям руководителя операции по десантированию т.н. Карнауховского плацдарма Ильи Титова, а также Почетного гражданина Днепродзержинска Ивана Емельяновича Секретнюка раз пять встречатся слово Карнауховка. А в начале книги "Будут жить в веках" есть архивная справка, составленная полковником Лазуткиным из Центрального архива Министерства обороны СССР, где вкратце описаны все факты по освобождению Днепродзержинска. Немного по Аульскому плацдарму и чуть чуть по Карнауховскому плацдарму. О Карнауховском плацдарме написаны всего четыре строчки: "В ночь на 1 октября 394-я стрелковая дивизия передовым отрядом 808 стрелкового полка в количестве ста человек, форсировала реку Днепр в райне Тритузная, восточный пригород Днепродзержинска. В течение дня передовой отряд вел непрерывный 14-часовый бой с танками, бронетранспортерами и пехотой противника". Казалось бы, в официальной справке написана Тритузная, а во всех воспоминаниях идет речь только о Карнауховке. Я думаю, что причиной стали наши номерные заводы, размещенные на той территории. Со временем приезжали ветераны, приходили пионеры и Карнауховский плацдарм как бы стал узаконенным.
С поисками архивных документов ЦАМО в Подольске было довольно тяжеловато. И не в плане секретности, а из-за бюрократических процедур. До сих пор военные архивы по 1944 год практически недоступны. Но мне улыбнулась удача, и в руки попали страниц десять фонда, касаемого боевых документов 394 стрелковой дивизии с 20 по 30 сентября 1943 года".
В своем докладе В.Ольгашко попытался доказать почему именно там, а не в другом месте был создан плацдарм, как советским войскам удалось уничтожить немецкие оборонительные редуты Но загадок остается еще немало. Поэтому исследователю придется пересмотреть не одну сотню архивных документов. Точка в истории с Карауховским плацдармом еще не поставлена.
В конце заседания краеведы подписали ходатайство городскому голове С.Сафронову о содействие в ремонте фасада дома архитектора Сокола по улице Институтской, 2 и благоустройству прилегающей территории. А именно, во включении этого дома, которому исполняется 100 лет, в титульный список зданий, подлежащих ремонту в нынешнем году.
Текст: члена краеведческого общества "Днепродзержинск-Каменское" Виктора КУЛЕНКО.
Багато молоді проживає в робітничому селищі Романково. Юнаки, дівчата бажають займатися фізкультурою і спортом, але ніхто на це не звертає уваги. При клубі металургів не організовано жодної фізкультурної секції.
Міський комітет в справах фізкультури і спорту повинен врахувати законні запити молоді робітничого селища Романково.
Н.Неділько, Н.Бабенко, Ж.Черненко, І.Неділько.
"Дзержинець" 15.05.1951.
Наш час лине нестримно. Особливо гостро я відчула його плинність, коли пригадала, що розповідав мені батько про своє дитинство, юність. Першу електричну лампу він побачив у двадцять років. А ось уже його внуки задачі вирішують за допомогою мікрокалькулятора. А що побачать діти наших дітей? - і уявити неможливо.
Сучасні школярі мають всі можливості для отримання якмога глибших знань в школі, вдома по телебаченню і радіо вони теж одержують чимало інформації. Але є такі, кому і цього замало. І вони шукають більшого. Спершу їх одиниці, а потім...Потім вони об'єднуються в клуби.
При міській Центральній дитячій бібліотеці організовано клуб юних книголюбів. Називається він "Ерудит". Як і у всякого іншого, у нього є свій статут, свій завідуючий - старший бібліотекар Лариса Іванівна Найдьон. Разом з нею і виконуючою обов'язки завідуючої бібліотекою М.В.Суровою діти розробили річний план роботи свого клубу, визначили тематику та графік проведення засідань.
І хто б міг подумати, що у дітей, які навіть ще восьми класів не закінчили, можуть бути такі знання! Поговоріть з ким-небудь з "Ерудита", і самі відчуєте, що тут формуються справжні юні ерудити.
Знати. Якмога більше знати, Вчитися скільки є сили. Тоді в тебе з'являються мовби нові очі і вуха. Саме такі устремління виникають у вихованців клубу. Вони з задоволенням сприймають навчальні "навантаження". Бо кожен з них заздалегідь усвідомлює, що вони приносять відкриття, наповненні новизною. З кожним проведенням засідання попит на "секрети" та загадки життя для тих, хто його починає, зростає.
Одних школярів, мов магнітом, тягне спорт, інших - бібліотека. Сидять, зачитуються в читальному залі, додому беруть книги, і, швидко прочитавши їх, повертають. Бібліотечні працівники помітили, старнність дітей, вручили їм запрошення. Там написано: "Юний друже! Якщо ти любиш книги про пригоди, таємниці, про перельоти на інші планети і хочеш дізнатися більше про письменників, які написали їх, приходь на засідання клубу "Ерудит".
Спершу бажаючих знайшлося близько десятка. Старостою був Сашко Полянський. Тепер він навчається в професійно-технічному училищі № 22, а його місце зайняв учень 6-А класу середньої школи № 5 Юра Зайцев. Це той, що за одну ніч подолав книгу Ярослава Голованова "Дорога на космодром". Юрко, як і інші, добре розуміється в бібліотечній справі. Сам собі підбирає літературу. А якщо бажаної не знаходить, то просить працівників "книжкового царства" замовити в іншій бібліотеці.
Не інакше, як особливо обдарованних зібрав "Ерудит". Мене знайомлять з Танею Овчаренко. Терпляча. Уважна. А ось Віта Знак. Акуратна, любить досконалість у роботі. Іще Ігор Бобров. Працелюб. Любить і спорт. Написав реферат про йогів. Інна Кудінова привернула увагу своїми знаннями про італійського письменника і поета Д.Родарі. Алла Лазько теж познайомила друзів з темою "Моє життя - це чудова казка". Якщо Юрко Зайцев може по кілька годин підряд говорити про рослини і їх хвороби, то Таня Овчаренко - про птахів, а вже інший розповість вам про культуру народів. А які чудові реферати вони підготовили на тему "Єдиний і могутній Радянський Союз!"
Клуб "Ерудит" допомогає дітям набувати досконалості знань у тій або іншій сфері науки та літератури. Вражає також їхня працелюбність і акуратність. Це, звичайно, не дається від народження. Такі риси характеру формуються разом з іншими здібностями. Можливо, що тут не обходиться і без таланту. Бо який же ерудит без нього.
Гадаю, ніхто суперечити не буде. Талант є талант. Однак без уміння трудитися його майже не має. Тільки поборовши себе, можна знати багато. Читати, читати... Не випадково ж епіграфом "Ерудита" стали знамениті слова М.Горького "Любіть книгу - джерело знань!" Читання нових книг і обговорення їх на засіданнях, дискусії на різні теми, бібліотечні уроки, ведення протоколів і щоденників, зустрічі з Героями Радянського Союзу і Соціалістичної праці, підготовка книжкових виставок, поїздки та інші заходи в плані роботи клубу юних книголюбів "Ерудит". В його основу взято диференціацію за віком, інтересами.
А навчає "Ерудит" спілкуванню з людьми, допомогає кожному старшокласнику вибрати справу за смаком і вподобанням, виховує повагу до робітничих професій.
В.Галка
На знімку: на одному з засідань клубу юних книголюбів "Ерудит"
"Дзержинець" 18.05.1987.
В перші дні тимчасової окупації фашистами нашого міста на вулиці Широкій розігралася трагедія. Розлючені упертим опoром групи червоноармійців, фашисти схопили більше 50 жителів вулиць Широкої, Жуковського та інших і поранених червоноармійців і розстріляли їх.
В дні святкування 25-річчя Перемоги над фашистською Німеччиною тут відбулося урочисте відкриття пам'ятника. Сотні жителів Широкої та інших вулиць зійшлися на мітинг. Не впізнати місця, де ще недавно була скромна могилка. На устеленій декоративними плитками, обсадженій деревами площі у почесному караулі піонери шкіл №№ 24 та 25. На імпровізованій трибуні - ветерани війни, представники підприємств, міськкому та Заводського райкому партії, воєнкомату.
Мітинг відкрив секретар Заводського РК КП України С.А.Пеліхов.
Хвилиною мовчання вшанували присутні пам'ять жертв фашизму. Голова виконкому Заводської районної Ради депутатів трудящих В.І.Клюшник і відповідальний секретар міського відділення товариства охорони пам'ятників історії і культури К.І.Родіті знімають покривала з декоративної стели та могильної плити. На плиті напис: "Тут поховані мирні жителі м.Дніпродзержинська та воїни Радянської Армії, розстріляні німецько-фашистськими загарбниками у серпні 1941 року".
Мітинг триває. Виступає одна з очевидців трагедії, працівниця комбінату виробничих підприємств В.Л.Циганок:
- Цього не можна забути, не можна простити фашистам їх звірства. Нехай цей пам'ятник нагадує людям про тих, хто не схилив голови перед окупантами. Це місце буде для нас священним.
Робітник сортопрокатного цеху Дзержинки Григорій Шаповал від імені молоді запевнив, що його ровесники свято берегтимуть пам'ять полеглих, трудом зміцнюватимуть обороноспособність рідної Вітчизни.
Від ветеранів війни виступив капітан другого рангу у відставці К.Г.Родіті.
Мітинг закінчено. Звучить Державний Гімн Радянського Союзу. Представники підприємств і жителі покладають на могилу квіти. За кілька хвилин на площі виростає гора з живих квітів.
О.Андрієнко.
"Дзержинець" 13.05.1970.
97 сортів дерев і чагарників
У парку культури і відпочинку заводу ім. Дзержинського з кожним роком зростає кількість дерев і кущів. Тут вирощуються сотні назв різних квітів. Зараз у парку є 97 видів різних
дерев і чагарників. Серед них такі цікаві породи, як "червоний дуб", "сірий горіх", "айва", кілька видів тополів, чагарники "золотий дощ", ароматний жасмін та багато інших.
"Дзержинець" 14.05.1952.