В оновлений рейтинг сеньйорської ліги України з більярду входять 240 гравців старші 40 років, серед яких і семеро кам’янчан. Найвище з наших земляків (восьма позиція) знаходиться багаторазовий чемпіон Кам’янського і України, 49-річний майстер спорту Владлен Скляров (на фото). Руслан Боярченко посідає 28 позицію рейтингу, Володимир Бованенко – 49, Денис Тіванов – 144, Владислав Олішкевич – 158, Євген Жидяліс – 164, Вадим Ісаков – 201.
Владлен Скляров став переможцем першості Кам`янського, яка відбулася 4 серпня.
Першість Кам`янського з більярду (піраміда), пройшла 4 серпня в клубі "Дніпро". За нагороди змагались 17 місцевих спортсменів і гість з П`ятихаток. Після недовгої "проби" кия, голова міського Центру більярду Владлен Скляров привітав учасників, відкривши першість Кам`янського. Ознайомившись з правилами змагань та провівши жеребкування, майстри більярду розпочали шлях до нагород, який тривав майже весь світовий день.
Врешті після 12-годинного марафону на зеленому сукні, титул переможця першості отримав Владлен Скляров, який переміг у фіналі Стефана Туробойського з рахунком 3:2.
"Бронзу" отримали Павло Сало і Владислав Іващенко.
До повномасштабної війни на першість Кам`янського приїжджали гості з Дніпра, Кривого Рогу, Жовтих Вод та інших населених пунктів Дніпропетровщини. Разом зі спортсменами нашого міста це становило близько 30-35 більярдистів. "Цього разу був лише один гість - Глуховський з П`ятихаток, - розповідає В.Скляров. - Сьогодні на змагання зібралися майже всі провідні більярдисти міста. На жаль, десь тижнів два назад помер багаторазовий чемпіон Кам`янського Дмитро Куликов. Наш більярдний "Дніпро" один в місті спортивний клуб, де професійні тренери готують юних гравців, приймають участь в змаганнях, що проводяться в інших містах. Старші спортсмени зараз виступають в сеньйорській лізі України, готуємось 16 серпня на змагання у Вінниці".
Текст Віктора КУЛЕНКА.
У Києві 7 грудня завершився головний сеньйорський турнір року – фінал сеньйорської ліги України.
Протягом року 185 гравців у віці 40 років та старших взяли участь у восьми рейтингових турнірах у Харкові, Києві, Вінниці, Хмельницькому, Львові, Одесі, Нікополі та Рівному. За підсумками цих турнірів 32 найсильніші гравці взяли участь у фіналі із призовим фондом 100 000 гривень.
На першому етапі всіх учасників було розподілено по восьми групах, у яких провели кругові турніри. Московська піраміда зустрічі до 4-х перемог. І одразу стало зрозуміло, що турнір буде дуже завзятим та абсолютно непередбачуваним.
Два майбутні фіналісти турніру львів'янин Тарас Фуканчик та Владислав Скляров із Каменського опинилися в одній групі.
А вже з 1/8 фіналу драматизм того, що відбувається, почав зашкалювати. Лідер рейтингу, переможець турнірів у Хмельницькому та Нікополі Тарас Тягній та у плей-офф отримав перший номер посіву, віддавши суперникам у трьох матчах у групі лише одну партію. Але надії Тараса на перемогу у турнірі вже у першому колі плей-офф розбив Володимир Квасюк. 52-річний вінничанин провів блискучий матч, виграв 4:1, після чого влаштував неймовірно емоційний перфоманс. Так радіти перемозі, як це зробив Квасюк, не виходило навіть у Юрія Пащинського у найкращі роки. Окрім виходу до чвертьфіналу, обігравши лідера команди Дніпропетровської області, Володимир забезпечив своїй збірній Вінниці командний кубок.
Насилу вийшовши до 1/8 фіналу, Сергій Петраш не зумів пройти далі, поступившись 2:4 майбутньому переможцю турніру Владлену Склярову. Олександр Савицький розгромив одного з головних фаворитів миколаївця Юрія Світковського – 4:0!
А вже у чвертьфіналі відбувся найкращий матч турніру – і за якістю гри, і з драматизму. У ньому зійшлися Олег Мачтаков та Дмитро Микитко. Одесит Мачтаков, найтитулованіший гравець Ліги, до певного часу впевнено вигравав, довівши рахунок до 4:1. А ось потім гравець із Краматорська почав "камбечити". І довів справу до контри. В якій повів 7:4 (!). А потім не забив сім (!) матчболів. Але якимось дивом Мачтаков вирвав перемогу в останній кулі.
Володимир Квасюк, віддавши напередодні всі фізичні сили та всі можливі емоції, не знайшов у собі ні того, ні іншого, щоби боротися зі Скляровим – 1:5. Тарас Фуканчик обіграв 5:3 Олександра Савицького, якому не вдалося показати таку саму якість гри, як напередодні зі Світковським. Денис Білоненко з Кременчука у шестигодинному матчі переміг Олександра Жаркова з Білої Церкви з рахунком 5:3 та вийшов у свій перший півфінал у сезоні, та одразу ж у головному турнірі.
Півфінали. Олег Мачтаков грає із Владиславом Скляровим. У лютому у Харкові на першому рейтинговому турі ці гравці вже зустрічалися у фіналі. Тоді з рахунком 5:4 переміг Мачтаков. Цього разу Склярову вдався реванш – 5:3. А ще в одному шестигодинному матчі Тарас Фуканчик переміг 5:2 Дениса Білоненка.
Два 45-річні гравці з Кам'янського та Львова зійшлися у вирішальному матчі першого сезону сеньйорської ліги України. Після неймовірних подій перших трьох днів від фіналу чекали на щось дуже незвичайне. Але вийшло все досить спокійно та передбачувано. Фаворит матчу, яким вважався Владлен Скляров, впевнено довів свою перевагу. Владлен, що віддає перевагу неспішній позиційній грі, нав'язав вигідний для себе хід подій вибуховому та атакуючому Тарасу. Вже на велику перерву (грали у дві сесії до шести перемог) все стало ясно – 5:0. Фуканчик, проте, продовжив боротьбу, витягнув в останній кулі шосту партію, яка тривала понад годину, але сьома партія стала останньою і в матчі, і в турнірі, і в сезоні.
6:1 – Владлен Скляров стає першим переможцем сеньйорської ліги України. Наступного року обов'язково буде продовження!
В Києві відбувся другий туру сеньорської ліги України з більярду.
В турнірі грали майже всі найсильніші більярдисти країни віком 40 років і старше. На перемогу претендували не менше десяти учасників, і передбачити, чим в результаті все завершиться було неможливо майже до самого кінця.
Спочатку 40 гравців, розбитих на 10 груп, визначали 20 учасників плей-офф. Одним з них став кам`янчанин Владлен Скляров. Наш земляк дійшов до півфіналу, де зустрівся з наймолодшим учасником турніру Віталієм Сулаковим (одеситу виповниться 40 років тільки в кінці року). Суперники зіграли найтриваліший матч турніру. Яскравий представник позиційного більярду Владлен Скляров робив все, щоб не дати "розгулятися" атакуючій майстерності Віталія Сулакова. Партію за партією суперники підкочували до однієї з кутових луз всі кулі і подовгу відігравалися. Проте, Сулакову вдалося не тільки встояти в позиційних обіймах Влада, а й виграти 4:2. Через п'ять годин після початку матчу одесит вийшов у фінал. А потім став і переможцем всього турніру. "Бронза" в активі кам`янчанина В.Склярова.
Наступний тур відбудеться 17-20 квітня у Вінниці, в клубі "Еліт-Профі".
на фото: бронзові призери Дмитро Микитко (Краматорськ) і Владлен Скляров.
Після фінальної зустрічі на Кубок міста з більярду, Владлен Скляров поділився враженнями про турнір, і про саму гру.
"Важко було грати. І півфінал, і фінал вийшли важкими. Суперники молоді, їм, звичайно, було простіше грати, - коментує В.Скляров. - Я хоча й не трохи їх старше, тим не менше ... Нервував. А коли нервуєш , важко боротися з суперником. Можливо, десь пощастило, десь досвідом взяв. Все це в комплексі з бажанням виграти Кубок дало свої результати. Зараз я трохи заспокоївся, прийшло відчуття задоволення. Тепер можна і посміхнутися. А так до цього було важко. Ну і суперники були гідні. Саша Авдєєв це мій учень, мій друг, та й працюємо ми разом. Тиск, так би мовити, був потрійний. Взагалі я прийшов до висновку, що в більярд треба грати тільки з хорошим настроєм".
Переможець Кубка міста закінчує рік на мажорній ноті. Правда, в 2020 році в зв'язку з пандемією, в Україні не було великих турнірів. "Я двічі брав участь в турнірах, що проводяться в столиці. Хоча там особливих результатів не показав. Важко боротися з молодими суперниками. Буду готуватися до змагань наступного року, до захисту титулу чемпіона України серед сеньйорів та ветеранів", - говорить Скляров.
Більярду Владлен Скляров віддав понад чверть століття. Для нього ця гра значить багато. "У більярдну, яка знаходилася в міському парку, я прийшов перший раз у своєму житті в 1993 році, - згадує Влад. - Навчався у сусідній шістнадцятій школі. Можливо, під час чергового прогулу уроків я і потрапив в шаровню (так ще називали більярдні кімнати). Зайшов, і побачив гру, відомих, на той час, в місті більярдистів. І я якось відразу закохався в гру. Після школи п'ять років навчання в інституті, і весь цей час я практично щодня проводив в більярдній. Майстерність росла сама по собі, без тренера. Та й про якого тренера можна було говорити, коли в той час більярд вважався як би напівкримінальним. Тому батьки не дозволяли дітям відвідувати місця, де грали в нього. Але за великим рахунком з цією грою я був знайомий з четвертого класу. В нашому дворі була піонерська кімната, в якій стояв маленький більярдний стіл. Ми тоді особливо і не розуміли, що це за гра. Тепер я не шкодую, що більярд пов'язав мене по руках і ногах. Хоча маючи дві вищі освіти , я міг працювати за іншою спеціальністю".