На турнірі пам'яті відомої волейболістки Надії Куляші, що пройшов у Дніпрі, команда "Паляниця" із Кам`янського посіла третє місце.
На майданчику Будівельної академії, 3 жовтня свою майстерність демонстрували близько сотні гравців із Бердянська, Дніпра, Києва, Лозової, Петропавлівки, Слов'янська, Шахтарського. Кам’янське представляли команди "Паляниця" і "Прометей". Турнір був присвячений пам’яті однієї з найтитулованіших гравчинь в історії волейболу Дніпра, бронзової призерки Кубку світу, срібної призерки чемпіонату Європи та триразової володарки Кубка європейських чемпіонів Надії Куляші, яка пішла з життя чотири роки тому.
За підсумками змагань, Кам'янська "Паляниця" стала призером. Капітан Василь Поцелуєв отримав з рук засновниці і організаторки турніру Вікторії Орєшиної кубок, а гравці команди-мікс (чотири чоловіка та дві жінки) бронзові медалі. Перше місце в турнірі посіли гравці "Азовського оазиса" з Бердянська. "Срібло" дісталося господарям турніру команді "Буревій". Четверту позицю утримали "Незламні" з Лозової.
Фото з сайта Відділення НОК України в Дніпропетровській області
Пішов в засвіти тренер з гандболу Олексій Олексійович Комих (31.03.1942-24.09.2025)
Свою трудову діяльність на цьому посту він почав ще в далекому 1969 році. 28 жовтня 1959 року в спортзалі Дніпродзержинського азотно-тукового заводу (ДАТЗ), зараз “ДніпроАЗОТ”, вперше було проведено тренування секції ручного м’яча, в подальшому перейменованого в гандбол. Організатором став випускник Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту Дмитро Ігнатьєв, який прийшов на завод. Він за власною ініціативою зібрав хлопців 7-8 класів та у вільний від роботи час готував команду міста для участі в обласних змаганнях. Одними з перших “ручників” (так простонародно називали тоді гандболістів) був Олексій Комих. Набувши досвіду, О.Комих став вже сам тренувати дітей. За час роботи тренером відділення гандболу ДЮСШ № 1, Олексій Олексійович Комих виховав чимало спортсменів високого класу. Найвідомішою та найтитулованішою його вихованкою являється Дарина Кот, яка має золоті медалі чемпіонатів України, Туреччини, Словакії та Ізраїлю.
Переможцем Кубку Кам'янського з футболу серед дитячих команд стала ДЮФШ "Надія" тренера Івана Бєломицева.
На протязі минулого тижня, за почесний трофей змагалися футболісти 2013 року народження та молодших. На стадіонах Лівобережжя ("Надія") та Правобережжя ("Промінь") грали шість команд: ДЮФШ "Надія" (тренер Іван Бєломицев), ДЮФШ "Надія" (Дмитро Лоік), ФК "Юніор" (Вадим Гринчак), ФК "Дніпровець" (Станіслав Неклеса), ДЮФК "Юніон" (Олег Іванов) та СК "Тайм" (Олександр Гелетій). Матчі проходили за коловою системою, де кожна команда провела по п’ять ігор. А вже 22 вересня стали відомі переможець та призери турніру. Не прогоравши жодного поєдинку, забивши 29 та пропустивши в свої ворота 5 голів, перше місце посіли юні вихованці тренера І.Бєломицева. ФК "Юніор" та ДЮФК "Юніон" стали срібним та бронзовим призерами. Наступні місця посіли ДЮФШ "Надія" (тр. Д.Лоік), СК "Тайм", ФК "Дніпровець". Команди були нагороджені кубками, медалями і грамотами, які вручали організатори змагань голова федерації футболу Кам`янського Едуард Коряк та директор Теплопостачальної компанії Дмитро Валах.
В День фізичної культури і спорту України відбувся регіональний турнір - відкрита першість Кам`янської ДЮСШ № 2 серед волейболісток 2010 і 2013 років народження.
13 вересня, в гості до господарів приїжджали волейболістки Дніпра і Магдалинівки, які доводили на майданчику ліцея № 15 хто є хто. За словами організатора змагань тренера Віталія Серьогіна, цей турнір став першим з початку нового навчально-ігрового сезону. "Він був задуманий, щоб ви мали змогу після канікул подивитися на сьогодняшню ступінь своєї готовності, і щоб ви знали що потрібно робити для того, щоб грати дальше. Скоро вас чекають обласні змагання, буде ще Дитяча ліга. Зараз не важливий результат цього турніру, чи ви перші, чи останні. Важливо подивитися, що у вас получається, а що потрібно підтягнути, щоб рухатися дальше. Минулого року ми грали Дитячу лігу різними віковими категоріями - 2007, 2008, 2009 роки народження. І я скажу, що тільки одна наша область виставляла окремі команди. Фінансування немає, тому Кам`янське, Дніпро і Слобожанське грали окремо. І ми таки непогано грали проти збірних областей. Нехай не завжди вигравали, але проводили турніри достойно. Цього року "Дніпро-волей" буде грати 2010 роком в Дитячій лізі. Ось саме сьогодняшні змагання стали для вас першою перевіркою готовності. Я скажу вам, що нічого такого сильного в Дитячій лізі немає. Вам під силу провести її з достоїнством", - сказав В.Серьогін.
На волейбольному майданчику вирувала справжня спортивна атмосфера. Юні спортсменки дарували глядачам яскраві емоції – щирі посмішки, жагу до перемоги й справжній командний дух. Кожна подача, кожен удар і навіть найменша перемога у розіграші м’яча викликали бурхливі оплески та гучну шумову підтримку. Це було не просто змагання, а свято волейболу, де юність, енергія та дружба злилися в єдину гру! Після швидкоплинного турніру дівчат чекали нагороди - медалі, грамоти, а також кубки за перші командні місця.
Нагороджуючи волейболісток, завуч ДЮСШ № 2 Лариса Чередник привітала всіх присутніх зі святом фізичної культури і спорту України. "Спорт - це ви, безпосередні учасники сьогодняшних змагань, - сказала Л.Чередник. - Бажаю вам майбутніх успіхів, стійкості до поразок, здоров`я та здійснення ваших мрій. І перемоги України в цій жорсткій та складній війні. Не забувайте тих, завдяки кому ми маємо можливість тренуватися і проводити змагання".
Після хвилини мовчання відбулася церемонія нагородження. В трійці старших команд призові місця розподілились наступним чином: 1 - "Дніпро-волей" (Дніпро), 2 - ДЮСШ № 2 (Кам`янське), 2 - МСДЮШОР (Дніпро). Серед команд 2013 року народження перше місце посіла ДЮСШ (Магдалинівка). Другими стали волейболістки МСДЮШОР (Дніпро). "Бронза" у ДЮСШ № 2 (Кам`янське).
Голкіпер команди "Хімік" Микола Захарій народився 8 вересня 1943 року в Дніпродзержинську. Микола свого часу грав в місцевих командах "Металург" (1959-60, 1968-71), "Хімік" (1960), "Енергетик" (1967). В 1959 році захищав ворота юнацької збірної УССР. Про успіх команди і її голкіпера, журналіст Володимир Базарянінов написав в матеріалі "Воротар", який був надрукований 25 серпня 1959 року в газеті "Дзержинець".
"Лужники. Мала арена. На переповнених трибунах стадіону не вщухають спортивні пристрасті. Любителі футбола, що прийшли на фінальну зустріч між збірними юнацькими командами Москви й України, з інтересом слідкують за ходом матчу.
Гра складалась не на користь москвичів. Навальні атаки юних українців слідували одна за одною... 20-та хвилина. Центральний нападник збірної України Валентин Сосніхін, одержавши м'яч, точно послав його в сітку, воріт суперників, на трибунах стадіону на одну мить встановилась тиша, щоб через хвилину вибухнути могутнім криком. Москвичі вітали віртуозну гру українських футболістів.
В перерві тренер збірної України Борис Михайлович Кукуриков сказав Миколі Захарію:
— Готуйся! Станеш на ворота.
І все. Микола навіть не встиг розпитати, чому замінили Бориса, який, здається, непогано захищає ворота. Та свисток судді сповістив про початок гри.
Молодий воротар хвилювався. Це був останній матч. До фіналу спортивне щастя йшло поруч з українцями. Командну першість виборювали 15 колективів союзних республік, а також спортсмени Москви, Ленінграда, "Трудових резервів", Міністерства шляхів. Переможці одержували золоті медалі. А кому не хочеться одержати медаль? Українська команда мала всі шанси на перше місце. Тільки б перемогти москвичів!
Друга половина гри проходила також при перевазі юнаків з півдня, і Микола трохи заспокоївся. Проте, ненадовго. Ось по лівому краю просувається вперед стрімкий Федотов. Це син знаменитого Григорія Федотова. Батько передав насліднику і стрімкий біг, і віртуозні фінти. Обвівши двох захисників Федотов-менший наближався до воріт. Люди на трибунах піднялися і скандували його ім'я. Та не дрімав і Микола Захарій – хлопець з індустріального Дніпродзержинська, якому доручили захищати спортивну честь республіки. Зібравшись в клубок, він налетів на Федотова і вибив у нього з-під ніг м`яч. Атаку відбито. Та за хвилину той же Федотов майстерно направив м'яч у ворота українців. Гол? Ні! Микола полетів у самий кут воріт і витягнув "мертвий" м'яч. Юні українці забили ще один м'яч і перемогли з рахунком 2:0. Перемога! А з нею прийшли і золоті медалі, якими нагородили команду.
З радісним трепетом повертався до рідного Дніпродзержинська Микола. Зустрічали його друзі, вчителі. Та найбільш хвилюючою була зустріч з рідними. Мати обняла, поцілувала сина. Видно — рада була. Микола ласкаво поглянув на матір і щиро розсміявся, згадавши, як вона не дозволяла йому ходити на тренування, все боялась, що її Микола може ногу виламати.
І знову напружені дні тренування. Щовечора приходить на стадіон "Металург" світловолосий юнак, переодягається і стає у ворота, йому подають м'ячі, б'ють щосили. Ще б пак! Адже у воротах стоїть сам вартовий збірної юнацької команди республіки.
Та слава не затуманює очей десятикласникові школи № 22 Миколі Захарію. Успіх у столиці — це ще не все. Молодий воротар в цьому переконався під час зустрічі команди "Металург" з футболістами Кривого Рога. Микола пропустив... п'ять м'ячів.
- А ще золоту медаль має! — дорікнув хтось на трибунах.
Обидні, але справедливі слова. Ну що ж! Буде Микола працювати, вчитись. Але ж вина в тих п'яти голах не тільки його. Воротар - це останній вартовий. Хіба міг він один відстояти ворота, які повинна захищати вся команда? А в тій грі з криворіжцями дзержинці грали не дуже добре.
Ще рік і Микола закінчить десятирічку, його мрія — поступити у фізкультурний інститут, стати хорошим спортсменом. І хто знає, може через деякий час у воротах збірної команди України ми побачимо нашого земляка. Тільки на цей раз збірна буде не юнацькою, а командою дорослих майстрів".
Фото з групи КАМ`ЯНСЬКИЙ ФУТБОЛ. ІСТОРІЯ та СУЧАСНІСТЬ.