О положении дел на Каменском вагоностроительном заводе хорошо знали в Наркомтяжпроме, который в то время возглавлял Серго Орджоникидзе. В конце 1933 года он приехал на завод. Побывал в цехах, ознакомился с оборудованием, запасами сырья. Беседовал с рабочими, мастерами, начальниками цехов и служб.
Но Наркома интересовали не только текущие дела. Знакомясь с заводом, он, прежде всего, хотел знатьвозможности увеличения выпуска вагонов. В вагоностроительном цехе он спросил у главного инженера:
- Сколько хопперов делает завод?
Тот назвал цифру.
- А сколько может?
- В полтора раза больше, - ответил А.А.Герцов.
- Что же для этого нужно? - поинтересовался Нарком.
- Обеспечить завод металлом и материалами.
- И больше ничего? -переспросил Нарком.
- Да, Григорий Константинович, больше ничего. Но если думать о будущем, то жкелательно было бы получить кое-какое оборудование. Соответствующие расчеты и заявку мы предоставим.
- А как думает директор? - спросил Серго у Г.Я.Наконечного.
- Это наши общие соображения, товарищ Нарком. Да и с людьми мы советовались.
- Хорошо, что трезво оцениваете обстановку, проявляете заботу о будущем завода. Можете рассчитывать на мою поддержку и помощь. Снабжение наладим. Но смотрите, чтобы и хопперы были.
Прошло совсем немного времени, и положение с материально-техническим снабжением заметно улучшилось. Завод получал все необходимые материалы. Цехи начали работать уверенно, ритмично. Выпуск вагонов увеличился.
На следующий, 1934 год предприятию дали повышенный план. Но это уже не так тревожило. Завод был к этому готов. Вагоностроители из месяца в месяц работали с опережением графика и задание 1934 года выполнили досрочно.
В конце года главного инженера А.А.Герцова вызвали в Наркомат. Совещание, на котором обсуждался план на 1935 год, проходило в кабинете Наркома. Присутствовали представители от всех вагоностроителей страны.
- Политбюро, - заявил Серго Орджоникидзе, - отклонило предоставленный нами проект плана по выпуску грузовых вагонов ввиду того, что потребность на эти вагоны очень уж большая. Нам предложено выпуск грузовых вагонов в 1935 году увеличитьв два раза. Для этого заводам выделяются необходимые материалы и средства для расширения мощностей. Вот мы и решили посоветоваться с вами.
В перерыве Серго Орджоникидзе беседовал с участниками совещания. Он увидел А.А.Герцова и подозвал к себе.
- Передайте Каменским вагоностроителям мое большое спасибо. Они выполнили свое обещание.
Вагоностроители не подвели. Они уверенно закрепили за собой места в числе передовых предприятий страны.
Повышенное задание 1935 года было выполнено успешно. Небезынтересна такая цифра. За 10 месяцев 1935 года завод изготовил 4565 хопперов, почти в два раза больше, чем за весь предыдущий год.
1 февраля 1936 года Советское правительство, отмечая большие заслуги Феликса Эдмундовича Дзержинского перед государством и революцией, переименовало Каменское в город Днепродзержинск. Изменились названия заводов и организаций. С этого времени наш завод начали называть Днепродзержинским вагоностроительным заводом имени газеты "Правда".
Источник: "Днепродзержинский вагоностроительный"С.Скоробогатов, Э.Френкель, А.Ребенок, Е.Лазаренко. "Промінь" Днепропетровск. 1969. Стр. 14-16.
Незабаром почнуться екзамени в школах. У Палаці піонерів провадиться змістовна робота по організації допомоги учням у підготовці до завршення навчального року. Великою популярністю користується встановлений тут в одній з кімнат планетарій. Діти з великим інтересом слухають лекції з астрономії.
При Палаці працює гурток юних астрономів.
На знімку: на черговому занятті у планетарії, в центрі керівник гуртка юних астрономів учитель Г.І.Копилов.
Фото В.Жирового.
"Дзержинець" 13.05.1952.
В агломераційному цеху заводу ім. Дзержинського високопродуктивною працею відзначається агломератник Микола Бережний. Він сміливо впроваджує передові стахановські методи праці, уважно ставиться до використання нової техніуки, приділяє велику увагу питанню поліпшення якості агломерату. В останні дні стахановець виконую змінні завдання на 115-120 процентів.
На фото: тов. М.Бережний.
Фото П.Філоненка.
"Дзержинець" 13.05.1951.
Радянська кінокартина «Висота», що вийшла на екрани в 1957 році, з погляду сьогодення сприймається як досить наївний фільм. Проте багатьом вона запам'яталася відмінною грою акторів, музикою Родіона Щедріна, прекрасною операторською роботою. До речі, головний оператор фільму Володимир Монахов народився на Дніпропетровщині, у Долгинцевому.
Хоча дія книги Є. Воробйова, за якою створено фільм, відбувається на Південному Уралі, місцем зйомок став саме Дніпродзержинськ, – і тому «Висота» становить для нас особливий інтерес. Задля справедливості відзначимо, що окремі сцени знімалися в Дніпропетровську (парк Шевченка, вокзал – про це далі), проте переважна більшість – у нашому місті.
Характерний для 50-х років трамвай. Різноколірні вогні над кабіною дозволяли в темну пору доби визначити, вагон якого маршруту підходить.
Закінчення кадру з трамваєм. Чи не біля станції Баглій це? Водонапірна вежа дуже нагадує тамтешню (у 90-ті роки дерев'яний верхній ярус було розібрано).
Паровоз серії 9ПМ на заводі.
Завод, краєвидів якого у фільмі величезна кількість. Ось два найвиразніші:
Будинок 94 на сучасному проспекті Аношкіна. Вгору йде вул. Медична.
Кінець попереднього кадру. Проспект Аношкіна (до 90-х років – вул. Ленінградська). Добре видно лінії електропередач та вдалині будинок на пр. Леніна, 65 («Дружба»).
Герой Миколи Рибнікова на балконі триповерхового будинку, що на розі вулиць Медичної та Миру. Перспектива вул. Миру в бік проспекту Леніна, справа видно будинок на Леніна, 62. Замикає ж перспективу будинок на іншому боці проспекту (де магазин «Уют»), з масивним еркером на кілька поверхів.
Панорама пр. Леніна, справа – ріг вул. Союзної (нині Воробйова), зліва видно споруджуваний буд. 56 (відомий як «Черевички»), вище від нього ще стоять одноповерхові будиночки, яким залишилось існувати всього рік-півтора. По проспекту піднімається трамвай.
Знову перспектива вул. Миру, але під трохи іншим кутом. Справа – величезний будинок на розі з вул. Запорізькою. Ближче від нього, на місці майбутніх хрущовок, іще одноповерхова забудова.
Герой М. Рибнікова весь час перебуває на другому поверсі, але в наступному кадрі спускається з третього! Оцей нижній балкон і є той, на якому актор знаходиться в усіх попередніх кадрах. Очевидно, автори фільму хотіли таким чином підсилити ефектність.
На сучасному проспекті Аношкіна. У всій красі високовольтні лінії, яким ця найбільша в Дніпродзержинську вулиця, власне, і завдячує своїм існуванням. Споруджується будинок на Леніна, 56 («Черевички»), стіни його кутової частини доведені лише до половини. Навпроти йде будівництво на Леніна, 67 (де у 80-ті роки було кафе «Аеліта»), закінчується тільки зведення корпусу по Аношкіна.
На панорамі з альбому «Дніпродзержинськ», що вийшов у наступному, 1958 році, обидва будинки новенькі, щойно збудовані. На передньому плані – вже закладений цоколь на пр. Леніна, 58.
Краєвид від проспекту Аношкіна в бік вул. Шепетова (Мінської). Баштові крани в районі вул. Галини Романової, правіше – відомі «коробки», з-за яких справа видно кутову частину буд. 40 на пр. Леніна, перекриту «ногою» стовпа. Далі видніється дах довоєнного корпусу школи № 5 (новий корпус буде прибудовано у 1962), над ним – масивний фронтон будинку на Леніна, 53. Біля правої межі кадру – ще один споруджуваний будинок на Шепетова.
Закінчення попереднього кадру. Палацового вигляду будинок за адресою Медична, 15. Сьогодні в ньому Заводський райвідділ міліції, у 80-ті роки будівлю займав міський відділ народної освіти, а тоді, в 50-ті, мабуть, була школа.
Вечір у парку знімався в Дніпропетровську (парк ім. Шевченка). В одному з кадрів добре видно старий пам'ятник Шевченку над Дніпром (наприкінці 50-х його змінив сучасний на Монастирському острові), сам Монастирський острів, лінії електропередач через Дніпро, Мерефо-Херсонський міст. Все це слугує лише фоном, і його важко виокремити як повнорозмірні кадри. Тому вмістимо таку склейку з фрагментів.
І Мерефо-Херсонський міст:
Дніпропетровський вокзал з'являється у «Висоті» двічі – в середині фільму...
...та у фіналі, де можна побачити старий металевий пішохідний міст через колії. На залізниці ще всюди паровозна тяга – але ділянка від Нижньодніпровського вузла до П'ятихаток буде електрифікована вже у наступному, 1958 році.
Джерело: www.dneprodzerzhinsk.net.ua
Текст: Дмитро КУБАНОВ
Люблять книгу в дитячому садку № 39 заводу імені Дзержинського.
На знімку: діти разом з медичною сестрою М.П.Пунтус розглядають книгу.
Фото В.Жирового.
"Дзержинець" 12.05.1962.