Читачам, безумовно, вже знайоме ім`я К.А.Чернятевича - пристрастного шанувальника книги, людини, палко закоханої в художнє слово. Його цікаві розповіді про книги, дружні зв`язки та листування з відомими письменниками, напевне, запам`яталися дніпродзержинським книголюбам.
Свого часу Казимир Адольфович працював у виробничому об`єднанні "Азот", був активним робкором "Дзержинця". Зараз він мешкає у м.Невинномиську Ставропольського краю, однак не пориває зв`язків з нашим містом.
Пропонуємо вашій увазі нову розповідь книголюба. Сподіваємося, що вона зацікавить вас, і ви напишете нам про свої враження від прочитаних книжок, розповісте про те, яку роль відіграє книга у вашому житті.
Більше двох десятків років минуло з того дня, коли ми всією сім`єю читали вголос трилогію Володимира Бєляєва "Стара фортеця". Пригоди хлоп`ят з прикордонного українського містечка захопили нас. Захотілося написати письменникові, розповісти про враження, які справив на нас його твір, подякувати за хорошу книгу. Ми здогадувалися, що Бєляєву пише багато читачів, і тому на відповідь розраховували мало. Але письменник відгукнувся і надіслав у дарунок збірку оповідань "В цю ніч при місяці" та кіноповість "Івнна" з автографом.
З того часу між нами зав`язалось дружнє листування. Володимир Павлович ділиться своїми творчими планами і задумами, веде мову про житейські справи. Кожна його нова книга з дарчим написом неодмінно з`являється в нашому домі. Зараз їх вже близько двадцяти.
Взимку 1970 року я проводив свою відпустку в Ленінграді. Письменник Петро Йосипович Капіца, з яким я також листуюсь, запросив мене на нараду письменників-мариністів, що проходила на легендарному крейсері "Аврора". Коли всі зібралися, представили гостей. Серед інших я почув ім`я Володимира Бєляєва. Так через десять років листування відбулася наша зустріч, яка була дуже теплою й зворушливою. Потім не раз довелося бувати в московській квартирі письменника.
Звичайно, я не міг розповісти Володимирові Павловичу, що багато років вивчаю польску мову, навіть пробую свої сили в перекладах. Це зацікавило письменника, знавця мови та літератури братнього слов`янського народу, заслуженного діяча польської культури. В.Бєляєв порадив мені перекласти декілька оповідань польських авторів, присвячених службі наших братів по зброї, надіславши з цією метою три збірки під назвою "Кордон". Чому вибір письменником матеріалів для перекладу припав саме на військову тематику? Мабуть, тому, що в літературній творчості В.Бєляєва, який народився і виріс біля кордону, помітне місце займають твори про воїнів-прикордонників.
Через деякий час я дізнався, що перекладене мною оповідання Петра Лоссовського "Операція "Лісоруб" схвалена видавництвом Міністерства оборони СРСР і рекомендоване до видання. В 1971 році побачила світ збірка оповідань письменників соціалістичних країн "Рукостискання кордонів", до якої й увійшло оповідання П.Лоссовського.
Документальну повість Яна Рожанського "Перша поразка "Барбаросси", в якій на основі дійсних фактів розповідається про перший у Великій Вітчизняній війні контрудар радянських військ під Перемишлем, ми перекладали з Беляєвим удвох. З цього й почалася наша творча співдружність.
Спочатку уривки з цієї повісті публікувались на сторінках журналу "Прикордонник", а потім вона вийшла повністю у восьмому випуску літературно-художнього альманаху "Подвиг". Потім на робочому столі з`явилась книга ще одного польського письменника Олександра Омильяновича. Найбільш цікаві оповідання з неї ми переклали з Володимиром Павловичем для журналів "Советская женщина" і "Советский воин".
Так дружнє листування з письменником привело до творчої співдружності, яка продовжується й донині.
Комітет комсомолу швейного об`єднання імені В.Я.Чубаря (секретар М.Стоян) багато уваги приділяє організації соціалістичного змагання серед молоді.
Сьогодні молоді швачки працюють під девізом "XIX з`їзду ВЛКСМ - 19 ударних трудових декад". Хід трудового суперництва висвітлюється на спеціальному екрані, про трудові здобутки молодих робітниць розповідають "блискавки". Належна гласність змагання активізує молодь, примушує її вишукувати нові резерви для підвищення ефективності і якості праці.
Тільки-но розпочався другий рік XI п`ятирічки, а на підприємстві вже більше 70 молодих швачок працюють у рахунок 1983 року. Ударною роботою випередили календар швачки Ніна Плужникова, Зінаїда Авілова, Олена Нетребко, Галина Стогній, Надія Солдатова та інші. Приклад правофлангових наслідують й інші учасниці соціалістичного змагання.
На Придніпровському хімічному заводі стали традиційними конкурси професійної майстерності. Тільки в минулому році таких конкурсів було проведено 12.
В останньому з них свою професійну майстерність продемонстрували електромонтери з дев`яти цехів підприємства. Крім теоретичних знань, вони змагалися в умінні збирати складну схему пускача асинхронного двигуна. Найшвидше і якісніше завдання конкурсу виконав Віктор Новиков. За перемогу йому вручено значок ЦК ВЛКСМ "Майстер - золоті руки", почесну грамоту адміністрації підприємства і грошову премію. Друге і третє місця посіли відповідно Михайло Мосін і Вячеслав Зайцев.
"Надплановий метал XI п`ятирічки - за рахунок підвищення ефективності і якості ремонтів" - під таким девізом вступили в 1982-й рік трудівники спеціалізованного управління тресту "Дніпродомнаремонт".
Йдучи назустріч 60-річчю створення СРСР, вони зобов`язались у нинішньому році виконати ремонтних робіт на 6,1 млн. крб. більше, ніж у минулому, видати не менше 110 гарантійних паспортів, а проуктивність праці підвищити на 0,3 процента більше, ніж заплановано.
З перших днів січня високі темпи робіт узяли бригади монтажників, вогнетривників і слюсарів, якими керують В.Кузьменко, В.Горб, А.Рялигін, Б.Гасиі, В.Загорулько, Г.Перехрест, В.Мутнянський та інші.
Великий хокей прийшов у Дніпродзержинськ. У минулі суботу і неділю наші хокеїсти приймали на штучній ковзанці "Хімік" лідера зони - одноклубників з міста Енгельса.
У першій зустрічі дніпродзержинці змогли протистояти сильному супернику лише 39 хвилин. На останній сороковій хвилині другого періоду вони пропустили у свої ворота одразу дві шайби. Потім гості збільшили рахунок - 3:0. Наш нападаючий В.Лебедєв скорочує розрив. Але більшого досягти не вдалося. Хокеїсти з Енгельса четвертою шайбою остаточно закріпили успіх.
З таким же рахунком - 4:1 на користь гостей - закінчилась і друга зустріч. До речі, автором єдиної шайби у ворота "Хіміка" з Енгельса був знову В.Лебедєв.
Звичайно, поразка команду ніколи не радує. Однак, ці дві зустрічі засвідчили, що наші хокеїсти можуть вести поєдинки на рівних і з більш досвідченими суперниками.
Наступні дві зустрічі "Хімік" проведе вдома 12-13 січня з командою "Десна" з Брянська.
В.Оліфіренко, позаштатний кореспондент.
На знімку: атака гостей на ворота дніпродзержинського "Хіміка".
