Нинішній рік фізкультурники нашої країни називають роком Спартакіади народів СРСР і 16-х олімпійських ігор.
Фізичній культурі і спорту в нашій країні приділяється велика увага. Невпинно зростають нові спортивні споруди, множаться ряди фізкульурників, поліпшуються їх спортивні результати. Готуючись до Спартакіади народів СРСР, громадськість багатьох міст будує нові спортивні споруди. У Москві споруджується величезний стадіон в Лужниках, в Ленінграді - велотрек і зимовий басейн для плавання, в Південносахалінську - найбільший у світі трамплін. І в нашому місті стали до ладу новий прекрасний стадіон "Перемога", гімнастичний зал в Палаці культури імені Горького. За ініціативою комсомольців азотно-тукового заводу молодь Баглійського району у вільний від роботи час власними силами спорудила спортивний майданчик з басейном для плавання та ігровими площадками.
Дуже пркро, що тільки на заводі імені Дзержинського задовольняються нинішнім станом фізкультурної роботи, не дбають про нові спортивні споруди. А проведена минулого літа заводська профспілкова спартакіада показала невтішний стан фізкультурно-масової роботи: обмежену кількість спортсменів, низький рівень їх спортивної підготовки.
Стримує справжню масовість фізкультурної роботи на заводі відсутність потрібної кількості спортивних баз. Правда, у добровільному спортивному товаристві "Металург" є стадіон, обнесений високим металевим парканом. Певно, це зроблено для того, щоб ніхто не міг бачити, що там робиться. Не приваблюють молодь заводу місця для занять фізкультурнинків. Штангісти туляться між двома колонами в тісному кутку спортивного залу, борці займаються в методичному кабінеті, легкоатлети ковтають пилюку на земляній біговій доріжці, веслярі і парусники не використовують повністю відкриту воду, бо весноє і восени їм ніде переодягнутись, обсушитись, відпочити, а взимку через відсутність примітивного гребного басейну вони взагалі не займаються.
З 1951 року жоден новий спортивний об`єкт для металургів заводу імені Дзержинського не став до ладу. Кожного року точаться розмови про потребу мати свій спортивний майданчик, що відповідав би сьогоднішнім вимогам, гребний клуб, басейн для веслярів і плавців, ще один спортивний зал для занять борців, боксерів, штангістів. Та господарники заводу, профспілкова і комсомольська організації залишаються байдужими до вимог фізкультурників-металургів.
Особливо дивує невтручання в фізкультурні справи заводського комітетк ЛКСМУ. Навіть, коли комсомольці азотно-тукового заводу проявили корисну ініціативу - почали силами громадськості будувати спортивний майданчик , цю ініціативу ніхто з комсомольців Дзержинки не підтримав. А невже комсомольці, вся молодь заводу не могли спорудити спортивні майданчики біля своїх гуртожитків або інші місця для занять фізкультурою?
В дні Спартакіади народів СРСР фізкультурники нашої країни рапортуватимуть народу про свої спортивні успіхи. Треба, щоб і на заводі імені Дзержинського фізкультурно-спортивну робота перестала бути забутою ділянкою, щоб фізкультурники-металурги прийшли до Спартакіади з пожвавленням роботи, з поліпшенням спортивно-технічних показників.
Коли на стіл подають страви, відвідувачі їдальні № 12 говорять:
- Щось дуже малувато накладають.
5 січня робітники виявили, що в їдальні обважують відвідувачів. За калькуляцією значилося, що в порції рагу мало бути 75 грам м`яса, а фактично його було 45 грамів.
Склали акт. Завідуючий їдальні т.Удовенко сказав:
- Підписувати не буду. Хай ставить своє прізвище завідуючий виробництвом т.Фурс, він винен.
- Дайте книгу скарг, - попросили ми.
- Її немає, на перевірці, - відповіли нам.
Минуло 15 хвилин. Книгу скарг таки дали. Виходить, що ніхто на перевірку її не забирав, просто т.Удовенко не хотів, щоб ми записували туди про махінації в їдальні.
А.Гуменний, робітник доменного цеху заводу імені Дзержинського.
парфюмерні і галантерейні товари, шерстяні і шовкові тканини, швейні вироби, культтовари.
Для кращого обслужування трудящих в магазинахт №№ 8, 26, 22, 10, 9, 35, 4 організовано відділи по продажу в кредит робітникам, службовцям, студентам і пенсіонерам, які постійно проживають у Дніпродзержинську, промислових товарів тривалого користування.
В кредит можна придбати: швейні вироби з шовкових і шерстяних тканин, шовкові тканини, радіоли і радіоприймачі вищого, першого і другого класів, магнітофони, фотоапарати, гармонії, баяни, велосипеди, моторолери, мотоцикли "М-1" та "К-58", човнові мотори "Москва", швейні машини "Тула" і "Харків", мисливські рушниці, наручні годинники, килими ручної роботи, хутра і хутряні вироби з сріблястої лисиці та соболя.
На сцену виходять жінки в красивих платтях. Присутні в залі аплодують хорошим фасонам, моделям. Чому так багато жінок виходять демонструвати одяг, і хто пошив такі красиві плаття? Рік тому на курси в гурток крою і шиття клубу цементного заводу прийшли вчитися 65 "учениць" - робітниць, інженерів, службовців, домогосподарок. Керівник гуртка Тамара Василівна Зайцева доклала багато сил, щоб навчити їх розробляти моделі легкого жіночого плаття за допомогою коефіцієнтів ширини і довжини, а також зорового способу. За рік учасниці гуртка добре оволоділи навичками крою і шиття модельного одягу. Тепер вони зможуть обшивати себе і свої сім`ї, а дехто працюватиме і в майстернях індпошиву. Два дні в клубі демонструвалися вироби гуртківців, які з інтересом проглянули кілька тисяч трудящих. Потім відбувся випускний вечір, на якому учасниці гуртка демонстрували пошиті ними модельні плаття. Хороші моделі зробили лаборантка т.Детюк, працівниці цементного заводу тт. Кальмін, Штефан, домогосподарки тт. Волощенко, Гаврилова та багато інших. На знімку: відвідувачі виставки розглядають альбом креслень по крою і шиттю. Керівник гуртка т. Зайцева дає їм пояснення. Зліва направо: робітниця доменного цеху заводу імені Дзержинського Л.Халамендек, робітниця артілі "Металопрокат" Г.Будяк, керівник гуртка Т.Зайцева, робітниця артілі "Металопрокат" Г.Ємченко, робітниця заводу імені Дзержинського К.Дмитренко.
