Протягом вересня в музеї історії Кам'янського (Дніпродзержинська) можна ознайомитися з виставкою «Чудеса галицької вишивки», на якій представлені рушники і сорочки з фондів Червоноградської філії Львівського музею історії релігії.
В рамках виставки можна буде ознайомитися з багатовіковою історій вишивки Галичини. Про це повідомили на сайті Кам'янського міськради.
У кожному регіоні України існують свої специфічні орнаменти та візерунки, види обробки і оформлення виробів. Традиції створення унікальних вишивок дбайливо зберігалися і передавалися з покоління в покоління. За роки свого існування вишивка доповнювалася і насищалося новими орнаментами, смисловими значеннями і особливостями подачі.
Для виготовлення виробів на Галичині, як і в усій Україні, використовувалися виткані в домашніх умовах лляні або конопляні полотна, а для вишивання - лляні і вовняні нитки. Спочатку, поки не було кольорових ниток, використовувалися натуральні барвники. Кожному віку характерні свої особливості вишивки, оформлення та виробництва виробів. Ознайомитися з історією вишивки та регіону Галичини в цілому, можна буде до кінця вересня в музеї історії Кам'янського.
Джерело http://www.5692.com.ua
Музей історії Кам'янського готує до Дня міста виставку «На Кам'янському ярмарку». В її рамках буде представлена етнографічна колекція музею кінця XIX - початку ХХ століть, яка відображає матеріальну культуру кам'янчан доіндустріальної епохи.
Значну частину виставки займають предмети кустарного виробництва, що відображають розвиток народних ремесел як нашого регіону, так і сусідніх Харківської і Полтавської губерній. Різноманітність товарів доповнено листівками «Малоросійські типи і види» з колекції Олексія Коваленка та художніми творами з видами сіл Кам'янське та Карнаухівка.
Як відбиток старовинної форми торгівлі - натурального обміну, на ярмарку селяни часто обмінювали товар на продукти або їжу. Для сільськогосподарських товарів використовували ваги. На виставці представлені складські ваги системи Квінтенса, ваги системи Беранже, ваги-безмін і «кантарікі», а також фунтові гирі. Доповнена виставка тодішніми грошовими знаками з колекції музею.
Ярмарок був основним видом товарообміну на селі і однією з важливих подій, яку очікував кожен. У Кам'янському вони проводилися тричі на рік і були приурочені до великих церковних свят: Стрітення Господнього, Костянтина і Олени, Воздвиження. Особливим розмаїттям товарів відрізнялися осінні ярмарки. Серед розваг, які відбувалися на кам`янських ярмарках, найбільше вражали виступи циркових артистів. Цирк Андро, наприклад, привозив знаменитих борців і проводив чемпіонати за класичною французькою боротьбою.
Однак осінній ярмарок - не тільки місце розваг, а й місце спілкування молоді та приготувань до весілля. Саме тому прикрасою для ярмарки, як і для кожної нареченої, була велика скриня. У фондах музею зберігається кілька скринь з петриківським розписом, які купували сім'ї майбутніх наречених на ярмарку в Кам'янському. Також на виставці представлені петриківські мальовки. Їх за пару копійок можна було купити у майстринь з Петриківки та прикрасити свій будинок.
Зробивши покупки, кожен з ярмарки повертався додому, і колишні ярмаркові товари ставали частиною повсякденного життя. Відвідувачі виставки зможуть зануритися не тільки в різнобарвний світ ярмарки, але і в звичайний побут кам'янчан кінця ХІХ - початку ХХ століть.
Виставка буде діяти з 10 вересня, повідомляє http://sobitie.com.ua
10 вересня об 11:00 у фойє Кам’янської міської ради відкриється виставка «Ними пишається місто» з фондів музею історії міста, приурочена до 266-ї річниці заснування Кам’янського.
В експозиції будуть представлені сюжетні та портретні знімки почесних громадян та міських голів міста. Серед них, зокрема, – фотографії заступника голови Дніпропетровської обласної ради Леоніда Гаманюка під час освячення закладин Свято-Богоявленської церкви, фото Президента України Леоніда Кучми та голови виконкому Дніпродзержинської міської ради Сергія Шершньова під час відкриття мостового переходу через Дніпро 26 грудня 1994 року.
На фотографіях відображено останні моменти роботи скульптора, заслуженого художника України Гарніка Хачатряна перед відкриттям бюста Ігнатія Ясюковича, зустріч космонавта Георгія Берегового з другим секретарем міського комітету КПУ Миколою Задоєю, привітання Василем Швецем срібної олімпійської призерки з академічного веслування Олени Ронжиної.
На виставці можна буде побачити фото заступника голови міськвиконкому Генріха Кузнєцова під час будівництва житлових будинків для постраждалих від аварії на ЧАЕС, фото першого секретаря Дніпродзержинського міського комітету КПУ Валерія Сутулова під час відкриття корпусу СШ № 21, Президента Республіки Казахстан Нурсултана Назарбаєва зі своїм колишнім тренером Левом Єжевським. Одна із світлин відображає участь міського голови Олега Захорольського в мітингу вшанування пам’яті загиблих у 1943 році визволителів міста.
Крім цього, в експозиції будуть представлені подарунки керівникам та мешканцям міста від міст-побратимів: барельєф «Казахський епос» і книги від міста Теміртау (Казахстан), книги, присвячені історії та сьогоденню, від міста Кельце (Польща), сувеніри від Бобруйська (Білорусь), передані до музею Василем Швецем та Ярославом Корчевським. А також – пам’ятний кубок «V ралі Дніпро» від організаторів спортивного заходу та рушник «Хліб-сіль», подаровані міським головам; казахський головний убір, подарований колишньому тренеру Нурсултана Назарбаєва з вільної боротьби Льву Єжевському під час візиту в Казахстан; рушник, вишитий Тамарою Зоріченко – Героєм Соціалістичної Праці, почесним громадянином міста.
Джерело http://dndz.gov.ua
На фото 26.12.1994 зліва направо мер Дніпродзержинська Сергій Шершньов, Президент України Леонід Кучма, Прем`єр-міністр України Павло Лазаренко під час відкриття мостового переходу через Дніпро (з архіву В.Куленка)
Згідно розпорядження Київського міського голови № 846 від 30 серпня 2016 року Генеральним директором комунального підприємства «Київпастранс» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) призначено Дмитра Левченка.
Дмитро Левченко з 2014 по 2015 рік займав посаду заступника генерального директора КП «Київпастранс», з 2015 року і по теперішній час виконує обов’язки комерційного директора підприємства.
За час роботи у КП «Київпастранс» показав себе ефективним менеджером з великим потенціалом, здатним вирішити поставлені завдання та взяти на себе відповідальність у прийнятті оптимальних рішень у діяльності організації. З ініціативи Дмитра Левченка у 2015 році в КП «Київпастранс» започатковано впровадження пілотного проекту по автоматизації та контролю витрат пального та встановлено перші мобільні АЗС в автобусних парках № 2 та №5, а у 2015 році завдяки його роботі піднято рівень непрофільних доходів по підприємству на 31 %.
«Сьогодні переді мною постало дуже важливе стратегічне завдання – керувати одним з найбільших комунальних підприємств у столиці. До цього відповідального моменту я йшов з початку своєї кар’єри у транспортній галузі ще з 2006 року.
Я свідомо розумію, що головна ціль, яка стоїть переді мною на даний момент – це, перш за все, турбота про колектив. Труднощі – це дрібниця, коли за плечима сформована та злагоджена команда. Всі здобуті високі результати КП «Київпастранс» досягнені завдяки 10-тисячному колективу підприємства.
Я маю перспективне бачення розвитку КП і працюватиму над шляхами покращення та удосконалення єдиної цілісної транспортної системи, яка включала б в собі: громадський та приватний транспорт, транспортні магістралі та інфраструктурні об’єкти; визначатиму стратегічні пріоритети та використовуватиму інноваційні транспортні рішення, які будуть орієнтовані на зручність та комфорт мешканців столиці.
Найближчим часом, взявши за основу європейську практику маю на меті утримувати та примножувати досягнуті результати, а саме: проведену транспортну роботу, отриманий рівень надання транспортних послуг, налагодження тісної комунікації з пасажирами та щоденне перевезення 1,7 млн. пасажирів, належну підтримку технічного стану рухомого складу, своєчасну виплату заробітної плати працівникам підприємства, співпрацю зі Світовим банком в побудові нової транспортної схеми столиці, підтримку та сприяння у роботі іноземних аудиторських компаній у комунальному підприємстві.
Сподіваюсь на ваші розуміння та підтримку. Разом ми повинні продовжувати забезпечувати мешканців столиці належними транспортними послугами. Бо ж якісно надане транспортне обслуговування – гарант того, що задоволений пасажир наступного разу знову користуватиметься послугами нашої компанії. Таким чином, стимулюємо зменшення кількості приватного транспорту на вулицях міста та зменшення заторів. Переконаний, що разом ми зробимо Київ більш комфортним, адже зручний громадський транспорт – пріоритет №1 у розвитку транспортної галузі усіх провідних міст світу, а Київ неодмінно має бути в їх числі.
Я завжди відкритий до діалогу з боку користувачів наземного громадського транспорту. Буду вдячний за ініціативи та цікаві пропозиції, які можна залишити на моїй сторінці у соціальній мережі Facebook», - генеральний директор КП «Київпастранс» Дмитро Левченко, повідомляє http://kpt.kiev.ua
ДОВІДКА
Дмитро Левченко народився 24 липня 1987 року в Дніпродзержинську (нині - Кам'янське) в сім'ї військовослужбовця. У 2004 році закінчив Київський Ліцей Міжнародних відносин. Через 8 років отримав диплом магістра в Київському міжнародному університеті за спеціалізацією «Адміністративний менеджмент». У минулому році почав навчання на кафедрі регіонального управління, місцевого самоврядування та управління містом Академії управління при Президентові України. Свою кар'єру розпочав на посаді фахівця із закупівель в ДП «Нафтогаз». Має нагороду - орден Української православної церкви Преподобного Нестора Літописця ІІ ступеня - «За заслуги перед Українською Церквою». Одружений. Виховує двох дітей, пише http://www.5692.com.ua
Олег Карпенко, Любовь Алексеевская и Тарас Шульга провели экскурсию для любителей истории родного края, посетивших Самышину балку и воинское кладбище.
С Призаводской площади маршрутным автобусом № 8 экскурсанты проехались до конечной остановки, улицы Челюскина. Интересно, что там имеются две улицы с одинаковым названием Челюскина. Олег Карпенко показав панораму балки с ее наивысшей (185 метров над уровнем моря; самая низкая - 70 м) и центральной части (до левого берега 10 км), возглавил движение колонны по маршруту. По дороге к нам присоединялись отдельные экскурсанты, так что колонна из почти полсотни людей, с высоты птичьего полета была похожа на извивающуюся змею.
Кстати, улица Пограничная и железнодорожное полотно являются водоразделом двух рек: Днепра и Сухой Суры, которая берет начало за железнодорожным вокзалом Каменского. Поэтому не случайно бывшая улица Клары Цеткин переименована в Сурскую.
Фотоальбом https://vk.com/album84493189_235629454
Любовь Алексеевская в кратком изложении рассказала, что правая часть Каменского находится на месте прадавних гор, тянувшихся от Подола до Азовского моря. Во время ледникового периода река Днепр нашла себе путь между этих гор. Мы живем до сих пор на остатках горных скал, где находится множество балок. "Я лично знаю в этой местности более двадцати балок, - отметила экскурсовод. - И Самышина - является среди них самой большой. Сейчас ее размер больше шести квадратных километров. Но раньше она была больше, выходила до Днепра. Нижняя часть балки затоплена водой Днепродзержинского водохранилища. Когда-то эта часть Самышиной балки называлась Забора (район ГЭС). Чуть высшая часть - это современный Днепрострой, который раньше назывался район Чубовка, в честь пращура старосты Даниила Чуба. Кстати именем старосты названа бывшая улица Фурманова. Интересно, что именем его правнука Федора Сокуренка названа еще одна улица нашего города, Новикова. Кстати, бывшая Верхняя часть балки принадлежит Заводскому району, а нижняя Днепровскому.
Интересно, что многие люди называют балку не Самышиной, а Шамышиной. По легенде, здесь было много пещер и водных источников. И во время монголо-татарской навалы жители прятались там. А листья на деревьях, трава, бегущие ручейки издавали шум, заглушавший разговоры и плачь детей. Поэтому балку от того, что она сама шумела и назвали Самышина.
Самышина балка уникальна тем, что она выстояла и не поддалась урбанизации, хотя очень пострадала от жизнедеятельности людей. Балка расширяется ежегодно. Здесь, как и в Романково, практически нет прямых улиц. Потому что люди селились углами. Некоторые из них имели свои названия. В давние времена балка делилась на две части. Одна называлась Макитерка (похожая на украинскую кухонную утварь макитру), вторая Поповка (земля была передана попам в пользование Успенской церкви). К сожалению в 1936 году Успенская церковь превратилась в руины. Остатки ее церковно-приходской школы это современная СШ № 27".
Профессиональный картограф Олег Карпенко вычислил, что географический центр Каменского находится именно на дне высохшего озера в Самышиной балке. Удивительно, да? Оказывается, что отсюда в сторону Карнауховки столько же километров как и в сторону границы Романково и Аул. Неподалеку находится дом бывшего архитектора Ивана Власенка. Интересную историю о роде Власенка рассказал Почетный гражданин Каменского Олег Николаевич Мороз.
На месте центра Каменского стоит Л.Алексеевская.
Завершилась почти четырехчасовая экскурсия посещением воинского кладбища.
Текст: Виктор КУЛЕНКО.