Юрій Олександрович Філіпов народився 23 липня 1937 року в м. Дніпродзержинську, нині м. Кам’янське. Його батько був відомим на Дніпровському металургійному комбінаті і за його межами відомим металургом, майстром доменного цеху, під керівництвом якого в перші післявоєнні роки видавались рекордні плавки чавуну на доменній печі № 6.
Розпочавши свою медичну кар’єру в Дніпродзержинську, пізніше він довгий час працював в Інституті гастроентерології Академії медичних наук України , був його незмінним керівником в 1987-2011 роках. Український професор Юрій Олександрович Філіпов отримав золоту Нобелівську медаль міжнародного медичного форуму в Індонезії за розробку методів діагностики передракових захворювань. Друга така ж медаль була йому присуджена в Європі.
Висококваліфікований фахівець, він багато років працював у хірургії, анестезіології та реанімації, невідкладній терапії. Основні напрями наукової діяльності: аналіз та розробка наукових основ і методологічних аспектів організації та удосконалення гастроентерологічної науки; координація наукових досліджень за проблемою гастроентерології в Україні; вивчення етіології, патогенезу, клінічного перебігу найрозповсюдженіших і соціально вагомих гастроентерологічних захворювань.
Юрій Олександрович автор 375 наукових праць , в тому числі 4 монографіїй , 48 авторських свідоцтв і патентів.
Він є головою Проблемної комісії "Гастроентерологія", дійсним членом Міжнародної академії екології та використання природних ресурсів ( МАЕВ), дійсним членом та віце-президентом Міжнародної академії апіфітотерапії та бджільництва (штаб-квартира м. Дніпропетровськ).
Він дійсний і постійний член міжнародної організації гастрохірургів, головний гастроентеролог Міністерства охорони здоров'я України, Президент асоціації лікарів-гастроентерологів України, член редколегії Міжнародного журналу «Неpato-gaslroenterology», міжвідомчого збірника "Гастроентерологія", науково-практичного журналу "Сучасна гастроентерологія ".
Філіпов Ю. О. нагороджений орденом «За заслуги" III ступеня, Почесною грамотою Верховної Ради України, Дипломом Міжнародної асоціації авторів наукових відкриттів, медаллю «Автору наукового відкриття" ім. П. Л. Капіци.
В даний час Юрій Олександрович Філіпов працює в Дніпропетровській обласній лікарні ім. І. І. Мечникова, одночасно є Президентом Української гастроентерологічної асоціації і продовжує активну наукову діяльність.
Джерело https://www.facebook.com/profile.php?id=100011286007627&fref=nf&pnref=story.unseen-section
С 1994 года проводится международный волейбольный турнир "Кубок Президента Республики Казахстан Н.А.Назарбаева". В 1995 году в соревнованиях приняла участие Мария Александрова, нынешний заместитель директора Каменского спортивного клуба "Прометей" мастер спорта международного класса, серебряный призер чемпионата мира в Бразилии (1993 г.), бронзовый призер чемпионата Европы (1993 г.), участник Олимпийских игр в Атланте (1996 год) в составе сборной Украины.
"В конце сезона 1995 года мы поехали в город Павлодар на второй турнир Кубка Президента, - рассказывает Мария Александрова. - Нас удивил призовой фонд соревнований, 60 тысяч долларов, за который боролись, кроме нашей команды сборные Казахстана, Японии, России и еще несколько коллективов. Надо отметить, что сборная Украины была составлена в основном из волейболисток запорожской "Орбиты". В драматическом финале мы уступили россиянкам в пяти сетах. На фото видно какие мы мокрые и уставшие. В перерыве при счете 2:2 из зала уже уходил Президент Нурсултан Назарбаев, и девчонки решили сфотографироваться с ним. Нурсултан Абишевич сказал, что болел за нас и поблагодарил за игру. Сожалел, что не смог досмотреть матч до конца".
Судьба разбросала по всему миру игроков той встречи. Израиль, Бельгия, ЮАР. Кто-то остался в Запорожье, кто-то живет в Киеве. "Я после Запорожья переехала в Луганск. А сейчас вот живу в Каменском", - говорит Мария.
На фото: Слева направо врач команды Ирина Владимировна Светличная (она закрыла тренера команды Владимира Никитовича Бузаева), Алла Кравец, Татьяна Воронина, Мария Александрова. Справа от Назарбаева Ольга Костина (Коломиец), Ирина Комиссарова (Пухальская), Юлия Волевач, Марина Кормилицына, Ольга Белая.
В серпні 1988 року в Дніпродзержинську було відкрито трамвайну диспетчерську, будова якої нагадує інопланетний корабль. Її в народі так і називали - НЛО.
Добре вписалося у загальний ансамбль виробничих корпусів Дзержинки приміщення нової диспетчерської трамвайного управління, яку спорудили будівельники поблизу головної прохідної. Нове трамвайне кільце дає змогу розвантажити рух відразу кількох трамвайних маршрутів, а отже й поліпшити культуру обслуговування пасажирів.
Наш фотокореспондент зробив цей знімок зовсім недавно. Дивлячись на нього, навіть важко повірити в те, що там, де зараз стоїть диспетчерська і гримлять об рейки колесами трамваї ще зовсім недавно був пустри. Дивишся на все це, і здається, так все й було.
Таким новим і гарним побачать цей куточок Дзержинки молоді робітники, які прийдуть трудитися в її цехи, найближчим часом. А сьогодні він радує усіх, хто приїздть сюди. Можете і ви, поглянувши на знімок нашого фотокореспондента Ю.Домашенка, познайомитися з ним.
На фотографиях из коллекции О.Н.Мороза можно увидеть начало строительства первых зданий левобережной части Днепродзержинска, Днепростроя с новеньким стадионом "Буревестник", только введенного в действие спорткомплекса "Прометей", Комсомольского проспекта (без кинотеатра "Комсомолец") и улицу Глаголева с рестораном "Україна" и т.п.
Текст Виктор КУЛЕНКО
Якщо вам небайдужа історія міста, в якому ви живите, то ви, напевне, не могли просто так пройти повз листівки з видами старого Кам'янського. Їх можна бачити в музеї історії Дніпровського металургійного комбінату. На одній з листівок увагу привертає зовсім крихітне фото з лаконічним написом "Яхт-клуб". Що вам відомо про Кам'янський "Яхт-клуб"? Анічогісінько? Тоді слухайте. Місцеве відділення Катеринославського товариства веслового плавання в Кам'янському відкрилося у лютому 1893 року. Відтоді товариство щороку влаштовувало на Дніпрі гонки за спеціальною програмою. Яхт-клуб з'явився на повноводному березі Дніпра, за Нижньою колонією. Таким чином, це був один з перших яхт-клубів на півдні Росії. У Києві, приміром, яхт-клуб відкрито 1887 року, у Катеринославі 1893 року. У 1898 р. Кам'янське товариство очолював В.Ф.Сіма, у 1910-му - Іван Федорович Болеховський.
У неділю, 9 червня 1913 року (за старим стилем) у Кам'янському в урочистій обстановці святкували відкриття нового приміщення яхт-клубу на місці згорілого за два роки перед тим. То була велика подія в житті містечка. Вона відбувалася за участю вершків тодішнього кам'янського суспільства. Натомість проостий люд міг лише здалля спостерігати цю церемонію, ми також маємо змогу зазирнути у вже віддалене минуле. Події того недільного дня, сумлінно занотовані хронікером, зараз оживуть перед вами. Отже, чуєте сухе потріскування стрічки сінематографа? В кадрі - пани в циліндрах і панночки в легких літніх сукнях... Апарат увімкнено. Увага!..
"На початку першої години в приіщеннях яхт-клубу прибули директор заводу Е.А.Сундгрен та віце-директор А.С.Макомаський і були зустрінуті головою правління товариства І.Ф.Болеховським (цей теж не був простим смертним - начальник сталепрокатних відділень заводу, а за сумісництвом очолював Товприство веслового плавання в Кам'янському. У 1915 р. Болеховський вже був віце-директором заводу - М.Ч.).
Семья Болеховского
На цей час вже зібралися пани члени Товариства веслового плавання і всі вирушили до красиво прибраного аналою на велечезних розмірів веранді. Почався урочистий молебень, відслужений священиком М.Андерсоном у співслужбі диякона О.Котельника і хору співаків заводської церкви". Не станемо втомлювати читача переказами молебню - краще послухаємо, як описує сучасник сам новенький яхт-клуб:
"Будинок, прекрасний за своїм зовнішнім виглядом, являє собою саму розкіш за внутрішнім розташуванням: величезний зал зі сценою, чимале приміщення для більярдів, бібліотека, читальня, буфет та багато інших кімнат зі спеціальним призначенням. Скрізь паркети, маса світла і повітря, розкішна величезна веранда, усілякі зручності й сила-силенна електричних лампочок.
При ньому є чудово обладнана кухня, зроблена окремо від основного будинку.Одним словом, все передбачено, все продумано і пани члени Товрриства веслового плавання тепер справді можуть пишатися дивним будинком свого яхт-клубу", - робив висновок захоплений хронікер. Близько п'ятої години вечора стали збиратися пани члени яхт-клубу, багато зі своїми родинами. Величезна веранда поступово стала наповнятися народом.
"...Оркестри заграли марші. Члени товариства вишикувалися на подвір'ї клубу, біля мачти і суголосно виконали молитву, по закінченні якої було піднято прапор. (Хай вас не лякає ряснота молитв - як виявиться згодом, пани члени яхт-клубу молилися як мінімум двом богам - і Христу, і Бахусу! - М.Ч.). Голова товариства Болеховський звернувся до членів з короткою промовою, вітаючи їх з відкриттям літнього приміщення, без якого вони залишалися впродовж майже двох років".
Оркестр зіграв неодмінний у таких випадках туш. Ах, як жарко! А втім, не відволікаймося. Дивіться, Болеховський вже зовсім невимушено звертається до товариства. А.це пропонує "усім почесним гостям покататися на човнах". Це тим більше заманливо, що яхт-клуб того літа збагатив свою колекцію двома човнами для перегонів вартістю 1900 карбованців. Якщо кухарка заробляла тоді десь карбованців чотири, підрахуйте, скільки часу вона б збиралася на човен, зароблений на трудові заощадження!
А тим часом до сьомої вечора всі без винятку гості вже повернулися з катання. Ось вони зібралися на східцях веранди. Разом з ними члени яхт-клубу. Веселіше, панове! Фотограф, запрошений з цієї нагоди, увічнює для історії ваші розпашілі після прогулянки обличчя.
Саме тепер настав час завітати до зали, де гостинні господарі вже пропонують закуску на столах. Лунають тости, дружні "ура"! Свято у розпалі. А втім, знову дамо слово хронікерові. "Поки всі сиділи за столами, хор з членів Т-ва під управлінням Горилевича виконав декілька номерів пісень, виключаючи щоразу оплески за гармонійний спів".
Гармонійність співудійсно зворушує після стількох тостів!. "Після закуски прибрали столи, полилися звуки вальсу і по новій ппаркетній підлозі попливли у танці пари. Після кількох легких танців другий духовий оркестр вдарив мазурку. Кавалери стрепенулися і, віддаючись усім своїм єством улюбленому танцеві, мчались залом, тримаючи за руки дам, які виступали гордовито і плавно. Танці затяглися за північ.
Починаючи з сьомої години вечора пішов дощик. Через що запланований грандіозний фейєрверк було відмінено. Хоча й було спалено кілька досить красивих ракет, але вже не на Дніпрі, як передбачалося, а на подвір'ї клубу. У всіх гарний настрій, веселі обличчя".
Яхт-клуб мав свій спортивний майданчик, на якому проводилися перші в Кам'янському футбольні матчі.
Поза чисто спортивними заходами (що було природно, основним) літній яхт-клуб був одним з нечисленних у тодішньому Кам'янському осередків культурногожиття. Тут проводилися новорічні вечори, танці, діяв свій драматичний гурток (його деякий час очолював актор А.Станкевич), збиралися есперантисти.
На цьому доведеться перервати наш відеорепортаж з відкриття уКам'янському нового яхт-клубу. Вас чекає розповідь про те, як проходили на початку століття на Дніпрі змагання веслярів. Дозвольте перезарядити плівку.
Джерело: книга "Мандрівки старим Кам'янським" Микола Чабан. Глава "Як відкривали яхт-клуб" стор. 204-207.