10 квітня для людей похилого віку співробітники центральної міської бібліотеки ім. Т.Г.Шевченка провели пізнавальний захід, в якому знайомили з новими топонімами Кам`янського.
"Розпочали його з розповіді про Петра Калнишевського, чиє ім`я носить площа в центрі нашого міста, яка раніше називалася площею імені Дзержинського", - пояснила бібліотекар Людмила Ревко. Послухати її розповідь про те, хто такий Петро Калнишевський, прийшли ветерани міської організації, якою керує Людмила Іванівна Тесьолкіна. Кожному з присутніх в кінці зустрічі вручили пам`ятку, в якій вказані нові і старі назви вулиць, провулків, площ Кам`янського.
Интервью с заслуженной актрисой Академического музыкально–драматического театра им. Леси Украинки Ниной Лунеговой.
- Что для Вас театр?
- Театр – очень емкое слово, это, прежде всего большой труд, постоянная работа над собой, магия, вдохновение, это – моя жизнь.
- Как Вы выбрали профессию актрисы?
- С детства я выступала в художественной самодеятельности, и когда пришло время выбирать профессию, я точна, знала – буду артисткой. Поехала в Москву и была уверена, что поступлю в институт. А когда приехала, стало страшно: столько народу и все разодетые, а я в ситцевом платье, в простых туфлях. На одно место было 360 человек, и пройти было просто нереально. Но я не испугалась и показала приемной комиссии все, на что я способна. Я читала стихи, пела, танцевала. Комиссия была просто ошарашена моим напором. Меня без всяких экзаменов зачислили в институт.
- Вы учились в Высшем театральном училище имени Б. В. Щукина (теперь Театральный институт имени Бориса Щукина). Расскажите о годах учебы.
- Да. Учеба в «Щуке» было самое лучшее время в моей жизни. Много занимались, репетировали, ходили по всем театрам Москвы. Голодные (получали 26 рублей стипендии), уставшие, но счастливые мы после занятий возвращались в общежитие на Трифоновке. Так пролетели годы учебы.
- Кто были Ваши преподаватели и с кем Вы учились на курсе?
- Очень хорошо помню преподавателей Анатолия Борисова и Владимира Эуфера, они нас многому научили, главное любить театр, свою профессию. Училась с Ольгой Науменко, Евгением Герасимовым, Евгением Паперным.
- В каких театрах Вы работали?
По распределению, я с однокурсниками поехала в Новосибирск, в театр «Красный факел». Затем были Пермский областной театр юного зрителя, Куйбышевский академический театр драмы им. М.Горького.
- У Вас был опыт работы в кино. В каких фильмах Вы снимались?
- Еще во время учебы я снялась в двух фильмах: «Путина» режиссера Эдуарда Гаврилова с участием Ларисы Лужиной, Владимира Ивашова и «Ночной сеанс» режиссера Вадима Гнедкова с участием Люсьены Овчинниковой. Были кинопробы на роль Лизы Бричкиной в фильме Станислава Ростоцкого «А зори здесь тихие». Но в институте не отпустили на двухгодичные съемки. В фильме эту роль сыграла Елена Драпеко. Также пробовалась на роль Зиночки в фильме «Иван Васильевич меняет профессию» режиссера Леонида Гайдая. Но не сложилось.
- Как попали в Днепродзержинский музыкально-драматический театр (теперь Каменской)?
- По семейным обстоятельствам я уехала из Новосибирска. И как–то в газете, я увидела объявление, что в Днепродзержинске открывается новый театр и набирается труппа, предоставляется жильё. Я поехала, и меня приняли в театр. Для актеров построили два дома по улице Костромской, и все актеры жили в одном месте. Мы творили, засиживались допоздна, сочиняли капустники, спорили, в общем, жизнь кипела. Так я работаю в театре с 1980 года. Это мой дом, у нас действительно семья. Наш директор, Маргарита Кудина, всё делает для того, чтобы и зрителю, и актерам в театре было комфортно. Главный режиссер театра Сергей Чулков учит молодежь актерскому мастерству. Каменской театр – один из лучших в Украине. Я счастлива, что работаю в этом театре. Театр – это моя жизнь, которому отдано почти полвека.
- Ваша любимая театральная роль?
- Их несколько: роль Друце в спектакле «Святая святых», Инны в «Дьявольском соблазне», тетушки в «Тартюфе».
- Наверное, у каждой артистки есть роль, которая так и осталась в мечтах. Есть у Вас такая?
- У меня очень много серьезных ролей, даже трагических, а хотелось бы попробовать себя в легком жанре, комедии, например.
- Расскажите, над чем Вы сейчас работаете?
- Сегодня у меня 11 спектаклей в действующем репертуаре, надеюсь на главную роль в новом спектакле.
- Почему люди идут в театр? Есть ли основной посыл времени от театра зрителю сегодня?
- Театр – это живой организм, один и тот же спектакль каждый раз играется по-разному, и рождается чудо спектакля прямо сейчас вместе с зрительным залом. Театр всегда призывал к лучшему, доброму, светлому, давал надежду в самые сложные времена.
- Что хотите пожелать своим зрителям?
- Пожелать хочу чаще бывать в театре. Театр внутренне обогащает человека, заставляют задумываться о смысле жизни, смеяться и плакать вместе с героями спектакля.
В начале 1990-х годов на постсоветском пространстве в моду вошла телеигра “Поле чудес”. При звуках знакомой мелодии, люди семьями собирались у голубых экранов телевизоров и вместе с участниками этого шоу пытались разгадывать задания, предложенные ведущим Леонидом Якубовичем. Многие мечтали попасть в студию, а уж выиграть хотели все. Мечтал и я. И эта мечта исполнилась в октябре 1994 года. К сожалению у меня от той игры остались лишь пригласительный билет на капитал-шоу “Поле чудес” да газета с автографом Л.А.Якубовича. Ни фото, ни видеозаписи не было. И лишь через 23 года на канале “Ютуб” появилась оцифрованная запись той игры.
Первая тройка игроков: 1.Галина Васильева 2.Михаил Аберун 3.Ирина Митусова
Вторая тройка игроков: 1.Вера Жусова 2.Роман Романюк 3.Александр Минаев
У Дніпровському видавництві "Ліра" вийшла книга "Це потрібно живим": книга Пам'яті воїнів Другої світової війни, похованих в Кам'янському (Дніпродзержинську).
Автор-упорядник книги - член краєзнавчого товариства "Кам'янське-Дніпродзержинськ" Тарас Шульга. Книга Пам'яті є результатом дослідження, проведеного і представленого в рамках проекту громадської організації "Інформаційно-дослідницький центр "Інтеграція та розвиток" Формуючи локальну культуру пам'яті" за підтримки DVV International в Україні і сприяння Федерального міністерства економічного співробітництва і розвитку Німеччини.
Видання книги стало можливим завдяки перемозі в конкурсі історичних дослідницьких проектів Асоціації Німецьких Народних Університетів в Україні в партнерстві з Всеукраїнською асоціацією викладачів історій "Новий час".
2-3 листопада 2018 року о 10:00 запрошуємо до Музею історії міста Кам’янське (м. Кам’янське, проспектСвободи, 39,) на міждисциплінарний круглий стіл “Радянське минуле в музеї. Переосмислення”, який відбудеться в рамках проекту “Культ чи Культура: Школа музейних компетенцій”, що реалізовується у співпраці з Goethe-Institut в Україні, ГО «Український центр розвитку музейної справи», Українським інститутом національної пам’яті та за дружньої підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.
Під час круглого столу відбудуться три панельних дискусії, на яких будуть розглянуті виклики, які стоять перед музейними закладами в переосмисленні й представлені радянського періоду. Особлива увагу буде приділена критичному переосмисленні колекції подарунків Леоніду Брежнєву, що зберігаються в фондах Музею історії міста Кам’янське.
Спікери – Віктор Брехуненко, Орест Голубець, Кирило Галушко, Софія Дяк, Василь Павлов, Дмитро Іванов, Ігор Пошивайло, Ігор Кулик, Зоряна Білик, Юлія Шиленко, Оксана Баршинова.
Модератори – Юрій Митрофаненко, Наталія Іванченко.
ПРОГРАМА
2 листопада Екскурсії по місту Кам’янське та по експозиції Музею історії міста Кам’янське
3 листопада Відкриті фонди. Колекція подарунків Л. І. БрежнєвуКруглий стіл «Радянське минуле в музеї. Переосмислення» в форматі трьох панельних дискусій: Панель 1. Історична пам'ять періоду «застою»: моделі та їх переосмислення. Панель 2. Радянське мистецтво: від фондосховищ до презентацій. Панель 3. Радянська спадщина: шляхи інтерпретації в музеї
Довідка про спікерів - Оксана Баршинова – завідувач відділу мистецтва Національного художнього музею України - Зоряна Білик – історик, релігієзнавець, заступник директора Львівського музею історії релігії. - Віктор Брехуненко – доктор історичних наук, професор, завідувач відділу актової археографії Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. - Кирило Галушко – кандидат історичних наук, доцент Педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, український соціолог, публіцист, блогер, літератор. - Орест Голубець – доктор мистецтавознаства, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, професор Академії мистецтв України. Організатор та співорганізатор міжнар. акцій «Джерела свободи» (м. Вроцлав, Польща, 1997), «Мистецтво на зламі тисячоліть» (Львів, 1998), «Пункт перетину» (Штуттґарт– Лодзь–Львів, 2000–01). - Cофія Дяк – доктор філософії, директор «Центру міської історії Південно-Східної Європи». - Дмитро Іванов – художник-дизайнер. - Василь Павлов – історик, провідний спеціаліст відділу військово-патріотичного виховання Управління інформаційно-пропагандистського забезпечення Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України, радник Глави Адміністрації Президента України, іїголова ГО «Центр мілітарної історії» - Ігор Пошивайло – етнолог, музеєзнавець, кандидат історичних наук, заслужений діяч мистецтв України, генеральний директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності. - Юлія Шиленко – історик, головний хранитель фондів Національного музею Тараса Шевченка. - Ігор Кулик – український громадський діяч, архівіст. Начальник Управління інституційного забезпечення політики національної пам’яті Українського інституту Національної пам’яті.
Модератори: - Юрій Митрофаненко – кандидат історичних наук. - Наталія Іванченко – кандидат філологічних наук
Додаткова програма:Лекторій «Музей та час»
2 листопада, о 13.00 Віктор Брехуненко. Висвітлення історії російсько-українських воєн в загальноосвітніх школах. Орест Голубець. Українське мистецтво ХХ століття: проблеми і парадокси.
3 листопада, поч. о 10.00 Василь Павлов, Дмитро Іванов. Декомунізація, дерадянізація, деімперіалізація музейних експозицій: проблемні питання (на прикладі військово-історичних музеїв України).
До участі запрошуються співробітники музейних установ, в фондах яких зберігаються колекції радянського періоду.
