Сотні книг, журналів, газет розповсюджує серед широких мас трудящих міста міська контора "Союзпечати" через свої кіоски. Сумлінною роботою, ввічливим ставленням до покупців відзначається працівниця кіоску т.Ташкер, яка працює на цій роботі з 1931 року.
На фото: працівник кіоску № 2 "Союзпечати" т.Ташкер за роботою.
Фото М.Медлінського.
"Дзержинець" 02.10.1952.
Працюємо на користь Батьківщини
Як і мільйони радянських людей, мирно жив і трудився я на користь Батьківщини до війни. Працюючи слюсарем заготівельного цеху вагонобудівного заводу, я вносив свою частку праці в загальну справу побудови комунізму. Але гітлерівські орди порушили наше мирне життя. З перших днів війни я пішов зі зброєю в руках відстоювати честь і незалежність Вітчизни.
На фронті я втратив ноги. Неважко уявити, що було б зі мною - інвалідом - в такій "цивілізованій" країні, як Америка. Забута всіма, без засобів для існування, знедолена - на таке життя приречена в капіталістичних країнах трудяща людина, особлив ж втративши здоров'я. Зовсім інше в нашій соціалістичній країні , де слово людина звучить гордо.
Повернувшись з фронту, я зустрів товариську допомогу. Мені не хотілося стояти осторонь творчої праці нашого народу, який під керівництвом більшовицької партії швидко заліковував рани війни. Я вирішив обрати посильну для себе роботу. В 1948 році я став учнем кравця, а в квітні 1950 року почав працювати самостійно.
Тепер я працюю майстром. Систематично перевиконую план, не відстаю від своїх товаришів. Не тільки сам добре працюю, а і навчаю молодих робітників. Я щасливий, що моя праця корисна народу.
Хочеться зробити все можливе для наближення комунізму. Американо-англійські палії війни все голосніше брязкають зброєю. Заради власної наживи хочуть вони розпалити нову війну. Але всі народи світу заявляють: "Війни не хочемо!"Свій голос проти війни, за мир, разом з нашим багатомільйонним народом, піднімаю і я. З думкою про рідну Батьківщину, про любимого вождя і вчителя товариша Сталіна ставлю я свій підписпід історичним Зверненням Всесвітньої Ради Миру.
А.Панько, майстер ательє мод № 2 артілі "Прогрес".
"Дзержинець" 02.10.1951.
Вихованці дитячого садка № 32 Саша Смольський і Люда Захарова вчаться малювати кольоровими олівцями.
Фото О.Прокопенка.
"Дзержинець" 27.09.1951.
Учасники хорового колективу гуртожитку робітників заводу ім.Дзержинського під керівництвом Л.Чернишової розучують нові пісні на захист миру.
Фото А.Медлінського.
"Дзержинець" 27.09.1951.
По Новій Запорізькій вулиці в новому чотириповерховому будинку відкрився зразковий м'ясо-рибний магазин № 30 відділу робітничого постачання заводу ім. Дзержинського.
Приміщення магазина добре оформлене: панель викладена білим кафелем, на стінах художні картини. Для кращого збереження товарів збудовані прохолоджуючі прилавки, спеціальні камери, встановлені шафи-холодильники.
В м'ясному, рибному, гастрономічному і бакалійному відділах магазина покупців обслуговують сім торгових продавців. Зараз торгівельна сітка нашого міста має 153 магазини. Для кращого обслужування споживачів багато з них у цьому році переводиться на спеціалізовану торгівлю.
З метою дальшої спеціалізації і розширення торгівлі "Укртекстильшвейторг"реорганізовується на дві торгових організації "Укртекстильторг" і "Укродяг" які незабаром у місті відкриють чотири спеціалізовані магазини.
В.Харитоненко.
"Дзержинець" 21.09.1952.