Літопис Великої Вітчизняної війни відтворює у фотознімках та ілюстративних матеріалах інформаційний стенд "Перемога", встановленний на площі ім.Ф.Е.Дзержинського. На ньому відображаються основні події періоду 1941-1945 років.
"Дзержинець"
03.02.1981.
Магазин № 7 міськоопторгу, введений нещодавно в експлуатацію, не лише архітектурна прикраса нового мікрорайону на початку вулиць Димитрова і Айвазовського. Для мешканців навколишніх будинків він став доброю підмогою у побутових справах.
На торговельній площі в 140 квадратних метрів розмістилися гастрономічний, м'ясний і овочевий відділи, у кожному із них великий вибір продуктів.
Далеко не всі жителі південно-західного району знають про новий магазин. тож, користуючись нагодою, повідомляємо його адресу: вул. Айвазовського, 39.
Фото М.Тупицина
"Дзержинець"
03.02.1981.
В день трирічного ювілею створення в індустріальному технікумі історичного музею група "Пошук", якою керує викладач історії А.А.Бєлік, поповнилася новими слідопитами: 15 учнів перших курсів прийнято в групу.
Прийом пройшов в урочистій обстановці. Ветерани громадянської і Великої Вітчизняної воєн Д.І.Хрипко, В.В.Горук, директор В.І.Мовляв, учасник всесоюзного зльоту слідопитів в Ульяновську В.Філоненко і староста гуртка Н.Ганжа розповіли юнакам і дівчатам про славні справи радянських людей у буремні воєнні роки і мирний час, про великі досягнення трудящих Країни Рад і завдання по гідній зустрічі XXIV з'їзду КПРС. Вони підкреслили, що величезна заслуга у вивченні історії нашої Батьківщини належить слідопитам, які ведуть копітку роботу по розшуках матеріалів про загиблих героїв, увічненню їх світлої пам'яті.
Вступаючи в ряди слідопитів, ми присягнули на вірність любимій Вітчизні, дали клятву примножувати кращі традиції свїх батьків.
О.Сєров, учень індустріального технікуму.
"Дзержинець"
03.02.1971.
Великою трудовою перемогою ознаменували фініш четвертого року п'ятирічки учасники будівництва комплексу аміаку - республіканської ударної комсомольської будови. Серед тих, хто вніс вагомий вклад у достроковий пуск потужного агрегату АМ-76, були дев'ять комсомольсько-молодіжних колективів. У змаганні між ними за підсумками роботи в 1984 році першість виборола бригада з управління "Домнобуд" тресту "Дзержинськбуд", очолювана М.І.Марченком. Рішенням комсомольського штабу республіканської ударної будови бригадиру і групкомсоргу надається право взяти участь в XII Всесвітньому фестивалі молоді і студентів, що відбудеться в липні нинішнього року в Москві.
С.Войнов.
"Дзержинець" 03.02.1985.
1 лютого в залі засідань міськкому КП(б)У відбувся громадський огляд і обговорення проектів нових багатоповерхових житлових будинків, що мають будуватисс в цьому році.
Представники підприємств, установ, партійних, профспілкових організацій, депутати міської Ради, керівники будівельних організацій з інтересом ознайомились з проектами. На огляді були представлені роботи архітекторів трьох проектних організацій. Архітектори "Облпроекту" тт.Горбоносов і Заіченко виставили на обговорення свої проекти будинків, що мають будуватись з лівого боку Запорізької вулиці вверх від центрального ринку і до повороту на баглійський шлях.
Перша Запорізька вулиця у майбутньому по своєму архітектурному ансамблю нагадуватиме проспект Карла Маркса у Дніпропетровську. Це буде центральний в'їзд з вокзалу в місто. Ось чому правильне рішення будівництва житлових будинків по цій вулиці має величезне значення.
Однак, тт. Горбоносов і Заіченко не врахували великих перспектив розвитку Дніпродзержинська. Вони запропонували будівництво невеликих, відірваних один від одного будинків. Вислухавши вступне слово заступника голови міськвиконкому тов.Мороза і авторів проекту, присутні піддали гострій критиці проекти цих будинків. Зокрема зробили багато зауважень, внесли цінні пропозиції тт.Брусов - голвний архітектор міста, Лешер - інженер відділу капітального будівництва заводу ім.Дзержинського, Мірян - директор Баглійського коксохімічного заводу, Говоров - заступник голови завкому профспілки вагонобудівного заводу ім. газети "Правда", Загоровський - нач. управління "Житлобуду", Смирнов - голова виконкому міської Ради депутатів трудящих та інші.
Нарада відхилила представлений проект групи житлових будинків по Першій Запорізькій вулиці і запропонувала працівникам "Облпроекту" переробити його, врахувавши зауваження і пропозиції.
Хорошу оцінку дістали проекти будинків, спорудження яких вже почалось на транспортній площі. Однак, схваливши ці проекти, нарада запропонувала автору проекта будинку, що вже височить з великою вишкою на Транспортній площі тов.Веленченку переробити проект вікон з вузьких на більш ширші. Загальне схвалення дістали проекти будинків Баглійського коксохімзаводу, що будуватимуться в цьому році по Першій Запорізькій вулиці.
"Дзержинець" 03.02.1951.
Бульбенко Федір Павлович – народився 10 (22) серпня 1896 року в селі Романкове Катеринославського повіту тієї ж губернії, нині – у складі Дніпродзержинська – 17 травня 1981, Нью-Йорк, США, похований на українському цвинтарі св. Андрія в Сант Бавнд Брук) – член Мануйлівської "Просвіти", громадський і церковний діяч в Україні і в еміграції. Походив з родини Павла Петровича Бульбенка і Мотрони Прокопівни з роду Самарець. Перше національно-патріотичне почуття спалахнуло в душі молодого Федора при читанні "Кобзаря" Тараса Шевченка. Змолоду співав у церковному і народному хорах. Трудове життя почав 1913 на Катерининській залізниці в Катеринославі. Того ж року став членом Мануйлівської "Просвіти", де познайомився з свідомими українцями і сам став таким на все життя. Під час Першої світової війни у 1915 покликаний до царської армії, але як залізничник залишився працювати на залізниці. Був одним з організаторів "Вільного козацтва" і "Просвіти" у рідному Романковому – мальовничому селі над Дніпром (Романків курган згадує ще Боплан у своєму "Описі України"). Згодом добровільно йде до української армії закінчив Київську військово-інженерну юнацьку школу Армії Української Народної Республіки в ранзі хорунжого. Пізніше, переходом через Галичину, був у складі Запорозької Січі (юнацька військово-спортивна організація).
Бульбенко брав участь у боях під Ушицею, Копайгородом у напрямку на Жмеринку. У самій Жмеринці захворів на повторний тиф, який лютував під час громадянської війни. Один з приятелів-залізничників підібрав Бульбенко і його приятеля Михайла Ваклача. У його хаті їм довелос прохворіти більше двох місяців. За це час частини української армії відійіш далеко на захід. Бульбенко довелося повертатися додому, на Придніпров'я. Але в дорозі біля станції Знам'янка (Херсонські він став на працю в Шаблинській цукроварні. Там же одружився з Надією Туляєвою. Відтоді Бульбенко довгий час працював у цукровій промисловості як економіст плановик.
Згодом Бульбенко закінчує вечірній факультет Харківського фінансово-економічного інституту, дістає кваліфікацію іженера.
Йому нагадували про його минулі у березні 1921. Бульбенко репресували як петлюрівця. Кілька разів заарештовувався Знам'янською ОРТЧК (транспортна ЧК) засуджений до страти. Його врятувал робітники і службовці: п'ятсот осіб під писали поруку за всіх чотирнадцять чоловік, заарештованих у цій групі. А 1924 його знову заарештовує ГПУ в Олекса дрії (тепер Кіровоградська область). Визволив його брат Іван Павлович, поручившись з нього.
Він довго не засиджувався на одному місці. У 1929 їде в Шполянську цукроварню на Київщині (зараз Черкаська обл.)
1932 переїздить до Харкова на роботу в "Цукротресті". Через п'ять років його звільняють з цієї роботи як петлюрівця. Тоді Бульбенко їде до Мерефи працювати в дитячому санаторії. Та незабаром і на цій роботі його заарештовує харківське НКВС. Він опиняється в тюрмі на Холодній горі, катування в якій нам знайомі за романом Івана Багряного "Сад Гетсиманський". У в'язниці Федір Павлович просидів тринадцять місяців. По звільненні з тюрми працювати в цукровій промисловості вже не може. Починається Друга світова війна, і Бульбенко мобілізували в Харкові копати окопи.
У листопаді 1941 Федір Павлович включився в національно-громадське життя прифронтового Харкова, працюючи в філії Цукроцентралі. В лютому 1943 виїхав до Києва, звідки ще вертався до Харкова, але ненадовго. У серпні 1943 Бульбенко знову їде до Києва, потім – до Львова. Сюди він привіз архів Лесі Українки, тринадцять пакунків кліше, зроблених з історичних пам'яток Києва, взірці українських вишивок з різних місцевостей України. Усе це передав Львівському товариству мистецтва.
Зі Львова почалися бездомні поневіряння Бульбенко – до Криниці, Кракова, а потім були Любек, Берлін, Тюрінгія, Вей-мар, Герсфельд... Після капітуляції Німеччини настав час примусової репатріації. Як комендант табору брав активну участь у спротиві цій репатріації: відомо ж бо, що після повернення цим людям загрожували нові табори...
Навіть у далекій Німеччині таборяни-українці не забували рідної пісні, рідного слова. Бульбенко у своїх спогадах про той час писав: "6-го серпня 1945 року до нас на цегельню прибули бандуристи: Петро Потапенко, Грицько Бажул, Павло Міняйло і Юрій Цюра. Відбувся концерт. Слухаючи "Пісню про Морозенка" та інші, всі ми були зворушені до сліз". (Спогади вміщені у збірнику "Пам'яті В. А. Доленка", що його у 1975 видав у Мюнхені Юрій Семенко).
У 1950 Бульбенко приїхав до Сполучених Штатів і прожив у цій країні понад тридцять років. Життя емігранта було нелегким – довелося працювати на різних роботах, починаючи від автомеханіка. Але не поривав зв'язку з українськими громадськими організаціями на чужині. Вийшовши на пенсію, допомагав у роботі фінансового відділу Української Вільної Академії наук і був її членом-фундатором. Також брав активну участь у житті Української автокефальної православної церкви соборноправної. Ця церква, як відомо, відродилась у Св.Софії в Києві у 1921 на Всеукраїнському православному соборі на чолі з митрополитом Василем Липківським.
До особливих заслуг Бульбенко на еміграції відносять видання книги "1921 – 1971 рр. Матеріяли до історії Української Автокефальної Православної Церкви", базованої на документах о. Івана Гаращенка (Чикаго, 1975). Упродовж довгих років Федір Павлович працював над підготовкою до видання матеріалів панотців Гаращенка, Явдася. В. М. і О. В. Чехівських. Він же впорядкував їхні цінні архіви. Ним написано чимало статей на релігійно-церковні та суспільно-громадські теми, які друкувалися в журналах "Церква і життя", "Православний українець", "Вісник" та часописах "Свобода", "Народна воля", "Український голос", "Наша Батьківщина" та інших.
Федір Павлович залишив двох онуків і сина Юрія, який зворушливо опікувався своїм батьком, особливо в останні роки його життя. Бульбенко був у контакті з чільними діячами громадського і церковного життя української діаспори, брав участь у дискусіях і полеміці з приводу актуальних проблем. "Федір Павлович не змарнував часу, – писав Д. Тромса, який добре знав його. – Його трудолюбна рука залишила чимало спадщин для прийдешніх поколінь".
Література: Тромса Д. І. У першу річницю смерти Федора Павловича Бульбенка // Українська земля. – Нью-Йорк. – 1982. – Ч. 8 – 9. – С. 77 – 79. Тромса Д. І. В річницю упокоєння Ф. П. Бульбенка //Православний українець. -Детройт. – 1982. – ¦Ч. 165. -С. 23-25.
Микола Чабан "Діячі Січеславської Просвіти"
Джерело: http://ruthenos.org.ua/index.html
В музее истории Днепродзержинска 5 февраля состоится презентация Всеукраинской выставки "Материнское поле", посвященной киргизскому и советскому писателю Чингизу Айтматову.
На выставке представлено более 60 произведений живописи, графики, декоративно-прикладного искусства связанных с Кыргызстаном. Особое место в экспозиции занимают этнографические предметы, которые освещают народную культуру киргизов. Открытие выставки состоится при участии Чрезвычайного и Полномочного Посла Кыргызстана в Украине Улукбека Чиналиева.
ГДЕ - музей истории города (пр. Ленина, 39)
КОГДА - 5 февраля, четверг
НАЧАЛО - 13:00
СПРАВКИ ПО ТЕЛЕФОНУ (05692)3-11-10
ДОСЬЕ
Чингиз Торекулович Айтматов (12.12.1928-10.06.2008).
Место рождения - с. Шекер (Киргизская АССР).
Место смерти - Нюрнберг (Германия).
Герой Социалистического Труда (1978).
Премии - Ленинская (1963), Государственная СССР (1968, 1977, 1983).
ПАМЯТЬ
* В 1957 г. вышла в свет повесть «Джамиля́», принёсшая Айтматову мировую известность. На сегодняшний день она является самым популярным произведением писателя на всех языках мира.
* Последним произведением, опубликованным в СССР, является его роман «Плаха» (1986).
* Чингиз Айтматов, будучи членом Верховного Совета СССР, был выбран для произнесения номинационной речи во время выборов М. Горбачева Президентом СССР в 1990 г.
* Умер в больнице немецкого города Нюрнберга, где находился на лечении.
* Похоронен в историко-мемориальном комплексе «Ата-Бейит» в пригороде Бишкека.
* Похоронами писателя руководил лично тогдашний президент Киргизии Курманбек Бакиев.
* Имя Айтматова присвоено в Бишкеке городскому парку, Русскому драматическому театру и университету «Манас».
* В 2008 г. в Чолпон-Ате на северном берегу Иссык-Куля был открыт памятник Чингизу Айтматову.
* Очеканена серия из шести коллекционных серебряных монет — «Чингиз Айтматов», «Джамиля», «Первый учитель», «Материнское поле», «Прощай, Гульсары!» и «Белый пароход».
* В Казани именем Чингиза Айтматова названа одна из улиц города.
* По произведениям Айтматова снято 17 художественных фильмов.
* В 2007 г. была выпущена почтовая марка Киргизии, посвященная Айтматову.
* В 2011 г. в Бишкеке установлен памятник писателю на площади Ала-Тоо.
* В 2011 г. в Лондоне учреждена Международная премия имени Чингиза Айтматова.
* В 2013 г. безымянной зелёной зоне Санкт-Петербурга присвоено название сквер Чингиза Айтматова.
* В 2013 г. в Москве, в атриуме библиотеки иностранной литературы, открыт памятник-бюст Ч.Айтматову.
* В 2014 г. "Аэрофлот" назвал в честь Айтматова один из своих новых лайнеров "Боинг" 737—800.
* В 2013 г. в честь Чингиза Айтматова названа школа N 28 в городе Кочкор Ата.
В.Куленко
http://www.youtube.com/watch?v=uDk_TOzgAg4 - фильм "Джамиля"
2 февраля в финальной игре квалификации наш земляк Илья Марченко и Мариус Копил из Румынии решали вопрос, кто из них попадет в основную сетку PBZ Zagreb Indoors, турнира серии АТР. Бывший "прометеевец", посеянный на Загребском турнире под шестым номером, в тяжелейшей встрече, продолжавшейся 2 часа 29 минут, одержал победу со счетом 6:4, 6:7(2), 7:6(5). В матче против Мариуса Копила украинский теннисист совершил пять эйсов и одну двойную ошибку. На счету румына - семьнадцать подач навылет и два двойных удара.
ШТРИХ
Илья Марченко любит играть на жостких кортах. Именно хард помог ему пять лет назад взлететь в первую сотню мирового рейтинга. Возможно покрытие RuKort принесет удачу днепродзержинскому теннисисту.
АНЕКДОТ
Мужчина, пробегая утром по парку мимо корта, в газоне увидел новый теннисный мячик. Так как на корте никого не было, он сунул его себе в карман. Возвращаясь домой, он остановился перед пешеходным переходом, ожидая зелённого света светофора.
В это время, подошедшая девушка обратила внимание на выпуклость в его трусах.
- От чего это?, - спросила она, сверкая глазами с вожделением.
- От теннисного мяча, - прозвучал ответ.
-О, - произнесла девушка сочувственно, - должно быть очень болезненно...
("Теннисная энциклопедия от Игоря Ивицкого").
В.Куленко
С 30 января по 1 февраля в Новомосковске проводился чемпионат области по мини-футболу по ДЮСШ среди игроков 2003 г.р. Днепродзержинск был представлен командой "Сталь" (тренер Николай Петрович Голик), которая заняла первое место.
"В двух подгруппах выступали по пять команд, - рассказывает тренер. - Затем коллективы, занявшие первые-вторые места сыграли между собой крест на крест. В нашей группе, кроме "Стали" еще играли команды ДЮСШ № 2 (Днепропетровск), ФК "Синельниково" и две новомосковские - ДЮСШ и ДЮСШ № 2. Обыграв все команды в подгруппе, "Сталь" с первого места вышла в финальную пульку. Там в полуфинале спокойненько победили днепропетровскую "Исту" 5:0. Обычно мы им забиваем побольше. В финале сыграли с новомосковской ДЮСШ № 2, занявшую второе место в нашей подгруппе. Мы снова победили, только уже со счетом 7:3. Лучшим игроком турнира был признан Егор Ярмолюк. Лучшими бомбардирами в команде стали Богдан Яковлев и Дима Приступа. Капитан "Стали" Е.Ярмолюк получил для команды кубок, пакет с манишками и футбольной литературой, а все игроки были награждены медалями".
РЕЗУЛЬТАТЫ "СТАЛИ"
В ГРУППЕ
с ДЮСШ № 2 (Новомосковск) 11:2
с ДЮСШ (Новомосковск) 7:2
с ДЮСШ № 2 (Днепропетровск) 7:2
с ФК "Синельниково" 7:3
ПОЛУФИНАЛ
"Сталь" - "Иста" (Днепропетровск) 5:0
ФИНАЛ
"Сталь" - ДЮСШ (Новомосковск) 7:3
СОСТАВ "СТАЛИ"
Ярмолюк Егор (капитан)
Ревякин Артур
Приступа Дмитрий
Яковлев Богдан
Лях Юрий
Губка Ярослав
Лукьянов Александр
Панасенко Егор
Пономаренко Иван
Максимович Игорь
Кизь Даниэль
Неклеса Даниил
Ольховик Александр
В.Куленко
