Деякі народи мають не тільки такі традиційні символи, як прапор чи герб. Деякі рослини теж стають знаковими, асоціюючись із тією чи іншою країною, нацією.
Багатьох дивує, що символом Шотландії є не пурпуровий верес, про який складено багато гарних легенд, а колючий будяк. В енциклопедії рослин він описується як типовий бур'ян з високою адаптивною здатністю, рясними довгими колючками і дрібними фіолетовими квітками-щіточками, які в дощову погоду повністю ховаються в колючих шишках-суцвіттях... Такий характер шотландців: невибагливий і неприступний!
Якщо в більшості країн садівник постарається винищити будяки як бур'ян, то в Шотландії його цілком можна побачити і на клумбі, і в букеті. Його зображення або саме суцвіття може бути прикріплене до одягу місцевих жителів в урочисті дні та на святах. Але чому шотландцям полюбилася саме ця не найвишуканіша рослина?
ЛЕГЕНДА ПРО БУДЯК
Розповідали, що воїни правителя вікінгів вирішили перемогти шотландське військо, застав його зненацька вночі. Для цього передовий загін почав потай рух до їхнього табору. Щоб не шуміти, загарбники роззулися і йшли босоніж. Але в темряві один із них настав на будяки і від несподіванки скрикнув. Це почули дозорці шотландців, зчинили тривогу, вікінги були розбиті. Невідомо, чи був такий епізод насправді, чи є лише гарною національною легендою.
Шотландці вважають, що в цьому відображається їхній національний дух — невибагливість та стійкість. Справді, підкорити їхні сильні сусіди таки не зуміли, країна поєдналася з Англією лише династично. Крім того, у багатьох культурах будяк вважається рослиною, що захищає від злих духів. Для досить забобонних шотландців така властивість, що приписується рослині, теж була важливою.
ЦІКАВО ЗНАТИ, ЩО...
* Ось уже понад шість століть будяк є символом Шотландії.
* На срібних монетах XV століття викарбувано зображення цієї рослини.
* На королівському гербі поряд з єдинорогами і левом зображено зелений грунт, що поріс будяком.
* Здавна будяк прикрашає герби знатних шотландських пологів і рукоятки мечів, його зображення зустрічаються на будинках і на предметах побуту.
* З кінця XVII століття стали популярні шотландські чаші з будяками, які використовувалися для лікерів і кларету.
* Шотландські регбісти в 1871 році, готуючись до першого міжнародного матчу з регбі, обрали собі емблемою будяк.
* У середині ХХ століття Рой Вільямс написав пісню Flower of Scotland («Квітка Шотландії»). Текст пісні розповідає про перемогу шотландців над англійською армією у битві при Беннокберні у 1314 році. Ця патріотична пісня претендує на роль неофіційного гімну Шотландії, часто виконується на спортивних змаганнях.
* В наші дні популярність будяка в Шотландії залишається на висоті. Його зображенням прикрашають футболки, виготовляють сувеніри та біжутерію із цією рослиною.
* Шотландці з любов'ю називають будяк шотландською трояндою.
* Будяк можна зустріти на символіці організацій і навіть на кашкеті полісмена.
28 липня 1899 року народився українець Іван Фірцак, він же Іван Сила, він же силач Кротон — найдужча людина планети й переможець конкурсу краси тіла в Парижі https://vogue.ua/ua/article/culture/sport/mi-z-ukrajini-shcho-treba-znati-pro-ivana-silu-nayduzhchu-lyudinu-planeti.html?fbclid=IwAR1r1kkvkSqrNOuLItnAilsbwLJjCtwhk0iT-R_oxWmHZZxdGm62cx8egC4
ЗІ СПОРТСМЕНІВ В АРТИСТИ ЦИРКУ
В Ужгороді серед відомих туристам пам’яток міста — мініскульптурок — є металевий "Вузол Кротона", на вшанування видатного закарпатця Івана Фірцака, що мав сценічний псевдонім Кротон на честь дужого героя античних міфів. За легендою, малий Іван успадкував силу діда по матері, слава про міць якого лунала по всьому регіону. Як казковий Котигорошко, Фірцак-менший ще в дев’ять років посунув на полі брилу, яку не здужали зрушити дорослі чоловіки, а одного разу приніс з левади на плечах корову, що пошкодила ногу. 20-річним Іван виїхав на заробітки до Чехії, працював вантажником, а якось переміг відомого силача, який заробляв на життя тим, що мандрував по країні й закладався зі сміливцями на перемогу в поєдинку. Свідком того двобою став чеський тренер Онджей Нейман, який скоро щоденними тренуваннями зробив з обдарованого хлопця професійного атлета.
У 1920-х Іван Фірцак став чемпіоном Європи з культуризму й чемпіоном Чехії з важкої атлетики та рукопашного бою. Але примхлива доля зруйнувала успішний тандем: машина, де їхали Нейман і Фірцак, потрапила в аварію, тренер загинув, Іван опинився в лікарні. Пережите спонукало чемпіона змінити вид діяльності: він вирішив покинути спорт і подався на заробітки в цирк під іменем Кротон. Там і здобув найбільшої слави: в цирку він працював 18 років, вивчив 14 мов, відвідав 64 країни.
КАРКОЛОМНІ ТРЮКИ
Вистави з Фірцаком-Кротоном були шалено популярними: він виносив на плечах на арену всю циркову трупу, чоловіків вражав тим, що розривав залізні ланцюги, а дам у перших рядах полонив зворушливими дарунками — серцями з триметрової арматури, зігнутої на їхніх очах. На гастролях у США виконав знаменитий карколомний трюк: легковий автомобіль переїхав йому горло. Вражені власники компанії Ford у 1927 році подарували силачеві авто (щоправда, через 12 років, коли угорські вояки схочуть відібрати його, Іван візьме кувалду й, недовго думаючи, розтрощить свій Ford Model T). А 1928 року американська преса визнала його найсильнішою людиною планети. Один з циркових досвідів, власне, і вкоротив йому віку.
У 1930 році Фірцак переміг найсильнішу людину Англії, боксера Джона Джебсона. Переможець дістав від королеви пояс, манжети й шолом з діамантами, а от Джебсон не витримав ганьби й наклав на себе руки. Далі легенди варіюються: за однією з них, у двобої й сам Фірцак зазнав черепно-мозкової травми. За іншою — в загиблого було чимало фанатів, вони й помстилися українцеві: у сутінках розтрощили череп. Фірцак до ранку пролежав на вулиці, дивом вижив. Так чи інакше, а ушкоджену кістку йому замінили пластиною з дорогоцінного матеріалу — випадкове потрапляння камінця під неї й стало через 40 років причиною смерті атлета.
СИЛА І ВЛАДА
Іван Фірцак 70 разів ставав чемпіоном на змаганнях гирьовиків і був переможцем конкурсу краси тіла в Парижі. Деякі його трюки досі не може повторити ніхто. Він міг би без проблем жити за кордоном, але вибрав Україну. У 1938 році, побравшись із гімнасткою Руженою Зікловою і вже народивши восьмеро нащадків, Фірцак передчасно розірвав цирковий контракт, сплативши відступне в 100 000 крон, завершив кар’єру і з родиною приїхав у рідне село на Закарпатті. Там започаткував циркову школу й школу силових мистецтв. Проте безхмарного життя не вийшло: спочатку до Фірцаків мала справу угорська влада, згодом прийшли "совєти".
Іван Фірцак з родиною
18-річного сина Івана Фірцака, чемпіона України з боксу, який асистував батькові у виступах і цілком міг продовжити його кар’єру, 1948 року засудили на роки таборів за причетність до ОУН — насправді за те, що співав закарпатські пісні. А в батька вилучили всі нагороди й фотодокази перемог — применшили славу силача до містечкової і заборонили йому заробляти на життя тим, що найкраще виходило. Лише наприкінці 1950-х Івану Фірцаку дозволили копійчані виступи по сільських клубах. Уже в наш час книжку Олександра Гавроша "Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу" ввели до шкільної програми, а 2013 року в пам’ять про атлета режисер Віктор Андрієнко зняв фільм "Іван Сила".
Р.S. В 2007 році двоюрідний брат тренера з тхеквондо Кам`янської ДЮСШ №3 Юрія Палька, робив пам'ятник закарпатському богатирю Івану Фірцаку. "Позував скульптору, з метою достовірнішого відтворення фігури Фірцака, Василь Вірастюк. Тоді я познайомився з Вірастюком. А під час відкриття цього пам'ятника, ми разом із учнями робили показові виступи", - розповідає Ю.Пальок.
Зачіски, які були особливо поширені у 1980-х роках, знову повернулися в моду завдяки популярному серіалу "Дуже дивні справи".
Йдеться про такі стрижки, як шег, малет, піксі та біксі, для яких характерні багатошаровість і навмисна недбалість. Зазначені зачіски стали трендовими завдяки широкій популярності героя Едді Мансона, роль якого в шоу виконує актор Джозеф Куїнн. Знаменитість знявся в картині з довгим і об'ємним волоссям.
Фото з архіву сторінки "Транспорт DNDZ Днепродзержинск".
Купив нещодавно на "блошиному" ринку альбом, у якому на 36 аркушах наклеєно майже 800 сірникових етикеток. Здебільшого етикетки 60-х років минулого століття. Є небагато і 70-х. Видно філуменіст (колекціонер сірникових етикеток) був початківець, коли свою колекцію "посадив на клей".
Мене насамперед зацікавило зібрання етикеток, присвячених знаковим спортивним змаганням: чемпіонатам світу з футболу та хокею з шайбою, спартакіадам (зимовим та літнім) народів СРСР, ДТСААФ, туризму та іншим видам спорту, чемпіонам світу з шахів.
За радянських часів випускали етикетки тематичними серіями. Це історичні події та види міст, видатні особистості та пам'ятники. Маленькі картинки знайомили з архітектурою міст, тваринним та рослинним світом. На етикетках рекламували книги чи друкували актуальні гасла. Особливо цікаво дивитися зображення комах-шкідників, зокрема... колорадського жука. Наступного разу розповім про радянський пропагандистський міф про цього шкідника.
До речі, самі сірники також колекціонували. Була популярна гра із сірниковою коробкою. Ще кумедна деталь: програвшому у карти. на ніс одягали кришечку від коробки, і треба було її зняти без допомоги рук...
Віктор КУЛЕНКО
