Перед перспективою наживи часом важко встояти не лише звичайній людині, а й високопосадовцю. Особливо, коли йдеться про великі гроші. Яскравим прикладом є корупційний скандал 1979 року, пов'язаний із мережею магазинів «Океан». Хабарництво проникло на такий високий рівень, що справу під контроль довелося брати особисто керівнику КДБ СРСР Юрію Володимировичу Андропову.

https://www.youtube.com/watch?v=tuzvKW6MinY

СПРАВА "ОКЕАНУ"

У 1976 році по всьому Радянському Союзу відкрилися спеціалізовані рибні магазини "Океан", і за тотального дефіциту м'яса риба змітається з полиць. "Океани" називали початком нової доби у торгівлі. Але мало хто здогадувався, що імпортні вітрини першої радянської мережевої марки – лише ширма для афери союзного масштабу, головним товаром якої стала ікра.

 

"Рибна справа" почалася далеко від морів і портів у Москві. Одного ранку 1978 року столицею поповзли чутки про те, що в міських магазинах під виглядом кільки в томаті продають чорну ікру.

Москвичі ласі на чутки: у ті дні продажі кільки злітають до небес. Але дивними консервами зацікавилися не лише пересічні покупці, а й слідчі Генеральної прокуратури.

Як згадував старший слідчий із особливо важливих справ при генеральному прокурорі СРСР Володимир Калініченко, сама наявність такої банки дозволила припустити, що махінації були у досить значних обсягах. "Уявіть собі, що баночка червоної ікри коштувала 5 рублів, а в ресторані з націнкою вона коштувала 20 рублів. Тому якщо ікру покласти в банку кільки, яка коштувала 32 копійки, то це давало прибуток у п'ять-шість разів", - каже він.

РАДОСТІ "ЗАСТОЮ"

Коли міністр рибного господарства Олександр Ішков зрозумів, що продаж власної продукції (а це було у віданні Міністерства зовнішньої та внутрішньої торгівлі СРСР) може приносити нечувані бариші, він переконав голову Ради міністрів Олексія Косигіна, щоб ці функції передали Міністерству рибного господарства. Так у відомстві було створено Союзрибпромзбут, начальником якого призначили Юрія Рогова, а куратором був Володимир Ритов, заступник міністра рибного господарства.

Володимир Ритов у вузьких колах був відомий як "Боцман". Своє прізвисько він отримав за те, що і до крісла замміністра, і вже в ньому відповідав за постачання. Саме Ритову 1976 року доручили створення мережі "Океан". Проект запустили з благословення та під патронажем Косигіна. Перший магазин відкрили у Сочі.

ПО-ЄВРОПЕЙСЬКИ

У 70-х років міністр рибного господарства СРСР Олександр Ішков побачив в Іспанії сучасні рибні магазини, з високими вітринами, з товаром, акуратно викладеним на нескінченні полиці, з холодильними камерами та акваріумами, в яких покупці самі могли вибирати собі потрібну рибу. Тоді він загорівся ідеєю зробити і в себе в країні мережу подібних магазинів. Це збіглося з активним зростанням видобутку морепродуктів державою. Рибне господарство в ті роки стало галуззю, що швидко розвивається, в цьому сегменті ринку СРСР виходив не перші місця в світі. Також сприяло ухваленню позитивного рішення бажання Брежнєва йти в ногу з розвиненими європейськими країнами.

 

Олександр Ішков

Обладнання для перших "Океанів" закупили в Іспанії, за закордонним зразком створили і самі магазини. Спочатку покупці приходили в "Океан" як на екскурсію: високі вітрини, візки, розфасована продукція, прилавки-холодильники. Такого у СРСР ще не було.

"Океани" були реакцією партійної верхівки на дефіцит м'яса, відповідь на провал усіх показників у тваринництві. У Кремлі вирішили перевести народ на рибу, запровадили і "рибний день". Проект "Океан" спрацював: люди швидко звикли і до назви, і до того що риба не дефіцит.

З одного боку, це було досягнення радянського народного господарства – СРСР попереду всіх з видобутку морепродуктів. З іншого ж, хоч як не парадоксально, проект "Океан" працював для власного збагачення чиновників. Схема була простою: на морській хвилі, навіть при найкращих терезах, зробити точне навішування риби неможливо, звідси в кожному ящику два-три кілограми зайвого.

При цьому лише в одній партії були сотні та тисячі кілограмів неврахованої продукції, а отже, і "живі ліві" гроші під час її реалізації.

ДІЛОВІ ЛЮДИ

Як уже говорилося, риби СРСР видобував навіть із надлишком. А надлишок – це завжди спокуса. Відразу почалися дрібні порушення на всіх стадіях. На обробці та розфасовці риби, на продажу неврахованого товару. У магазинів «Океан» навіть був офіційно дозволений надлишок. 0,1% улову (дрібна риба, некондиція) дозволялося списувати. Надлишок реалізовували, наживаючи на цьому чималі гроші.

З передачею торгових важелів до Міністерства рибного господарства в галузь прийшли нові, ділові люди. Вони відразу придумали схеми, як можна заробляти, не привертаючи при цьому зайвої уваги. Корупційна мережа почала обплутувати всю систему, до самого верху.

СХЕМИ

Грунт для махінацій виявився дуже родючим. Крім традиційних усушки, утряски, обважування, продажу надлишок «лапи корупції» було запущено навіть на спецбазу № 208, яка займалася реалізацією товару для потреб високопосадовців. Там увесь асортимент, у тому числі й дефіцитної продукції, був за копійчаними цінами. За 1 рубль - повноцінний обід з 6-7 страв, включаючи осетрину, чорну та червону ікру. За хабарі ці товари йшли до магазинів за «лівою» документацією і продавалися втридорога. Виникла подвійна бухгалтерія. Руку руку мило. Продавець віддавав відсоток завідувачу секції, він — завідувачу відділу. Далі через заступника директора магазину і директора «навар» йшов вище, аж до міністерських кабінетів.

ДЕФІЦИТНІ КІЛЬКИ І ПРІЗВИЩЕ, ЩО ГОВОРИТЬ

Все так і тривало, якби одного разу в поле зору слідчих органів не потрапив один інцидент. В одному з магазинів мережі «Океан» ветеран війни купив консервовані кільки у томаті, але замість рибок у банку виявилася чорна ікра. Інший би на місці ветерана просто подякував небу та партії за раптовий дар, але він виявився принциповим і повернув «чорне золото» назад у магазин. Історія з чорною ікрою у банці з-під кільок отримала продовження. Жорсткі на чутки москвичі стали в оптових обсягах скуповувати кільок. Такий товарообіг було залишитися непоміченим. "Океаном" зацікавилися компетентні органи.

 

 

У той же час у поле зору співробітників КДБ потрапив генеральний директор торгово-виробничої фірми «Океан» Є. Б. Фельдман і директор одного з магазинів «Океанів» Фішман (прізвище, що говорить). Готуючись до від'їзду з країни, вони їздили за кордон, у великих обсягах міняли рублі на валюту та переправляли на Захід.

ЧЕСНІ ЛЮДИ

Справа набирала цікавий обіг. Фішмана і Фельдмана викликали на допит. Вони визнали свою провину та почали співпрацювати зі слідством. Клубок підозрюваних почав розплутуватися, його нитки вели до таких кабінетів, що, якби не особиста участь у розслідуванні Юрія Андропова (він особисто курирував справу), винні б звільнилися від покарання. Андропов, розуміючи, що в корупційних схемах можуть з'явитися і співробітники органів, наказав про організацію слідчої групи з досвідчених, непідкупних, чесних професіоналів, які могли б зайнятися розслідуванням. Така група була зібрана за короткий термін. Спочатку це була група, потім, коли стало зрозуміло, що однією Москвою все не обмежується, група була перетворена на бригаду. Усього – 120 осіб.

Несподівано для слідчих нова інформація щодо "рибної справи" прийшла з-за кордону: главу групи "Океанів" Фельдмана та директора одного з магазинів Фішмана чекісти спіймали на тому, що вони через соцкраїни вивозили гроші, отримані як хабарі, конвертували їх у валюту і збиралися емігрувати із Радянського Союзу.

"Повстало питання, де вони отримували ці величезні гроші, і вони розповіли про систему хабарництва в Міністерстві рибного господарства. Перед нами тоді вперше поставили інше завдання – не займатися цим дріб'язком, а йти з виходом на найбільших керівників міністерства і вище. Це була та ситуація, коли нам ніхто не забороняв у протоколах допитів і в заявах згадувати прізвища будь-яких осіб, про яких розповідали обвинувачені чи підозрювані", — згадував Калініченко.

І Фішман, і Фельдман одразу почали співпрацювати зі слідством. Незабаром на руках у слідчих опинилися на руках довгі списки зі схемами давання хабарів усередині системи. Заарештовані розкрили навіть секрети списування "наліво" ікри на стадії розфасовки її у магазині.

За даними начальника контрольно-ревізійного управління Мінрибгоспу Юрія Кокорєва, коли ікра закатана у банку, то її неможливо вкрасти звідти, а коли її дістають із великої тари (0,5-1,8 кілограма) і продають по 50 грамів, то вона може " прилипнути до рук".

Фішман і Фельдман сподівалися пом'якшити свою провину: вже перші допити здивували слідчих – у справу виявилися втягнуті чиновники вищих ешелонів влади.

ВИЩЕ - НЕ МОЖНА

Справа "Океанів" розкручувалась швидко і обростала новими епізодами, як снігова куля. Пізніше вона переросла в одну з найгучніших радянських справ про хабарництво. Під підозру, а потім і під кримінальну відповідальність потрапили сотні людей у ​​всій країні.

У своїх свідченнях усі допитувані чиновники вказували на одну й ту саму людину – "Боцмана", заступника міністра рибного господарства Володимира Ритова. За їхніми словами, саме він був організатором усіх шахрайських схем.

 

Слідчий Володимир Калініченко (на фото) викликав на допит Ритова. Той розповів, що інший співробітник прокуратури Каракозов запропонував йому покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі. Тоді Калініченко сказав: "Ви є організатором хабарів у системі Міністерства рибного господарства і в Союзрибпромзбуті, і за того обсягу, який уже встановлено слідством, за тих цінностей, які у вас вилучено, я думаю, що якщо ви отримаєте 15 років і вас не розстріляють, вам потрібно поставити Богові свічку".

Пиха у Ритова пройшла швидко, як тільки він зрозумів - рятувати його ніхто не збирався. Колишній заступник міністра почав здавати усі свої зв'язки, у Генпрокуратурі та КДБ одкровення Боцмана читали як художню літературу. Слідчі не могли повірити, що епідемія корупції так охоплювала систему державного управління.

У слідства не було сумнівів: обсяги розкрадань у сотні тисяч радянських рублів не могли стати реальністю без участі фігур рангом вищим, ніж заступник міністра. Оперативники підступилися впритул до міністра Ішкова, а також до ряду партійних функціонерів.

І тут пролунав такий гучний сигнал «стоп», що нічого не міг протиставити навіть всесильний Андропов. Олександра Якимовича Ішкова тихо проводили на пенсію, а головною фігурою у справі став Володимир Ритов. У нього під час арешту вилучили понад 300 тисяч рублів (на ці гроші в 1978 році можна придбати, наприклад, 50 однокімнатних кооперативних квартир). Заступника міністра рибної промисловості засудили до розстрілу, Фельдмана та Фішмана засудили до 12 років позбавлення волі. Загалом до кримінальної відповідальності було притягнуто близько півтори тисячі осіб. "Рибна справа" підкосила мережу "Океан". У вісімдесяті колишнього блиску магазини вже не мали, а потім вони зовсім зникли.

Справа "Океану" стала унікальною: тоді, 1978 року, вперше в Радянському Союзі було встановлено факти хабарів на найвищому державному рівні. Щоправда, у слідства залишилися два питання: куди пішли гроші, які корупціонери перевели на Захід, і хто в результаті розпорядився вкраденими у країни мільйонами?

Джерело https://cripo.com.ua/stories/?p=219019/