Школярі міста охоче відвідують гурток бального танцю при станції юних техніків, який ось уже третій рік веде Ольга Олександрівна Пугачова. Зараз тут навчається близько 70 чоловік. Навіть учні сусідніх шкіл приходять сюди цілими класами. Молодші школярі знайомляться тут з основами хореографії, розучують елементи бального танцю.
На знімку: Йде заняття гуртка.
Фото В.Ніколича.
"Дзержинець" 17.11.1981.
З 1987 року в умови соціалістичного змагання серед комсомольско-молодіжних колективів металургійного комбінату внесено приємні зміни: для переможців встановлено почесні перехідні призи імені знатних дзержинців - Героїв Соціалістичної Праці Сергія Федоровича Гладкого (по аглодоменному виробництву), Віктора Васильовича Канарейкіна (по сталеплавильному виробництву), Михайла Петровича Іваніна (по прокатному виробництву).
Перехідні призи будуть вручатися кращим комсомольсько-молодіжним колективам раз на рік у переддень професійного свята металургів.
Р.Васильєва
"Дзержинець"
18.01.1987
Мало хто в Дніпродзержинську не знає Володимира Нечитайленка, бо немає в місті такої сцени, на якій би він не виступав. Не раз він співав у Дніпропетровську, разом з агітбригадою вагонобудівного заводу виступав у Києві, в Нікополі, буває частим гостем у підшефних заводу і колгоспах. І завжди його виступи користуються великим успіхом.
Володимир Данилович бере участь в художній самодіяльності вже понад 15 років.За цей час він добре оволодів виконавською майстерністю, розвинув свій хороший голос. Вперше дніпродзержинські любителі мистецтва познайомились з ним в 1952 році, коли після закінчення Харківського машинобудівного технікуму т.Нечитайленко почав працювати електриком на заводі імені газети "Правда". Після закінчення першого ж робочого дня він направився в заводський клуб. З того часу він тут соліст, учасник хору і агітбригади.
Зв'язавши з клубом свій відпочинок, т.Нечитайленко правильно розуміє обов'язок клубного активіста. Він підшукав у півскатно-тележечному цеху друзів по любові до мистецтва і з їх допомогою організував цеховий колектив художньої самодіяльності. Слюсарі тт. Берлін, Атаманенко, Баскін, кладовщиці тт. Плиско, Рижова та інші - його актив у цій благородній справі. Разом підготували до виступу на заводському фестивалі хор, танцювальний колектив, індивідуальних виконавців.
Особливо пожвавилась робота самодіяльних гуртків цеху зараз, коли вся республіка готується до Декади української літератури і мистецтва у Москві. Хор під керівництвом т.Нечитайленка вивчив кілька хороших пісень , агітбригада "Півскатник" виступає з новою програмою, танцювальний колектив під керівництвом слюсаря-складальника т.Корнєєва підготував українські народні танці. З хорошими номерами виступають солісти, любителі художнього слова, виконавці на музичних інструментах. Організатором і душею цехової самодіяльності є Володимир Данилович. Він і сам наполегливо готується до Декади, вдосконалює свою виконавську майстерність. З червоного кутка цеху в час обідніх перерв і після роботи часто лине його чудовий голос. "Пісню про рушник", "Місяць на небі", "Київ мій" та інші пісні підготував він. Володимир Данилович дуже любить українські пісні. В його репертуарі: "Ми підем, де трави похилі", "Вечір надворі", "Колгоспний вальс", "Дивлюсь я на небо", "Незабутній вальс" та багато інших.
В клубі т. Нечитайленко бере активну участь у підготовці нової програми агітбригади і в організації хору. За успішний виступ на міському огляді, присвяченому підготовці до Декади, жюрі рекомаендувало т.Нечитайленка для участі в обласному конкурсі.
Захоплення мистецтвом прикрашує життя Володимира Даниловича, робить цікавим і змістовним його дозвілля. Як активний учасник художньої самодіяльності він по комсомольській путівці був у Москві на VI Всесвітньому фестивалі, на республіканському фестивалі - в Києві, на обласному - в Дніпропетровську. Він нагороджений дипломами, грамотами, цінними подарунками. На все життя запам'ятаються йому дні проведені на фестивалях, те, що там бачив.
У т.Нечитайленка є дружина і двоє дітей. Заняття мистецтвом не заважають йому бути хорошим сім'янином, дбати про виховання синів. На все вистачає часу, коли його правильно використовувати.
Комуніст В.Нечитайленко подає гідний приклад молоді, як треба використовувати своє дозвілля.
В.Ферман.
На знімку: В.Нечитайленко.
Фото А.Бахмутського.
"Дзержинець" 17.01.1960.
За прикладом москвичів, які виїхали на освоєння цілинних те перелогових земель, зустрів гарячий відгук дніпродзержинських будівельників. В комітет комсомолу щодня надходять все нові і нові заяви з проханням направити на освоєння цілинних степів.
Комсомолець Володимир Войко без відриву від виробництва оволодів другою спеціальністю - шофера, зараз у вільний час він вивчає трактор. У своїй заяві він пише: "Партія кличе нас, комсомольців, на освоєння цілинних та перелогових земель. Я вважаю себе підготовленим виконати будь яке завдання. Знаю, там нелегко. Але я хочу йти туди, куди кличе партія".
Ось в комітет комсомолу завітав високий юнак. Це комсомолець Іван Перехрест. Він також приніс заяву з проханням направити його на осоєння нових земель.
З такими ж заявами прийшли в комітет комсомолу і секретар -машиністка Тамара Трофименко, тока Надія Зубенко та багато інших.
Комсомольці і молодь добре ознайомлені з умовами праці і життя на цілинних землях. Комітет комсомолу тримає постійний зв'язок з комсомольцями Слинюк, Клопотюком, Слободяном та іншими, які вже працюють на нових землях. В листах вони розповідають про роботу і відпочинок, про своє життя. Комітет обговорює ці листи, вони вміщені в стінній газеті "Голос комсомольця".
На заклик партії на осоєння цілинних і перелогових земель, тепер поїдуть десятки наших комсомольців.
О.Олійниченко, секретар комітету ЛКСМУ монтажного управління.
"Дзержинець" 16.01.1955.