- Тісною стає Земля, - усміхається Костянтин Якович.
Обличчя у нього добре і навіит зморшки ніскільки не псують його. Біля очей зморшки ніколи не розгладжуються. Це, напевне, від того, що К.Я.Куриленко професіональний шофер. Все життя йому доводилось примружувати очі, вдивляючись у несінченну стрічку шляхів.
- За руль я сів тридцять з лишком років тому, - продовжує Костянтин Якович. - Аж смішно, як порівняєш сучасні могутні автомашини з тими, на яких починав. Раніше, бувало, їдеш і машини рідко зустрічаєш. А тепер від водія потрібні уважність і ще раз уважність. Виросла техніка, підвищилися швидкості транспорту. Працюю на молоковозі. Їжджу у Царичанку, Софіївку, Кринички. Скрізь на дорогах асфальт. А були часи, коли водії неохоче вирушали в рейси по селах.
Цікавлюсь, скільки ж К.Я.Куриленко, водій автобази № 4, наїздив кілометрів за час роботи?
- Більше мільйона, - відповідає Костянтин Якович.
Це значить, що він об'їхав автомашиною 25 разів навколо землі!
- Важливо не скільки об'їхав (хоч і це свідчить про роботу шофера), а як їздиш, - говорить Костянтин Якович. - Є спритники, які наїздили не менше, але й побили державних машин чимало. За машиною потрібен догляд. В автогосподарствах, наприклад, встановлена премія за економію гуми. Це заохочує водіїв. Я.Наприклад, слідкую, щоб шини були правильно накачані, не їжджу на спущеному скаті. Нова гума розрахована на 40 тисяч кілометрів. Моя ж машина проходить на цій гумі 55 тисяч кілометрів.
Запитую у К.Я.Куриленка, яка його думка про Директиви XXIII з'їзду КПРС, зокрема, про пункти, які стосуються розвитку автотранспорту.
- Ще багато автотранспорт втрачає на відсутності запасних частин, через холості пробіги автомашин, на тому, що за ремонт машини водій, по суті, відповідає. Зараз ці питання позитивно вирішуються у відомих автогосподарствах Московської та Ленінградської областей. Іде експеримент. Перший рік роботи показав, що курс взято правильний. Звертається на це увага і в проекті Директив. Ми також за те, щоб не було холостих пробігів. Це набагото підвищило б наш заробіток. Важливо також, щоб водій персонально відповідав за машину аж до її списання. Тут потрібне матеріальне заохочення шоферів, як, наприклад, за економію гуми. Все це підвищить ефективність використання автотранспорту.
... Тридцять чотири роки за рулем без жодної аварії або серйозної поламки! На різних машинах працював К.Я.Куриленко. якщо переходив на іншу, то свою здавав товаришеві справною.
К.Базарянінов.
На знімку: К.Я.Куриленко.
"Дзержинець" 16.03.1966.
Постановки драматичного гуртка клубу азотно-тукового заводу користуються великим успіхом у стахановців, інженерно-технічних працівників і службовців заводу. Багато трудящих заводу переглянули в постановці клубного драмгуртка п'єси Корнійчука - "Макар Діброва", Міхалкова - "Я хочу домой" та інші.
Зараз драмколектив клубу під керівництвом т.Аристова готує до постановки п'єсу В.Собка "За другим фронтом".
За останній час драмгурток поповнився новим складом. В ньому беруть активну участь багато стахановців. Серед них слюсарі тт. Суліман, Купріянов, робітниці Олена Король, Надія Кудіна, технік т.Смирнов.
"Дзержинець" 16.03.1952.
102 года назад на станции Баглей родился Николай Тихонович Закорко, знаменитый железнодорожник, человек, который ускорял поезда
Во время дежурств Николая Закорко скорость поездов возрастала в 1,5 раза.
За образцовую организацию работы, успехи и достижения он был отмечен многими почетными наградами. А сегодня именем выдающегося земляка на Приднепровской железной дороге назван почетный приз для победителей соревнования поездных диспетчеров.
Николай Тихонович Закорко родился в 1903 г. в многодетной семье путеремонтного рабочего станции Баглей, состоящей из 10 человек. После окончания школы-семилетки стал, как отец, путейцем. В 1924 г. поступил работать в паровозное депо Екатеринослав вызывальщиком, потом трудился истопником, смазчиком, помощником машиниста. После окончания полугодичных курсов дежурных по станции при службе движения был направлен на станцию Горяиново, которую возглавил в 1931 г.
Добродушный и общительный Николай всегда легко сходился с работниками и коллегами-диспетчерами своего отделения. Став диспетчером на сложном участке Днепропетровск — Баглей с примыкающими путями металлургических и коксохимических предприятий, он изучил особенности всех подъемов и спусков, работу ремонтников пути и поездных бригад, завоевал немало сторонников и решил немало проблем. Они касались и «черепах» — сборных поездов, затрат на маневровые работы, прохождений грузовых поездов-экспрессов, обязательного соблюдения грузового графика. Использование кривоносовского метода вождения тяжеловесных поездов на больших скоростях позволило без увеличения паровозовагонного парка обеспечить рост объемов перевозок. Для страны это стало крупной находкой.
Несмотря на жесткую конкуренцию, называемую при социализме трудовым соперничеством, Николай Закорко оставался первым из первых. Во время его дежурств скорость поездов возрастала в 1,5 раза.
За образцовую организацию работы, успехи и достижения он награждался орденом Трудового Красного Знамени, знаками «Почетному железнодорожнику», «Ударнику сталинского призыва» и другими высокими наградами.
Дальнейший трудовой путь Николая не полностью известен, но в возглавляемых им коллективах, по архивным данным и воспоминаниям людей, сокращалась аварийность, укреплялась дисциплина, исчезали нарекания клиентов на работу железной дороги. Продолжался рост его и без того высокого авторитета среди рабочих и служащих.
В 1937 г. Закорко был утвержден начальником отдела движения в Симферополе.
В годы Великой Отечественной войны он руководил Свердловской и Забайкальской железными дорогами, где проявил себя прекрасным организатором массовых военных перевозок. Был награжден орденом Красной Звезды. В 1943 г. за выдающийся вклад в развитие железнодорожного транспорта ему присвоено звание Героя Социалистического Труда, вручен орден Ленина (№ 50112) и золотая звезда «Серп и Молот» (№ 218).
В 1943 г. Николай Закорко после освобождения Днепропетровска возвратился на родную Сталинскую железную дорогу. Уже к концу года здесь было восстановлено 1694 км главных путей, 2135 стрелок и других объектов. Деревянный мост через Днепр в Днепропетровске удалось соорудить за 33 дня и 10 декабря 1943 г. открыть движение.
Закорко, хотя и был крупным специалистом в области транспорта, но имел, по его выражению, «низшее» образование — семилетку. Видимо, по этой причине 9 марта 1951 г. был смещен с должности по приказу министра. Но он не сдался, поступил и успешно закончил укороченный курс Днепропетровского железнодорожного техникума и был назначен начальником Юго-Восточной железной дороги, где работал до пенсии. Умер в 1978 г. в Москве.
На Приднепровской железной дороге он работал с 1938 по 1941 и с 1943 по 1951 гг. Здесь его помнят и почитают. Для поощрения победителей соцсоревнования поездных диспетчеров профсоюзом Приднепровской железной дороги учрежден почетный приз имени Николая Закорко.
Наша справка:
В годы советских пятилеток получило широкое развитие движение ударников-новаторов на производстве. На железнодорожном транспорте распространился кривоносовский метод (по фамилии машиниста Донецкой железной дороги Петра Кривоноса) вождения тяжеловесных поездов с высокой форсировкой котла, что позволяло развить скорость в 1,5 раза выше плановой (50 км/ч при норме 23 км/час). Именно об этом методе идет речь в статье.
У шаховому клубі "Прометей" нещодавно відбувся незвичайний матч: молодь - ветерани. За збірну команду молодих шахістів виступали кандидати в майстри спорту СРСР і першорозрядникивіком до 25 років. Збірну ветеранів очолив одинадцятиразовий чемпіон нашого міста В.Литвинов.
Особливий інтерес викликала зустріч на першій дошці. Суперником В.Литвнова був чемпіон республіки 1978 року серед юнаків - учень середньої школи № 4 В.Подолянець. Партія проходила гостро і цікаво. Перемогу здобув В.Литвинов.
На перших семи дошках невеликої переваги добились ветерани. Проте, на інших семи - молодь. Особливо треба відзначити успіх молодих шахісток. Вони впевнено переграли свої старших досвідчених колег. Загальний рахунок - 8:6 на користь молодих шахістів.
Матч показав, що нині наша молодь не поступається в підготовці своїм старшим товаришам. Подібні зустрічі шахістів вирішено зробити традиційними.
Р.Єрмаков, голова міської шахової федерації міста.
"Дзержинець" 14.03.1978.
Тисячі дніпродзержинців відвідали Всесоюзну пересувну виставку періодичних видань СРСР, що експонується в фойе кінотеатру "Родина". На ній представлені сотні періодичних видань нашої країни.
Тут працівники відділення "Союздруку" приймають передплату на представлені видання. Виставка працюватиме до середини березня.
На знімку: біля стендів пересувної виставки.
"Дзержинець" 14.03.1970.
