Колишній робітник новопрокатного цеху заводу імені Дзержинського, нині пенсіонер, М.І.Шариков свого часу одержав державну двокімнатну квартиру. Згодом він вирішив її обміняти на однокімнатну.. Звичайно, не без вигоди для себе.
Задумано - зроблено. Тим паче, що швидко й потрібна людина знайшлася. Працівниця універмагу М.І.Старосвіт охоче погодилася на цю махінацію з квартирою. За три тисячі карбованців Шариков прописує її у себе як племінницю.
Як кажуть, чим далі в ліс, тим більше дров. Незаконна угода двох махінаторів не витримала випробування часом. Вона стала причиною розладу між ними. Бачите, Миколі Івановичу здалося, що він продешевив. Почав вимагати у М.І.Старосвіт ще 500 карбованців. А вона - ні в яку. Тоді зовсім розгнівався господар і виписав її з квартири. При цьому навіть грошей не повернув: хто бачив, хто чув?
Народний суд Заводського району помирив комбінаторів: на 300 карбованців оштрафував Шарикова, а 3 тисячі карбованців, які йому віддала Старосвіт, передано на користь держави.
Цей судовий процес повинен послужити добрим уроком для тих, хто не проти влаштувати своє благополуччя в обхід закону.
Н.Болтенкова, народний суддя Заводського району, І.Демиденко, робкор.
"Дзержинець" 06.01.1980.
Цього року фрезерувальника Віктора Андрійовича Сабельфельда визнано кращим наставником вагонобудівного заводу імені газети "Правда". Близько 20 років працює він у ремонтно-механічному цеху. За цей час багатьом передав свій досвід і любов до професії.
Сьогодні він знову прийде в цех, знову ввімкне свій верстат. Та як би не був занятий, а все одно знайде час, щоб подивитись, як йдуть справи у "новенької" - Тані Гарагулі. І дівчина, відчуваючи підтримку наставника, працює впевненіше. Так, крок за кроком, буде вона наближатись до майстерності. Настане день - і в неї з'явится учень, якому вона передасть все, що знає і вміє. А поки-що - пошуки, проби і перший успіх. Все краще - попереду.
На знімку: В.А.Сабельфельд і Т.Гарагуля.
Фото В.Бурлаченка.
"Дзержинець" 20.11.1983.
Цими днями будзагін МЖК металургійного комбінату імені Дзержинського вийшов, так би мовити на завершальний рубіж: муляри розпочали цегляне мурування останнього, чотирнадцятого поверху будинку, споруджуваного ними на лівобережжі. Завзято попрацювала учора і бригада, очолювана комсоргом загону Валентином Слєсарєвим (на знімку). Хлопці уклали дванадцять кубометрів цегляного мурування.
Фото В.Стороженка.
"Дзержинець" 21.10.1987.
На шляху до мети
Колектив лакофарбового цеху Дніпропетровського заводу хімічних виробів поставив собі за мету завершити план двох років п'ятирічки до 70-річчя Великого Жовтня. Виробничники успішно йдуть до наміченого. Завдання семи місяців вони виконали на 106,8 процента. Вироблено понад план 358 тонн фарби, товарів народного призначення випущено на суму 395 тисяч карбованців. Справляється цех і з завданням по поставках.
За підсумками цехового соціалістичного змагання кращою в минулому місяці визнано зміну Є.П.Комаренко. В числі правофлангових - передовики виробництва А.І.Шиба, Л.В.Москаленко, З.С.Грабарчук, О.І.Іваненко, Є.І.Завгородня, П.Д.Шаповал, О.І.Грицан.
У зв'язку з переходом з першого січня наступного року на нові умови господарювання, в цеху загострено увагу на поліпшення якісних показників, посиленні режиму економії сировини та матеріалів, проводиться навчання спеціалістів.
Л.Яшукова, старший економіст лакофарбового цеху Дніпропетровського заводу хімічних виробів.
"Дзержинець" 25.08.1987.
Світланка Гутич уже знайома багатьом дніпродзержинцям. Вона солістка вокального ансамблю "Райдуга" Палацу культури металургів. яким керує С.Горуля. Цей колектив - частий гість у міському парку, виступає на святах вулиць та інших заходах, що проводяться у вихідні дні для жителів нашого міста.
Світланка у цьому році розсталася з підготовчою групою дитсадка № 22 ДМК, де була постійною ведучою усіх святкових виступів дітей, часто читала вірші і, звичайно, співала.
На знімку: ви бачите С.Гутич під час виступу на святі вулиці Москворецької.
Фото і текст А.Барандіна.
"Дзержинець" 25.07.1987.