Дніпродзержинських любителів спорту не здивуєш надмарафонськими пробігами. В нашому місті чимало прихильників бігу на довгі дистанції. Так, в індустріальному інституті імені М.І.Арсенічева вже багато років існує група бігунів-марафонців під керівництвом кандидата технічних наук К.Р.Разумовського.
На рахунку цих спортсменів - агітаційні надмарафонські пробіги за маршрутами Дніпродзержинськ - Новоросійськ, Дніпродзержинськ - Ужгород, тощо. До складу секції спортивного орієнтування Придніпровського хімічного заводу входить і група марафонців, якою керує В.М.Третьяков. Придніпровці здійснили вже пробіги за маршрутами Дніпродзержинськ - Боярка і Дніпродзержинськ - Севастополь. Всі ці спортсмени молоді за віком, у розквіті сил.
А ось напередодні нового 1982 року в нашому місті фінішували наші гості - надмарафонці кияни Андрій Романович Іваненко і Олександр Костянтинович Омельченко з Ровеньків. Сумарний вік обох спортсменів становить 123 роки.
Розпочавши біг 12 грудня з столиці нашої республіки, вони пролбігли за маршрутом Київ - Полтава - Харків - Дніпропетровськ - Дніпродзержинськ і фінішували на проспекті Пеліна біля будинку № 40, де жила сім'я Брежнєвих.
Спортсмени присвятили свій агітпробіг 60-річчю утворення СРСР і 75-річчю з дня народження Генерального секретаря ЦК КПРС, Голови Президії Верховної Ради СРСР товариша Леоніда Ілліча Брежнєва.
68-річний Андрій Романович Іваненко за спеціальністю інженер-механік, учасник Великої Вітчизняної війни. Він був поранений, відзначений урядовими нагородами. Почав бігати досить пізно, в 50 років, коли лікарі порадили вести активний спосіб життя. . З виходом на заслуженний відпочинок ветеран особливо активізувався: брав участь у легкоатлетичних змаганнях різного рангу. Пізніше став постійним учасником надмарафонських пробігів. Їх на його рахунку нині сімнадцять. У 55 років він подолав дистанцію в 1050 км за маршрутом Київ - Ужгород - Львів. Потім були забіги з Києва до Ульяновська, з Одеси у Москву, з Алма-Ати в Москву, з Ленінграда у Магадан. Найдовший із забігів Камчатка - Мурманськ (через Сахалін і Владивосток) він присвятив Олімпіаді-80. Як почесний гість міста взяв участь у традиційному святі Півночі.
У 55-річного Олександра Костянтиновича Омельченка з Ворошиловградської області, який ще продовжує працювати, більш скромний перелік участі в пробігах. Він подолав лише чотири надмарафонські дистанції.
- Я молодше Андрія Романовича на 13 років, отже у мене все ще попереду, - жартує він.
Обидва спортсмени - життєрадісні, оптимістичні за характером люди. На традиційне запитання, чи не шкодить спорт здоров'ю, відповіли:
- Здоров'я відмінне. Тиск в обох однаковий - 120 на 80.
Учасників надмарафонського забігу тепло привітали голова міського комітету по фізичній культурі і спорту А.Д.Золотухін, голова міської ради добровільного спортивного товариства "Авангард" В.А.Волошин, працівник індустріального інституту імені М.І.Арсенічева К.Р.Розумовський, чемпіон Дніпропетровської області в забігу на надмарафонську дистанцію М.Мар'янчиков і учні технікусу фізкультури.
Андрій Романович і Олександр Костянтинович подякували дніпродзержинцям за теплий прийом. Вони відвідали історичні і пам'ятні місця нашого міста.
"Дзержинець" 09.01.1982
А.Барандін, позаштатний кореспондент "Дзержинця".
На знімках: гості А.Р.Іваненко і О.К.Омельченко.
Фото автора.
Біля трамвайного депо № 1 (вул. Макіївська) по маршруту № 4 в 1985 році на постаменті було встановлено вагон трамваю КТМ-1 з парковим номером 207, який вірою і правдою прослужив 33 роки. Зараз цей пам'тник доживає останні дні.
Ходять слухи, що його знімуть і здадуть в металобрухт. Буде дуже прикро, якщо це насправді трапиться. Адже це раритет єдиний в Україні. Та що там в Україні. На просторах колишнього СРСР їх зосталось всього три екземпляри. Хороший господар не дав би цього зробити. Відремонтований вагон міг би стати ексурсійним, як це є в інших країнах. Але в нашій ситуації потрібно хоча б зберегти те що зосталося. А після вараварського відношення залишився тільки іржавий корпус, який пофарбований з одного боку. Щось на кшталт "потьомкінських будиночків".
Ось що писала Л.Панасенко, голова профкому трамвайного управління в газеті "Дзержинець" 21 липня 1985 року в матеріалі під назвою "Вагон-ветеран":
"На адресу працівників трамвайного управління ще недавно надходили запитання: "Коли перестануть курсувати на лініях старі вагони?" І ось настав день, коли останній поїзд вітчизняного виробництва - КТМ здійснив останній рейс. Пасажирів було достатньо. І не тому, що вагон-ветеран перевозив їх безплатно. Просто людям хотілося проститися з трамваєм, що славно потрудився у своєму житті: перевіз понад п'ять мільйонів пасажирів. Почесне право управляти трамваєм в останньому рейсі було надано водію тамвайного депо № 1, кавалеру ордена Трудової Слави С.Й.Поздняк, котра 33 роки трудиться в колективі.
У цей літній сонячний день вагон-ветеран проїхав всього сім кілометрів, а за тридцять років життя подолав понад два мільйони кілометрів шляху. Схвильованими поглядами проводжали пасажири трудягу-КТМ, що прямував у трамвайне депо. Але не на майданчик для металобрухту, як його попередники, а в цех ремонту. Рішенням адміністрації, партійної, профспілкової і комсомольської організацій його буде встановлено перед в'їздом у депо.
Чимало ветеранів трамвайного управління завітали в цей день у трамвайне депо, щоб проститися із вагоном старої марки. Такі водили вони в роки своєї молодості. Серед ветеранів праці - водії О.Ф.Гречина, М.Ю.Кульбачна, Г.А.Красношлик, Л.Т.Машевська, Н.Х.Неділько та ін.".
В серпні 1988 року в Дніпродзержинську було відкрито трамвайну диспетчерську, будова якої нагадує інопланетний корабль. Її в народі так і називали - НЛО.
Добре вписалося у загальний ансамбль виробничих корпусів Дзержинки приміщення нової диспетчерської трамвайного управління, яку спорудили будівельники поблизу головної прохідної. Нове трамвайне кільце дає змогу розвантажити рух відразу кількох трамвайних маршрутів, а отже й поліпшити культуру обслуговування пасажирів.
Наш фотокореспондент зробив цей знімок зовсім недавно. Дивлячись на нього, навіть важко повірити в те, що там, де зараз стоїть диспетчерська і гримлять об рейки колесами трамваї ще зовсім недавно був пустри. Дивишся на все це, і здається, так все й було.
Таким новим і гарним побачать цей куточок Дзержинки молоді робітники, які прийдуть трудитися в її цехи, найближчим часом. А сьогодні він радує усіх, хто приїздть сюди. Можете і ви, поглянувши на знімок нашого фотокореспондента Ю.Домашенка, познайомитися з ним.
Міський комітет по фізкультурі і спорту за підсумками 1981 року визначив десять кращих спортсменів, які добилися високих спортивних результатів, і десять кращих тренерів.
Серед провідних спортсменів міста - вихованці спортклубу "Дзержинка", важкоатлети Ахмат Ачичаєв, Олександр Бацко, Сергій Нагірний, Дмитро Ледзинський, веслувальники Людмила Бєлянінова, Олександр Акишев, Олександр Литвиненко, Людмила Одуд та вихованка ДЮСШ № 1 міськвно, акробатка Олена Ахметова. Веслувальники Сергій Глушко і Олександр Дідков за результатами виступівнабрали рівну кількість очок, і їм присуджено 10 місце.
Серед тренерів найвищих показників у роботі добились О.Д.Алексєєнко і В.І.Зінов'єв (важка атлетика), Є.П.Бурнаєв і В.П.Любавін (хокей), Г.М.Горяїнов (спортивна акробатика), В.Ф.Костін (веслування на байдарках і каеое), Б.М.Маркін, В.М.Морозов, В.М.Жидко, Ю.І.Заплюйко (академічне веслування).
Л.Бутилка, старший інструктор міського комітету по фізкультурі і спорту.
"Дзержинець" 09.02.1982.
Театр юного глядача міського Палацу піонерів (керівник Л.А.Купершмідт) за своєю популярністю не поступається "дорослим" аматорським колективам. Про творчий доробок юного колективу добре знають школярі і завжди залюбки запрошують до себе в гості. А тим більше з новою виставою "Чебурашка та його друзі поспішають на ялинку", яку ТЮГ підготував спеціально для шкільних канікул.
Новий спектакль аматори з Палацу піонерів вже показали в багатьох школах міста. Та, мабуть, найбільший успіх випав на їх долю у середній школі № 30, що на лівобережжі. Юні глядачі з непідробним азартом спостерігали за подіями у виставі, щиро співчували її героям і раділи, коли добро перемагало зло. Школярі віддячили юним акторам, а також учасникам танцювального колективу під керівництвом Л.М.Бовть гарячими оплесками і запрошенням приїздити до них частіше.
Н.Юхіна, робкор.
"Дзержинець" 08.01.1984.