На 92 році пішла з життя легенда світової художньої гімнастики, Героїня України, заслужена тренерка України Альбіна Миколаївна Дерюгіна.
"Альбіна Дерюгіна прийшла до художньої гімнастики на зорі її зародження та вважається основоположницею цього виду спорту в Україні. За роки роботи вона виховала не одне покоління гімнасток, які здобували олімпійські нагороди, перемагали на чемпіонатах світу та Європи, помножуючи спортивну славу України.
Сьогодні її вихованки відомі у всьому світі, а міцний фундамент, який вона заклала, дозволяє виводити на п'єдестал поваги все нові та нові таланти України, зберігаючи неповторний стиль української школи мистецької гімнастики.
Від імені всієї олімпійської родини висловлюємо щирі співчуття сім'ї, друзям, колегам та вихованкам Альбіни Миколаївни.
Світла та добра пам'ять", - сказано у заяві НОК України.
Потрібно нагадати, що в 50-х роках, навчаючись в Дніпропетровському технікумі фізкультури, Альбіна Миколаївна мала подруг із Дніпродзержинська. На все життя вона потоваришувала із Аліною Сокирко, яка пізніше стала Заслуженою тренеркою України з художньої гімнастики. Альбіна Миколаївна Дерюгіна неодноразово приїжджала в Дніпродзержинськ (нині Кам`янське) в якості голови Федерації художньої гімнастики України. Для багатьох кам`янчан ще пам`ятні зустрічі з нею, коли в 2011 році наше місто приймало чемпіонат України.
На фото. А.Сокирко під час зустрічі з А.Дерюгіною. 27.07.2011.
Сьогодні, виповнюються 53 роки з дня народження голови Кам`янської федерації кіокушин-кан карате Євгена Колішевського.
А напередодні цієї дати, його бійці приготували хороший подарунок в якості двадцяти чотирьох призових місць, які вони посіли на турнірі "Воля до перемоги".
"Найкращим подарунком для мене є успішний виступ моїх вихованців на традиційній першості "Воля до перемоги". Спортсмени виступали в розділах "ката" і "куміте", де завоювали відповідно 10 золотих, 6 срібних та 8 бронзових медалей", - говорить Євген Колішевський.
У Франції, 25-26 березня проводився турнір з фігурного катання на роликових ковзанах ONLINE OPEN DE FRANCE, в якому представниця Кам'янської Академії роликового спорту стала призеркою.
В категорії 2 дивізіон, Novice "A", срібну медаль отримала Маргарита Тарадайко, вихованка тренерського штабу під керівництвом Тамари Цимбал.
В Руані, 25 березня відбулися фінальні поєдинки чемпіонату французького регіону Нормандія з боксу, в якому змагалися близько ста майстрів шкіряної рукавички. Чемпіонський титул у ваговій категорії 72 кг здобув кам`янчанин Єгор Доломанжи.
На шляху до головного поєдинку, 12 березня одинадцятикласник Кам`янського лицею № 9 переміг Матео Дуасбен. А минулої суботи, в трьохраундовому бою наш земляк був сильнішим, і виграв у 17-річного Лоренцо Нямдіт із Руана. Єгор в першому раунді послав суперника в нокдаун. За рішенням суддівської колегії Доломанжи отримав не тільки перемогу, а й чемпіонський титул.
В планах юнака, відібратися на чемпіонат Франції.
Довідка
У квітні виповниться п`ять років, як Єгор Доломанжи займається боксом. Його першими тренерами являються Андрій Валерійович Шешурєв, Сергій Олександрович Домашевський і Євген Юрійович Січовий (клуб "Ринг"). Зараз юнак тренується у французькому клубі "Don't Panik Team" (Гавр).
Потрібно нагадати, що в грудні минулого року, Єгор Доломанжи дебютував на міжнародній арені. В рамках поєдинку професійних боксерів за міжнародний пояс WBC FRANCOPHONE пройшли виставкові бої. В одному з ни[, наш земляк переміг представника Вірменії Артака Бахрамоняна.
Текст Віктора КУЛЕНКА.
Скульптор по дереву В'ячеслав Почечуєв 1973 року отримав премію та довідку: "Гроші видано за винахід машини часу"
Машину часу, яка, власне, і винна у всій привабливій плутанині фільму "Іван Васильович змінює професію", придумав і сконструював скульптор В'ячеслав Почечуєв. У той час він працював художником-скульптором в "Руслані і Людмилі", і чутка про нього йшла по "Мосфільму" як про майстра на всі руки: і ліс казковий створить, і палац Чорномора.
Зйомки добігали кінця, а в той же час Леонід Гайдай ніяк не міг зрушити з місця свого "Івана Васильовича". Цілих півроку справжнє конструкторське бюро чаклувало над створенням для фільму "машини часу" і розродилося проектом чи не справжнього космічного корабля. Головний герой картини - одинак-винахідник Шурик - навіть у найсміливіших своїх мріях не зміг би наблизитися до такої технічної досконалості. Потрібно було принципово нове рішення.
Гайдаю доповіли: "Є такий Почечуєв". Переговори точилися на рівних. Гайдай був на мілині через дефіцит часу, Почечуєв – через дефіцит грошей. І вже через два дні перед зневіреним режисером ліг новий проект.
...В'ячеслав приніс великий лист ватману, на якому вугіллям тремтячою лівою (права, як на зло, відмовила!) було зображено НІЩО: трубки, колби, кульки, пружини, змійки. І — дроти! Суцільна абстракція і небачене нахабство. Гайдай у непритомність не впав, бо сидів на стільці... Знімальна група оніміла, на очах актриси Селезньової з'явилися сльози: зйомки явно зривалися... Але Почечуєв був промовистий, артистичний і переконливий (йому треба було годувати сім'ю). І Гайдай здався, іншого "винахідника" шукати не став.
У найкоротший термін, усіма правдами та неправдами, але машина була зібрана. Як тільки вона запрацювала, з першого запуску, відразу закохала всю знімальну групу. Фільм було врятовано! В результаті сам скульптор отримав премію від "Мосфільму" сорок рублів та довідку з бухгалтерії: "Гроші видано за винахід машини часу" - (без усяких лапок).
27 березня своє професійне свято відзначають усі працівники театру, а разом з ними мільйони небайдужих глядачів. Його встановлено у 1961 році рішенням IX конгресу Міжнародного інституту театру при ЮНЕСКО.
Недалеко від цієї дати, а саме 31 березня, окрім свого професійного свята відзначає і свій 25-літній ювілей наша землячка — аулянка Ангеліна Кизь. Нині вона артистка-вокалістка Дніпропетровського національного академічного українського музично-драматичного театру імені Тараса Григоровича Шевченка. Про це пише журналістка “Нових рубежів” Олена МУШИК https://novi-rubezhi.com.ua/kultura/aulivskyj-solovejko/?fbclid=IwAR2a0y3PaFzP4PalU9mrpr2_iC5RV1mz1ZUzk-07LjkwZkMHnLpp5ISebzA
Народилася та виросла Ангеліна у звичайній сільській родині. Її мама майже все життя протрудилася на «швидкій» у Кам’янському. Тато — бригадиром насосної станції на водоканалі в Аулах. Часто з Ангеліною нянчилася її старша сестра Рімма (нині Рімма Овчініна завідує Аулівською селищною бібліотекою), в сім’ї було двоє дівчаток.
У три роки Ангелінка пішла до дитячого садочка “Ромашка” в Аулах. І вже в такому юному віці привернула до себе увагу. «Пісня про Мамонтеня» у її виконанні відразу зацікавила музичного керівника дитсадка Тетяну Миколаївну Мартиненко. І вже жодне свято в садочку не обходилося без Ангелінки. Окрім дзвінкого мелодійного голосу дівча привертало увагу і неповторними артистичними костюмами. Їх шили мама та бабуся.
Згодом і мама звернула увагу на талант доньки і почала його розвивати. Спочатку Ангелінка у 6 років пішла у музичну школу (Аулівський філіал) до викладача Світлани Олексіївни Бондаренко. Паралельно мама водила доньку до репетитора з фортепіано Валентини Федорівни Беляк. Неабияку роль у вокалі для талановитої дівчинки відігравала ще одна репетитор з вокалу — Галина Миколаївна Супрун-Бурхович. Вона була музичним керівником у одному з дитячих садочків у м.Кам’янське.
З мамою та старшою сестрою
Ангеліна навчалася в Аулівській школі. Свою першу вчительку, яка нині є директором закладу — Аллу Григорівну Циганок — пам’ятає дуже добре. Бо і вона запримітила у дівчинці талант. І влучно сказала: “У житті тобі з твоїм талантом буде не легко…”. У чомусь вона була права. Коли однолітки безтурботно ганяли з м’ячем чи просто гралися в ляльки, Ангеліна розучувала гами і вчилася музичній грамоті. Вона постійно виборювала призові місця у різного роду музичних і творчих конкурсах. Приміром, на “Криничанському зорепаді” та ін.
Ще коли дівчинка навчалася у 7 класі, паралельно вступила до Кам’янського музичного коледжу. У школі більшість однолітків її не розуміли, заздрили. Серед вчителів її добре розуміла і завжди підтримувала педагог-організатор Любов Кирилівна Матюхіна.
У 2017 році Ангеліна Кизь закінчила Кам’янський музичний коледж з відзнакою. За спеціальністю «Музичне мистецтво» і професійною кваліфікацією «Викладач початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів, артист хору, ансамблю».
Після коледжу юнка вступила до консерваторії імені Глінки. Заклад для талановитої донечки обрала мама. Ангеліна була в числі перших за кількістю балів — тож навчалася на бюджеті. Навчання давалося їй легко, мабуть, через те, що дівчина з великою охотою освоювала і теоретичний, і практичний курс. А найбільшою нагородою було, коли на державні іспити приїхала мама. Ангеліна відчувала її присутність і викладалась на повну. Це було 9 червня. А 17 липня мами не стало…
Тоді дівчині здалося, що ніби земля пішла із-під ніг. Вона нічого не відчувала, нікого не бачила. Хотілося, як в дитинстві згорнутися клубочком і пригорнутися до мами. Відчути тепло її ніжних рук. І тихий шепіт: «Спи, моя дитинко»… Цьогорік не стало і бабусі.
Ангеліна часто і сама дивується, як не зламалася, як пережила горе. Можливо, сили вистояти черпала у справі, якій віддавалась сповна. Адже після закінчення консерваторії, паралельно працюючи в театрі, ще й вступила вчитись у магістратуру. Яку, до речі, цьогорік успішно закінчує. Ангеліну рятувала й татова віра у її здібності і талант. Нині він — її опора, а вона — його гордість.
Тато Ангеліни Кизь
Першою театральною роллю нашої землячки була Наталка-Полтавка у одноіменній опері шість років тому. Костюм для неї пошила тоді ще жива мама.
Нині Ангеліна Кизь живе театром, ролями, творчістю. Часто спілкується з сестрою, племінничками. Вони ж для неї рідні. Для середньої і найменшенької Ангеліна ще й хрещена мама. Аби побалувати дітвору і побачитися, їх відома тітонька частенько запрошує дівчаток в театр на прем’єри. Щоб малеча відчувала потяг до прекрасного ще з дитинства.
Ангеліна Кизь у ролі Сільви
Зустрічає на своїх прем’єрах Ангеліна Кизь і земляків-аулян. Вони пишаються знайомством з талановитою знаменитістю. І як в дитинстві знову називають її «Наш аулівський Соловейко». Так назвали її після того, як ще юна Ангелінка виконала пісню всесвітньо відомої «найпрекраснішої і найчарівнішої Батерфляй» — Соломії Крушельницької.
І в нинішніх умовах війни, коли, здавалось би, не до мистецтва, Ангеліна Кизь робить свою справу з відданістю і любов’ю. Минулого року вона їздила по госпіталях, даючи концерти для наших воїнів. Усе заради такої очікуваної усім українським народом Перемоги!
В Луцьку з 23 по 26 березня відбулися Чемпіонати України серед молодших юнаків, юнаків, юніорів у розділі "керугі" та фінал V літньої Всеукраїнської Гімназіади у розділах "керугі" та "пумсе".
Вихованці тренерів О.Кірпи, А.Крістєвої, К.Ковдрі, В.Лобанова, Р.Курися із Кам'янської ДЮСШ № 4 завоювали десять нагород (2+6+2). На рахунку представників ДЮСШ № 1 (тренери А.Стовбан, В.Сточак, С.Остапенко) - золота і три бронзові медалі. Ще одне "золото" у Артура Кучера, вихованця Ю.Палька із ДЮСШ № 3.
ПРИЗЕРИ-КАМ`ЯНЧАНИ
ПЕРШЕ МІСЦЕ
41 кг - Кучер Артур (тр. Ю.Пальок)
68 ru - Кучерява Поліна (тр. А.Стовбан, В.Сторчак, С.Остапенко)
Лантух Євген/Невєдомих Микита - пумсе команда (тр. Р.Курись)
Міщенко Єлизавета/Кузів Лілія - пумсе команда (тр. Р.Курись)
ДРУГЕ МІСЦЕ
30 кг - Сумська Милана (тр. В.Лобанов)
33 кг - Бойко Богдан - Гімназіада (тр. В.Лобанов)
49 кг - Шульженко Архип - Гімназіада(тр. О.Кірпа/К.Ковдря/А.Крістєва)
+65 кг - Брильов Назар - Гімназіада (тр. О.Кірпа/К.Ковдря/А.Крістєва)
Сумський Марко, Бойко Богдан - Гімназіада, пумсе команда (тр. В.Лобанов)
Циба Микита - пумсе (тр. Р.Курись)
ТРЕТЄ МІСЦЕ
30 кг - Дзюбенко Дмитро (ДЮСШ № 1)
37 кг - Бойко Денис - Гімназіада (ДЮСШ № 1)
44 кг - Мельник Артем (тр. О.Кірпа/К.Ковдря/А.Крістєва)
59 кг - Баглай Катерина (ДЮСШ № 1)
Кузів Лілія/Невєдомих Микита - пумсе пара (тр. Р.Курись)
