У Кам`янському басейні "МіКомп" 4 лютого завершився Кубок федерації міста з плавання.
Три дні "кипіла" вода на блакитних доріжках басейну. За медалі та підвищення в спортивних розрядах змагалися 120 плавців із місцевої ДЮСШ № 5, а також гості з ряду міст України.
Змагання проходили за підтримки Кам`янського міського голови Андрія Білоусова та громадської організації "Бджола".
Призери були нагороджені медалями та індивідуальними кубками.
В останній день скарбничка Кам`янської ДЮСШ № 5 поповнилася ще 11 нагородами (4+3+4). Взагалі в активі нашої команди 26 медалей (по дев`ять золотих та срібних, і вісім бронзових). В багатоборстві наші русалоньки показали найкращі результати і посіли два призові міця. Майстрині спорту Роксолана Сулейманова і Анна Загоровська, відповідно стали другою і третьою. А Валентин Тихенко (тренерський дует Краєвських) виконав норматив першого дорослого розряду на стометрівці вільним стилем (59.73). Медальними рекордсменками стали Анна Загоровська, яка отримала 5 золотих медалей та Роксолана Сулейманова (одна бронзова і п`ять срібних нагород).
РЕЗУЛЬТАТИ ЗМАГАНЬ ТРЕТЬОГО ДНЯ
50 м вільний стиль - жінки
1 - Масалікіна Кіра (тр. Г.Коломоєць) 28.79
2 - Мамедова Діана (тр. Г.Вишницька, Г.Коломоєць) 28.88
50 м вільний стиль - чоловіки
3 - Краєвський Дмитро (тр. І.Краєвська, Д.Краєвський) 24.70
50 м батерфляй - жінки
1 - Загоровська Анна (тр. І.Краєвська, Д.Краєвський, Л.Литвиненко) 8.65
3 - Мамедова Діана (тр. Г.Вишницька, Г.Коломоєць)
100 м брас - жінки
2 - Сулейманова Роксолана (тр. І.Краєвська, Д.Краєвський, Л.Литвиненко) 1:15.78
100 м брас - чоловіки
2 - Мішин Михайло (тр. І.Краєвська, Д.Краєвський, Л.Литвиненко) 1:09.44
3 - Китайцев Володимир (тр. Л.Литвиненко, Краєвська, Д.Краєвський) 1:09.70
100 м на спині - чоловіки
1 - Котенко Микола (тр. А.Сидорченко) 1:01.05
200 м комплексне плавання - жінки
1 - Загоровська Анна 2:29.31 (тр. І.Краєвська, Д.Краєвський, Л.Литвиненко)
400 м вільний стиль - жінки
3 - Сулейманова Роксолана (тр. І.Краєвська, Д.Краєвський, Л.Литвиненко) 4:54.88
Фотоальбом https://www.facebook.com/photo/?fbid=2451147048366105&set=pcb.2451149415032535
Всі результати можна подивитися на сайті http://swimtime.in.ua/meet/1180/?id=rules
Минулої суботи в Кам`янському пройшов черговий тур вихідного дня з шахів.
Постійно привітно приймає кіно-концертна зала "Мир" спортсменів, чи-то тенісистів, чи більярдистів або шахістів. Четвертого лютого там змагалися одинадцять поціновувачів древньої логічної гри шахів, а вірніше їх розділу - рапіду. Завжди приємно спостерігати, коли разом з сивочолими ветеранами, змагаються безвусі юнаки. І вдвічі приємніши бачити змагання між тренерами і їхніми учнями. Цього разу тренер і його вихованець не тільки грали, а й стали призерами. Перше місце, набравши 30 очок, посів тренер ДЮСШ № 3 і голова молодіжної федерації шахів Кам`янського Дмитро Задорожний. Трішечки більше половини очок переможця (17), виявилося достатньо, щоб юний Владислав Литвин став третім. Між тренером і його учнем втиснувся Геннадій Максимів (20).
1 - Задорожний Дмитро (30)
2 - Максимів Геннадій (20)
3 - Литвин Владислав (17)
4-5 - Козорог Андій (16)
4-5 - Климарчук Юрій (16)
6 - Іванін Михайло (15)
7-8 - Дивидчик Сергій (14)
7-8 - Данік Віктор (14)
9 - Налісний Василь (8)
10 - Дорошенко Віктор (4)
11 - Паркеєв Микола (3)
Текст і фото Віктора КУЛЕНКА
Фотоальбом https://www.facebook.com/photo/?fbid=180185971372607&set=a.180187298039141
У Києві, 3-5 лютого пройшов Чемпіонат України з легкої атлетики серед юнаків 2006/2007 років народження.
Майже 800 спортсменів змагалися в різних дисциплінах королеви спорту. Серед дев`ятнадцяти суперників, кам`янчанин Єгор Зазовський став бронзовим призером. Викованець тренерської бригади Андросович (Віктор, Раїса, Сергій) з ДЮСШ № 3, подолав планку на висоті 185 сантиметрів.
Наймолодшим із Заслужених тренерів України у Кам'янському є Олександр Харченко, який 5 лютого святкує свій сорок перший день народження.
Цікаво, що у Кам'янському серед двадцяти дев'яти заслужених тренерів, майже половина займалася веслуванням. Олександр Олександрович Харченко отримав звання Заслуженого тренера України з академічного веслування на початку нинішнього року.
Сашко виріс у міцній робітничій родині. Його предки родом із Житомирщини. Володимир Дмитрович Харченко, дідусь по батьковій лінії, після війни приїхав до Дніпродзержинська. Тут отримав земельну ділянку, збудував будинок. Працював у "Гідромеханізації". "У 60-х роках минулого століття, діда посилали у відрядження до Єгипту на будівництво Асуанської ГЕС, - розповідає Олександр Харченко. - Він хворів на цукровий діабет і помер у 60-річному віці. Бабуся, Галина Миколаївна, приїхала з дідом. Тато, Олександр Володимирович, був водієм автобуса в АТП, потім працював у службі інкасаторів, на ПХЗ. Пішов з життя у віці 58 років. Мама, Неля Борисівна, свій трудовий шлях починала на вагонці, працювала економісткою в "Укрсоцбанку", зараз на заводі "Техспецоснащення".
Дитинство Саші Харченка пройшло у Романковому на вулиці Артема (зараз Федора Бульбенка). Там ходив у дитячий садок, там же навчався у середній школі № 28. "Я ріс спокійним хлопчиком, нікого не чіпав, але себе та молодшу сестричку Іру в образу не давав. Як і всі пацани, бувало, що від батьків отримував на "горіхи". Але завжди карали за справи. То гуляв допізна, то порвав шорти, то рибок у садку загодували, і вони здохли”, - посміхаючись, згадує співрозмовник.
У 1997 році після дев'ятого класу Олександр пішов навчатися в енергетичний технікум на електрика. Потім була служба у київській спортроті (2001-2003), робота на міській ТЕЦ.
Спортом, Олександр Харченко почав займатися, за нинішніми мірками, досить пізно. "За рік до закінчення школи, я записався у волейбольну секецію, яку вів Василь Андрійович Чамата. Отримав перші ази гри, але особливого натхнення продовжувати грати у мене не спостерігалося. Із закінченням школи, закінчилася і моя волейбольна кар'єра, - пояснює О.Харченко - Але тяга саме до спорту залишилася. Мені подобалося вести щоденники, писати протоколи. Я вже тоді мріяв стати тренером. А з веслуванням вийшло випадково. Коли тато став працювати водієм інкасаторської машини, його друга-однокласника син Едик Кіценко, ходив на академічне веслування. Тато запропонував спробувати теж зайнятися цим видом спорту. Повів мене до тренера Олександра Васильовича Небосенка. Так потихеньку я став звикати до водної стихії. Тренувався і в його брата Віктора Васильовича, і в Юрія Олексійовича Полівця. Потім перевівся до Дніпропетровська.
Одними з перших змагань, що запам'яталися, була регата, присвячена 100-річчю веслування в Кам'янському. А наступного року я вже змагався у четвірці парної з Віталієм Востриковим, Геннадієм Раввою, Геннадієм Олійником. У нас досить швидко стало все виходити. На чемпіонаті України у Києві 1996 року ми посіли друге місце, і я отримав свою першу медаль. Адже тоді як було, на обласних змаганнях вручали лише грамоти, а медалі на чемпіонатах країни. Виступаючи у двійці на чемпіонаті України до 18 років, ми здобули срібні медалі. Нас запросили виступати у вісімці, складеній з веслярів Миколаєва. З командою я вперше поїхав на чемпіонаті світу до хорватського Загреба. Та там у фінал "А" наш екіпаж не потрапив. Ми виграли втішний заїзд у фіналі "Б", і зрештою стали сьомими серед дванадцяти команд. Потім була спроба потрапити на юнацький чемпіонат світу. Але нас обігнала херсонська двійка з кермовим. Натомість ці хлопці відзначилися, поїхавши на змагання та встановивши там світовий рекорд. Після того, як такий клас човнів зняли з міжнародних змагань, рекорд став вічним. 2002 року я виконав норматив майстра спорту. А за два роки почав працювати в парі з Дімою Хоросоженком".
2006 року Олександр Харченко закінчив Дніпропетровський інститут фізкультури. Тоді ж, на весіллі весляра Андрія Кириченко (з ним у вісімці виступав), Сашко зустрів свою другу половинку. "Наташа приїхала з Румунії, де жила у родичів, до подруги Ольги, яка саме виходила заміж за Андрія. Назад до родичів Наталя вже не повернулася. Ми одружилися 26 серпня 2006 року. З того часу я перестав активно займатися веслуванням. Спорт не годував . Довелося йти заробляти гроші охоронцем на ТЕЦ", - пояснює Олександр Олександрович.
Через три роки Юрій Полівець запросив Олександра Харченка попрацювати на півставки тренером у КДЮСШ "Металург". "Минув рік, і мене вже оформили на повну ставку, - згадує тренер О.Харченко. - Пішли результати, почав з дітьми їздити на чемпіонати України.
Мій племінник Михайло Мироненко на чемпіонаті світу з молодіжки у вісімці став четвертим, виконав норматив майстра спорту. Ілля Карпов на юнацькій світовій першості був шостим, і взяв ліцензію на дитячі Олімпійські ігри. Але не поїхав, оскільки ліцензія була не іменна, а розігрувалася, і він поступився на двох (з трьох) дистанціях спортсмену з Черкас. Який згодом став чемпіоном цих змагань.
Минулого року Олександр Іванов та Данило Романенко стали бронзовими призерами юніорського Чемпіонату Європи у четвірці парної (JM4x). За що, власне кажучи, я й отримав звання Заслуженого тренера". Серед найвідоміших вихованців Олександра Харченка можна згадати майстрів спорту, чемпіона Європи Олександра Лещенка, чемпіонок України Анастасію Міхєєву, Анастастю Полякову.
Після того, як КДЮСШ "Металург" увійшла до складу ДЮСШ №1, Олександр Харченко паралельно почав працювати і в Дніпропетровському фаховому коледжі спорту. "У дитячо-юнацькій спортивній школі переглядаю дітей, найкращих потім направляю до ДФКС. Там краща спортивна база та фінансування. Я вранці треную дітей з інтернату, а ввечері приходжу до ДЮСШ №1. Влітку ми тренуємося на базі у Дніпрі, а взимку, коли хлопці приїжджають на вихідні додому – у спорткомплексі "Урбан", – каже Олександр.
Стопами батька пішли два його сини: десятирічний Ілля і п'ятнадцятирічний Олександр. Олександр два роки тому став чемпіоном України у двійці парної із Захаром Супуньком. Нині Сашко навчається у ДФКС. Дружина Наталія працює вихователькою у дитсадку на Дніпробуді. "Хоча Наталя зі спортом не пов'язана, але вона чітко розуміє значущість моєї роботи з дітьми і в усьому мене підтримує", - каже Олександр Харченко-старший.
Спортивний кругозір у Олександра Харченка дуже широкий – від футболу до біатлону. "Люблю дивитися футбол, легку атлетику, великий теніс, біатлон, бокс. У дитинстві вболівав за братів Кличків, - розповідає Заслужений тренер України. - А взагалі телепередачі, як і книги, люблю такі, що розвивають, що мотивують на саморозвиток. А ще про природу і спорт”. У вільний час Сашко любить посидіти з вудкою, збирати гриби. "Правда, минулого року у зв'язку з війною заборонили до лісу ходити. А раніше з мамою, дружиною та дітьми їздили в район Шульгівки подихати свіжим повітрям. Розслабляюся, сидячи з вудкою рано вранці на березі водойми. А от до зимової риболовлі ставлюся байдуже. Пригадую, як у дитинстві пішов з дідом вудити рибу. Поки дід робив лунку, я зайшов далеко на лід і побачив промоїну. Потихеньку повернувся назад, і після цього більше ніколи не ходив на рибалку взимку. Хоча останні кілька років на Водохреща купаюсь у ополонці", - продовжує розповідати про свої захоплення Олександр Харченко.
Про що мріють люди, пов'язані зі спортом. Звісно, насамперед про підкорення найвищих спортивних вершин світу. "Мрію потрапити з вихованцем на Олімпійські ігри, стати призером, а можливо і виграти їх. Мою нездійснену мрію як спортсмена, хотілося б втілити в іпостасі тренера. Це в спортивному плані, - розмірковуючи каже О.Харченко. - А в побутовому, хочеться зробити хороший ремонт у будинку, купити класну мотолодку, і коли піду на пенсію, їздити із сім'єю, онуками на рибалку”.
Не дарма кажуть: "Талант тренера – це талант величезного терпіння". Адже йому необхідно виховувати у молодих психологію переможця, докладати чимало сил, щоби тренування були більш ефективними. Не можна квапити, не можна якнайшвидше "ліпити" з них чемпіонів. Тому що академічне веслування – одна з найбільш трудомістких професій у спорті. Тут потрібні довгі та завзяті тренування. На моє риторичне питання про те, кому легше, спортсмену чи тренеру, Олександр Олександрович розмірковуючи відповів так: "Тренером важче бути, ніж спортсменом, тому, що треба все організувати: план тренувань, виступів, харчування, режиму спортсмена, а ще знайти мотивацію на подальше його просування у спорті. У цьому плані мені імпонує робота напарниці-тренерки Алли Вікторівни Ликової".
ДОСЬЄ
Харченко Олександр Олександрович
Народився 5 лютого 1982 р. в Дніпродзержинську (нині Кам`янське).
Заслужений тренер України з академічного веслування (2023).
Працює в Кам`янській ДЮСШ № 1, ДФКС-ДВУФК.
Одружений. Має двох синів.
Текст Віктора КУЛЕНКА.
В чемпіонаті Кам`янського з футзалу (ліга "В"), сьогодні сталася кульмінація.
Для лідера "Южкоксу", який зустрічався з командою ГЕС, це був "золотий" матч. Свою останню гру, команді було потрібно тільки вигравати. В разі програшу, складалася дуже цікава ситуація, коли одночасно п'ять команд могли набрати по 18 очок. Матч розпочався з потужних атак "Южкоксу". І вже до середини першого тайму рахунок став 2:0 на його користь. Після перерви два швидких гола суперників перевернули все з ніг на голову. До останньої хвилини рахунок залишався нічийним 2:2. І все ж таки, "южкоксівці" змогли забити переможний гол і стати чемпіонами міста.
Вручаючи золоті меділі і кубок, голова Кам`янської федерації футболу Едуард Коряк, привітав переможців, та відзначив, що команда вже другий рік поспіль виграє чемпіонський титул, а це означає стабільність команди, де організатором є Сергій Гужва. Призи також отримали кращий гравець "Южкоксу" Олександр Щерба і тренер команди Олександр Гелетій.
Разом з капітаном команди Володимиром Совертекою, перемогу сяткували голкіпер Ілля Шевченко, польові гравці Микита Макееєв, Олександр Гелетій, В`ячеслав Велитченко, Олександр Щерба, Олександр Телятник, Денис Дуков, Іван Татарун.
Інші результати суботи:
СК "Сінь" - "Арсенал" гр. "В" 0:5
"Металург" - "Дніпровські вовки" гр. "А" 10:1
"Спортінг" - "Атлетік" гр. "А" 2:12
"Сенатор" - "Дніпровський кар'єр" гр. "А" 8:1
"Камет Сталь" - ФК "Титан" гр. "Б" 3:2
ПМГУ МПС - "Вогнеборець" гр. "Б" 4:3
Текст і фото Віктора КУЛЕНКА.
Фотоальбом https://www.facebook.com/photo/?fbid=180014508056420&set=a.180017331389471
В басейні "МіКомп" проходить відкритий Кубок Федерації Кам`янського з плавання.
Крім місцевих спортсменів, за нагороди ведуть суперечки майстри блакитних доріжок із декількох міст України.
Першого дня, плавці місцевої ДЮСШ № 5 посіли вісім призових місць. На їхньому рахунку три "золота", три "срібла" та дві "бронзи". Сьогодні відбулися запливи, в яких вихованців тренерів Людмили Литвиненко, Андрія Сидорченко, Геннадія Коломойця, Галини Вишницької та подружжя Краєвських, Дмитра і Інни відзначилися ще сім разів (2+3+2). В суботу, 4 лютого, змагання завершаться.
РЕЗУЛЬТАТИ ПЕРШОГО ДНЯ
50 м на спині - жінки
1 - Загоровська Анна (тр. І.Краєвька, Д.Краєвський, Л.Литвиненко) 31.34
2 - Сулейманова Роксолана (тр. І.Краєвька, Д.Краєвський, Л.Литвиненко) 32.09
100 м вільний стиль - жінки
3 - Масалікіна Кіра (тр. Г.Коломоєць) 1:02.92
100 м вільний стиль - чоловіки
3 - Котенко Микола (тр. А.Сидорченко) 53.84
200 м брас - жінки
1 - Загоровська Анна (тр. І.Краєвька, Д.Краєвський, Л.Литвиненко) 2:39.57
2 - Сулейманова Роксолана (тр. І.Краєвька, Д.Краєвський, Л.Литвиненко) 2:48.62
200 м брас - чоловіки
2 - Мішин Михайло (тр. І.Краєвька, Д.Краєвський, Л.Литвиненко) 2:31.68
200 м батерфляй - чоловіки
1 - Шакула Володимир (тр. А.Сидорченко) 2:15.80
РЕЗУЛЬТАТИ ДРУГОГО ДНЯ
50 м брас - жінки
2 - Сулейманова Роксолана (тр. І.Краєвька, Д.Краєвський, Л.Литвиненко) 33.20
100 м батерфляй - жінки
1 - Загоровська Анна (тр. І.Краєвька, Д.Краєвський, Л.Литвиненко) 1:05.00
3 - Масалікіна Кіра (тр. Г.Коломоєць) 1:10.05
100 м батерфляй - чоловіки
1 - Котенко Микола (тр. А.Сидорченко) 56.69
200 м вільний стиль - жінки
2 - Сулейманова Роксолана (тр. І.Краєвька, Д.Краєвський, Л.Литвиненко) 2:15.68
200 м вільний стиль - чоловіки
3 - Скрипник Олександр (тр. А.Сидоченко) 2:03.69
200 м на спині - жінки
2 - Пасічник Марія (тр. Г.Вишницька, І.Краєвська, Д.Краєвський) 3:00.61
Всі результати можна подивитися на сайті http://swimtime.in.ua/meet/1180/?id=rules
От уже ця Софочка! Недаремно її величають «три краплі інтелігентності! Так лукаво на мене зиркає, ясно: якусь каверзу готує.
– А уот скажите, что означаіт фразіолагізм о баре. Слишала: «бар да дим» і «бар дадім»? – почала лисичкою.
– Тю! – встряла Хомівна. – Мо’ «бардадим»? Бабуня сварилися: бардадим, соврадим. А що воно?
– Отак докотилося до мене. Це слово давнє. є Бориса Грінченка. «Бардадим м. Крупной комплекціи человѣкъ, верзило.» (Б. Грінченко, Словарь української мови. т.1, С.29). У нашому музеї на Хортиці є картина «Козак Бардадим», під нею напис:
Я козак Бардадим, куди гляну — степ, як дим!
Гей, шкода ж мені великая молодому,
Що як доведеться в степу помирати,
То нікому буде козацькі кості мої поховати:
Татарин боїться,
а лях не приступе,
Хіба прийде лютий звір
та в байрак поцупе.
Часом на полотнах ХІХ ст. поруч із козаком зображали гральні карти, бо мовою арго так називали картярського короля.
Сидимо в підвалі, поволі словенятками перекидаємося.
Головне зображення. Козак Бардадим. Кінець XVIII — початок ХІХ століття. Запорізький обласний краєзнавчий музей.
Джерело https://uahistory.com/topics/language_fun/16888
