Віра Кальницька прийшла в магазин "Екстра" міськхарчторгу практиканткою з торгово-кулінарного училища. Не знала вона, що буде тут і працювати.
Пройшло вже більше року, як Віра стала за прилавок молочного відділу магазину. Покупці тепло відзиваються про її вправність в роботі, високу культуру обслуговування.
На лацкані робочого халата ударниці комуністичної праці В.Кальницької прикріплена емблема учасника 100-денної ленінської трудової вахти. Молода працівниця відзначила ювілей сумлінною працею.
На знімку: В.Кальницька на робочому місці.
Фото І.Василенка.
"Дзержинець" 25.04.1970.
Після перерви, зв'язаної з обласним турніром шахістів, відбулись чергові тури першості міста з шахів. Лідирує кандидат у майстри спорту В.Глибченко, який набрав 11,5 очка. Далі йдуть М.Яловий (10,5 очка), Литвинов та Галак (9,5 очка).
В.Скакунов, головний суддя змагань.
***
Юні баскетболісти спортивної школи міськвно виїздили в Нікополь на товариські зустрічі. Юнакам і дівчатам старшого віку ми програли. Наступного дня зустрічалися з учнями молодших класів. Наші дівчата перемогли з рахунком 57:17, а хлопці - 70:20. Добре грали Найдьонов, Волков, Клименко, Шишкіна, Башмакова, Ткаченко.
Т.Поліщук, Л.Єрміліна - учениці школи № 36.
"Дзержинець" 24.04.1962.
После гонки по дорогам Малайзии, днепродзержинский профессиональный велоспортсмен Сергей Гречин, выступающий за турецкую команду Torku Sekerspor, готовится к старту в многодневке "Тур Турции". "Мы прошли пятидневный сбор в Алании, - пишет в соцсетях С.Гречин. - Завтра стартуем в "Тур Турции". Надо будет проехать 8 этапов. Кроме меня в команде Torku Sekerspor будут соревноваться Томас Марчинский, Кевин Сердесен, Ахмет Оркин, Ахмет Агдилек, Мухамет Аталай, Назым Бакарджи и Мираж Кал".
Текст: Виктор Куленко.
Напередодні VIII Всеукраїнського історико-культурологічного фестивалю "Мамай-fest" (м. Кам'янське-Дніпродзержинськ, 5-7 червня 205 р.) у Львові, в Палаці мистецтв відбудеться презентація художньої виставки "Мамай єднає Україну" , яку представлятиме Тернопільська організація Спілки художників України. Під час цього дійства відбудеться також презентація художнього альбому "Козак Мамай. Колекція майбутнього музею Мамаїв", який представить директор Музею історії м. Дніпродзержинська, к. іст. н. Наталія Буланова. Потім виставка переїде до Тернополя, де вона буде експонуватися до 31 травня 2015 р. в Тернопільському художньому музеї. Звідти - переїде до Музею історії Дніпродзержинська, де відбудеться її презентація під час "Мамай-festу" 6 червня 2015 р. Ця колекція створена тернопільськими митцями для подарунку майбутньому музею Мамаїв, який буде створено у Дніпродзержинську, на колишніх козацьких землях.
Джерело: Музей історії міста Дніпродзержинська
25 квітня до Кіровограда завітав один із лідерів першої ліги – дніпродзержинська «Сталь». У першому колі «Зірка» в гостях мінімально поступилася суперникам 1:2 і прагнула у 23-му турі взяти реванш. Для цього у команди Сергія Лавриненка були передумови. По-перше, домашнє поле і максимальна підтримка вболівальників; по-друге позитивний настрій після блискучої серії з п'яти звитяг поспіль, по-третє відсутність травмованих ключових гравців за виключенням Максима Ковальова, а по-четверте, і найголовніше – несамовите бажання футболістів продовжити свою переможну ходу.
Керманичам обох колективів довелося підкоригувати свої склади. Особливо багато питань було у Володимира Мазяра, якому довелося шукати заміну Максиму Каленчуку та Антону Кравченку. Сергій Лавриненко теж йшов на невеликі зміни, і випустив у стартовому складі Романа Бочкура та Олександра Акименка.
«Зірка» після свистка про початок матчу пішла в атаку. На 4-ій хвилині Бацула перевірив пильність воротаря «Сталі», та після його удару м'яч влучив у сітку з зовнішнього боку воріт суперників. Гості відповіли фланговим навісом Котляра, який став легкою здобиччю Поштаренка. Наша команда активно шукала щастя біля воріт суперників. Акименко на 11-ій хвилині міг впритул розстрілювати ворота Поповича після чудового пасу від Чичкова, але захисник гостей заблокував удар Олександра, перевів на кутовий і момент було втрачено. Кіровоградці продовжували контролювати м'яч, однак результату це не давало. Гості вміло грали від оборони, і користуючись моментами швидко переходили до контратак, які щоправда нічим серйозним до певного часу не закінчувалися. Але подібна тактика свої результати принесла. На 33-ій хвилині «Сталь» вийшла вперед після призначеного у ворота червоно-жовтих пенальті. Заробили його сталевари за допомогою охоронця наших воріт Поштаренка, який пішов знімати навісну передачу і зіштовхнувся у повітрі з Кулішем. Удар з точки на 33-ій хвилині Антон Котляр реалізував чітко, примусивши «Зірку» на власному полі бути в ролі наздоганяючих. Все, що вдалося нашим футболістам до перерви – створити небезпеку у воротарській зоні «Сталі», яку втім Акименко не зумів результативно завершити. Прицільно пробити Олександру завадили захисники.
Другий тайм суттєво відрізнявся від скупої на гольові моменти першої частини.
Маючи перевагу в рахунку, гості сіли у глуху оборону. Підопічні Сергія Лавриненка навпаки пішли у повномасштабний наступ. Моменти почали виникати один за одним. Загострили атакувальні дії «Зірки» після перерви і вихід Бориса Баранця та Романа Локтіонова. Перший виконав дальній удар, але пробив вище воріт, а постріл Романа нейтралізував воротар «Сталі» Попович. Не минуло й двох хвилин, як після виконання стандарту Допілкою, у воротарьскій зоні добивав Локтіонов, слідом за ним ворота «Сталі» розстрілював Чичиков, але все марно. Старання «Зірки» все ж принесли успіх. Зрівняли рахунок господарі на 60-ій хвилині. Чичиков, отримавши навісну передачу з правого флангу від Бацули, змінив показники на табло, переправивши ефектно головою у ворота дніпродзержинців свій шостий поспіль м'яч, і загалом 11-й у нинішній першості.
Нічия «Зірку» аж ніяк не влаштовувала і лише додала наснаги гравцям.
Виводити вперед червоно-жовтих мав Мостовий, та на жаль, Андрій із трьох метрів не влучив у неприкритий кут воріт суперників.
Гості, які взагалі нічого небезпечного не створювали, так прагнули забити вдруге, що забули за правило феєр-плей. Показовим був епізод, коли Бацула отримав травму і лежав на газоні, потребуючи допомоги, але суперники м'яча не вибили, а використавши цей момент, пішли на ворота «Зірки».
Червоно-жовті не зупинялися. Після класного проходу Щедрого з подальшим ударом, лише майстерність Поповича не дозволила Артему забити. Минуло декілька хвилин, і другий удар Щедрого ефектним сейвом заблокував Попович. Близьким до дублю був Чичиков, в якого в останній момент із голови зняв м'яча Нікітенко.
Подальший тиск кіровоградців, що тривав до фінального свистка на підсумковий результат так і не вплинув. 1:1 – перша нічия «Зірки» у весняній частині чемпіонату.
На післяматчевій прес-конференції керманич «Сталі» Володимир Мазяр відзначив, що його команда їхала до Кіровограда за перемогою. Він вважає, що сталеварам вдався перший тайм. У другому команда більше грала на нічию, розраховуючи у контратаках здобути перемогу. Загалом же результат він вважає закономірним.
Наставник «Зірки» Сергій Лавриненко із думкою свого колеги відносно закономірності результату був незгодний. Поштаренко у другому таймі лише декілька разів торкнувся м'яча, в той час як воротар суперників був чи не затребуванішим гравцем у «Сталі». За його словами, гра була важкою, проте цікавою для вболівальників, і якби «Зірка» реалізувала свої численні моменти, то неодмінно перемогла б.
Наступний матч кіровоградці проведуть 1 травня у Чернігові проти «Десни».
«Зірка» (Кіровоград) «Сталь» (Дніпродзержинськ) - 1:1 (0:1).
25 квітня 2015 року (субота). Початок матчу о 17:00. Стадіон «Зірка». 2991 глядачів. +18 С. Чемпіонат України, перша ліга. 23-й тур.
Арбітр: Павлюк Олександр (Київ).
Асистенти арбітра: Марченко Денис (Чернігів), Єрмоленко Руслан (Чернігів).
4-й арбітр: Копієвський Віктор (Кіровоград).
Спостерігач арбітражу: Шевченко Вадим (Київ).
«Зірка»: 33. Поштаренко Павло, 2. Допілка Олег (к/к), 4. Мостовий Андрій (9. Щедрий Артем, 68), 5. Бочкур Роман, 8. Лупашко Владислав, 11. Бацула Андрій, 18. Кучеренко Олександр, 21. Загальський Ігор, 22. Баранець Григорій (16. Баранець Борис, 46), 50. Акименко Олександр (99. Локтіонов Роман, 46), 77. Чичиков Олексій. Запасні: 41. Льопка Роман, 13. Бочак Роман, 17. Кривошей Єгор, 20. Фатєєв Дмитро. В. о. головного тренера: Лавриненко Сергій.
«Сталь»: 30. Попович Єгор, 2. Пінчук Олексій, 3. Адамюк Володимир, 23. Дмитренко Олег, 21. Платунов Сергій (19. Нікітенко Нікіта, 70), 17. Котляр Антон (5. Сантрапинських Євген, 77), 11. Дацюк Роман (7. Шутов Олег, 68), 91. Карасюк Роман, 15. Кучеров Валерій, 10. Алієв Сейхан (20. Масалов Анатолій, 53), 9. Куліш Станіслав (к/к). Запасні: 32. Піцан Іван. Головний тренер: Мазяр Володимир.
Голи: 0:1, Котляр Антон (33, з пенальті); 1:1, Чичиков Олексій (60).
Попередження: Баранець Григорій (9), Алієв Сейхан (51), Шутов Олег (78), Попович Єгор (85).
Джерело: http://disk-sport.com/administrator/index.php?option=com_content&view=article&layout=edit
На голубых дорожках бассейна "Дзержинка" 25 апреля соревновались около ста юных пловцов Днепродзержинска и Днепропетровска в возрастной категории 2005 года рождения и моложе. Как сообщил тренер Дмитрий Краевский, команду СК "Проминь" представляли около шестидесяти спортсменов. "Я выставил команду из двадцати пяти пловцов, - рассказывает Д.Краевский. - Кроме моих воспитанников соревновались подопечные тренеров из "Дзержинки" Галины Вишницкой, Людмилы Литвиненко, Юлии Шелюг, Наталии Сидорченко, а также Максима Колищука, Андрея Сидорченко, Геннадия Коломойца, Инны Краевской из "Проминя". Тренеры просматривали умение малышей проплыть дистанцию 25 метров. Для некоторых детей 2007/2008 г.р., набор которых проводился в этом году, соревнования стали первыми испытаниями в их спортивной жизни. Они старались показать, в первую очередь родителям, которые наблюдали с трибун, то чему их научили тренеры. Юные спортсмены получили в награду грамоты и значки за участие в соревнованиях. Кстати, свое мастерство показывали и несколько воспитанников днепропетровского тренера Виталия Пащенко".
Текст: Виктор Куленко.
25 апреля, в Днепродзержинской СШ №40 прошел открытый квалификационный турнир по шашкам-64.
Свое мастерство на соревнованиях показывали 10 юных спортсменов в возрастной категории до 10 лет. Впервые шашечную секцию в Днепродзержинске посетили ребята из Днепропетровска.
Состязания проводилися по круговой системе. Маленькие шашисты провели между собой девять встреч. Детей поддерживали папы и мамы.
По итогам турнира первые три места достались воспитанникам тренера Алены Губаревой. Призеров наградили грамотами от организатора игр - федерации шашек Днепродзержинска. Все участники соревнований получили сладкие подарки.
Призеры турнира:
1. Бабий Ева (2008), СШ №40 (тр. А.Губарева)
2. Панченко Екатерина (2005), лицей НИТ (тр. А.Губарева)
3. Балабан Илья (2008), СШ №40 (тр. А.Губарева)
Командные результаты:
1. Бабий Ева, Панченко Екатерина (Днепродзержинск, тр. А.Губарева)
2. Балабан Илья, Яковлев Александр (Днепродзержинск, тр. А.Губарева)
3. Рогачева Полина, Кузин Егор (Днепропетровск, тр. А.Галяга)
Текст и фото с сайта http://www.5692.com.ua
Как только сошел снег с земли, на беговых дорожках стадиона "Победа" ежедневно стали проводить тренировки легкоатлеты Днепродзержинского колледжа физического воспитания. "Здесь мы готовились к чемпионатам области, - рассказывает тренер Сергей Гужва. - Сейчас тренируемся, подводя свои кондиции к новым состязаниям. Мои воспитанники постоянно выходят на старты различных соревнований. Так недавно в Кировограде прошел Кубок Украины по легкой атлетике среди работников МВД. Студент второго курса ДКФВ Игорь Книжник, выступая за команду Кировограда завоевал серебряную медаль на дистанции 3000 метров. Показав время 9 минут 15 секунд он проиграл всего три секунды победителю. При этом установил свой личный рекорд. Второе место среди 38 спортсменов - это неплохой результат. Юноша защищает честь кировоградской команды "Динамо" и через два месяца он будет выступать в других официальных соревнованиях".
Сегодня на беговых дорожках отсутствовал ряд бегунов ДКФВ. Из основного состава легкоатлетической сборной команды девушек тренировались две Юлии, Соколова и Кушка, и несколько других спортсменок. "Всем остальным девчонкам я сегодня разрешил отдыхать, - пояснил С.Гужва. - Ведь 29-30 апреля будем выступать на соревнованиях. Но самая главная ближайшая задача победить 9 мая в эстафете, которая пройдет в Днепропетровске. Мы в ней впервые будем участвовать. А 6 мая в Днепродзержинске на аналогичную эстафету мы выставим дублирующий состав. Пусть ребята набираются опыта".
Текст: Виктор Куленко.
Бурхан Валентин Мусійович народився 24 лютого 1937р. в місті Дніпродзержинську. Після закінчення школи поступив до Львівського медичного інституту на стоматологічний факультет. Повернувшись додому пройшов шлях від рядового стоматолога до головного стоматолога-ортопеда управління охорони здоров'я міста. Його із вдячністю згадують тисячі й тисячі дніпродзержинців.
Поезія для Валентина Бурхана стала другим покликанням. Його віршам властиві як ліричний настрій, так і громадянська схвильованість долею рідної землі, народу. Громадянська поезія Валентина Мусійовича сповнена любові до рідної землі предків, інтимна лірика, тонкий гумор і їдкий сарказм торкаються найпотаємніших струн душі читача, змушуючи задуматися над минулим і прийдешнім. Бурхан був членом Національного спілки письменників України. Поет багато друкувався в обласній та республіканській пресі, згодом в обласному видавництві почали виходити його книжки поезій. Читачам, особливо тим, хто любить і цінує поезію немає потреби представляти Валентина Бурхана – його вірші постійно друкувалися на сторінках місцевої періодики, він був автором поетичних збірок віршів: «Тривожна радосте моя» (1972), «Рясноцвіт любові» (1980), «Квіти мужності» (1988), «Кохання окличний знак» (1992), «Доброспів», «Жага» (1997), «Материзна», «Місто долі моєї»(2001), «Осіння брость» (2003).
Йому належать слова гімну міста Дніпродзержинська, а одна з вулиць міста носить його ім'я. Був відзначений званням відмінника охорони здоров'я, орденом «Знак пошани», медалями та дипломами, одержав титул "Почесного громадянина" міста Дніпродзержинська. Але не нагороди були головним в його житті. Перш за все – улюблена справа. І ніщо не порівнювалось з відчуттям щастя, коли він бачив добре зроблену роботу і щиру вдячність пацієнтів. І тільки заради цього жив та працював Валентин Мусійович Бурхан. Поет вів активне життя, багато їздив, зустрічався з людьми. Помер Валентин Мусійович 29 червня 2003 року в Парижі під час перебування на медичному симпозіумі.
