Автором арки стадиона «Победа», построенного в 1955 году, является Михаил Осипович Барщ. Из знаменитых его работ, известных, пожалуй, каждому, - монумент Покорителям космоса в Москве и памятник Циолковскому.
Точно такая же арка, но без скульптур, украшает и сейчас вход на минский стадион «Динамо». Весной 1946 года в столице Белоруссии началось его восстановление по проекту творческой мастерской Николая Джеймсовича Колли. Поскольку стадион был подведомственным НКВД, как и строительство «шлакового завода» в Днепродзержинске, которому принадлежал и стадион «Победа», то вполне возможно, что использовали уже готовый минский проект.
В отличие от белорусской арки-близнеца, наша была украшена скульптурами лыжников, толкателя ядра и метателя копья.
От былого великолепия сейчас уже мало что осталось. В 90-х упали толкатель и метатель. Обваливается лепнина и штукатурка. Будто время выполняет решение Второго съезда архитекторов СССР, прошедшего в 1955 году, где Михаил Осипович Барщ был подвергнут критике за «украшательские проекты». Увы, о реконструкции и спасении этой арки, когда-то присутствовавшей во всех комплектах фотооткрыток и в фотоальбомах о городе, даже не заходит речь.
Справка:
Барщ Михаил Осипович (1904-1976) - советский архитектор.
Родился в Москве. Закончил московский ВХУТЕМАС-ВХУТЕИН в 1926 году. С 1934-го трудился в мастерской-школе архитектора И.В. Жолтовского.
С 1935 г. - преподаватель Московского архитектурного института; звание профессора получил в 1947-м. С 1950 года руководил мастерской Гипрогора. В 1968 г. - лауреат Государственной премии Белорусской ССР.
Автор: Людмила Глок
ИСТОЧНИК: сайт sobitie.com.ua
Дніпродзержинці - делегати XXIV з'їзду КПРС (зліва направо): В.Х.Сокол - старший оператор-вальцювальник новопрокатного цеху, В.П.Іванін - секретар парткому заводу імені Дзержинського, І.Л.Фурс - перший секретар міськкому КП України, Л.С.Дрібниця - оператор хімічного комбінату, М.П.Аношкін - директор Придніпровського хімічного заводу.
Фото А.Циганка.
"Дзержинець" 30.03.1971.
Одна з центральних вулиць південно-західного району міста - вул. Скаліка недавно поповнилася новими житловими будинками. У одному з них - № 19 наприкінці лютого справили новосілля 90 сімей дніпродзержинців - члени житлового кооперативу "Каштан". Будинок - п'ятиповерховий, з усіма комунальними зручностями.
Кілька днів тому заселили трудящі міста ще один будинок на 60 квартир по цій же вулиці.
Радість новоселам принесли будівельники тресту "Дзержинськбуд", які спорудили ці будинки достроково.
"Дзержинець" 30.03.1973.
На хімічний комбінат прийшла радісна звістка. Ряд самодіяльних колективів Палацу культури хіміків - учасників республіканського огляду, що проходив у кінці минулого року, - відзначено медалями. Вокальний ансамбль "Дніпряночка" - золотою, естрадний оркестр "Славутич", танцювальний ансамбль "Дніпровські зорі" і хор - срібними. Цирковий колектив "Юність" нагороджений бронзовою медаллю.
Цьому передувала велика, копітка робота. Чи не найпопулярніший у нашому місті вокальний ансамбль "Дніпряночка", яким керує Т.Триполець. Полюбилися глядачам у його виконанні пісні "Рідні сестри" Шамо, "Тиха вода" Поклада, "Криниці" Ешпая. Досить перспективний і хор Палацу, в якому беруть участь більше 50 чоловік. А починав свою роботу колектив з невеличкої групи любителів співу. Багато сил, майстерності доклали Тамара Триполець, перш ніж хор, яким вона керує, став одним із кращих в області і республіці.
Лише два роки тому організував ансамбль танцю "Дніпровські зорі" Олександр Краснятов. Зараз у репертуарі колективу музично-балетна композиція "Балада про червоний прапор", танці "Тройка", "Солдатська дружба", "Українська сюїта" та інші. Провідними танцюристами ансамблю по праву вважаються робітники хімкомбінату О.Могила та О.Сніцар, що виділяються сценічною майстерністю, пластикою, глибокою інтерпретацією образів.
Естрадному оркестрові "Славутич", яким керує заслужений діяч мистецтв Естонської РСР Григорій Шехалі, минув один рік. Проте він уже має численних шанувальників. У репртуарі "Славутича" понад 40 творів радянських і зарубіжних композиторів.
Полюбився глядачам і цирковий колектив "Юність". Особливо тепло приймають виступи еквілібристів В.Косенко та М.Ірклія.
Високі нагороди колективам зобов'язують аматорів хімкомбінату ще більше шліфувати свою майстерність, підвищувати ідейний та художній рівень своїх мистецьких робіт.
В.Курносенко, працівниця редакції багатотиражки "Серп і молот".
"Дзержинець" 30.03.1973.
Не каждый город может похвастаться наличием у себя прижизненного памятника президенту, да еще и иностранного государства. А вот Днепродзержинск может. Именно здесь, на фасаде ВПТУ № 22 (пересечение проспектов Пелина и Ленина) 17 ноября 2005 года был установлен памятник-бюст ныне здравствующему президенту Казахстана Нурсултану Назарбаеву, который с 1958 по 1960 год учился здесь на металлурга.
ПАРАМЕТРЫ СКУЛЬПТУРНОЙ КОМПОЗИЦИИ:
Высота гранитного пилона - 2 м;
Ширина - 65 см;
Глубина - 45 см;
Высота бронзовой части - 1 м 15 см;
Ширина - 2 м 50 см;
Надписи на украинском и казахском языках;
Вес верхней части 458 кг;
Гранитной части - 1608 кг;
Облицовки - 100 кг.
Гранит из Апостоловского карьера.
Бронзовые части композиции отливались на Днепропетровском машиностроительном заводе (ДМЗ).
Авторский коллектив проекта архитектор И.Ф.Власенко и скульптор Ю.И.Щедров, нашли новое трактование скульптурным композициям. "Впервые бронзовый бюст известным людям, в данном случае Президенту Казахстана Н.Назарбаеву, выполнен нестандартно - говорит член Союза архитекторов Украины Иван Федорович Власенко. - Мы с Юрием Ивановичем Щедровым, членом Союза художников Украины, решили отказаться от выполнения уже набивших оскомину бюстов-близнецов. Наше видение было такое: сверху развернуты два знамени, казахское и украинское, на стыке которых на гранитном пилоне стоит бронзовый бюст Назарбаева. Под ним надпись. на украинском языке: "Назарбаев Нурсултан Абішевич". Но это решение было поначалу принято местными властями в штыки. И лишь благодаря Послу Республики Казахстан в Украине А.Жумбаеву, все же удалось переубедить чиновников принять в таком виде композицию. Любопытно, что вместо украинской буквы "Є" вылита буква "Е". Но эту ошибку то ли не заметили, то ли сделали вид, что не заметили.
Примечательно, что автор скульптурной композиции И.Власенко был знаком с Н.Назарбаевым еще с тех времен когда будущий президент учился в Днепродзержинске. Назарбаев тогда снимал комнату у своего друга Н.Литошко, которого, кстати, пригласил жить в Казахстан. А дом И.Власенко находился на соседней улице. Вообще у Ивана Федоровича очень теплые воспоминания о Нурсултане Абишовиче как о человеке. Да и о Казахстане остались самые хорошие отзывы. Не зря из 360 выпускников Днепропетровской инженерно-строительной академии 1961 г.(И.Власенко был одним из них) в Казахскую ССР поехали 200 человек. Многие из них работают там и поныне. Одним из них является главный архитектор Алматы А.Б.Свердлов.Так что Казахстан очень близок для многих украинцев.
Авторский коллектив проекта: Президент компании "МиКомп" Мороз Олег Николаевич (он вообще неравнодушен к памятникам) - руководитель и спонсор проекта; Власенко Иван Федорович - член Союза архитекторов Украины, автор архитектурно-художественной части многих памятников и памятных мест, посвященных Великой Отечественной войне и выдающимся деятелям страны; Щедров Юрий Иванович - член Союза художников Украины, автор многочисленных памятников и памятных мест выдающимся деятелям страны, в том числе памятника на набережной города Днепропетровска генералу Маргелову, мемориальной скульптурной композиции В.В.Щербицкому на здании обладминистрации в Днепропетровске. Авторский коллектив сотрудничал со скульптором из Казахстана Б.А.Абишевым.
15 серпня в нашому місті відбудеться 97-й тираж виграшів Державної трипроцентної внутрішньої виграшної позики. По цій позиці встановлено виграші на суму 5000, 2500, 500100 і 40 карбованців.
Тільки торік ощадними касами Дніпродзержинська виплачено виграшів на суму більше 250 тис.крб.
Облігації плзики вільно продаються і купуються всіма ощадними касами міста.
Черговий тираж виграшів відбудеться 30 березня в Свердловську. Купуйте облігації трьохпроцентної позики, беріть участ у тиражах!
Є.Фік, завідуюча Центральною ощадною касою.
"Дзержинець" 28.03.1978.
До цього часу Дніпродзержинськ ріс вшир і вздовж. У восьмій п'ятирічці в новому південно-західному районі з'явилися перші дев'ятиповерхові будинки. В новій п'ятирічці далі зростатимуть поверхи міста.
По вулиці Єрмака почалось спорудження одного з найвищих у місті 12-поверхового будинку-готелю для малосімейних. В ньому справлять новосілля більше ста сімей. Споруджує його трест "Дніпрохімбуд".
О.Жигульов.
"Дзержинець" 28.03.1971.
Тисячі кіломметрів пройшли просторами нашої Батьківщини члени туристського клубу "Вітер мандрівок" заводу імені Дзержинського.
Минулого року металурги-туристи побували у визначних місцях Полтавщини, на Самарі, взяли участь у міських змаганнях. Особливо популярними були походи вихідного дня на невеликі відстані з ночівкою біля вогнища.
А в квітні - новий маршрут по ленінських місцях Дніпропетровщини. Шлях ентузіастів проляже через м.Синельникове та станцію Чапліно, де жила сім'я Ульянових, місця, де робітники читали і переховували від жандармів ленінську "Искру".
На знімку: голова туристського клубу Дзержинки В.Чухачов, член клубу Л.Єрміліна розробляють маршрут майбутнього походу.
Фото нашого читача А.Степаненка.
"Дзержинець" 28.03.1971.
Этой девушке с ростом 205 см играть бы в баскетбольной сборной Австралии, и выигрывать у непобежденных американок. Но австралийка Ева по прозвищу Бэйбзилла ("Малышка Годзилла") стала фотомоделью. Фотопортрет (тогда еще 32-летней "малышки") украсил в 2010 году обложку австралийского журнала Zoo Weekly.
Ева никогда не комплексовала по поводу своего роста. И тот факт, что девушка занялась модельным бизнесом является подтверждением. Она живёт в своё удовольствие - работает, отдыхает.
Фото с сайта http://fishki.net/1481878-samaja-bolshaja-model-v-mire.html?from=fb