По «легендарному» закарпатському Правому сектору задокументовано два десятки злочинів, усе передано у Генеральну прокуратуру, стверджує голова Закарпатської ОДА, повідомляє http://uzhgorod.net.ua/news/84196#sthash.HFsF5UBA.dpuf.
22 епізоди злочинної діяльності ПС у Закарпатській області задокументовані і передані в ГПУ. Про це в ефірі телеканалу "112 Україна" заявив голова Закарпатської облдержадміністрації Геннадій Москаль.
"Для мене все ясно як білий день (щодо подій у Мукачеві, - ред.). У нас Генеральна прокуратура веде слідство щодо подій, які були 11 липня, а також "легендарний" у лапках "Правий сектор" Закарпатської області, ще задокументовано їхньої злочинної діяльності 22 епізоди. Все передано в Генеральну прокуратуру", - заявив Москаль.
«Що я буду розказувати — я не слідчий, не суддя, не прокурор. Мене не цікавлять події 11 липня. Їх уже нема, нема цього Правого сектора, дивним чином хтось розбився, хтось помер, хтось пропав», — повідомив губернатор.
І зазначив, що за 13 років ситуація в Закарпатській області змінилася в гіршу сторону.
"Мені все ясно, я не прийшов в Закарпаття, що я там ніколи не був. Я там працював начальником управління внутрішніх справ, працював у 2001 р., 2002 р. головою Закарпатської обласної державної адміністрації. Там ні еліта не змінилася, нічого, абсолютно. Помінялося, але за 13 років мене не було і все змінилося в гіршу сторону", - заявив він.
Нагадаємо, 18 вересня ТСК відзвітувала про розслідування подій у Мукачеві перед народними депутатами. У доповіді говорилося, що конфлікт значним чином був спровокований діями керівництва УМВС та УСБУ. Москаль розкритикував доповідь Тимчасової слідчої комісії з розслідування перестрілки.
Конфлікт у Мукачеві 11 липня почався після того, як два десятка озброєних осіб у камуфляжній формі з написами "Правий сектор" і відповідними наклейками на автомобілях відвідали офіс народного депутата Михайла Ланя. Зустріч закінчилася перестрілкою. Повідомлялося, що постраждали 14 осіб, були загиблі. Після цього бійці ПС зникли у горах. Щодо подій у Мукачеві в даний момент ведеться слідство.
Легендарна бранка мало що пам'ятала про Україну, а на день отримувала від свого чоловіка-султана 6 тисяч доларів. Роксолана, яка стала найвпливовішою жінкою в Османській імперії, уже давно - всенародна улюблениця, сповіщає http://expres.ua/main/2015/09/20/152496-insha-pravda-roksolanu
Однак довкола цієї постаті й досі тривають запеклі суперечки між науковцями. Адже для одних - вона покровителька України, патріотка, яка запобігала турецьким набігам і допомагала козакам, а для інших - зрадниця, яка просто уміла гарно розважати султана в ліжку.
Та навіть через 500 років про українку говорять не лише в Туреччині, а й в усьому мусульманському світі. Що правда з життя Роксолани, а що міф? Це вирішила з'ясувати Олександра Шутко, кандидат мистецтвознавства.
-- Чому ви вирішили спростовувати міфи про Роксолану?
-- Зауважу, що турецькі вчені тепер дуже цікавляться Роксоланою. Нещодавно вийшов серіал про неї, який став популярним у 60 країнах світу. Тож науковці з головою поринули в османські архіви, які вивчені лише на 20 відсотків. Зацікавила й мене тема про геніальну українку. А ще хотілося вдосконалити знання турецької мови. Упродовж трьох років я досліджувала документи Османського державного архіву з 1921-го по 2008 рік, читала праці західноєвропейських та американських науковців. І ті факти, які я знаходила, абсолютно відрізнялися від добре відомих нам про Роксолану. Тому й вирішила написати про цю жінку правду. Тож за рік написала книжку на 272 сторінки.
-- Які ж міфи ви спростовуєте?
-- У першому розділі йдеться про походження Роксолани. Ми знаємо про неї достеменно те, що вона родом з Русі та була донькою православного священика. Чимало знаходимо даних, що Роксолана походила з Хмельниччини або ж із Тернопільщини. Є версії, що вона - італійка. Цікаво, що турецькі дослідники також не приділяють великої уваги походженню Хуррем-султан. Ба більше! Дехто з них навіть називає її московською рабинею султана, не розуміючи різниці між руськими землями у складі Королівства Польського і російськими, які тоді були Московією.
Та з'ясувала, що найбільш правдивою є версія члена польського посольства в Стамбулі в 1621 – 1622 роках Самуїла Твардовського, який у своїй поемі "Посольство Кристофера Збаразького" зазначив: "Її Сулейман королівською сестрою називає, - вона ж підлого (тобто низького походження) попа з Рогатина донька!"
Таку інформацію, найпевніше, він почерпнув від польського посла Опалінського, через якого поляки передавали султанові Сулейману мирові угоди на підпис. Ці дані, на думку дослідниці Інни Тарасенко, є достеменними, оскільки перевірялися польським урядом. Крім того, у нас заведено вважати, що Роксолана була затятою патріоткою. Але й це не зовсім правда.
-- Що маєте на увазі?
-- Татари викрали її в дитинстві. Вона мало що пам'ятала про Україну. Першого сина народила султанові у 16 років. А легенди переповідають, що її викрали у 17 років. Читала, що коли Роксолану викрадали, вона саме мала виходити заміж за українського парубка. Навіть у Львові вони пригледіли собі помешкання. Вигадка. І ніхто не їздив визволяти її до Стамбула.
Є дослідження, що за час її перебування в Стамбулі з 1520-го по 1558 рік, коли вона померла, зменшилася кількість набігів турків на наші землі. Але тут теж дуже переоцінюють роль цієї жінки. Бо ж зменшення числа набігів було результатом домовленостей з польським королем. Султан хотів заручитися підтримкою короля, щоб той не вступав в антиосманську коаліцію з Габсбургами.
Українські письменники переконують, що Роксолана в гаремі завжди оточувала себе українцями-яничарами. І це не так. Я дослідила, що навколо неї завжди були шляхтичі. Навіть вихователь її сина був поляком.
Те, що мала лише п'ятеро дітей, - теж неправда. У її листах знайшла дані про щонайменше сімох дітей. А ще в Україні вийшла книжка, у якій Роксолана представлена матір'ю Байди, тобто отамана Вишневецького. Нісенітниця.
Також вдалося з'ясувати, що плата султана своїй Хуррем (Роксолані) була феноменальною. Українка отримувала на день 2 тисячі акче, за нашими розрахунками - 6 тисяч доларів. На рік Роксолана отримувала 2 мільйони 146 тисяч 200 доларів.
Коли її звинуватили, що вона причетна до страти сина одного із синів Сулеймана Пишного, вона вирішила заспокоїти народ і передала свої статки на розбудову шкіл, мечетей, лікарень та благодійних центрів.
-- А те, що Сулейман так кохав Роксолану, що розпустив увесь гарем, правда?
-- Це не так, адже більшість жінок у гаремі були служницями султана та його численної родини. Тому з ними не міг розпрощатися султан. Щоправда, з десяток найвродливіших він таки прибрав з гарему, видавши заміж за пашів. Адже після шлюбу у 1534 році з Роксоланою він справді був їй вірним. На той час це мали за щось нечуване, бо султани зазвичай міняли жінок як рукавички. Тому так багато про це було розмов серед європейських дипломатів.
На той час Роксолана стала найвідомішою і найвпливовішою жінкою у світі. Її портрети малювали Тиціан, Веронезе та інші європейські художники. Павло Загребельний писав, що Роксолана померла у 1562 році, та є дані про 1558 рік. Померла у 53 роки. До речі, Сулейман І Пишний був на одинадцять років за неї старшим.
-- У книжці ви згадуєте не лише одну українку, яку полонили татари. Які імена ще знайде читач?
-- Наприклад, такого ж статусу, як Роксолана, в османів набула й інша українка - султана Надія, тобто Хатідже Турхан. У 1642 році вона народила Ібрагіму І первістка Мехмета, що вже у 6 років став султаном. Вона - єдина султанша, яка не просто сиділа в гаремі, а ходила у походи. Їй вдалося побувати навіть у Кам'янці-Подільському! Вона відіграла велику роль під час домовленостей Хмельницького і Дорошенка із турецьким султаном. На жаль, про неї наші письменники чомусь не згадують.
Юлія ГОЛОДРИГА
17-20 сентября в Богуславе, что на Киевщине, состоялась "Велогонка Мира" в группе masters. В шоссейной многодневке Днепродзержинск представляли два велогонщика, Владислав Ермак и Руслан Савчук, выступавшие в возрастной группе 19-39 лет. Кроме них в этой группе выступали еще четыре спортсмена из Днепропетровска. Многодневка состояла из четырех этапов: четырехкилометровый пролог, две групповые гонки (106 и 96 километров) и завершающая 15-километровая гонка с раздельным стартом. Руслан Савчук в разделке стал шестым. А вот его коллега Влад Ермак занял второе место в прологе. "Для меня это была самая тяжелая гонка в сезоне, - рассказывает Владислав Ермак. - Сложный рельеф местности, не накатистый асфальт, сильные ветра, которые были в те дни, жара, и очень сильные соперники - все это вместе сделало ее самой интересной гонкой в сезоне. Я решил сосредоточить все силы на пролог и разделку, как более подходящие по специфике. В итоге одна из двух поставленых задач была выполнена. Я финишировал вторым в прологе. Дальше были две группы, где для меня было важно потратить как можно меньше сил перед разделкой. Но сильный боковой ветер и рельеф, сделал гонку (особенно ее первый этап) очень селективной. В итоге первой до финиша, из стартовавших 52-х человек, доехала группа из 10 велогонщиков. Остальные доезжали по одиночке. Поэтому сэкономить силы особо не получилось. А чтоб не словить большой просвет по времени, приходилось вкручивать на 101%. В итоге отставание от общей группы по сути мизерное - 3 минуты. Для сравнения, последние доезжавшие словили по 45 минут И более.
Второй этап стал чуть поспокойнее, потому что не было такого сильного бокового ветра. Да и люди подустали, и ехали более дружелюбно. И наконец разделка, которую я так ждал. Но которая не стала для меня призовой. Выступление на двух групповых этапах дали о себе знать. И на разделку я не смог сберечь ногу. В итоге пятое место. Хотя не могу сказать, что проехал ее плохо. Замкнуть пятерку сильнейших раздельщиков Украины, как по мне, это очень даже достойно. Но, конечно хотелось места на подиуме...".
Надо отметить, что по сумме всех этапов третье место в многодневной "Велогонке мира" занял днепропетровчанин Виктор Федоров, выступавший в возрастной группе 40-49 лет.
Текст: Виктор КУЛЕНКО.
В канун 265-летия Днепродзержинска прошел открытый чемпионат города по стрельбе из лука. Два дня (19-20 сентября) в парке культуры и отдыха на рубеж выходили 15 днепродзержинских лучников, тройка из днепропетровского "TargetClub" и представитель Вольногорска.
"Мы впервые смогли провести чемпионат города на открытом воздухе, - говорит руководитель кружка стрельбы из лука центра внешкольной работы и детского творчества имени Олега Кошевого (левобережный филиал "Орлан") и тренер Днепропетровской областной федерации стрельбы из лука Владимир Ильич Домрачев. - Приятно видеть людей, которые неравнодушны к наиболее демократичному, интеллектуальному и физически развивающему виду спорта. Здесь абсолютно нивелируется возраст. Людей объединяет стрелковый рубеж, лук и полет стрелы. Малыши получают жизненный опыт, передаваемый непосредственно в процессе соревнований более старшими товарищами. А те в свою очередь учатся общения с ними".
Возрастной диапазон участвоваших в соревнованиях составлял более пятидесяти лет (самому старшему - 65 лет, самым младшим, по 11 лет). 65-летний Александр Александрович Вышкулатов из днепропетровского "TargetClub", пронес любовь к луку через всю свою жизнь. "Вообще-то я увлекся стрельбой из лука поздно, в 23 года, - рассказывает А.Вышкулатов. - До этого занимался вольной борьбой у тренера Ивана Ивановича Школьного на "Метеоре". Призвавшись в армию (А.Вышкулатов служил в матушке-пехоте в Хабаровском крае. - прим. автора) я практически полтора года (1969-1971 гг.) прослужил в укрепрайонах на китайской границе (после военных событий на острове Даманском, между СССР и Китаем были очень напряженные отношения. - прим. автора). Продолжал заниматься борьбой и в армии. Выиграв открытое первенство спецчастей Дальневосточного военного округа, получил звание мастера спорта СССР. И получил не столько за первое место, а за то, что победил трех мастеров (такие были тогда условия. - прим. автора). Вот тогда я и повредил колено. Даже после армии еще выиграл первенство области, которое, кстати, проводилось в Днепродзержинске. Но колено начало давать серьезные сбои, я бывало просто падал на землю. Мой товарищ из Львова жил у нас в городе в общежитии. И как-то пригласил меня пойти посмотреть как стреляют лучники на "Метеоре", где в 1973 году только открылась секция стрельбы из лука. Посмотрел, что девушки попадают, и подумал, что, я хуже них? И... не попал. Зацепило. После этого ровно 10 лет "пробарабанил", стреляя из лука. В 1977 году стал мастером спорта СССР. Тогда же выиграл Кубок Украины. Там во Львове я соперничал с Лохматовым из Новой Каховки, ленинградцем Сережей Клочковым, с моим кумом из Харькова Володей Бахмутовым, с Сашей Яценко, который в 1996 году выступал на Олимпийских играх в Атланте, со Стасом Забродским, главным тренером нынешней женской сборной России. Через три года я перекрыл на 47 очков норму мастера спорта международного класса. В 1983 году прекратил активные выступления, но продолжал тренировать спортсменов (начинал еще будучи "камээсником". - прим. автора). За полтора года подготовил троих мастеров спорта. Сережа Щербаченко и Олег Черныш входили в юношескую сборную Союза. Это были серьезные достижения. Из четырех сборников двое были мои. А сейчас просто выступаю ради удовольствия, так сказать для души. Да и ностальгия появилась. Передаваять свой опыт детям, получаю огромное удовольствие".
Шестиклассники из СШ № 30 Дима Луцкевич и Владислав Кравец хотя в клубе "Орлан" всего лишь год, но новичками их уже считать нельзя. Одноклассники благодаря спортивному увлечению имеют возможность бывать в разных городах нашей страны. "Еще занятия стрельбой из лука развивают меткость и глазомер. Попав в десятку, ты получаешь кайф, несравнимый ни с чем", - улыбаясь говорит Дима. "А я стал более дисциплинированным и полюбил математику", - добавил Влад.
Соревнования проводились в дисциплине КД-2 (72 стрели на двух коротких дистанциях - 30 и 50 метров. Кадеты соревновались на меньшей дистанции - 18 метров. - прим. автора). После квалификационных пристрелок, где спортсмены показали определенные результаты, прошли достаточно смотрибельные олимпийские раунды, на которых были разыграны медали. То есть по сетке выступали лучники, первый с последним, второй с предпоследним и т.д. в личном, командном зачетах и смешанном турнире. Призеры получили в награду медали, грамоты, а команды красивые кубки.
ИТОГИ СОРЕВНОВАНИЙ
МУЖЧИНЫ
1 - Юркевич Андрей
2 - Троян Владислав
3 - Белоногов Богдан
ЖЕНЩИНЫ
1 - Иванченко Вероника
2 - Стеценко Карина
3 - Луцкевич Анастасия
Младшие кадеты
1 - Луцкевич Дмитрий
2 - Кравец Владиcлав
МИКСТ
1 - Юркевич Андрей/Иванченко Вероника
2 - Белоногов Богдан/Стеценко Карина
3 - Варакута Алексей/Лучкевич Анастасия
КОМАНДЫ
1 - "Орлан" (Днепродзержинск)
2 - "TargetClub" (Днепропетровск)
3 - "Орлан-2" (Днепродзержинск)
СПРАВКА
Днепродзержинская федерация стрельбы из лука образована в 2011 году.
Текст: Виктор КУЛЕНКО.
Фотоальбом http://vk.com/album84493189_221435069
С 18 по 20 сентября в Киеве проходил чемпионат Украины по академической гребле. Тройка "академиков" Днепродзержинского спортклуба "Дзержинка", воспитанников тренера Александра Харченко, стала призерами. Бронзу получил Александр Супруненко в составе четверки без рулевого легкого веса. Чемпионские титулы завоевали Евгения Колесник (на фото внизу) и Михаил Мироненко, выступавшие в женской и мужской восьмерках. Михаил также стал первым и в четверке без рулевого. Кстати, он выполнил норматив мастера спорта Украины.
Текст: Виктор КУЛЕНКО.