На восьми открытых кортах Днепродзержинского спортивного клуба "Прометей" прошел одноименный осенний кубок среди двадцати трех мальчиков и девочек по теннису. Как сообщил главный судья соревнований Григорий Васильевич Никифоров, девочки соревновались в возрастных группах до 10 лет и свыше 12 лет, мальчики - до 10 и до 12 лет. Надо отметить, что в старшей группе мальчиков в финале сошлись Андрей Табакан и Леон Пересыпкин, 8-летние воспитанники тренера Александра Олейника. Турнир среди cтарших девочек выиграла 14-летняя Елизавета Камнева, которая временно переселилась с родителями из Донецка. Девочка постоянная участница чемпионатов Украины. Сейчас она тренируется у Владимира Гаврыся.
Все призеры турнира были награждены медалями и дипломами, учрежденными городской федерацией тенниса.
ПРИЗЕРЫ
ДО 10 ЛЕТ
МАЛЬЧИКИ
1 - Курысь Даниил (тр. А.Олейник)
2 - Филатов Павел (тр. А.Олейник)
3 - Кривовяз Тимофей (тр. А.Олейник)
ДЕВОЧКИ
1 - Мищенко Анастасия (тр. Г.Никифоров)
2 - Чернякова Анастасия (тр. С.Драгун)
3 - Тютюнник Мария (тр. С.Драгун)
МАЛЬЧИКИ ДО 12 ЛЕТ
1 - Табакан Андрей (тр. А.Олейник)
2 - Пересыпкион Леон (тр. А.Олейник)
3 - Данкан Иван (тр. Г.Никифоров)
ДЕВОЧКИ СВЫШЕ 12 ЛЕТ
1 - Камнева Елизавета (тр. В.Гаврысь)
2 - Калинина Мария (тр. В.Гаврысь)
3 - Красовицкая Елизавета (тр. А.Олейник)
Текст: Виктор КУЛЕНКО.
Несмотря на то, что соперников в турнирной таблице разделяло достаточное количество мест, поединок для днепродзержинцев легким не ожидался. И в целом он оправдал надежды зрителей, увидевших достаточно открытый футбол. Результат матча не был предрешен до последних секунд, но все-таки завершился в пользу "сталеваров".
Территориальный перевес, которым подопечные Сергея Шищенко завладели с первых минут игры, никак не спешил обретать материальное воплощение в виде забитых голов. Мало того, на 29-й минуте штрафной в исполнении Плахтыря заставил Пенькова продемонстрировать все свое мастерство, выуживая мяч, летевший под перекладину. К счастью, этот момент встряхнул наших футболистов, и у ворот гостей сразу стало жарко. После навеса с фланга запорожские защитники не разобрались в собственной штрафной, и удар Цюцюры едва не стал результативным.
А затем "сталевары" дважды предъявили сопернику нестандартный розыгрыш стандартных положений, которые принесли нашей команде два забитых гола. Вначале "металлургов" застал врасплох перевод мяча с правого фланга на левый, где Мысык имел достаточно времени для того, чтобы как следует прицелиться и уложить кожаный снаряд в дальний нижний угол. Через пять минут последовал еще один розыгрыш штрафного, итогом которого стал фол на Евдокимове внутри белого прямоугольника. До сегодняшнего дня пенальти вызывали у "Стали" немалые трудности, но Василий Цюцюра решил эту проблему внешне очень легко. И все бы хорошо, но в самом конце тайма расслабившаяся раньше необходимого оборона "сталеваров" упустила в своей штрафной капитана гостей, который красиво перебросил сферу над Пеньковым в сетку.
Минимальный перевес в счете не давал днепродзержинцам почувствовать себя спокойными всю вторую 45-тиминутку, хотя их игровой перевес по ее ходу был заметным. Ведь малейшая неточность в обороне могла поставить под вопрос победу "Стали" в этом матче. Хорошо еще, что защитные построения днепродзержинцев так и не дали ни шанса сопернику, поскольку в атаке нашу команду преследовало тотальное невезение: попаданием в стойку отметился Савин, в перекладину – Соболь, прицельный удар Евдокимова парировал вратарь, а Ефимчуку для успеха не хватило считанных сантиметров. Тем не менее, "Сталь" довела встречу до победы и сумела вернуться в первую тройку чемпионата.
Чемпионат U-21, 9 тур
"Сталь" - "Металлург" – 2:1 (2:1)
26.09.2015, 13:00. Новоалександровка, "Юбилейный". 200 зрителей, +27°C, оценка поля - 4.
Арбитры: А. Абдула (Харьков), Я. Трехлеб (Днепропетровск), В. Жарий (Павлоград, Днепропетровская обл.).
4-й арбитр: Д. Кескюла (Днепропетровск).
Наблюдатель арбитража ФФУ: В. Мельничук (Симферополь).
"Сталь": Пеньков, Савин, Ефимчук (к), Янко, Луговой, Багдасаров, Евдокимов, Мысык, Клак (Павлюк, 77), Цюцюра (Яловенко, 46), Задерака (Соболь, 46).
Старший тренер: Сергей Шищенко.
"Металлург": Бабийчук, Кравченко, Комлев, Ключик (Издебский, 62), Гапончук, Плахтырь (Стефурак, 66), Игнатьев, Тишкин, Клименчук, Али (к), Чернявский (Карась, 46).
Старший тренер: Андрей Демченко.
Голы: Мысык (33), Цюцюра (38 - с пен.) – Али (45+2).
Предупреждения: Клак (16), Янко (64), Ефимчук (70) – Ключик (19), Комлев (32).
Источник http://fcstal.com.ua
Петро Кішка народився в 1828 році в селі Ометинцях тодішнього Гайсинського повіту Подільської губернії, нині це Немирівський район Вінницької області. І хоч був він з родини українського селянина – кріпака, в російській і радянській літературі про нього пишуть – "російський матрос". Ось один з останніх прикладів. «Советский энциклопедический словарь» московського наукового видавництва «Советская энциклопедия» 1987 року подає: «Кошка Петр Маркович (1828-1882), русский матрос».
В дитинстві малий Петро полюбляв слухати розповіді дідів про запорізьку старовину, про славне минуле рідної України і мріяв бути схожим на тих хоробрих лицарів — запорожців.
16 травня 1849 року власник села і тамтешніх кріпаків пан Казимір Яловицький, котрий мешкав головним чином в Петербурзі й Варшаві, запідозривши Петра Кішку в зв'язках з учасниками селянського повстання на Поділлі, віддав його в рекрути. 20 серпня (1 вересня) того ж року Петро Кішка прибув до Севастополя Тут його було зараховано матросом до ЗО флотського екіпажу Спо-чатку він плавав на різних військових кораблях, а коли в 1854 році почалась облога Севастополя, Кішка був призначений на батарею капітан-лейтенанта Перекомського. Батарея була розташована між 3-м і 4-м бастіонами внизу, тобто між Бамборською висотою і Бульварною гіркою в кінці Південної бухти, що в районі нинішнього залізничного вокзалу.
Однією з причин поразки Росії в Кримській війні була відсутність доріг. Захопивши Крим, Росія не спромоглася збудувати сюди бодай якусь дорогу. Після війни почалось будівництво залізниці від станції Лозової на Слобожанщині до Севастополя. Залізничний вокзал спорудили в кінці Південної бухти, для чого низинну, заболочену місцевість в самому кінці бухти засипали, і це місце стало зватись Пересипом. З часом ця назва почала забуватись, але коли в 1943 році з'явився кінофільм "Два бійці" і стала популярною пісенька з нього про Костю-моряка, то в Севастополі з'явився її трохи незграбний варіант:
Я вам не скажу за всю Одессу,
Вся Одесса очень велика,
Ну, а в Севастополе Пересыпь
Обожала Кошку-моряка.
Як бачимо, слава про матроса Кішку живе а в народній пам'яті. Про подвиги матроса Кішки дуже багато написано. Зокрема, можна прочитати історичну повість Бориса Слободянюка «Дума про матроса Кішку», видану в Києві в 1981 році. Нагадаємо лише про те, що він брав участь в 18 вилазках в тил ворога і часто діяв сам - майже щоночі ходив у секрети і повертався з полоненими і важливими відомостями про ворога. Про нього в Севастополі казали, що це той Кішка, що ночами ловив французьких та англійських мишей. Він двічі був поранений, підвищений в чині до квартирмейстера, нагороджений знаком відзнаки військового ордена св. Георгія четвертого ступеню, а також двома медалями -–срібною за захист Севастополя і бронзовою в пам'ять про Кримську війну.
Повернувшись до рідного села, матері Кішка в живих вже не застав. Землі родина не мала, і Петро став чумакувати. Кілька разів їздив по сіль до Одеси, Миколаєва, Херсона, працював у лісництві. В 1863 році його знову взяли на службу, на цей раз на Балтійський флот. Опинившись в Петербурзі, Кішка прийшов до одного з чільних учасників оборони Севастополя генерал-лейтенанта Степана Олександровича Хрульова, що мешкав там на той час. Він розповів йому, що ще двічі був представлений до наго-роди в Севастополі, але подання десь «загубились». Хрульов написав від себе по інстанції, і в грудні 1863 року Кішка отримав золотий Георгіївський хрест другого ступеню. Він прослужив ще чотири роки. Повернувшись знову додому, одружився і останні роки свого життя провів у рідному селі, отримуючи невелику пенсію. Прожив Кішка лише 54 роки, помер 1 лютого 1882 року і був похований на батьківщині.
26 травня 1956 року в Севастополі на Корабельній стороні біля матроських казарм був відкритий памятник славному українцеві-захисникові Севастополя. Бронзове погруддя виконали скульптори брати • Василь та Йосип Кейдуки, що були на той час матросами Чорноморського флоту. Такий же пам'ятник було встановлено на батьківщині Петра Кішки. В Севастополі в одній з ніш на будинку Панорами оборони міста в 1854-1855 рр. є ще одне погруддя матроса Кішки. Портрет його залишив нам художник Василь Федорович Тімм, приятель Тараса Шевченка. Матроса Кішку ми бачимо також на живописному полотні панорами – зображено, як він повертається з чергової вилазки, ведучи полоненого француза.
Погруддя матроса Кішки стоїть в Севастопольському парку Дніпропетровська.
Голова Закарпатської облдержадміністрації Геннадій Москаль заявив, що придумав ефективну схему боротьби з контрабандою. Про це він розповів в ефірі телеканалу "112 Україна", повідомляє http://www.unn.com.ua/uk/news/1502769-g-moskal-pridumav-skhemu-borotbi-z-kontrabandoyu.
"Я придумав нормальну схему (для боротьби з контрабандою, - ред.). Знайшли нормальних митників, домовилися зі словацькими, угорськими. Бачать, що є сигарети, робіть вигляд, що ви нічого не побачили, а тим говоримо, ось там у нього. Там сканер, як проходять в аеропорту або на митниці, машину через сканер. Там навіть читається сигарети Marlboro. 5-7 років, ми вже тієї людини в Закарпатті не побачимо, тому що там кримінальна відповідальність. Одразу затримують, у слідчий ізолятор, машину конфіскують, сигарети конфіскують. Крім кримінальної відповідальності дають такий штраф, що там ще років 10 треба буде сидіти в Угорщині, Словаччині, заробляти гроші, щоб ці штрафи заплатити", - заявив Г.Москаль.
Також він прокоментував ситуацію з контрабандою у Луганській області.
"При мені кордон був закритий повністю. Хто його відкрив, це вже не мої проблеми. Коли призначали голову адміністрації, мене ніхто не питав. Це було рішення, ухвалене вищим політичним керівництвом нашої держави", - зазначив Г.Москаль.
Нагадаємо, після того як Геннадія Москаля призначили головою Закарпаття, Луганську ОДА очолив Георгій Тука.
Фото http://укроп.org