Рівно рік тому пішов з життя Валерій Григорович Гамідов, футболіст, який на початку 1980-х років захищав кольори дніпродзержинського "Металурга". 17 липня на полі стадіону ДЮСШ № 2 на згадку про товариша ветерани міського футболу провели товариський матч.
На смарагдовий килим футбольного газону вийшли футболісти, які свого часу пліч о пліч грали з Валерієм Григоровичем. Під час хвилини мовчання почав накрапати дощик. Та він же відразу закінчився, як тільки розпочалася гра. "Це природа сумує разом із нами, - сказав Олександр Мартишов, який дружив з Валерієм ще з юнацьких років. - Ми пам`ятаємо, що Валера завжди був стриманим, мовчазним. Але він дуже цінував товариські стосунки і любив життя. Цим матчем ми вшановуємо пам`ять про нього".
Футболісти поділилися на команди в рожевих (капітан Олександр Мартишов) і блакитних (капітан Віктор Шевченко) манішках і провели зустріч в міні-футбол. Грали не напружуючись, на втіху. Майже кожен вдалий фінт, пас чи забитий гол коментували жартами-примовками. На мій подив, після двох таймів, суддя Олег Іванов сказав: "Це була розминка. А тепер буде третій тайм справжньої гри". І дійсно, характер гри змінився. Кожен футболіст старався викластися по максимуму. В результаті рожеві перемогли з рахунком 6:2.
ДОСЬЄ
Валерій Григорович Гамідов народився 20 лютого 1953 року в Макіївці Донецької області. Вихованець місцевої ДЮСШ, розпочинав свою футбольну кар`єру в 1970 році в команді "Шахтар" (Макіївка). Наступні два роки нападник грав у Чугуївському "Старті". Потім захищав кольори Макіївського "Кіровця" (1973-1976), Маріупольського "Новатора" (1977-1979, 1984-1988). Його спортивна доля на Дніпропетровщині розпочалася в Дніпродзержинську, коли Валерій грав у складі "Металурга" (1980-1983). Потім були колективи СК "Прометей" (1981, 1993), "Гідромеханізація" (1981), Павлоградський "Шахтар" (1989), "Радист-2" (1989), Петриківський "Овочівник" (1991-1993), Магдалинівський "Колос" (1992), "Радист" (1994), ФК "Прометей" (1994-1995), "Полімер" (1995), БКХЗ (1996), "Баглійкокс-Дзержинець" (1997), "Ікар" (1998). Після завершення футбольної кар`єри Валерій Григорович Гамідов приймав участь в матчах ветеранської команди Кам`янського. Пішов з життя 17 липня 2021 року.
Текст і фото Віктора КУЛЕНКА.
Фотоальбом https://www.facebook.com/photo/?fbid=130530029671535&set=a.130537329670805
Ось уже понад десять років турнір, присвячений Дню металурга, проходить у Кам'янському на майданчиках для пляжного волейболу у районі лівобережного парку відпочинку. 16 липня за призи змагалися чоловічі, жіночі та ветеранська команди. За підсумками турніру переможцями стали волейболісти команди "Дніпронет" та волейболістки ДЮСШ № 2.
Англійський футбольний клуб "Брентфорд" офіційно повідомив про підписання трудової угоди з колишнім півзахисником "Дніпра-1" Єгором Ярмолюком.
Єгор Ярмолюк, вихованець тренера Кам`янського "Прометея" Миколи Голіка, підписав із англійським клубом "Брентфорд" трирічний контракт із опцією продовження ще на рік. Суму трансферу не названо.
У минулому сезоні Англійської професійної ліги "Брентфорд" посів тринадцяте місце.
Зазначимо, що 18-річного Ярмолюка визнали "винятковим талантом", що дозволило отримати робочу візу без виконання загальних умов.
Повідомлялося, що за трансфер Ярмолюка "Брентфорд" погодився заплатити "Дніпру-1" півтора мільйона євро.
Джерело https://sport.ua/news/589387-ofitsialno-egor-yarmolyuk-podpisal-kontrakt-s-klubom-apl
Фото - ФК "Брентфорд".
Раніше спортивний майданчик середньої школи № 18, що на Черемушках, мав дещо непривабливий вигляд. А зараз уболівальники регулярно заповнюють новенький стадіон, який відкрився у вересні минулого року. Щодня там тренуються і проводять змагання футболісти, волейболісти, баскетболісти. Накануні Дня металурга саме тут відбувся матч між ветеранами-футболістами Кам`янського.
"Наша федерація футболу ініціювала проведення матчу, присвяченого Дню металурга. Адже багато футболістів пройшли школу відомих свого часу на теренах Радянського Союзу і вільної України команд "Металург" та "Сталь". Сьогодні на полі можна буде побачити гравців, які і зараз працюють на "Каметсталі" (колишній Дніпровський металургійний комбінат - прим. автора), - сказав перед матчем голова Кам`янської Федерації футболу Едуард Коряк. - Впевнений, що гра буде запеклою. Я образно скажу, що це буде розпечений метал на зеленому полі. Ми вирішили сформувати команди за принципом проживання футболістів - лівий і правий берег. Хоча за згодою, деякі з них грають там де побажали. На мій погляд, обидві команди укомплектовані гравцями досить рівними за майстерностю, технічною і фізичною підготовкою".
Багатьох відомих футболістів у минулому можна часто побачити на трибунах, коли грає навіть недосвідчена молодь. Кожному з них присуща фанатична любов до футболу. А ступивши на смарагдовий килим газону футбольного поля, їхні очі відразу палають грою. Сьогодні на полі в складах обох команд можна було побачити нев'янучу майстерність відомих футболістів - Олександра Мартишова, Олега Іванова, Валерія Палійчука, Миколу Крежанівського, Віталія Сахацького, Ігоря Зеленського та багатьох інших наших зірок.
Символічний перший удар по м`ячу зробив Едуард Ростовцев, який із-за незадовільного стану здоров`я не може грати. Але він всім серецем, всією душою був разом з товаришами, з яким провів чимало матчів на футбольних полях країни.
Зустріч розпочалася з атак помарачових (правобережні). І вже скоро Ігор Зеленський відкрив рахунок. Але їм не довго довелося радіти. В якійсь з контратак гравців в жовтих манішках (лівобережні) пішов навіс на штрафний майданчик, і Іван Решетило "пробив" голкіпера Анатолія Алісова - 1:1. Футбол – це командна гра, і тут перемагає тактика і стратегія, мотивація і характер, віра і підтримка. Іноді стримання від крику на партнера і просто відпрацювання за нього на тій позиції на полі, яка ніколи не була твоєю і не буде, але в ту хвилину вона твоя і це і є причина успіху команди. Про це красномовно свідчить момент, коли захисники і голкіпер "лівих", так сказати, догралися, чим уміло скористався Ігор Зеленський і забив другий гол. Перша половина гри (по 30 хвилин) так і закінчилася з рахунком 2:1 на користь помаранчових.
Та суперник не розслабився і показав хорошу гру, де футболісти боролися на кожному метрі поля, вгризалися в кожну атаку. Всім відомо, що виграє, мабуть, та команда яка жадає перемоги більше. І авжеж фортуна посміхається сильнішим. Спочатку на початку другого тайму Вадим Шпай встановив паритет - 2:2. А через деякий час він вже вивів команду лівобережців вперед 3:2. І як останній цвях в кришку гроба, так Віталій Сахацький поставив жирнючу крапку в матчі, пославши м`яч по дузі через голкіпера в дальню праву дев`ятку і встановивши остаточний результат 4:2. Жалко, що не було встановлено приза за кращий гол матчу. Та виділяти когось немає сенсу, кожен гравець – це особистість, і всі внесли свій внесок у перемогу.
Після матчу своїми враженнями поділилися деякі вболівальники і гравці.
"Враження найпозитивніші. Інтрига зберігалася до останньої хвилини, напруження пристрастей і емоцій було крутіше, мені здається, ніж у двадцятирічних. Судді відпрацювали непогано, вчасно припиняли порушення. Усім футболістам-ветеранам здоров'я, успіхів та подальшої гри без травм", - сказав Василь Павлович, вболівальник з майже піввіковим стажем.
"Ми робимо одне діло – ми продовжуємо грати в цю прекрасну гру. І головне хочемо отримувати справжній кайф від футболу і життя. Основне це любов до гри, бажання забивати, бажання видавити гарні гольові передачі", - говорить колишній гравець "Металурга" Олександр Мартишов.
Текст Віктора КУЛЕНКА.
Фотоальбом https://www.facebook.com/photo/?fbid=129222893135582&set=pcb.129229496468255
Раптово обірвалося життя Петра Васильовича Гричука (04.05.1948-07.07.2022) легенди волейболу, людини з неймовірно доброю, відкритою душею.
Петро Гричук народився в селі Гаврилівка Покровського району на Дніпропетровщині у родині колгоспників Василя Маркіяновича та Марії Денисівни. Там же закінчив 11 класів. Крім фізкультури, хлопець ще любив малювати та співати. Захоплювався історією та літературою. І все ж таки пріоритет віддавав спорту. Мріяв стати фізруком або співаком. Після закінчення школи 1963 року намагався вступити до Запорізького музичного училища, але запізнився на один день. Тоді поїхав до Донецька, де влаштувався на Путилівський завод точного машинобудування. Записався у волейбольну секцію і незабаром його почали випускати грати у волейбольній команді донецького "Авангарду". Доводилося захищати честь цеху і у футбол, і навіть у хокей. Із заводу Петра забрали до армії, де прослужив із 1967 по 1969 рік в частині морської ППО в Іллічівську Одеської області. Грав у волейбол дуже багато. На дембель Петро Гричук пішов у званні молодшого лейтенанта.
Петро Гричук до останнього подиху працював на просвітницькій ниві в Придніпровському державному металургійному коледжі. На протязі 42 років він тренував волейбольні команди цього учбового закладу. З ним в різні роки команди ставали чотирьохразовими чемпіонами України серед колективів металургійної галузі, шестиразовими переможцями обласних змагань серед кращих команд незалежно від галузі. А ще Петро Васильович був граючим тренером волейбольних ветеранських команд міста. Довгий час він очолював міську федерацію волейбола.