13716192 1144051492333733 5577547256297093009 n

Тетяна Герасюта, директор Кам’янської централізованої бібліотечної системи, п'ять днів подорожувала бібліотеками Івано-Франківщини. Відбувався цей захід в рамках Всеукраїнського проекту "Міняю бібліотекаря", підтриманого Львівською Платформою національних обмінів.

Т.Герасюта розповідає про другий день своєї подорожі в центр Покуття - місто Городенка.

Городенка заснована в 1195 році. Вважається, що назва міста походить від слова «город» — укріплення з частоколу та зрубів. Повість врем'яних літ подає, що у 993 році Великий князь Київський Володимир Великий пішов походом на білих хорватів, що населяли сучасну територію Галичини. Саме тоді сучасна Городенківщина увійшла до складу Київської Русі.
У місті працює ряд промислових підприємств цукровий завод, сирзавод, птахофабрика, цегельний завод, тощо. Працюють підрозділи «Укртелеком», дві залізничні станції, мережа торгових підприємств, ковальські майстерні, виробництво будівельного каменю, вапна, асфальту та інше.
Функціонують дві середні школи, гімназія, сільськогосподарське ПТУ, спортивна та музична школи У шикарному будинку культури існують понад 10 народних самодіяльних художніх колективів. Бібліотека, етнографічний музей, церква працюють як єдиний організм на користь своїй територіальній громаді.
У Городенці мешкають понад 12000 жителів, серед яких українці, поляки, вірмени, євреї... і тут живуть мої друзі - бібліотекарі центральної районної бібліотеки ім. Леся Мартовича.
З директором Марією Підлеснюк ми знайомі давно, бо наші бібліотеки є переможцями багатьох конкурсів і проектів. Зустрічались на тренінгах, семінарах, курсах, а відвідати бібліотеку довелося лише зараз. У цій подорожі мене супроводжувала директор Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім.І.Франка Людмила Василівна Бабій.
Городенківська центральна районна бібліотека ім.Л.Мартовича незвична бібліотека. Тут добре співіснують автентика і сучасність. Будівля бібліотеки, якій понад 100 років, мабуть, й зберіглася тому, що там знаходиться бібліотека. На першому поверсі все дихає любов’ю до рідного Покуття: вишукані килими, портьєри, посуд, приладдя побуту чудово доповнюють книжкові багатства. Відділ краєзнавства, а я перш за все, звертаю увагу на те, як працює саме краєзнавчий відділ у будь-якой бібліотеці, це дійсно інформаційний і ресурсний центр Покуття. Дуже багато зусиль докладають бібліотекарі й вихованню патріотизму городенківців. Колеги використовують різноманітні заходи: художні виставки, літературні вечори, презентації, концерти, творчі вечори, конкурси. Успішно працює Галерея митців Покуття. Я скористалася нагодою і відвідала майстер-клас Роксолани Бичай, яка зачарувала мене своїм мистецтвом бісероплетіння. Разом з онукою пані Роксолана творить дива.
Літературна вітальня – місто зустрічей митців Городенки будь якого віку і будь-яких жанрів. Мабуть, в цьому славетному місці не можна працювати по-іншому.
А колеги з дитячої бібліотеки вже кличуть на лялькову виставу. Тут є справжній стаціонарний ляльковий театр, де за акторів працюють дитячі бібліотекарі і це в них добре виходить, навіть на гастролі виїжджають до сусідських сіл. Сьогодні грали «Козу-дерезу». 30 дітлахів із вдячністю аплодували своїм книжковим феям. Ці жінки для мене - герої України, котрі кожного дня завзято працюють на майбутнє нашої країни, даруючи своїм маленьким користувачам часточку своєї любові, натхнення, радості. Просто щодня намагаються робити дітей щасливими.
На цьому сюрпризи не закінчилися. До нас завітав мер Городенки Степан Яворський з величезною книгою. Виявилося, що це реєстрова книга почесних гостей міста Городенки і він з глибокою повагою заніс у книгу наші імена, про що і надав нам свідоцтва.
Дуже зворушливо.
Часу обмаль, але не відвідати реставровану церкву Успення Пресвятої Богородиці і не поспілкуватись з отцем-деканом Ігорем Левицьким, я не могла. Він розповів про унікальні витвори Бернардинів, тісну співпрацю з бібліотечним клубом «Ти не одна» і подарував книгу «Церква Успення Пресвятої Богородиці». Чи бачили Ви коли-небудь у церквах скриньки для пожертв не тільки на храм, але й на бібліотеку, для матусь, які самі виховують дітей, і якими опікуються і бібліотека, і церква. А у Городенці є: саме тут декілька років успішно працює клуб «Ти не одна». Радію за своїх колег.
Сповнені патріотичних почуттів після відвідування етнографічного музею «Покуття» ми дружньо вирушили до музею–бібліотеки в село Чернятин.
Неперевершена пані Орися – завідувачка бібліотекою-філією, Орислава Малоглова разом із товаришками і селищним головою вітали нас піснями, віршами та розповідями про видатних односельців. Потім нас пригощали смачнючими чебуреками з томатним соком. Рецепт залишився від мешканця села - вірмена за походженням. Давно вже немає того вірмена, а рецепт зберігся і частуються чебуреками не лише гості. Дарма хвилювалася пані Орися, бо зустріч вдалася гостинною, пісенною, смачною і патріотичною.
Декілька кілометрів - і ми у бібліотеці європейського стилю села Тишківці...
Сучасний стиль, індивідуальні меблі, спеціальні бокси для роботи на комп’ютерах, новенькі книжки і молода завідувачка філії Марія Боюк дуже пасують один одному.
Радію за своїх колег і за сільського голову, пишаюсь меценатом Анатолієм Матвієнко, за допомогою якого у селі Тишківці з’явилось маленьке європейське бібліотечне диво. І навіть мені дістався шматочок того європейського щастя - дивовижна книжка «Тишківці».
Мене тішить, що у цьому будинку дружньо співпрацюють і бібліотека, і сільська влада, і музеї історії та визвольних змагань імені Романа Шухевича. Звичайно, я побувала і там. Саме тут розпочалася історія великої родини Шухевичів.
Час промайнув непомітно. Закінчився і цей день і моя подорож до Городенківського краю.
Дякую всім за гостинність, за хлібину, спечену за особливим рецептом, чим розчулили мене до сліз, за пляшку домашньої горілки під дуже патріотичною назвою "Боржомі Городенківське" і "Городенківський майовий Мед".

Тетяна Герасюта, директор Кам’янської централізованої бібліотечної системи.

Продовження буде.

Малышко

2016 год - год 125-летия со дня рождения писателя, драматурга, театрального режиссера Михаила Афанасьевича Булгакова. А также это год 50-летия со дня первой (журнальной) публикации самого загадочного произведения ХХ века - книги, создававшейся более десяти лет, "Мастер и Маргарита". 20 июля в юношеском отделе Каменской центральной библиотеки имени Т.Г.Шевченка состоялась встреча почитателей творчества Булгакова с исследователем его жизни и творчества Александром Малышко. Учитель из Марганца также более десяти лет изучает роман "Мастер и Маргарита". Своими исследованиями он поделился с слушателями лекцией "Закатный роман Михаила Булгакова. ОПЫТ ПРОЧТЕНИЯ".

Именно интерес к мистике подтолкнул Александра Малышко к исследованию романа "Мастер и Маргарита". "Почему-то в последних классах Марганецкой средней школы, я вдруг ощутил некоторую симпатию к личности Михаила Афанасьевича Булгакова, - рассказывает Александр. - Потом, когда встретил это произведение в школьной литературе, очень им заинтересовался. И те нераскрытые вопросы, которые засели в моей голове, все время всплывали. Оказалось что у нас с Михаилом Афанасьевичем много одинаковых пристрастий. Нас объединяет любовь к шахматам, и сказкам Льюиса Кэррола "Алиса в Стране чудес" и "Алиса в Зазеркалье". И уж совсем не поддающиеся объяснению такое совпадение, как пристрастие к двуцветному, а именно сине-красному карандашу. Не имея еще понятия, что Булгаков любил им пользоваться, я, анализируя роман, делал пометки именно таким карандашом. Это для меня вопрос мистики. Когда-то я увидел фотографию писателя и подумал, что у нас с ним есть что-то общее. Почему, я не знаю. Может это Михаил Афанасьевич с того света подсказывал мне то, что он не успел досказать при жизни".

В течение двух часов рассказчик и слушатели рассматривали ряд вопросов, касающихся произведения М.Булгакова "Мастер и Маргарита". В частности, Александр Малышко объяснил отражает ли название книги ее суть; Для чего Булгакову понадобилась сцена с игрой в шахматы; Почему булгаковского Пилата мучил запах розового масла; Есть ли Бог в произведении "Мастер и Маргарита"; Почему в книге так много намеков на Максима Горького и был ли прав Альфред Барков.

"Моей сегодняшней задачей было привлечение внимания к произведению, которое мы привыкли называть "Мастер и Маргарита", показать интересные моменты, на которые еще не обращали внимания ранее в литературоведческих работах, - продолжает рассказывать А.Малышко. - И попытаться подтолкнуть моих слушателей к идее того, что у этого произведения есть только одна интерпретация, как это ни странно может звучать, и что к этой интерпретации нас подталкивает сам автор. Единственная сложность, это внимательно читать эти подсказки. Поскольку я посвятил изучению произведения Михаила Афанасьевича Булгакова "Мастер и Маргарита" более десяти лет, как сам автор писал эту книгу почти такое же время, я решил наконец-то поделиться своими наблюдениями, исследованиями. И приятно удивлен тем как меня приняла аудитория".

Очередную встречу с любителями творчества М.Булгакова Александр Малышко анонсировал на сентябрь текущего года.

Текст: Виктор КУЛЕНКО.

111CRPrOOt5KQ4

Тетяна Герасюта, директор Кам’янської централізованої бібліотечної системи, п'ять днів подорожувала бібліотеками Івано-Франківщини. Відбувався цей захід в рамках Всеукраїнського проекту "Міняю бібліотекаря", підтриманого Львівською Платформою національних обмінів.

Т.Герасюта в своїй розповіді поділилася враженнями про цей дивовижний край, про дуже приємні і теплі зустрічі з колегами.

"Дякую всім за доброзичливість, відкритий тон дискусій, гостинність, толерантність і тактовність, - розповідає Тетяна Герасюта. - По перше. Чому саме бібліотеки Івано-Франківщини? Тому, що відвідавши в 2015 році вперше бібліотеки Івано-Франківська, Калуша, Яремчі, Долини, Надвірної захотілося ще раз надихнутися енергією своїх колег, врешті-решт обмінятися досвідом та обговорити деякі проблеми бібліотечного життя.

Цього разу, за пропозицією Людмили Василівни Бабій, директора обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І.Франка, яка добре спланувала графік відвідувань, "мінялися" бібліотекарі Камя’нського і Тисмениці. Знайомство виявилося дуже корисним і пізнавальним. Зустрічі відбувалися не лише з бібліотекарями, а й із краєзнавцями, музейними працівниками, літераторами, громадськими діячами, користувачами, представниками влади Тисмениці, Городенки, Коломиї.

У Тисмениці зустріч відбувалася у форматі круглого столу в районній бібліотеці, директоркою якої є Мельник Ірина Петрівна, надзвичайно професійний фахівець і просто чарівна жінка. Вона дуже опікувалась мною, подарувала мені багато часу, уваги, познайомила зі своїми колегами, друзями і навіть з улюбленою поезією.

Яке місто (місто Тисмениця назву одержало від річки Тисмяниця (Тисмениця), - прим. автора) може похвалитися таким великим статусом, що має міський голова? А в Тисмениці – міський голова є доктором історичних наук, доктором філософії Українського вільного Університету (Мюнхен), професором, членом–кореспондентом Української Академії політичних наук. Влада і бібліотекарі Тисмениці однодумці і партнери. Бібліотеки добре облаштовані, мають гарний вигляд, сучасні меблі, більшість має Інтернет-зв'язок. Вони ведуть велику просвітницьку роботу, всі бібліотеки мають або сайт, або блог, або сторінку в соцмережах.

Обговорюючи болючі питання: втрату тяжіння до читання, залежність від Інтернету, обмеження живого спілкування, падіння моралі, ми шукали шляхи вирішення складних питань, яких зазнали українські книгозбірні.

Незважаючи на обмежений час, я встигла оглянути музей історії Тисмениці, відвідала Криївку УПА в селі Клубівці, де місцевий краєзнавець Йосип Карпів ознайомив з історією визвольної боротьби УПА за незалежність на Прикарпатті, а я розповідала про ОУНівське підпілля нашого міста під час окупації німецькими фашистами, а потім із задоволенням познайомилась з роботою бібліотек сіл Ямниці, Лисець, Чорнолізці.

Ямниця – Одне з найбільших сіл Івано-Франківщини. Тут проживає понад 3300 жителів. Походження назви досить зрозуміле. В минулому мисливці викопували ями, прикривали галуззям і таким чином облаштовували пастки для звірини. В Ямниці вдало реалізований експеримент щодо спільного використання приміщення школи. Під одним дахом дружно співпрацюють сільська і шкільна бібліотеки, доповнюючи одна одну. У позашкільний час актовий зал, спортивне поле зі штучним покриттям, спортивний зал використовуються всіма мешканцями села.

Суп Ганна Михайлівна, завідуюча бібліотеки, з гордістю презентувала роботу клубу органічного землеробства "Сільський господар", що існує понад десять років та його постійного керівника Антона Васильовича Іваночка. Він вразив своєю фанатичною відданістю і любов’ю до землі, бажанням ділитися своїми знаннями не тільки з односельцями, але й з усіма жителями Івано-Франківщини. А.В.Іваночко має власну передачу на обласному телебаченні. Незважаючи на свій 80-річний Антон Васильович бадьорий, красивий, відкритий для спілкування чоловік, і дуже сонячна людина.

222IMG 5720

У селі Чорнолізці нас зустрічали як дорогих гостей хлібом - сіллю та доброю піснею. Завідуюча бібліотеки Тетяна Антонівна Кондрасевич дякувала сільському голові за свіже відремонтоване, добре обладнане приміщення бібліотеки, а ми раділи за свою колегу і пишалися молодим, але таким мудрим керівником села. Природа в селі, яке розташоване на правому березі річки Ворона, дуже красива, особливо навесні, коли пагорби вбираються у цвіт вишень, черешень і яблунь. У селі проживають 3097 жителів, які в основному заробляють сезонними роботами (Росія, Польща, Чехія, Швеція, Німеччина та ін.). Село має відпочинковий комплекс "Козацький острів", кафе "Панська хата", "Легенда", аптеку, бібліотеку. Практично на кожній вулиці є 1-2 магазини, всього їх в селі 14 продуктових, один подарунковий, один будівельно-промисловий. Більшість жителів села відвідують українську православну церкву, проте є кілька греко-католиків та свідків Ієгови. І всю ту громаду об’єднує сільська бібліотека.

У селищі міського типу Лисець гостинно зустрічали працівники дитячої бібліотеки і бібліотеки для дорослих Ярослава Юліанівна Мадей, Надія Володимирівна Вацеба, Галина Василівна Дем’янек, які теж працюють під одним дахом. На моніторах комп’ютерів турботливо викладені сторінка бібліотеки селища міського типу Лісець, де вже були свіженькі новини про реалізацію проекту "Міняю бібліотекаря". Інформаційні технології, завдяки Бібліомосту, дійшли майже до всіх сіл. До речі, Лисець, яке засновано у 1652 році і зараз має населення 2969 мешканців, виглядає дуже привабливо і по–сучасному. Назва селища пов’язана із Старим Лисцем, що розташований на лівому березі Бистриці Солотвинської. Там до цих пір існують два пагорби. Колись вони були зовсім без дерев, за що місцеве населення їх почало називати "лисці". Дехто з дослідників пояснює назву від лисиць, які ніби то водилися в недалеких лісах, або від особового - Лисек. Лисець виник на заболоченій береговій смузі річки, тому спочатку називався Мочар. Теперішня назва вживається з 1652 р.

333IMG 5731

Наприкінці зустрічі разом з членами клубу "В гостях у Саморобкіна" виготовляли квіти до майбутнього свята. Дякую, Тисменичина".

Продовження буде.

Фото з сайта http://tismenitsa.if.ua 

ЦветыSANY5087


В библиотеке - филиале №6 состоялось очередное заседание клуба для пожилых людей "Золотой иероглиф жизни" на тему: "Согревает душу поэтическое слово земляков". Библиотекарь Елена Лебедева провела обзор книг поэтов нашего города. Прозвучали стихи Стаса Бойко, Светланы Приходько, Ларисы Орлянской, Владимира Жупанова, Владимира Сиренко, Геннадия Барнгольца, Игоря Феня, Александра Поцилуйко, Николая Литвинова и др. Поэтесса Валентина Плякун читала свои произведения, одно из которых было посвящено библиотекарям.
Затем состоялся праздник цветов. Библиотекарь Надежда Лохова оформила выставку книг и журналов "Мой прекрасный сад".
Читатели, члены клуба принесли разнообразные цветы: ромашки, розы, лилии, аквилегии, эуфорбия и др.
С обзором книг и журналов у книжной выставки выступила заведующая библиотекой - филиалом №6 Лариса Польская. Она, как опытный цветовод, поделилась секретами разведения, ухода и выращивания роз и других цветов.

Текст: Татьяна Доронина, заместитель директора по маркетингу и рекламе ЦБС Каменского.

МельникP7081795


«Платформа національних обмінів» підтримала проект Централізованої бібліотечної системи м. Кам'янського «Міняю бібліотекаря - 2». Це вже другий проект, який реалізують наші бібліотекарі. У липні місяці відбудеться обмін між бібліотекарямі Тисниці (Івано - Франківська обл.) та Кам'янського.
Протягом 5 днів бібліотекарі пізнаватимуть особливості культури, архітектури та світогляду один одного. Завдяки проекту дехто, можливо вперше почує про Кам'янське, а кому-то ближче стане Івано-Франківщина.
Підготовлена велика туристична, культурна та професійна програма для обох бібліотекарів. Заплановані заходи щодо обміну майстерками, відвідування театральних вистав, фестивалів. На бібліотекарів чекатимуть неординарні екскурсії, зустрічі з відомими митцями, а також нові друзі, знання та яскраві враження.
За обміном до нас у місто прибула Ірина Мельник, директор Тисмінецкої ЦБС.
В перший день вона познайомилася з роботою бібліотек Каменського: Центральною бібліотекою для дітей,
побувала на презентації нової літератури "Книжкова інтервенція в Кам'янському" в Центральній бібліотеці ім. Т.Г.Шевченка .
У другий день Ірину Петрівну зустрічали колеги з Центральної бібліотеки для дорослих Дніпра і бібліотекарі філії. В цей же день Ірина Мельник стала учасницею "Вечірки в краватках" в "Книжковому дворику" Центральної бібліотеки ім. Т.Г. Шевченка.
У вихідні дні були екскурсії по Кам'янському і Дніпру.
В останній день свого перебування в Кам'янському Ірина Петрівна вивчала роботу юнацького відділу Центральної бібліотеки ім. Т.Г. Шевченка.
Тепер в Івано - Франківськ вирушила директор ЦБС Кам'янського Тетяна Герасюта.

Тетяна Дороніна, заступник директора по маркетингу і рекламі ЦБС Кам'янського.

На фото:  Ірина Мельник (крайня зліва) стала учасницею "Вечірки в краватках" в "Книжковому дворику".