3 червня 2000 року в рамках святкування 250-річного ювілею нашого міста відбулося відкриття пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку .
Його автор - член Національної спілки художників України, заслужений скульптор України Гарнік Ашотович Хачатрян, архітектори – Юрій Васильович Бєлобородов і Олександр Тимофійович Чегорка, член Національної спілки художників України. Наш пам’ятник став 401-м в Україні пам’ятником Т. Г. Шевченку. Всього ж Кобзареві встановлено пам`ятники в 35 країнах світу.
Над проектом пам’ятника Т. Г. Шевченку автор працював вісім років, створивши декілька його варіантів. За основу було взято найбільш вдалий у художньому відношенні ескіз. Роботи по його втіленні в матеріал розпочалися безпосередньо перед ювілеєм і були виконані в рекордно короткий строк: з 10 березня по 2 червня 2000 року. Для порівняння: термін виконання подібних монументальних пам’ятників – 8-10 місяців.
Незадовго перед відкриттям пам’ятника О. Т. Чегорка висловився так:
«Хачатрянів Кобзар буде зодягнутий у шинель, - стрімкими, різкими лініями зображений ненависний цей одяг. Як контраст між душею поета і державною муштрою, волею і неволею. Шинель розстебнута, Тарас немов виривається з неї, і дивиться на нащадків без докору – не так «прадідів великих – правнуки погані», інакше: «і мертвим, і живим, і ненародженим землякам своїм заповідає волю і щастя»
Основні етапи виготовлення пам`ятника:
створення гіпсового варіанту для відливу (в майстерні скульптора);
відливка фігури по частинах на мідноливарній дільниці фасонно-ливарного цеху ВАТ «Дніпровський металургійний завод». Відливала бригада робітників на чолі з Палієм Володимиром Дмитровичем;
зварювальні роботи здійснювалися в цеху по ремонту мартенівського обладнання (ЦРМО-3);
доопрацювання швів, шліфувальні роботи, здійснювалися у внутрішньому дворі театру, шліфування здійснювалося вручну за надзвичайно короткий термін.
На постаменті викарбувані слова «…І буде правда на землі» з вірша Т. Г. Шевченка «І тут і всюди – скрізь погано», написаного в 1860 році.
28 травня 2000 року пам’ятник було встановлено біля театру, на постійному місці, де він стояв під простирадлом до відкриття 3 червня 2000 р.
Джерело https://www.facebook.com/profile.php?id=100011286007627&fref=nf
НОВИЙ ПАЛАЦ СЕРВІСУ
У нашій країні розвитку сфери послуг приділяється велика увага, що є свідченням піклування держави про підвищення добробуту радянських людей. Яскравий тому приклад - наше орденоносне місто. У ньому 230 підприємств сфери побуту , де населенню пропонується 360 найрізноманітніших видів послуг. З кожним роком кількість цих підприємств збільшується. Ось і нещодавно на проспекті Леніна гостинно розчинив для відвідувачів двері новий Будинок побуту.
20 видів послуг можуть тут одержати дніпродзержинці: замовити і відремонтувати одяг (в тому числі трикотажний, хутряний) та взуття, полагодити годинник, пошити головні убори, сфотографуватися і т.д.
- Будівельники цього чудового палацу - трудівники будівельного тресту "Дзержинськміськбуд" (начальник Й.А.Ринсевич), підрядник організацій - будівельних управлінь "Дніпроелектромонтаж" (старший виконроб дільниці М.Г.Геращенко) і "Дніпросантехмонтаж" (начальник дільниці В.О.Куліус) та працівники Дніпродзержинської дільниці Дніпропетровського комбінату "Укрпобутреклама" (директор О.Л.Бардадим, майстер М.П.Кущ) зробили все для того, щоб відвідувачі були задоволеними, - сказав на відкритті Будинку побуту секретар міськкому партії М.К.Задоя, і директор міськпобуткомбінату М.М.Бабенко, якому будівельники передали символічний ключ від палацу, тепло подякували будівельникам за відмінну роботу, вручили їм квіти.
А результатами роботи працелюбних і вмілих рук будівельників справді не можна не захоплюватися. Вхід до Будинку побуту прикрашають "козирок" і колони, обличковані сірим полірованим мармуром. Зі смаком виконана світлозахисна алюмінієва лекоративна решітка на вікнах робить фасад будинку ще більш привабливішим. Доповнюють екстер'єр підпірні стінки, що розмістилися з правого боку будинку (на них незабаром будуть вміщені рекламні оголошення міських підприємств побуту), і декоративний басейн.
Сподобається клієнтам і просторе, світле фойє. Його стеля викладена білою акмігранною плиткою, стіни - плиткою з білого туфу. Гарний вигляд мають великі декоративні світильники (вони оздоблені деревно-стружковою плиткою, вкритою шпоном цінних порід дерев), декоративні квітник і басейн. Стіни басейну обличковані білим, сірим та рожевим мармуром, прикрашені алюмінієвою декоративною решіткою, дно викладено плитками жовтого кольору.
Доповнюють інтер'єр фойє великі, зі смаком виконані фотографії на стінах і карбувальні роботи.
Приміщення обставлено м'якими зручними меблями.
У фойє розмістилися майстерня по ремонту годинників, салон продажу напівфабрикатів, приймальні фотосалону і майстерні пошиття та ремонту взуття.
На першому поверсі знаходиться і банкетний зал на 100 місць. Будівельники і працівники Дніпродзержинської дільниці "Укрпобутреклами" оформили його так, щоб у тих хто відзначатиме якесь торжество і цьому приміщенні, був святковий і піднесений настрій.
Крім головних обертових дверей (вони виготовлені з декоративної алюмінієвої решітки, в яку майстерно вмонтовані дерев'яні, оздоблені ручною різьбою пластинки) туди ведуть ще двоє. Їх завішено дерев'яними декоративними завісами. Стіни залу і декоративну колону в центрі прикрашають чудові, виконані в народному стилі дерев'яні різьблені панно. Милують око вітражі з декоративної алюмінієвої решітки і кольорового скла, зі смаком виготовлені світильники і люстри. Ще затишнішими роблять приміщення декоративна гіпсова стіна і навісна стеля з декоративної плитки.
Банкетний зал має чудову естраду. Його обставлено зручними дерев'яними меблями.
"Ажурні" сходи (таке враження створює поєднання чорної металевої решітки і східців, викладених білими плитками) ведуть відвідувачів на другий поверх. Тут розмістилися салони індпошиву та ремонту одягу, трикотажних виробів, хутряних, головних уборів і демонстраційний зал, де модельєри знайомитимуть дніпродзержинців із новими зразками одягу, головних уборів, зачісок.
Кожен салон має чудову навісну стелю з декоративної плитки (у неї вмонтовані світильники) і обертові двері. Їх стіни "обтягнуті" спеціальною плівкою під "дерево", як і "щити" примірочних. У кожному приміщенні є гарно оформлені вітрини, де представлено зразки тканини і готових виробів.
Зручні, естетично привабливі меблі і гарний килим на паркетній підлозі завершують їх інтер'єр.
Добре враження справляє демонстраційний зал. Почуття об'ємності і водночас затишку створюють викладена акмігранною плиткою стеля і "обтягнуті" білою плівкою із шкірозамінника стінки. Ваблять зір чудові вітражі над демонстраційним "майданчиком", карбувальні роботи з міді на стінах.
...Із задоволенням називає начальник будівельного тресту "Дзержинськміськбуд" Й.А.Ринсевич прізвища людей, які відзначилися на спорудженні Будинку побуту - робітників другої дільниці тресту (начальник П.Т.Оскаленко): членів комплексної бригади ударників комуністичної праці В.М.Павличева), бригад мулярів, очолюваних М.В.Мельником і С.П.Янюком, монтажників (бригадир Є.С.Ванєєв), арматурників (бригадир Ф.Ф.Алишев), бетонників (бригадир І.Є.Корнієнко), ланки теслярів під керівництвом А.О.Жукова. Добре попрацювали й робітники споруджовальної дільниці (начальник О.К.Саулін) та дільниці благоустрою (начальник В.І.Губко).
Успішному завершенню робіт, безумовно, сприяла й чітка праця робітників підрядних будівельних організацій - "Дніпроелектромонтаж" (старший виконроб М.Г.Терещенко) і "Дніпросантехмонтаж" (начальник В.О.Куліус).
Не можна не відзначити і сумлінність, творчий підхід до справи працівників Дніпродзержинської дільниці Дніпропетровського комбінату "Укрпобутреклама" - майстра М.П.Куща, художника-оформлювача О.М.Баранніка, виконавця художніх робіт В.О.Якимченка і Г.Г.Круподерова та інших. Вони теж чимало зробили для того, щоб екстер'єр і інтер'єр Будинку побуту були привабливими. Це вони виконували різблені роботи, виготовляли гіпсову стіну, вітражі, рекламні оголошення тощо.
Чудовий подарунок зробили будівельники дніпродзержинцям. Хочеться сподіватися, що і колектив нового Будинку побуту, очолюванний Р.О.Саранчою, принесе їм чимало приємних хвилин своєю відмінною роботою.
О.Ужвій.
На знімках: загальний вигляд Будинку побуту; у демонстраційному залі йде перегляд нових зразків одягу.
Фото А.Циганка. Фотоснимки предоставлены О.Н.Морозом.
"Дзержинець" 28.04.1978.
Відбулося засідання краєзнавчого товариства "Кам'янське - Дніпродзержинськ", яке присвячене поверненню місту історичної назви Кам'янське.
Запрошеним гостем на цьому засіданні був Ігор Олександрович Кочергін - український історик, краєзнавець, голова Дніпропетровської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, кандидат історичних наук, доцент.
Вітав кам'янчан з поверненням історичної назви, жалкував, що таке не вдалося у Дніпрі. Вважає, що це пов'язано з малою інформативністю мешканців та стислими термінами перейменування. Тим не менш, вважає сучасну назву обласного центру компромісною. Трошки цитат: "ми не забудемо 20 століття, але повертаємо пам'ять і про 19, і про 18-те століття", "маніпуляція свідомістю дає владу над масами" - це добре розуміли совєти, тому найбільша хвиля перейменувань відбулася у 20-ті роки. Ще вирували в Україні числені повстання, ще лилася кров, був голод 22-го року, розруха, а комуністам треба було "назвами замаркувати простір".
Наступним доповідачем став Олександр Юлійович Слоневський, який прочитав уривки з різних глав своєї нової книги. Книга, звісно, присвячена історії Кам'янського і планується до друку до Дня міста. Читання проходило в супроводі перегляду історичних світлин.
Закінчилися збори ще одним переглядом фотографій вже з коментарями і спогадами учасників стосовно побаченого. Дуже вразила та розчулила тяглість поколінь - на світлинах були прабабусі, дідусі, батьки присутніх на засіданні містян. Багато світлин передано з приватних архівів кам'янчан.
Олена Залевська
Джерело http://bibliopazlu.blogspot.com
Одним із знаних майстрів авторської казки в Україні був Юрій Феодосійович Ярмиш (25.05.1935-23.10.2013). Ім’я цього чудового письменника входить у когорту таких визнаних казкарів, як Н. Забіла, О. Іваненко, В. Нестайко, Б. Чалий, В. Рутківський.
Як же Юрій Ярмиш став казкарем? У дитинстві він любив читати казки. Читав твори Х. Андерсена, О. Копиленка, слухав розповіді бабусі та мами. І відчув потребу висловитися, розповісти ровесникам дивовижні історії, які народжувалися в його уяві. Уже у дорослому віці Юрієві Ярмишу, авторові кількох книжок казок, відома українська письменниця Оксана Дмитрівна Іваненко якось написала: «Вірю у Ваш талант. Передаю Вам естафету казки». І Юрій Феодосійович прийняв цю естафету. Його казки — не ті, в яких усе солодке, правильне та бажане, про які кажуть: «Усе закінчується, як у казці». Звичайно, що у казках письменника такого переважна більшість. Але є в них і солоне, і гірке, і прикре, і трагічне. Проте його твори ніколи не були злими, як не буває злою мудрість.
Юрій Феодосійович Ярмиш народився 25 травня 1935 року в сім’ї вчителів у промисловому місті Кам’янську, що виросло на місці козачої Кам’янської січі. З дитинства запам’ятались малому Юркові широкі придніпровські степи, Дніпрові кручі, коли вони разом з батьком мандрували стежками запорозьких козаків. Батько Юрія був учнем і другом славнозвісного українського історика Дмитра Івановича Яворницького. Від них дізнався малий Юрко багато цікавого про минуле нашого народу, про героїзм українських козаків у боротьбі за свободу. Ці подорожі та розповіді надзвичайно захоплювали уяву хлопчика. До того ж один із його предків був отаманом Полтавського полку Війська Запорозького часів гетьмана Богдана Хмельницького.
1930-го року сім’я Ярмишів переїхала до старовинного, тоді прикордонного, міста Дрогобич, що на Львівщині. У роки війни з німецькими окупантами багато важливих заводів та фабрик були евакуйовані на Урал. Туди ж на кілька років виїхали й Ярмиші. У 1944 році родина повернулася у Дрогобич. Мама викладала у школі географію, батько відновлював зруйноване війною господарство області, а Юрій вчився у міській середній школі № 4 — колишній Дрогобицькій гімназії. У свій час тут здобували освіту майбутні класики української літератури Іван Франко, Василь Стефаник, відомий письменник та громадський діяч Михайло Павлик. Літературні традиції гімназії, спадщина цих видатних людей звичайно ж вплинули на свідомість талановитого юнака, стали поштовхом до його літературної творчості.
Свій творчий шлях Ю. Ярмиш розпочав з віршів, хоча потім перейшов на прозу. Перші поетичні спроби п'ятнадцятирічного школяра почули київські поети Дмитро Білоус, Борислав Степанюк, які схвально відгукнулися про них. Через деякий час вірші Юрія були надруковані в газеті. Саме ці події, мабуть, і зумовили вибір навчального закладу - Київський державний університет ім. Тараса Шевченка, куди він у 1953 році вступив на факультет журналістики . Як згадував Юрій Феодосійович, напередодні закінчення навчання йому наснився сюжет його першої казки «Вітрисько», яка і визначила його майбутню долю. 1958 року після закінчення університету молодий письменник розпочав свою трудову діяльність у Кримському державному видавництві. У Сімферополі 1960 року вийшла його перша збірка казок, яка називалася, як і перша його казка, «Вітрисько». У 1963 році Юрія Ярмиша, на той час автора вже чотирьох дитячих книжок, прийняли у Спілку письменників України. Тоді ж після повернення до столиці його призначили головним редактором журналу «Піонерія», в якому письменник пропрацював одинадцять років. З 1974 по 1988 рік Юрій Феодосійович працював головним редактором журналу Спілки письменників України «Радуга». А потім були книжки: «Чудесні моря», «Казка стукає у двері», «Живі малюнки», «Маленькі казки», «Чарівні струмки», «Цікавий промінець», «Лебедина казка», «Капітанова люлька», «Золотий кораблик», «Сонечко», «Їжачок і Соловейко», «Вовчі окуляри», «Весела мандрівка», «Живі малюнки», «Великий мисливець», «Чарівні ліки», «Лісові балакуни» та інші. Загалом Ю. Ярмиш видав більше 50 збірників літературних казок, байок, притч, оповідань, які перекладено 15 мовами.
Ярмишу доводилось багато подорожувати. Він побував в Англії, Канаді, США, Японії, на Балканах, кілька разів відвідав Індію. Враження про них описав у книгах подорожей "Дорогами Індії", "Набат Хіросіми", "Світ тривог і надій".
Як казкар Ю. Ярмиш відомий не лише в нашій країні. Видано антологію найкращих казок сучасних письменників країн Співдружності Незалежних Держав, у якій вміщено по одному-два твори кожного автора, а Ю. Ярмиша - 16 казок. Друзі жартома називали його «українським Андерсеном». І це не випадково. Ім'я українського казкаря Ю. Ярмиша посіло одне з чільних місць серед письменників, які пишуть для дітей і про дітей.
Автор видань "У світі казки", "Детская литература Украины", "Жанри сатиричної публіцистики", "Памфлет", "Ратаї слова".
Автор понад 150 наукових статей (Київ, Москва, Стокгольм, Братислава, Делі).
З 1988 року працює в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (спочатку старшим викладачем).
З 1994 р. - професор кафедри періодичної преси.
Сфери наукових інтересів - літературознавство, журналістикознавство, українознавство, краєзнавство.
Викладав курси і спецкурси: "Художньо-публіцистичні жанри", "Оглядач і коментатор", " Організація праці журналіста", "Журналістський фах", " Новітні тенденції розвитку публіцистики", "Теорія публіцистики".
Член міжнародного товариства дослідників літератури для дітей та юнацтва; редколегії журналу "Червоний перець"; вченої ради Інституту журналістики; науково-методичної ради Міністерства освіти й науки України.
НАГОРОДИ
1968 - Заслужений працівник культури України;
1970 - премія журналу "Перець";
1972 - медаль А.С.Макаренка;
1974 - лауреат Республіканської премії імені М.Островського;
1985 - Почесна грамота Президії Верховної ради УРСР;
1997 - Почесна грамота Міністерства освіти України;
2001 - лауреат літературної премії імені Юрія Яновського;
2001 - Почесна грамота Київського національного університету ім. Тараса Шевченка;
2006 - премія Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки.
Фото journ.univ.kiev.ua
Використані джерела: www.chl.kiev.ua, Вікіпедія.
Дипломом Представительства Организации Объединенных Наций в Украине, за личной подписью Генерального секретаря ООН Пан Ги Муна, награжден председатель первичной общественной организации инвалидов «Союз Чернобыль Украины» Заводского района Борис Михайлович Петелин. Награда вручена за весомый личный вклад в выполнении международных чернобыльских программ и социальную защиту пострадавших слоев населения от последствий ядерных испытаний и утверждения высоких стандартов во имя благосостояния Украины. Об этом сообщает пресс-служба горсовета, пишет http://kstati.dp.ua
В 1986 году, после катастрофы на Чернобыльской АЭС, с места работы (Приднепровский химический завод), через Управление кадрами Министерства среднего машиностроения СССР Борис Михайлович был направлен на работу по ликвидации последствий аварии, где в составе Управления строительства №605 с июня по август участвовал в строительстве «саркофага».
В 1987 году был повторно вызван, где также в составе Управления строительства №605 с февраля по май участвовал в подготовительных работах к пуску третьего энергоблока Чернобыльской АЭС.
За самоотверженный труд по ликвидации последствий катастрофы на ЧАЭС имеет ряд отличий и грамот, ряд ведомственных наград и государственную награду - орден «За мужество». Инвалид 3-й группы, заболевание связано с выполнением работ и служебного долга по ликвидации последствий Чернобыльской катастрофы.
Несмотря на состояние здоровья, занимает активную жизненную позицию. Активно работает на общих основаниях в городской общественной организации инвалидов «Союз Чернобыль Украины», является ее активным членом совета, возглавляет первичную общественную организацию инвалидов «Союз Чернобыль Украины» Заводского района.
Борис Михайлович пишет стихи, участвует в поэтическом конкурсе «Звезда Полынь», на его стихи пишутся и исполняются песни на международном фестивале «Чернобыльские мотивы». Оказывает юридическую и правовую помощь чернобыльцам Днепропетровщины, представляет и отстаивает их интересы в судах, является членом ревизионной комиссии Днепропетровской областной организации Всеукраинской общественной организации инвалидов «Союз Чернобыль Украины». Занимаясь лекторской деятельностью в школах и ПТУ города, активно участвует в патриотическом воспитании молодежи.