Дом директора ДГЗ
Повествования о домах и улицах Днепродзержинска первой половины ХХ века хочется завершить рассказом о домах для руководителей предприятий города того времени. Дело в том, что директор или главный инженер при том уровне связи должен был жить в непосредственной близости от производства; а при Сталине, работавшим по ночам и имевшим привычку звонить в любое время в любой регион или завод необъятного Советского Союза, руководители почти круглосуточно были "прикованы" к свои кабинетам.
Со времени восстановления производства Днепровского металлургического завода в 1925 году и до самой эвакуации во время Великой Отечественной войны директор завода жил в двухэтажном просторном особняке на ул. Губы, 9, рядом с заводоуправлением. Этот дом остался от последнего дореволюционного директора А.С.Макомасского. Домимел центральное паровое отполение и электрическое освещение. При особняке был приличный парк с аллеями и фонтаном.
В этом доме был арестован в 1937 году один из лучших директоров завода И.П.Манаенко. На первом этаже особняка одно время жил главный инженер завода И.П.Бардин, впоследствии ставший вице-президентом Академии наук СССР. Теперь в этом здании, обезображенном пристройкой, размещается отдел автоматизированных систем управления производством.
Главные специалисты и начальники цехов жили также недалеко от завода - в трехэтажном доме на улице Институтской, 2. Это величественное здание было построено по проекту архитектора А.Я.Сокола, военнопленными австрийцами во время первой мировой войны. Здание обозначалось порядковым номером "40" строений Верхней колонии, поэтому старожилы называют этот дом "Сороковым".
Дом по Институтской, 2
Конечно, жилья для всех руководителей обширного металлургического производства было недостаточно и в конце 1930-х годов на проспекте Пелина под № 18 был построен четырехэтажный дом, а перед самой войной в Проходном тупике под № 9 трест "Дзержинскстрой" соорудил еще один такой же дом, но новоселью в нем помешала война.
Кстати, название Проходной тупик соответствует тому, что проехать через этот переулок нельзя - он заканчивается ступеньками, ведущими к западной проходной завода. "Проходным тупиком" почему-то именуется и улочка, соединяющая Вокзальную улицу с театральной площадью, название которой только на моей памяти менялось трижды.
Разрушенный дом в Проходном тупике
Днепродзержинский коксохимический завод, построенный в 1931 году на отвальных шлаках и болотистой местности, для своих жилых домов определил место в центре города. На проспекте Пелина, 47 был построен двухэтажный особняк на 4 квартиры для дирекции завода, а через благоустроенный двор с фонтаном и беседкой размещался трехэтажный дом для руководителей производственных подразделений. Теперь в двухэтажном особняке находится районный загс.
Здесь же, на проспекте Пелина, 53, вознесся пятиэтажный красавец, в котором могли разместиться семьи всех инженерно-технических работниковпостроенной в 1932 году теплоэлектростанции. По сути, это был в то время второй пятиэтажный дом в Днепродзержинске - после "пятиэтажки" на Вокзальной улице. Этот дом украшает старинный проспект и теперь.
Дом по пр. Пелина, 53
И последний особняк, о котором следует упомянуть, это четырехквартирный двухэтажный дом на улице Арсеничева, 91. Он был построен для дирекции заработавшего в 1934 году цементного завода.
Одновременно с описанными, строились большие благоустроенные дома для трудящихся. Они размещались в некотором отдалении от предприятий, поэтому были проложены два трамвайных маршрута: ДКХЗ-цемзавод протяженностью 12,5 км (пущен в 1935 году) и ДГЗ-Баглей. Последний маршрут (№ 2) до станции Баглей не доходил, а заканчивался разворотом перед железнодорожными путями - моста еще не было.
Двух-, трех и четырехэтажные дома строились на смену бараков 20-х годов. В них уже были водопровод, канализация, электроосвещение и центральное отпопление - почти в каждом доме была своя котельная, отапливаемая углем. Ну, а приготовление пищи и нагрев воды для ванной осуществлялись на обычных печах, топившихся дровами и углем.
И электроосвещение, помнится, было необычным. Проводка пролегала по стенам и потолку на фарфоровых роликах, лампочка свисала с потолка на длинном проводе, проходящем через своеобразный блочок-ролик на потолке и ролик с фарфоровым грузом внизу, - таким образом можно было регулировать высоту светильника. Сама лампочка "в 25 свечей" состояла из заключенного между двумя дисками излучателя света в стекляной колбе.
Дзержинка начала застройку улицы Сыровца, бывшей Кладбищенской. Вдоль нового трамвайного пути пролегала грязная дорога, по сторонам которой теснились хилые домишки. На месте центрального универмага стояла мельница, к которой двигались запряженные лошадьми возы, а нынешняя площадь Ленина (бывший "извоз"), граничила с хатами, покрытыми соломой, и бараками.
В конце 1930-х годов на улице Сыровца уже стояли благоустроенные многоквартирные дома металлургов №№ 5, 6, 15, 16, 27, война помешала достроить громадный дом № 4 по улице Медицинской. Эти дома сейчас называют "сталинками", квартиры в них и теперь цценятся высоко.
Для предприятий города застраивались поселки. Теплоэлектростанция выстроила целый "Городок ДДГРЭС" в конце улицы Арсеничева. А для введенного в строй в 1936 году азотно-тукового завода был построен Соцгород со своими школами, детсадами, больницей, клубом, магазинами и даже парком отдыха. В доме № 176 на углу нынешних проспекта Конституции и улицы Щербицкого был открыт гастроном - третий универсальный продовольственный магазин в Днепродзержинске.
Город усиленно застраивался и расширялся, но современный вид Днепродзержинск обрел уже во второй половине двадцатого века.
"Мой город". Игорь Подзерко. ИМА-пресс. Днепропетровск. 2011 г. Стр. 78-82.
Якби комусь з цих хлопців довелось заповнювати анкету, напроти запитання про життєву позицію вони з повним правом могли б написати - активна. В різний час і по різному стали молоді металурги ватажками комсомольських організацій цехів Дзержинки. Хтось комсоргом уже не один рік, а інший засвоює перші "ази" цієї копіткої роботи. Сергій Колесник, наприклад, як кажуть, має великий досвід роботи. Свідчить це про те, що молодь довіряє йому, а він, в свою чергу, прагне виправжати довір'я, дорожить ним. А Євген Онищенко лише один рік ватажком. Нелегким він був. Та зроблено головне - згуртовано актив, створено два нових КМК, пожвавилось внутріспілкове життя.
Зроблено цей знімок в один із літніх вечорів. Після трудового дня зібрались комсомольські активісти комбінату обговорити завдання, поставлені партією перед народом. Настрій чудовий - є всі можливості виконати наказ. Вони поведуть молодь за собою, бо вміють вчитися самі й навчати інших, організувати цікаві справи і загорітись на добре починання, радіти разом з іншими і ділити з ними гіркоту невдач. Та хіба перелічити всі складові авторитету комсомольського ватажка!
Попереду чекає немало справ. Тому є про що поговорити і посперечатись. Навіть якщо нарада вже й закінчилась.
На знімку: (зліва направо) секретарі комсомольських організацій Л.Марченко з механічного цехуГ.Конгадзе з відділу автоматизованних систем управління виробництвом, С.Колесник з управління залізничного транспорту, А.Валяр з новопрокатного цеху, В.Юрченко - заступник секретаря комітету комсомолу підприємства, Є.Онищенко з рейко-балкового, В.Волкова - член комітету комсомолу металургійного комбінату імені Дзержинського.
Е.Батура, працівниця металургійного комбінату імені Дзержинського.
Фото А.Галича.
"Дзержинець" 28.06.1985.
Результативним виявився матч лідера третьої зони першості республіки з мотобола - "Прометея" з командою міста Нікополя. Гра проходила на стадіоні "Перемога".
З перших і до останніх хвилин зустрічі безперервно атакували наші мотоболістиВони показали красиву гру і заслужено перемогли. Дев'ять м'ячів забили вони в ворота суперників, не пропустивши у свої жодного.
"Дзержинець" 28.06.1968.
Нещодавно у спортивному залі ремісничого училища № 1 відбулись змагання кращих волейбольних команд ремісничих училищ Дніпродзержинська, Дніпропетровська та Кривого Рогу на першість області.
Перше місце завоювали волейболісти ремісничого училища № 1 нашого міста. Переможцям в цьому змаганні була вручена грамота обласної Ради добровільного спортивного товариства шкіл трудових резервів, учасники команди нагороджені дипломами першого ступеня.
Д.Барабаш, учень ремісничого училища № 1.
"Дзержинець" 28.06.1951.
Комфорт на всі смаки
Хороший подарунок одержали дніпродзержинці: на вулиці Сировця відкрився Будинок меблів, спорудженний колективом тресту "Дзержинськбуд". Торговельні зали цього двоповерхового красиво оформленного приміщення розкинулись на площі 1.840 квадратних метрів. Тут є просторі складські приміщення, ремонтні майстерні, потужні вентиляційні установки, діють вантажні ліфти. До послуг працівників - червоний куток, кімната для приймання їжі, душові.
Уявіть собі, що ви завітали в магазин купити меблі для нової квартири. В торговельному залі на другому поверсі можна вибрати меблевий гарнітур. Працівники Будинку порадять, як краще розмістити меблі в кімнатах. Можна оглянути "штучні" кімнати-секції, і яких меблі розміщені на всі смаки. В одній секції - спальний гарнітур, в іншій - столовий. Усі ці приміщення мають справжній "житловий" вигляд.
Коли, нарешті, вибір зроблено придбані меблі із складського приміщення доставляються на перший поверх. Тут до послуг покупців - трансагентство. Замовленим транспортом покупку можна доставити в будь-який куточок міста. Меблі можна купити і в кредит строком на один рік.
А як бути, якщо наявні меблі не подобаються , а тих, що покупець хоче придбати, немає?
- У нас приймаються замовлення на меблі виробництва Івано-Франківського, Мукачівського, Добромильського, Дніпропетровського меблевих комбінатів, Новомосковської, Ровенської і Криворізької меблевих фабрик, - говорить старший товарознавець Будинку меблів Р.І.Ворфлик. Крім цього, п'ятого числа кожного місяця ми приймаємо замовлення на набір меблів, до яких додаємо пральну машину, килим, пилосос і холодильник.
На першому поверсі нового магазину є дошка інформацій, на якій записано наявні в продажу меблі.
Магазин працює без вихідних. Обслуговують покупців люди з великим досвідом роботи: старший продавець Н.Ф.Ніколаєнко, завідуюча відділу Н.І.Косарєва, продавець Л.І.Голуб, старший продавець К.С.Бараніхіна. Якщо під час покупки на меблях знайдено ваду, її швидко усунуть досвідчені столяри-ремонтники Г.О.Сокол та А.Г.Ілюхін.
Заходьте у новий Будинок меблів! Тут ви зможете не тільки придбати їх, а й одержати пораду щодо створення справжнього комфорту в своїй квартирі.
А.Пелікан
"Дзержинець" 16.06.1973.
Фото з архіва О.М.Мороза