Конкурс професійної майстерності серед слюсарів по обслуговуванню підземних газопроводів проведено минулого тижня у "Дніпропетровськгазі". Учасники конкурсу майстерності Дніпродзержинського міського управління газового господарства вибороли друге місце. Стрічку переможців та призи одержали слюсарі із служби по обслуговуванню підземних газопроводів майстра Д.В.Суської, Г.І.Кубишникова, та Є.Л.Тютюнник. Слюсарям Л.С.Ноздрі та Н.М.Кривко вручено почесні грамоти.
В.Галка
"Дзержинець" 27.11.1979.
Студентський естрадний оркестр "Юність" індустріального технікуму - єдиний оркестр такого типу в місті. Він створений за ініціативою його нинішнього керівника робітника заводу імені Дзержинського Валентина Яценка. Учасники "Юності" виступають не тільки у себе в технікумі. Куди і коли б їх не запросили, вони ніколи не відмовлять.
У неділю, о 19 годині 30 хвилин, в Палаці культури заводу імені Дзержинського відбудеться вечір відпочинку молодих металургів. В гості до них прибуде естрадний студентський оркестр "Юність", який підготував для молодих металургів два відділення концерту. В програмі естрадні, ліричні, жанрові пісні, художнє читання, конферанс.
"Дзержинець" 27.11.1965.
Прийшовши в трест "Дніпрохімбуд" після закінчення професійно-технічного училища, Гриша скоро тут став своєю людиною. Будівельники завжди строго дають трудову оцінку, але молодий муляр з честю витримав випробовування. У нього були знання, міцні руки, бажання працювати. Якщо чогось не знав - розпитував досвідчених будівельників.
Григорій Кінебас - член комсомольсько-молодіжної бригади Б.Цимбалюка. Кілька років муляри працюють на реконструкції хімічного комбінату - ударній комсомольській будові. Молодий будівельник, як і всі члени бригади, трудиться сумлінно, денні завдання виконує на 120 процентів, якість його роботи - відмінна. Г.Кінебас оволодів і спеціальністю тесляра.
Григорій бере активну участь у громадському житті будівельного управління № 2. Непоганий спортсмен, він організував волейбольну команду. В нинішньому році обрали Григорія членом комсомольського бюро управління.
Олексій Холодний, член штабу ударної комсомольської будови на реконструкції хімічного комбінату.
На знімку: делегат конференції Г.Кінебас.
"Дзержинець" 27.11.1965.
И снова о "блошином" рынке. Попались мне в руки несколько любительских футбольных фотографий (возможно нигде и не публиковавшихся). Судя по датам февраль-март 1972 года действие происходило на юге, где собирались на предсезонные тренировочные спарринги команды Советского Союза. На снимках можно увидеть молодого тренера "Днепра" Валерия Лобановского, "Деда", как любовно называли игроки тренера Виктора Маслова (он в это время уже тренировал московское "Торпедо") и других персоналий. Покопавшись в инете нашел на сайте sports.ru блог, в котором опубликован материал "Валерий Лобановский. Четыре жизни в футболе" Виктора Кирилюка. Привожу выдержку, где упоминается именно 1972 год.
"Впервые к Лобановскому-тренеру я обратился с просьбой об интервью в конце февраля 1972 года. То была моя первая редакционная командировка на футбольный Юг, куда в конце зимы съезжались практически все команды высшей и первой лиг на предсезонную подготовку. Желание взять интервью возникло спонтанно, когда в сумеречном свете мы столкнулись с Лобановским лицом к лицу на сочинской набережной. Мы раскланялись и обменялись ничего не значащими фразами. Затем я попросил 33-летнего тренера «Днепра», завоевавшего впервые в своей истории право выступать в высшей лиге, поделиться планами на грядущий сезон. В ответ Лобановский как-то недовольно поежился:
— Ну о чем сейчас говорить? Команда готовится к сезону по намеченному плану.
— А в чем его главные компоненты? — не унижался я.
Лобановский всем своим видом показал, что не расположен углубляться в профессиональные секреты и ограничился лишь фразой:
— Для начала хотим удержаться в высшей лиге.
Спустя много лет я напомнил уже признанному в футбольных кругах мэтру о той давнишней встрече и спросил, почему он тогда отказался отвечать на мои вопросы. Василъич расплылся в широкой улыбке:
— А что я мог тогда тебе сказать? Я ведь делал только первые шаги на тренерском поприще: искал, экспериментировал, ошибался. Киевская «Спортивна газета» да журнал «Старт» в те годы были двумя специализированными изданиями, расходившимися в киосках «Союзпечати» в считанные минуты. Интервью в некогда популярном издании имело бы звучный резонанс. А он не нужен был периферийной команде, робко постучавшейся в дверь высшей лиги. Ведь моду там диктовали киевское, московское и тбилисское «Динамо», столичные «Спартак» и «Торпедо», ворошиловградская «Заря», донецкий «Шахтер», ереванский «Арарат». Излишнее внимание только повредило бы «Днепру». Нам нужно было войти в круг сильнейших тихо, без иерихонских труб. Как говорят в таких случаях англичане: «Нужно уметь скучать».
Текст: Виктор КУЛЕНКО.
4 листопада А.І.Лоїк, який живе по Запорізькій вулиці, № 24, залишив у закритій квартирі семирічного сина Cергійка, а сам пішов на роботу, забувши сховати сірники. Сергійко почав гратися сірниками і підпалив домашні речі. Хлопчикові загрожувала загибель, але на допомогу підоспіла Тамара Лаврентіївна Кузнєцова, яка винесла Сергійка на вулицю. Вогонь допомогли погасити робітники Баглійського заводу котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів тт.Рожков, Дряненко, Милюшко.
Я.Рябков, старший інспектор пожежної частини.
"Дзержинець" 25.11.1965.