У нашому магазині працює Віра Бутиліна. Чоловік її Георгій Бутилін - майстер годинникової майстерні артілі "Червоний гвоздильник" - безперервно пиячить, майже щодня влаштовує дома скандали, б'є дружину, яка часто з двома маленькими дітьми вимушена ховатися від цього хулігана. Він з ножем в руках кидається на дружину, загрожуючи їй і тим, хто захищає її.
Мешканці вулиці Котовського (сім'я проживає по цій вулиці, в будинку № 22, кв. 1) знають, що цей п'яниця вже тривалий час знущається з дружини і дітей. 7 січня з ножем в руках біля трамвайної зупинки на Транспортній площі він знову ганявся за дружиною, але їй вдалося втекти. Часто Бутилін заходить у магазин і тут влаштовує дебоші.
Якось я подзвонив по телефону в артіль "Червоний гвоздильник", вимагаючи, щоб правління її втрутилося в життя годинникового майстра. Однак там не звернули на це уваги. Керівники артілі знають, що Бутилін працює коли хоче і як хоче, ніхто його роботу не контролює.
Бутиліну 25 років. Одружився він всього п'ять років тому. Просто дивно, звідки у цієї молодої людини стільки гнилого, огидного в поведінці. Очевидно, батьки його не дуже піклувалися про те, кого вирощують. До речі, і зараз батько Бутиліна замість того, щоб стати на захист невістки і онуків, потурає синові-п'ниці. Під час дебошів, які той влаштовує в батьківській квартирі, Василь Бутилін, замість того, щоб зупинити хулігана, заявляє:
- Виводь її на вулицю і там бий, у моїй квартирі цього не роби.
Цього далі терпіти не можна. Ми вимагаємо приборкати хулігана Бутиліна, стати на захист його дружини і дітей!
І.Скороходов, завідуючий магазином № 9 міськпромторгу.
"Дзержинець" 30.01.1956.
Живу я на робітничому селищі азотно-тукового заводу. Приходять до мене приятелі і кажуть:
- Поїдемо у центр міста, сфотографуємось.
Так і зробили. Тільки зійшли з трамваю, коли ось фотографія біля міського ринку. Читаємо вивіску: "Фотографія № 6 артілі "Фототруд". Подивились на фотовітрину і вирішили, що тут фотографи працюють якісно. Сфотографувались. Мій приятель пізніше каже:
- Сфотографуємось ще раз на всякий випадок. Якщо у першого погана якість роботи, то у другого фотографа буде кращою. Пішли ми фотографуватись у філію фотографії № 6.
Через чотири дні перше замовлення було готове. Фотокартки вийшли у першого фотографа неякісними, але я був змушений їх взяти бо приятель виїздив з міста. В цей же день навідався до другого фотографа тов. Сігіченка, в надії, що, можливо, тут працюють краще.
- Не готові, - пояснив тов.Сігіченко. - Приходьте після першого грудня...
Прийшов я 3 грудня - не готові. Навідався через п'ять днів - готові, але не впізнав ні себе. ні приятелів.
- Відмовляюся від таких карток, - заявив я.
15 грудня мене перефотографували, і сказали, щоб приїхав через п'ять днів. Так і зробив.
- Не готові, приїжджайте через 2-3 дні.
Коротше кажучи, нарешті одержав фотокартку у філії фотографії № 6 артілі "Фототруд", але дуже неякісні. Фотографи-бракороби добре почувають себе в цій артілі.
М.Байда, робітник.
"Дзержинець" 30.01.1951.
Комунарна вулиця, № 26. Тут недавно відкрився новий гуртожиток управління "Дніпродомнаремонт". Більшість жильців - колишні воїни Радянської Армії, які повернулись до праці.
Червоний куток гуртожитку став справжнім місцем культурного відпочинку. Після перегляду кінофільмів по телевізору ми активно обговорюємо їх. Цікаво проходять спільні вечори відпочинку наших робітників і дівчат з гуртожитку швейного об'єднання.
Побутова комісія гуртожитку приділяє значну увагу санітарному стану. Жильці слідкують, щоб у кожній кімнаті було чисто, затишно. Всім хочеться, щоб новий гуртожиток і далі був таким же привітним, світлим, щоб тут не вщухала культурно-масова робота.
М.Мельник, житель гуртожитку.
"Дзержинець" 29.01.1966.
Гітара... Кого не зачаровувало напрочуд мелодійне звучання цього прекрасного народного інструмента! Його музичні можливості просто невичерпні.
Нещодавно при клубі коксохімічного заводу імені С.Орджонікідзе створено клуб любителів гри на гітарі - поки що єдиний у нашому місті. тож якщо ви серйозно захоплюєтесь грою на цьому чудовому інструменті і бажаєте ще більше удосконалити свою майстерність, - ласкаво просимо. Перше засідання відбудеться 31 січня о 12 годині в приміщенні клубу (вулиця Сировця, 14).
І.Таран, інженер міського інформаційно-обчислювального центру.
"Дзержинець" 29.01.1972.
На честь 30-річчя Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні у школі № 18 проводиться пошукова робота під девізом "Орден у нашому будинку". Піонери і комсомольці виявили за місцем проживання близько 80 учасників війни, запросили їх на збори піонерських загонів, зустрічі з комсомольцями. В актовому залі учні обладнали стенд із фотографіями шановних гостей.
Нещодавно у школу завітав Микола Іванович Безруков - ветеран Великої Вітчизняної війни. Нині він працює в копровому цеху заводу імені Дзержинського. На зборі піонерського загону йшлося про дружбу, вагомість цього чарівного слова, наводилися приклади по-справжньому красивого бойового товариства.
Коли Миколу Івановича попросили розповісти про фронтову дружбу радянських воїнів, він повідав нам хвилюючу історію. До війни він працював учителем математики в одній із шкіл Ленінграда. 21 червня 1941 року учні його класу одержували атестати зрілості. А наступного дня всіх покликало до рідної школи страшне слово "війна". Вчорашні школярі стали захисниками рідного міста. З хвилюванням розповідав М.І.Безруков, як у скрутну хвилину один із учнів - Сашко Воїнов пожертвував своїм життям, рятуючи свох товаришів.
Розповідь Миколи Івановича глибоко схвилювала учнів. Вони поклялися бути гідними свої дідів і батьків, тих, хто ціною життя відстояв їм щастя.
Л.Кучер.
"Дзержинець" 29.01.1975.