Сотні книг, журналів, газет розповсюджує серед широких мас трудящих міста міська контора "Союзпечати" через свої кіоски. Сумлінною роботою, ввічливим ставленням до покупців відзначається працівниця кіоску т.Ташкер, яка працює на цій роботі з 1931 року.
На фото: працівник кіоску № 2 "Союзпечати" т.Ташкер за роботою.
Фото М.Медлінського.
"Дзержинець" 02.10.1952.
Працюємо на користь Батьківщини
Як і мільйони радянських людей, мирно жив і трудився я на користь Батьківщини до війни. Працюючи слюсарем заготівельного цеху вагонобудівного заводу, я вносив свою частку праці в загальну справу побудови комунізму. Але гітлерівські орди порушили наше мирне життя. З перших днів війни я пішов зі зброєю в руках відстоювати честь і незалежність Вітчизни.
На фронті я втратив ноги. Неважко уявити, що було б зі мною - інвалідом - в такій "цивілізованій" країні, як Америка. Забута всіма, без засобів для існування, знедолена - на таке життя приречена в капіталістичних країнах трудяща людина, особлив ж втративши здоров'я. Зовсім інше в нашій соціалістичній країні , де слово людина звучить гордо.
Повернувшись з фронту, я зустрів товариську допомогу. Мені не хотілося стояти осторонь творчої праці нашого народу, який під керівництвом більшовицької партії швидко заліковував рани війни. Я вирішив обрати посильну для себе роботу. В 1948 році я став учнем кравця, а в квітні 1950 року почав працювати самостійно.
Тепер я працюю майстром. Систематично перевиконую план, не відстаю від своїх товаришів. Не тільки сам добре працюю, а і навчаю молодих робітників. Я щасливий, що моя праця корисна народу.
Хочеться зробити все можливе для наближення комунізму. Американо-англійські палії війни все голосніше брязкають зброєю. Заради власної наживи хочуть вони розпалити нову війну. Але всі народи світу заявляють: "Війни не хочемо!"Свій голос проти війни, за мир, разом з нашим багатомільйонним народом, піднімаю і я. З думкою про рідну Батьківщину, про любимого вождя і вчителя товариша Сталіна ставлю я свій підписпід історичним Зверненням Всесвітньої Ради Миру.
А.Панько, майстер ательє мод № 2 артілі "Прогрес".
"Дзержинець" 02.10.1951.
Недавно над магазином № 71 місьхарчоторгу, що по вулиці Сировця, замість вивіски "Соки-води" з'явилася нова - "Молочний".
Після реконструкції він став першим у місті спеціалізованим молочним магазином на самообслуговуванні.
Приміщення цього магазину перероблено. Вставлені великі вікна, які пропускають багато світла. Стіни облицьовані кольоровою плівкою. Як тільки переступаєш поріг, ніби опиняєшся в оранжереї: вас зустрічають квіти.
Всі молочні продукти зберігаються в холодильнику. До них вільний доступ. Біля кожного ціна і короткий опис його поживних якостей. Є відділ для продажу коктейлів і соків. Магазин обслуговують один продавець і касир.
Найближчим часом тут будуть встановлені два дозатори для розливання молока.
На знімку: М.Д.Крот обслуговує відвідувачів.
"Дзержинець" 28.09.1965.
Вихованці дитячого садка № 32 Саша Смольський і Люда Захарова вчаться малювати кольоровими олівцями.
Фото О.Прокопенка.
"Дзержинець" 27.09.1951.
Учасники хорового колективу гуртожитку робітників заводу ім.Дзержинського під керівництвом Л.Чернишової розучують нові пісні на захист миру.
Фото А.Медлінського.
"Дзержинець" 27.09.1951.