Радіожурнали, концерти, останні вісті - невпинним потоком несе дніпродзержинцям радіо. Торік кількість радіоточок у нашому місті зросла на шість з половиною тисяч і нині становить 69 тисяч.
У новому, 1975-му, коли стануть до ладу нові житлові та адміністративні споруди, радіомережазбільшиться ще 5 тисяч ретрансляційних точок. Більше двох тисяч дніпродзержинців уперше почують передачі трипорограмного радіомовлення: Центрального радіо, республіканської радіостанції "Промінь" і "Маяка".
В.Олійников, старший інженер міського вузла зв`язку.
"Дзержинець" 08.01.1975.
Настав 1975 - рік, коли радянські люди відзначатимуть 30-річчя Перемоги нашого народу у Великій Вітчизняній війні. Міг би відсвяткувати ювілей разом з усіма і колишній фронтовик Микола Іванович Бондаренко, але командир кулеметного взводу загинув смертю хоробрих у боях з фашистами. Це сталося під Харковим.
Лейтенант М.І.Бондаренко, як і я, - дніпродзержинець. Можливо в місті живуть його рідні або знайомі і не знають, за яких обставин він загинув. Я можу розповісти про командира, бо знаю подробиці останнього бою. Якщо у нього є в Дніпродзержинську рідні, прошу завітати до мене на адресу: Ленінградська вул., № 134, кв. 5.
В.Березняк, учасник Великої Вітчизняної війни.
"Дзержинець" 07.01.1975.
Нещодавно із братньої Чехословаччини повернулися учасники заслуженого ансамблю танцю УРСР "Дніпро". Наш кореспондент зустрвся з керівником колективу, заслуженим артистом УРСР Олексієм Матєєвим і ветераном ансамблю, робітником стана "120" заводу імені Дзержинського Леонідом Дерцем і попросив їх поділитися враженнями від гастрольної поїздки.
О.Матвєєв: - До Чехословаччини ми приїжджали вдруге. Першу подорож здійснили ще в 1965 році. Зустрічали тут нас, як старих знайомих, та й ми залишили в цій братній країні чимало друзів. З квітами, щирими посмішками вітали нашу делегацію на вокзалі міста Жиліна представники Тржинецького металургійного комбінату. Наступного дня вони показали нам своє підприємство.
Л.Дерець: - Основне ядро ансамблю "Дніпро" - робітники Дзержинки. Це Юрій Князєв, Віктор Волошин, Яків Радомський, Володимир Тереньков, Нелля Годіна, Любов Кашуба, валентина Біленко, Володимир та Юрій Григор'єви і багато інших. Цілком природно, що нам, металургам, цікаво було дізнатися, як працюють наші зарубіжні колеги. Особливе враження справив на нас колектив третього мартенівського цеху Тржинецького металургійного комбінату. Із чехословацькими сталеплавильниками одразу зав'язалася добра, щира розмова. Вони розповідали нам про свої трудові здобутки, цікавилися нашими. Ми охоче відповідали на їхні запитання. Навіть без перекладачів ми добре розуміли один одного, оскільки багато спільного об'єднувало нас.
О.Матвєєв: - Така ж обстановка дружби і взаєморозуміння панували в залах, де ми давали концерти. Доброзичливі чехословацькі глядачі влаштували нам овації, подовгу не відпускали зі сцени. Перед металургами Тржинця ми виступали двічі. Один із концертів був присвячений бригадам соціалістичної праці. Особливим успіхом користувалися хореографічна картинка "Ми з України", тематична композиція "Металурги", танці "Івушка", "Женихи", "Молдавська сюїта" і, звичайно, традиційний український гопак. Добре приймали зарубіжні глядачі і дніпродзержинських співачок Н.Бабійчук та О.Подлепич. У знак глибокої поваги, визнання нашого мистецтва нам вручили живі гвоздики, пам'ятні сувеніри.
Ми, в свою чергу, подарували тржинецьким металургам макети пам'ятників "Прометей" і "Металурги". У Пріскопі наша делегація поклала квіти до підніжжя пам'ятника на честь словацького народного повстання.
Л.Дерець: - Велике враження справив на нас металургійний комбінат в Остраві. Нещодавно тут став до ладу один із найпотужніших цехів підприємства - листопрокатний стан.
У Слезані відвідали текстильну фабрику імені Радянсько-чехословацької дружби. Приємно було дізнатися, що в спорудженні цього підприємства брали участь радянські спеціалісти, що фабрика оснащена нашим вітчизняним обладнанням.
Працівникам цих підприємств ми також показали велику концертну програму.
Цікава деталь. Де ми не виступали б, нас завжди просили розповісти, як нам вдається поєднати працю і відпочинок, які умови для занять художньою самодіяльністю, які у нас палаци культури, де черпаємо теми для танців і т.п.
О.Матвєєв: - Подібні запитання мені ставили навіть керівники професіональних колективів у Празі. Їх захоплювала, передусім, висока техніка і виконавська культура наших аматорів.
До речі, в Празі ми завершували своє зарубіжне турне. Нас запросили взяти участь у концерті, присвяченому закінченню місячника радянсько-чехословацької дружби. У великому Палаці спорту ми виконували "Молдавську сюїту", ордельянський танок і гопак. О.Подлепич проспівала пісні "Степом, степом" і "Моя біла хата".
Після того, як ми виконали гопак, на сцену вийшли учасники концерту, і ми разом станцювали танок дружби - чеську польку.
Поїздка до Чехословаччини - одна з яскравих сторінок творчої біографії колективу "Дніпра".
Кореспондент: - Які тепер ваші плани на майбутнє?
О.Матвєєв: - Зараз ми готуємо велику тематичну програму, яку присвятимо 30-річчю Перемоги над фашистською Німеччиною. Сподіваємося, що своїм мистецтвом ансамбль "Дніпро" принесе глядачам чимало приємних годин.
(Інтерв'ю провів В.Луценко).
"Дзержинець" 05.01.1975.