.
В Днепродзержинске, в декабре 2015 года городской совет принял новую экологическую программу. По мнению организации «Голос Природы», новая программа, далека от совершенства и нуждается в доработке. Местная власть пообещала в первом квартале текущего года окончательно подвести итоги выполнения экологической программы 2011-2015гг и внести дополнения в содержание новой.
Не смотря на то, что в новой программе основной акцент был сделан на деятельности крупных металлургических, коксохимических и химических предприятий, есть опасение, что горсовет освободит промышленников от обязанностей выполнить несделанные природоохранные мероприятия прошлых лет. Дело в том, что практически все крупные загрязнители города на протяжение многих лет не выполняют свои обещания сократить вредные выбросы. Предприятия традиционно переносят свои невыполненные природоохранные мероприятия из старых программ в новые, при этом, не неся никакой ответственности перед законом и горожанами.
«Мы обеспокоены пассивностью и низкой требовательностью государственных органов и депутатов городского совета по отношению к главным загрязнителям города. В Днепродзержинске все крупные предприятия не выполнили своих обязательств сократить вредные выбросы, – заявил Евгений Колишевский, исполнительный директор экологической организации «Голос Природы», - нам известно, что на металлургических и коксохимических предприятиях увеличился объём производства, тратятся средства на техническую модернизацию, но при этом природоохранные мероприятия не выполняются».
Тревогу вызывает не только неуверенная позиция депутатов городского совета по отношению к главным загрязнителям, но и содержание программы в целом. В ней практически полностью отсутствуют мероприятия, направленные на совершенствование системы вывоза и утилизации городских отходов: опавшие листья, бытовой и строительный мусор.
«Мы не увидели предложений по решению проблемы утилизации городских отходов. Стихийные свалки и горящие кучи опавших листьев – результат неэффективной системы сбора, вывоза и утилизации отходов. Эту проблему можно было бы попытаться решить комплексно в рамках новой программы, - заявил Евгений Колишевский.
Не смотря на открытость процесса разработки новой экологической программы (проект программы был заблаговременно размещён на сайте горсовета) из местных общественных организаций, только «Голос Природы» подал свои замечания и предложения. По рекомендации «Голос Природы» в программу были включены информационная работа со школами, проведение экологического аудита и анализа уязвимости инфраструктуры города к изменениям климата.
ВЕЛИКИЙ РОКЕР покинул наш мир!
28 декабря 2015 года скончался Ян Килмистер ЛЕММИ (Ian Fraser Kilmister «LEMMY»), создатель и вокалист легендарной британской рок-группы MOTORHEAD. Смерть наступила через несколько дней после дня рождения известного музыканта, которому 24 декабря исполнилось 70 лет. Согласно официальной версии, ЛЕММИ умер из-за агрессивной формы рака.
MOTORHEAD изменил мир музыки
Группа MOTORHEAD была создана в 1975 году. Её основатель LEMMY оказал большое влияние на развитие всей рок-н-рольной культуры. У LEMMY был легко узнаваемый хриплый голос, неповторимый звук и манера игры на бас гитаре. Мигрируя из одной группы в другую, он долгое время не мог найти партнёров, которые смогли бы понять и поддержать его виденье музыкального творчества. В конечном счете, ему повезло, он встретил барабанщика Фила Тейлора и гитариста Эдди Кларки. Вместе они смогли не только записать великолепные альбомы, ставшие классикой тяжёлого рока («Overkill»/1979, «Bomber»/1979, «Ace of Spades»/1980, «Iron Fist»/1982), но и дать толчок к появлению новых музыкальных направлений, таких, как хеви, треш и блек-метал.
LEMMY – символическая личность
Для многих фанатов LEMMY является не просто крутым музыкантом, а символической личностью и образцом для подражания. LEMMY никогда не менял своего имиджа, не лицемерил и не приспосабливался. Он был бескомпромиссным творцом и предпочитал создавать свой рок-н-ролл, а не подстраиваться под модные музыкальные веяния. Благодаря LEMMY мы все смогли увидеть разницу между звёздной болезнью и достоинством, между благородством и зазнайством. До конца своих дней, невзирая на уровень своей известности и славы, он оставался простым и доступным человеком. Правила и принципы жизни LEMMY можно выразить одной короткой фразой: «… не важно, сколько денег у тебя в кармане… и даже если тебе удалось сорвать джек-пот, это не может быть причиной или поводом превращаться в дерьмо». LEMMY никогда не воспринимал рок-н-ролл как «жирный кусок масла». Рок-н-ролл для него всегда был образом жизни, особой формой взаимоотношений, возможностью самореализации и выражения несогласия с окружающей несправедливостью.
Даже рак не смог сломать LEMMY
Официальная версия смерти LEMMY – агрессивная форма рака, которую долгое время врачи не обнаруживали, но, в конечном счёте, случайно выявили. LEMMY скончался через два дня после того, как врачи сообщили ему результаты обследования. От природы LEMMY был могучим мужчиной, много курил и обладал необыкновенной стойкостью к спиртным напиткам. Долгое время LEMMY мог позволять себе в течение дня выпивать до двух литров виски и выкуривать несколько пачек сигарет. LEMMY никогда не врал, он не скрывал от близкого окружения и поклонников, что употреблял наркотики. Несмотря на вредные привычки, ни близкие друзья, ни партнёры не помнят, чтобы LEMMY вёл себя неадекватно. Его стойкость к наркотикам и спиртному по сей день остаётся загадкой. Имея крепкое здоровье и сильный иммунитет, LEMMY мог позволить себе жить на полную катушку, но это не могло продолжаться вечно. Серьёзные проблемы со здоровьем резко обозначились в последнее десятилетие, и LEMMY пришлось пересмотреть свой образ жизни: отказаться от наркотиков, виски заменить водкой с апельсиновым соком, меньше курить. Чтобы поддерживать свой организм, контролировать кровяное давление, работоспособность почек и сахарный диабет, LEMMY приходилось систематически употреблять лекарства. Вполне возможно, что именно из-за ежедневного употребления лекарств LEMMY мог не замечать симптомов заболевания раком. Неожиданная потеря веса и слабость LEMMY была замечена друзьями и поклонниками в начале декабря во время его концертных выступлений и юбилейного музыкального шоу в известном культовом клубе Whisky A Go Go в Лос-Анджелесе. Близкое окружение LEMMY предположило, что упадок сил был связан со смертью его старого соратника – барабанщика Фила. LEMMY очень тяжело переживал уход из жизни близкого друга. Сразу после дня рождения состояние здоровья LEMMY резко ухудшилось. После обследования врачи сообщили, что обнаружили рак головного мозга и горла, который развивался быстрыми темпами. Спустя два дня, играя в любимую компьютерную игру, LEMMY заснул и больше не проснулся. Это случилось 28 декабря 2015 года. Когда речь идет о смерти известных личностей, в официальной версии редко указывают правду. Трудно сказать, что и как было на самом деле, но если внимательно просмотреть выступление LEMMY в Берлине 11 декабря, то можно увидеть и почувствовать, что его состояние было тяжёлым. Он сильно похудел и выглядел ослабленным, вряд ли это было на почве переживаний из-за смерти его старого друга. Я думаю, что уже тогда его интенсивно «пожирал» рак, но LEMMY, он как гранитная скала, он будет стоять, играть и петь на сцене даже тогда, когда его изнутри уничтожает рак. Мне кажется, что он всё знал, просто не хотел сдаваться, он просто не мог позволить себе отступить, не мог позволить себе остановиться и перестать делать то, что любил всем своим сердцем. Так умирают только великие люди.
С уважением, скорбью и любовью…
Автор: Евгений Колишевский
ДО ПИТАННЯ ЛОКАЛІЗАЦІЇ МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ТА АРХІТЕКТУРНО-МІСТОБУДІВНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ХРАМІВ СЕЛА РОМАНКОВО
На підставі вивчених архівних джерел, картографії, натурних досліджень та наукових праць розглянуто архітектурно-містобудівні особливості пам’яток культового зодчества колишнього поселення Романково, які не збереглися до нашого часу.
Село Романково є одним з найвідоміших запорозьких поселень, та на жаль, історичні віхи його виникнення й існування і зараз залишаються недостатньо дослідженими. Вціліла територія даного поселення знаходиться в адміністративних межах сучасного міста Дніпродзержинськ. Значна берегова ділянка території західної частини колишнього с. Романкове затоплена водами Дніпродзержинського водосховища. Існує численна кількість статей та досліджень з історії поселення на
березі Дніпра, в основу яких покладено відомі джерела різних часів, та всі вони повторюють вже відомі дані, залишаючи важливі складові виникнення і становлення населеного пункту поза увагою, більш того, додають питань та загадок в історії існування Романкового. В даній праці маємо за мету дослідити етапи історичного розвитку території населеного пункту та його найважливіших громадських будівель – православних храмів, які з’являлися і зникали на теренах території села, використовуючи іконографічні та бібліографічні матеріали ХІХ-ХХ ст. Про час виникнення с. Романкове писав Д.І.Яворницький: "Початок села Романкова не піднімається раніше другої половини XVII ст., так як ні у XVI ст., ні в першій половині XVII його ще не було» [16, с. 34]. Даний час в історії поселення, як і інші, мало досліджений внаслідок браку джерельної бази.
Не безпідставно вважається, що назву свою поселення отримало від Романкового кургану (Романкового урочища), про який вперше згадує Г.Л. де Боплан, що мешкав в Україні з 1620 по 1637 рр. Ось як він писав про місцевість де знаходився курган: "...Сие место весьма красиво и удобно для постройки города. Ниже находится остров, имеющий пол мили в длину, 150 шагов в ширину, затопляемый весною водопольем. Он также называется Романов и служит пристанищем для рыбаков..." [1, с. 17]. Саме Боплан вперше вказував, що запорожці мали звичку влаштовувати тут свої військові ради. Дана традиція існувала певний час. Відомо, наприклад, що на одній із рад (березень 1659 р.) на Романковому кургані, запорожці вирішували питання про будівництво церкви на Чортомлицькій Січі [6, с. 61].
На жаль, з наведеного Бопланом опису важко уявити, яким саме в ті часи були курган і острів, де саме вони розташовувалися і яким чином проводилися козацькі ради в даному місці. Зрозуміло тільки те, що в часи Боплана на вказаному місці з якихось причин збиралися козацькі ради.1.
Наприкінці XVII ст., як відомо за матеріалами 1689 року, Романів острів належав Лубенському Мгарському монастирю, оскільки тут розміщувався від монастиря "стан" для рибних промислів [9, с. 222-223]. Про наявність постійного поселення на материковій (поблизу Романкового кургану) або острівній частинах (Романів острів) того часу, поки що не знайдено даних. Спираючись на виявлені на сьогодні джерела, можна припустити, що у XVII ст. на острові численними рибалками влаштовувалися сезонні табори, а поруч, чи навіть безпосередньо, на Романковому кургані періодично влаштовувалося мобільне поселення під час проведення рад запорозькими козаками. Романків курган та Романів острів 2. з такою ж назвою згадує у своїй праці "Запорожжя в залишках старовини і переказах народу" Д.І. Яворницький, даючи прив’язку, яка з часом (в сучасному поселенні) вже мало чим допомагає локалізації місця розташування кургану. По-перше, Яворницький
вказує, що Романків курган – це не один курган, а дванадцять (вони розташовувались колом, утворюючи невеличкий майдан в середині). По-друге, говорить, що вони розташовувались поблизу вітряка селянина Степана Салмая. По-третє, зазначає, що немає красивішого місця ніж те, де стоять вказані кургани (звідси можна було побачити у гарну погоду, лівобережне село Петриківку, що за 17 верст на північ, та село Новий Кодак за 20 верст на схід) [16, с. 34-35].
Місце локалізації Романкового кургану для нас дуже важливе, оскільки саме тут, за виявленими джерелами, розміщувалася перша з відомих на сьогодні церква села Романкового – Свято-Миколаївська. Її було збудовано у 1740 р. у часи Нової Січі, коли поселення територіально належало до Кодацької паланки. За одними даними, на Романковому кургані жили два козаки-аскети і при них була похідна церква на честь Св. Миколая [6, с. 52], за іншими – церкву влаштував за допомогою козаків священик Феодор, що прибув з групою переселенців-втікачів з Козельця, Ярославки і Басані Козелецької та Бобровицької сотні Київського полку після придушення заворушень 1738 р. на чолі з Іваном Миницьким [6, с. 70].
Відомо, що перша церква була пересувна, влаштована на колесах і ззовні схожа "на хлівину", невисока, з малими вікнами і крихітними шпилями на даху. Нами була виконана гіпотетична реконструкція зазначеного мобільного храму [13, с. 282-287; 14, с. 179-189; 15, с. 291-300]. Її зовнішній вигляд в зібраному і розібраному вигляді наводимо нижче (мал. 1, 2). Невідомо до якого часу дана церква існувала в с. Романково, також невідома доля цієї мобільної споруди.
Мал. 1. Похідна церква на Романковому кургані в розібраному стані "в середині намету", підготовлена для проведення служби. Малюнок-реконструкція автора (2008 р.)
Актуальним на сьогодні залишається дослідження військової справи запорозьких козаків, методів будівництва та влаштування мобільних поселень і військових таборів, оскільки це допомогло б реконструювати не лише архітектурні особливості храму, а й відтворити його місце і роль в загальній структурі табору військової ради на Романковому кургані. Тут згадаємо про звичку запорозьких козаків влаштовувати на Романковому кургані загальні ради. Можливою відповіддю на питання "Чому саме в цій місцевості відбувалися ради запорожців?" стане зображення на мапі другої половини XVIII ст. (мал. 3). На відомій картографії італійця Річчі Заноні [17, с. 54-56]3 приблизно в цьому місці або трохи вище за течією
Дніпра, позначено укріплення під написом "St. Kozac. Sicza" (Стара Козацька Січ) [4]. Про перебування громади козаків в Романковому відомо з "Предания о Козарах", записаного П. Кулішем і опублікованого в "Записках о Южной России" [5, с. 150]. На жаль, поки що бракує джерел, які б проливали світло на давню історію козацького укріплення, що розташовувалось в даній місцевості.
Мал. 2. Похідна церква на Романковому кургані в зібраному стані на колесах, підготовлена для походу. Малюнок-реконструкція автора (2008 р.)
Ф. Макаревський писав: "На Романовом кургане... они (козаки – О.Х.) жили свободно и безопасно, часто большими ватагами сходились и съезжались на эти места для общих советов и совещаний, день открытого моления и богослужения; здесь казаки были сильными и крепкими; в неоднократных стычках легко били и побеждали татар, даже в огромных массах" [6, с. 50]. Згадки про те, що запорозькі козаки проводили на Романковому кургані загальновійськові ради, навели науковців на думку, що це є побічним свідоцтвом існування поблизу Романкового кургану укріпленого перевалочного пункту, в якому можна було знайти питну воду, продовольство, свіжих коней [2, с. 12]. Також дослідники, посилаючись на працю М. Слабченка [10, с. 342], вказують, що Романово і Романків курган, начебто були фобургами (с французького – не справжнє місто, передмістя) невеличкого укріпленого містечка, обнесеного ровами і посиленого винесеними вперед охоронними бекетами [3, с. 55-56]. Це дуже смілива заява, але не безпідставна, вона поки що носить гіпотетичний характер і для її доведення слід віднайти і опрацювати відповідні джерела.
Мал. 3. Зображення укріплення "St. Kozac. Sicza" (Стара Козацька Січ) на мапі італійця Річчі Заноні (фрагмент)
Для реконструкції згаданого табору необхідним є проведення натурних досліджень території, про яку йдеться. З цим є певні проблеми, оскільки, не зважаючи на низку праць дослідників, місце розташування Романкового кургану залишається дискусійним. Проблем додають й антропогенні перетворення 1950-1970-х рр., що відбувалися на місцях можливої локалізації комплексу курганів на території с. Романкове. Сучасні дослідники дніпродзержинської спадщини згадують напрацювання романківського краєзнавця Федора Сокуренка, який вважав, що дванадцять згаданих Д. Яворницьким курганів розташовувались майже по всій території колишнього Романкова. Нібито на південному сході від території колишнього поселення курганний комплекс починався (в районі найвищих позначок сучасних дніпродзержинських вулиць Артема і Ціолковського), потім кургани тягнулися в низину до сучасної вул. Квітів і заводу продтоварів, далі підіймалися вище до місця розташування сучасної школи № 28 (територія так званої "Левади"), вздовж вул. Морської на захід і закінчувалися в районі сучасної вул. Декабристів.
За даною гіпотезою, комплекс Романового кургану мав довжину більше 5,2 км і зовсім не нагадував за конфігурацією коло з невеличким майданом в середині! Тож, локалізація кургану залишається дискусійним питанням. Вивчення картографії другої половини ХVIII – початку. ХХ ст., праць дослідників, сучасної топооснови та результати натурних досліджень місцевості, вказують на наявність п’яти можливих місць локалізації вірогідного Романкового курганного комплексу, які знаходяться в безпосередній близькості з населеним пунктом, що певний проміжок часу був відомий під назвою Романково. Чотири з запропонованих місць знаходяться на найвищих позначках пругу рельєфу правого берега Дніпра і відокремлюються одне від одного двома розлогими давніми балками (Ароманенковий та Шемішен яри).
Перше можливе місце Романкового кургану локалізується на території сучасного військового цвинтаря по вул. Скаліка в Заводському районі Дніпродзержинська і поблизу нього (цвинтаря) (мал. 4, поз. 1). Друге в місці перехрестя сучасних вулиць Романківської та Сумської (східніше великого Романківського-Дніпродзержинського цвинтаря) (мал. 4, поз. 2). Третє – на ділянці, обмеженій сучасними вулицями Пограничною, Конотопською і Купянською (мал. 4, поз. 3). На всіх згаданих місцях на початку ХХ ст. знаходилися значні групи курганів. Враховуючи можливість варіацій трактування джерел, можливим є припущення розміщення Романкового кургану взагалі в іншому місці, на великих пагорбах, що існують вище за течією р. Дніпро (мал. 4, поз. 4). Тут згадаємо свідчення Боплана щодо опису розташування Романового острова і Романкового кургану. Передусім, ведучи мову про сам курган ("...Сие место..."), він також вказує місце розташування острова ("...Ниже находится остров...") [1, с. 17]. Важко сказати напевно, що мав на увазі Боплан, коли використовував уточнення "ниже" (чи то позначку рельєфу, а чи то прив’язку до течії ріки). Наведемо також матеріали Ф. Макаревського, які використано при описі місця розташування слободи Шошеновки (Сошенівки), що розташовувалася за течією Дніпра вище від слободи Романково. Феодосій вказує, що слобода знаходилася "в славных, роскошных и богатых дачах запорожского казачества урочище Щуровка, Щуровок при Днепре, не далеко от знаменитого и для запорожцев вечно-памятного Романова Кургана..." [6, с. 333]. Дослідник використовуючи термін "не далеко", на жаль, не уточнює відстань, трохи далі в тексті він лише вказує відстань від слободи Щурівки до Романківського приходу – 10 верст (це дорівнює приблизно 10,7 км – О.Х.) [6, 335].
Знаходимо також у Ф. Макаревського при описі села Петровське: "...В 1745-1750 годах на Семенов день, в урочище Щуровке, при Романовом кургане..." [6, с. 199]. Тут, взагалі, дослідник об’єднує два топоніми, ніби то вони розташовані поруч! За сучасними розрахунками з’ясовано, що відстань від колишнього місця розташування слободи Сошенівки (Шошеновки)6 до місць можливого розташування Романківського кургану (вказані вище перші чотири варіанти, що прив’язані до ойконіму "Романково") становить 8, 10 (тут дві ділянки розташовані поруч) та 12 км (відстань по умовній прямій лінії). Тож лише продовження досліджень дозволить вказати на правильне місце локалізації кургану і допомогти правильно визначити місце майбутніх археологічних досліджень, які б пролили світло на історію одного з найдавніших поселень на теренах колишнього Запорожжя. Краєзнавець Ф. Сокуренко також локалізував місце розташування мобільної церкви районом сучасної вул. Молдавської в Дніпродзержинську [2, с. 14]. На жаль, невідомо, на основі яких даних це було зроблено. Навіть якщо припустити правильність локалізації місця, необхідно пам’ятати, що її розташування повинно було підказати місце знаходження Романкового кургану! Чи врахував краєзнавець свідчення Яворницького? Можливо, публікація архіву романківського краєзнавця Ф. Сокуренка дозволить з’ясувати невідомі, але дуже важливі моменти історичної топографії
населеного пункту і зорієнтувати у правильному напрямку майбутніх дослідників минувшини с. Романкове. Варто також враховувати п’яте місце локалізації Романкового кургану, яке, на нашу думку, заслуговує на ретельну увагу дослідників і має певну перевагу над іншими вище наведеними ділянками (мал. 4, поз. 5). Дана ділянка розташовується на теренах схилу річкової долини на другій надзаплавній терасі, вона знаходиться найближче з усіх представлених ділянок до річкового русла. Саме цю ділянку вказував у своєму щоденнику дослідник залишків козацьких укріплень П. Мусієнко у 1965 р., коли писав про козацький табір-великий курган в Романково на високому крутому березі Дніпра [7, с. 147]. За картографією другої половини ХІХ ст. добре видно, що саме в цьому місці знаходилися кілька вітряків, серед яких, можливо, і перебував вітряк селянина Степана Салмая, про який згадував Д.Яворницький. Говорячи про Романів (Великий) острів, зауважимо, що дамба Дніпродзержинської греблі перетнула посередині територію колишнього острова. Вцілів лише східний край острову, що знаходиться навпроти Романківської забори (район причалу ГЕС і водозабору) і розділяється рукавом Дерикачка від острову Кривець. Первинну конфігурацію острова станом на середину ХІХ – середину ХХ ст. наводимо на схемі територіального та розпланувального розвитку с. Романкове (Романкового).
Мал. 4. Схема територіального і розпланувального розвитку с. Романково (складено автором у 2013 р.). (Найдавніші місця виникнення запорозьких зимівників позначено темно сірим кольором, кожному періоду існування поселення відповідає певний відтінок сірого кольору. Виділено ділянки варіантів розташування Романового кургану (за матеріалами різних дослідників), їх позначено цифрами від 1 до 5).
Остаточно місце розташування першої церковної будівлі Романково можна буде локалізувати лише знайшовши майдан, що розташовувався в середині Романкового кургану. Після опрацювання низки джерел, можна буде археологічно дослідити ймовірну ділянку, де проводилися козацькі ради. Друга церква – на честь Успіння Пресвятої Богородиці була збудована у 1766 р. на так званій Заборі. Ця східна прибережна околиця поселення, розташована на величному мису, в той час була обрана для будівництва культової споруди [16, с. 35]. У 1767 р. Свято-Успенська парафіяльна церква с. Романкове входила до складу запорозького хрестового Старокодацького намісництва. Тут існувало 60 дворів та 2 бездворові хати і мешканців 870 осіб, при церкві було 2 священики [6, с. 96]. Друга дерев’яна церква на честь Успіння Божої Матері розташовувалася на відстані чверті версти (це приблизно 267 м) від берегової смуги Дніпра, на схід від Романкового кургану. Відомо, що для її будівництва використовувалии соснове дерево. Церква була низькою з покритим гонтом дахом, з одним куполом, нефарбована, на вигляд "приземкувата, печеричкою" [16, с. 35]. Історія виникнення даної церкви сягає 1754 р., коли церковна громада села Войтово (Криловської протопопії), яке знаходилося тоді на теренах Нової Сербії, клопоталася щодо перенесення Успенської церкви до запорозького села Романкове, оскільки мешканці зазначеного населеного пункту сюди переселилися. Не зважаючи на згоду Київського митрополита на влаштування храму, парафіяни Успенської церкви не отримали дозволу від адміністрації Нової Сербії (І. Глєбова) на перенос споруди. Тому, громадою було закладено в Романковому нову дерев’яну Успенську церкву. До неї було призначено священика Андрія Білостоцького, повторно подано прохання щодо повернення церковного інвентарю, частину якого забрав калантаївський ієрей Семіон Петров, до решти не допускав церковний ктитор Іван Турик (під охороною якого знаходилася споруда зазначеної церкви села Войтово) [8, с. 117-119]. Не отримавши підтримки з боку адміністрації Нової Сербії, громада призупинила будівництво Успенського храму. Її було завершено, як вище зазначено, у 1766 р. Першими священиками Свято-Успенської церкви с. Романкове стали колишні запорозькі старшини Йосип Борозна та Іоанн Щербанський, дяками – колишні козаки Ілля Стефанов і Яків Білий [2, с. 16]. Д.І. Яворницький вказує, що "поруч з церковною спорудою стояла дерев’яна дзвіниця, крита гонтом, висотою до 15 сажнів (32 м – О.Х.), з п’ятьма баштами, нефарбована. На кожній з чотирьох сторін дзвіниці стояв
ангел на бляшаному пруті з петлями, як на дверях, з трубою, вставленою в ліву руку і прикладеною до рота. На середній башті стояв апостол Андрій з хрестом у правій руці і з сувоєм у лівій, на якому було написано: "На сих горах процвіте благодать божа". Під час руху вітру ангели поверталися з боку в бік, а труби їх видавали звуки: "Кругом дверей його ганяє, а воно й грає" [16, с. 35].
У 1774 році за розпорядженням Новоросійської губернської канцелярії слобода Романкова стала державною військовою слободою. При складанні загального перепису 1782 року в державній військовій слободі Романковій виявлено і до списку внесено постійних осілих мешканців чоловічої статі 1344 душ, а жіночої – 1087 [6, с. 176]. У 1786 р. Успенська церква стала дуже старою. У рапорті до архієпископа Славенського і Херсонського Никифора благочинний Катеринославського повіту священик Ілля Клементідієв писав: "Ветхостию своею делающую святому месту неблагопристойность и безобразие, а притом тамошние как священники, так и всеобще приходские люди словесно, а ныне и письменно просили меня представить вашему высокопреосвященству, не будет ли благоволения дозволить вновь тамо выстроить церковь на три престола собственным их коштом, на что и часть дерева и часть суммы уже изготовлено..." [6, с. 176]. На основі цього рапорту преосвященний Амвросій архієпископ Катеринославський і Херсонесо-Таврійський, дозволив в слободі Романковому влаштувати нову – третю (на іншому місці – О.Х.) церкву. 20 лютого 1787 р. було видано благословительну храмодавчу грамоту на
закладку і спорудження нової церкви. 20 серпня 1791 р. будівництво нової дерев’яної церкви з трьома приділами було завершено і розміщено в ній іконостаси в середньому та бічних приділах. 30 січня 1792 р. Катеринославське духовне Правління представило преосвященному Амвросію відношення, в якому просило дозволу на освячення новозбудованого храму. Після цього карнаухівський священик Василь Удовицький, якого було надіслано Правлінням, оглянув новозбудовану споруду і засвідчив: "Успенская церков строением уже совсем окончена и средний иконостас работами снесарскою и иконостасною сделан и на месте поставлен, другие же два и иконостаса снесарскою работою окончены и бляты иконописною работою зделаны, однако совсем несовершенны. Ризницы ж, сосуд и книг часть из старой в новую перенесена, а часть оставлена в старой церкве до освящения новой, на отправление временного служения, и во освящении новой церкви остановки и препятствия быть не может...". На основі цього відношення 17 травня 1792 р. преосвященний Амвросій благословив освятити нову влаштовану Успенську церкву з дозволом видати новий освячений антимінс. 30 травня 1793 р. священик Успенської церкви Федір Щетінський у своєму проханні зазначав, що протопіп Іоанн Станіславський на виданому антимінсі для середнього престолу освятив Свято-Успенську церкву, але на два бічних престоли (Святителя Миколая і Святого Андрія Первозваного) антимінси не видано, тому він просив видати два антимінси. 15 червня 1793 р. прохання було виконане [6, с. 178-179]7.
Певний час у с. Романкове водночас існували дві сталі храмові споруди. Перша Успенська церква простояла на так званій Заборі до 1793 р., після чого, як свідчить Д.І. Яворницький8 , її було розібрано і продано до сусіднього
с. Іванівка на р. Суха Сура, що в двадцяти п’яти верстах від Романкова, поміщику Семпировичу, де в 1855 році згоріла під час пожежі [16, с. 36]. Стару ж дзвіницю перекотили на катках до місця нової церкви, де вона простояла до 1827 р.
На місці старої церкви ще наприкінці ХІХ ст. стояла кам’яна капличка (локалізувалася територією городу селянина Федора Німченка). Як вказує Д.І. Яворницький, у 1865 р. ця капличка була розрита одеським археологом Чіріковим. Під час досліджень на глибині півтора сажнів (3,2 м) було знайдено шматок деревини, на думку Д.І. Яворницького, "можливий залишок від того дерев’яного хресту, що ставився при закладенні церкви". Поруч було знайдено сталевого списа довжиною три з половиною вершки (15,6 см) для вирізання частинок просфірок. Розкопки показали, що церковна будівля була поставлена на невисокому фундаменті і в ній була земляна підлога, обмазана глиною.
Д.І. Яворницький залишив опис деяких церковних речей, що зберігалися в третьому храмі с. Романкове [16, с. 36-37]. Деякі з них мають дуже цікаві написи, що інформують про давніх запорозьких парафіян та ктиторів романківської парафії. Також, згадуються: "...євангєліє московського друку 1759 р., аршин завдовжки (71 см – О.Х.), шириною дванадцять вершків (трохи більше 53 см – О.Х.), більше двох пудів ваги (більше 32 кг – О.Х.), з написом, зробленим по аркушах унизу: "Сія книга глаголємая євангєліє куплєна рабом Божиим Савкою Соломкою за покойного Макара дядька своєго […] ценою за триста шестьдєсят рублєй в церковь романковскую свято успенскую 1779 года, ноября 9 дня за памяті свящєніков прі оной церкви упомянутого года находящіхся Євфімія Сєрбінова Іоана Сємьонова і ктіторєй Іоана Старого і Грігорія Нєдоєда"; хрест срібний оправі, з написом "Сєй крєст надал козак сєчє запорожской куреня шкурінского Мартін Сіла до храму успенія прєсвятія богородіці в сєло Романков 1758 году" [16, с. 36]. Такий самий хрест, з написом "Отмєніл сєй крєст козак куреня сєргєйвского Лєско Чорний в цєрковь романовскую прєсвятія богоматєрє за упокой родітєлєй Васілія Агафію і старанієм ієрея Фєодора Щєтинского 1777 года августа 10 дня" [16, с. 36-37]. Аналогічний хрест, з наступним написом "Сєй крєст отмєніл Алєксєй Гнєдій в церков романковскую за 55 ру."; тріодь пісна, київського друку, за царювання імператора Петра ІІІ, з написом "Богоматєрє всіло романково книга тріодь постная куплена козаком куреня тітаровского Ілією Харкуном цєною за чтірі рублі до храму Успєнія 1762 года"; євангеліє московського друку 1745 року; книга Симфонія того ж друку 1761 року; книга Маргарит 1773 року [16, с. 37].
Третя дерев’яна церква хрещата в плані, дев’ятидільна, з центральним четвериком і прямокутними раменами просторового хреста. Центральний четверик, виділений у зовнішньому об’ємі чотирикутним зрубом, переходив у двозаломний восьмерик верху з вишуканим завершенням барокових обрисів. Бічні верхи розташовані не на головних вісях, а в міжраменах головного хреста. Церква мала висоту 9 сажнів (19,2 м), увінчувалася п’ятьма банями (центральна найвища) зі світловими ліхтарями, стрункими завершеннями, маківками та хрестами. Була горизонтально пошальована (за матеріалами 1880 р.). Споруда мала дуже виразний об’єм. У 1870-х рр. до неї з заходу було прибудовано дзвіницю. Споруда виконувала роль головної домінанти поселення. Навколо церковної ділянки існувала висока дерев’яна огорожа. З південного боку ділянки стояла брама. Місце розміщення храму потребує уточнення. Відомо, що церква стояла "...на рівному місці, поміж будинків, поблизу річкової заплави Дніпра"9.
В четвертій дерев’яній церкві – на честь Успіння Божої Матері – богослужіння було розпочато у 1894 р. [12, с. 175-176]. Вона була 3-х престольна. Другий престол на честь святителя Миколая, а третій – на честь апостола Андрія Первозваного.
Мал. 5. Зовнішній вигляд останньої дерев’яної Свято-Успенської церкви в Романковому. (За матеріалами Дніпродзержинського краєзнавчого музею (прорисавтора (2005 р.), за виданням Буланова Н. Земні силуети віри. Історія церков Кам’янського (Дніпродзержинська). – Д., 2000. – С. 27)).
За історичними фотоматеріалами ХІХ ст., четвертий дерев’яний храм – Свято-Успенський збудований вже за єпархіальними традиціями (мал. 5). Дерев’яний, хрещатий в плані, зі скороченими бічними гілками, з однією главою на середхресті, яку встановлено на восьмерику і увінчано напівсферичною банею з декоративною маківкою та хрестом. З заходу було зведено дзвіницю з шатровим верхом. Навколо церковної ділянки існувала дерев’яна огорожа. Поруч з церквою розташовувалася сторожка [11, с. 68-69], а неподалік від церковної садиби знаходився будинок священика. Причт церкви складався з 2 священників і 2 псаломників: 1-й священик Петро Микитович Жежеленко (священик з 1885 р., на даному місці з 1889 р.), 2-й
священик Микола Іванович Житецький служив з 1897 р., а з 1914 р. Микола Пєсков, 1-м псаломником-дияконом був Хведір Опанасович Нєкрасов (на даному місці з 1889 року), 2-м псаломником з 1902 р. був Петро Антонович Повєтін, з 1912 р. ним став Сергій Григорович Горбатенко, церковний староста Кодрат Гунька з 1913 р. [11, с. 68-69; 12, с. 175-176]. Четверта церква теж не вціліла. Місце розташування потребує уточнення після археологічних досліджень.
До Свято-Успенської церкви була приписана Покровська церква. Не відомо, з якого матеріалу вона була збудована і коли. Також залишається не з’ясованим місце її розташування.
Після локалізації ділянок розміщення п’яти православних храмів села Романково на них слід провести ретельні археологічні дослідження. Вивчення даних ділянок дозволить професійно реконструювати зовнішній вигляд старовинних культових споруд і можливо відтворити втрачені домінанти історичного поселення Дніпропетровщини.
Легенди
1.Про ймовірну причину даного заходу йтиметься трохи нижче.
2.Першим спроби локалізації острову робив Д. Яворницький, див. Эварницкий Д.И. Вольности запорожских козаков. – СПб., 1898. – С. 63 (Великий остров, названный в известном сочинении французкого инженера Боплана в XVII в., имевший, по его словам, полмили длины, полтораста шагов ширины, весной потоплявшийся водой, но летом служивший пристанищем для рыбаков, приезжавших на остров ватагами из Киева и других мест. Видимо ему соответствует остров Романков, расположенный среди Днепра, как раз против церкви Романкова, и имеющий около двух верст длины и одну версту ширины...). Як бачимо в часи Яворницького острів мав приблизно таку ж довжину як і в часи Боплана, а от ширина збільшилася вдвічі.
3.Друкований варіант цієї карти (початок ХХ ст.) зберігається у фондах Херсонського обласного краєзнавчого музею. Карта Заноні відтворює історію краю, допомагає визначити місце розташування поселень, фортець, попередні назви річок, озер та ярів, а також дозволяє простежити міграцію народів, що проживали на території Причорномор’я.
4.Даний опис наводиться за виданням Буланова Н. "Камянские этюды в стиле ретро". – Днепродзержинск, 2009. В цьому ж виданні приведено малюнок Кузнєцова "Схема Дніпра в районі Романового острова", та на жаль нема схеми курганів, про які йдеться.
5.Назви наведено за "Планом генерального межування Катеринославського повіту" 1782 р.;
6.Вся давня частина слободи знаходиться під водами Дніпродзержинського водосховища, збереглося лише місце розташування другої церкви на честь Ікони Казанської Божої Матері і кілька кварталів пізнього походження. Про слободу див. Харлан О.В. Ставрографічний комплекс церкви села Шошеновка на Верхньодніпровщині // Праці науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень. Вип. 7. – К.: Фенікс, 2012. – С. 263-271; Харлан О.В. Шошенівка (Сошенівка): до історії зниклого поселення та храму на честь Ікони Казанської Божої Матері // Моє Придніпров’я. Календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2014 рік. – Дніпропетровськ, 2013. – С.120-124;
7.В метриці, яку заповнив священик, знаходимо дані з клірових відомостей і літопису про початок будівництва третьої церкви ще в 1787 р. Див.: Баришковский П. Успенская церковь села Романково Екатеринославского уезда. – Романково, 1887 (рукопис). – С.2.
8.Вірогідно, він помиляється, оскільки на такій відстані від Романкова існувала Іванівка на р. Мокра Сура, в ній дійсно існувала дерев’яна церква. Вона знаходилося нижче за течією поселень Кринички та Нововоскресенська (сучасне село Світлогірське Криничанського р-ну Дніпропетровської області). У 1860 р. в Іванівці поміщицею Катериною Лукашевич (уродженою Семпирович) було збудовано нову дерев’яну церкву на честь Зачаття святої Анни.
9.За матеріалами священика Петра Баришковського (1880 р.).
Бібліографічні посилання:
1. Боплан. Описание Украйны. – СПб.: Тип-я Карла Крайя, 1832. – 179 с.
2. Буланова Н. Земні силуети віри. Історія церков Кам’янського (Дніпродзержинська). – Д.: "Січ", 2000. – 110 с.
3. Буланова Н.М. Проблема урбогенезису Кам’янського-Дніпродзержинська // Придніпров’я: історико-краєзнавчі дослідження. – 2010. – Вип.8. – С.52-61.
4. Karta Granic Polski, y Rossyi, Zawieraiaca Czesc Poludniowa Ukrainy, y Przeciag Dniepru, Zaczawszy od Kiiowa, az do Samary.
5. Кулиш П. Записки о Южной Руси. – СПб., 1856. – Т.І. – 354 с.
6. Макаревский Ф. Матеріали для історико-статистичного опису Катеринославскої єпархії. Церкви та приходи минулого XVIII століття. – Д.: Дніпрокнига, 2000. – 1080 с.
7. Мусиенко П. По местам запорожской славы // Радуга. – 1969. – ноябрь – №11. – С. 144-150.
8. Пивовар А.В. Поселення задніпрських місць до утворення Нової Сербії в документах середини XVIII століття. – К.: Академперіодика, 2003. – 332 с.
9. Подтвердительный универсал гетмана Мазепы Мгарскому Лубенскому монастырю на рыбные ловли по Днепру при острове Романкове. 1689 июля 19. 190 // Акты относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные археографическою комиссиею. 1633-1699. – СПб.: Тип-я Эдуарда Праца, 1853. – Т.5. – С. 222-223.
10. Слабченко М.Є. Паланкова організація Запорозьких Вольностів/М.Є.Слабченко//Козирєв В.С. Матеріали до адміністративного устрою Південної України (друга половина XVIII – перша половина ХІХ ст.).–Запоріжжя: Б.в., 1999.– 426 с.98
11. Справочная книга Екатеринославской епархии. Издание Екатеринославской Духовной Консистории. – Екатеринослав: Тип-я Братства св. Владимира, 1908. – 1103 с.
12. Справочная книга Екатеринославской епархии за 1913 год. – Екатеринослав: Тип-я С.И. Барановского, 1914. – 488 с.
13. Харлан О.В. Мобільні храми запорозьких козаків // Нові дослідження пам’яток Козацької доби в Україні. Зб. наук. стат. – К., 2010. – Вип.19. – 564 с.
14. Харлан О.В. Про своєрідність культової архітектури запорозьких козаків // Софійські читання. Матеріали V міжнародної науково-практичної конференції «Духовний потенціал та історичний контекст християнського мистецтва» (м. Київ, 28-29 травня 2009 р.). – К., 2010. – 501 с.
15. Харлан О.В. Стилістичні й типологічні особливості дерев’яних храмів Запорозьких Вольностей XVII-XVIII ст. // Нові дослідження пам’яток Козацької доби в Україні. Зб. наук. стат. – К., 2009. – Вип.18. – 428 с.
16. Эварницкий Д.И. Запорожье в остатках старины и преданиях народа.– СПб.: Изд-е Л.Ф.Пантелеева, 1888. – Ч.1. – 294 с.
17. Эварницкий Д.И. Карты Украйны и Запорожья и планы р. Днепра // Труды тринадцатого археологического съезда в Екатеринославе 1905. т.ІІ. – М.: Тов-во типографи А.И.Мамонтова, 1908. – 533+273 с.: іл.
А.В. Харлан
К вопросу локализации месторасположения и архитектурно-градостроительных особенностей храмов села Романково. На основе изученных архивных источников, натурных обследований и научных работ рассмотрены архитектурно-градостроительные
особенности исчезнувших памятников культового зодчества бывшего поселения Романково
O.V. Kharlan
On the issue of localization and architecture and urban planning characteristics of the churches of village Romankovo Based on the studied archival sources, mapping, field research reviewed scientific papers and architectural and urban features monuments of religious architecture of the former settlement Romankovo, that not survived to our time
Харлан О.В.
Джерело http://sa.nmu.org.ua
Голова Одеської ОДА Міхеїл Саакашвілі заявив, що за корупційні злочини найближчим часом буде затриманий ряд обласних чиновників.
Про це він написав у себе на сторінці в Facebook, повідомляє сайт «Українські Реалії» http://ukrreal.info/ua/koruptsiya/80877-saakashvili-anonsuvav-novi-zatrimannya-chinovnikiv-koruptsioneriv
«Затримання в.о. голови департаменту Одеської обладміністрації Марченко за корупцію це далеко не кінець таких заходів », - зазначив Саакашвілі.
«Сьогодні я ще раз поговорив на цю тему з головою СБУ Василем Грицаком, поспілкувався з представниками прокуратури та провів зустріч з главою УВС. Найближчим часом цілий ряд посадових осіб в Одеській області відчують на собі те, що надалі ми будемо тільки продовжувати закручувати гайки відносно безчесних чиновників. Так ми робили в Грузії і будемо проявляти ще більше нетерпимості до корупції в ввіреній нам області », - додав керівник Одеської області.
Нагадаємо, 30 грудня 2015 виконуючу обов'язки керівника департаменту ЖКГ Одеської ОДА Тетяна Марченко затримала прокуратура та СБУ при вимаганні 1500000 гривень у приватної компанії. До цього був заарештований за хабар начальник поліції міста Одеси і головний військовий комісар області, а також порушені справи про незаконну приватизацію проти співробітників ОДА та обласної ради.
Путина скинет верблюд
Живущий в Одессе астролог Влад Росс приобрел большую известность благодаря тому, что он не только делает личные гороскопы, но и охотно прогнозирует политические события, сообщает http://www.svoboda.org/content/article/27459398.html#hash=popupRepublish Даже если вы не верите в астрологию, прочитайте его размышления о том, что в 2016 и 2017 году ожидает Россию и Украину. Многие политические прогнозы Влада Росса уже сбылись.
– Влад, вас очень хорошо знают в Украине, но, наверное, наши российские слушатели знают вас чуть меньше.
– Меня недавно разрекламировал Белковский.
– Как раз после этого я прочитал ваши прогнозы и был впечатлен. Вы предсказали многие политические события последних лет.
– Конечно. Заранее сказал, что Крым отвалится, что Януковича свергнут.
– Вы предсказали и теракты во Франции.
– Абсолютно верно. Я думал, что будут в Бельгии, но там успели все-таки. Мало того, я еще предсказал, чтобы не летали в Египет, а отдыхали в Турции, я всех просил, потому что чувствовал, что там будет эта катастрофа.
– Вы упомянули Януковича. Я читал в ваших интервью о знаках, о том, что перед ним закрывались двери.
– Было однозначно, что перед ним закрылись двери Украины, что он будет в изгнании. Когда на него упал венок, я думал, что будет либо на него опасность, либо на кого-то из близких. Венок на него упал, и он потерял сына своего.
– Как это связано с астрологией, со звездами?
– Одно другое только поддерживает. Знаки, приметы, звезды дополняют друг друга. Тут еще и хиромантия. Иногда смотрю на руку человека, вижу, допустим, что у него крест на бугре Сатурна, и говорю, что опасность автокатастрофы. Некоторые люди разбились, не будем говорить какие. Сыну Виктора Януковича я обещал опасность утопления, это сбылось, напророчествовал. Я с ним лично встречался, консультировал.
– Он к вам обращался?
– Естественно, я же VIP-персона, VIP-астролог Украины.
– Влад, я думаю, что такие вещи, как венок, закрытые двери – это проделки нечистой силы, демонов, элементалов?
– Это знаки. Особенно, когда была инаугурация Порошенко, сначала упало ружье, когда он проходил мимо, а потом упал человек, то есть опасность покушения. Такое же было у Рональда Рейгана в свое время. Но смогли предупредить, чтобы Рейган не был убит. 2016 год – самый опасный для Порошенко, для его жизни, пускай работает охрана. Хотя, как вы знаете, президенты, которые избраны на ноль в Америке, умирали на своем посту. Это проклятье индейского вождя. В последнее время Джордж Буш, который на ноль был избран, все-таки выжил. Я всегда смотрел, кто же этот камикадзе, кто избирается на президентство в нулевые годы. Поэтому следующий президент, который будет избираться в 2020 году в Америке, тоже может быть камикадзе. Все-таки проклятье индейского вождя никто не отменял.
– Раз уж вы заговорили об Америке, я вас спрошу, кто будет следующим президентом? Правда, еще не все кандидаты определились…
– Хиллари Клинтон, я так понял, имеет своего личного астролога, потому что подача заявления, что она идет на президентство, была выдвинута на сайте в точное время, когда звезды сказочно располагались. Я видел руку мастера в ходе ее избирательной кампании. Поэтому я считаю, что благодаря астрологу она победит очень легко и просто. Самое интересное, что она за несколько дней до того, как выдвигать свою кандидатуру, говорила: вы все увидите на моем сайте в нужный час и время. Там было всё так устроено, что получилась полная королевская комбинация. В прошлый раз тоже пророчили, что она выиграет, никто не думал, что Обама прорвется, но она тогда плохо подала заявку на луне без курса: такая есть ситуация, что нет шансов занять президентство. В этот раз она точно наняла астролога, на нее работает высококлассный профессиональный астролог, я сразу вижу руку мастера.
– А Республиканская партия?
– В Республиканской партии нет такой харизмы. Там если бы кто и обошел Хиллари Клинтон, то это только кто-то из клана Бушей. Джеб Буш не обладает харизмой, у него гороскоп – не президента США. А Дональд Трамп, сами понимаете, сегодня имеет очень много голосов, а завтра имеет мало голосов. В момент рождения у него восходил Уран, возможно, еще очень много шуму от него будет, и он, скорее всего, может быть от республиканцев. Хотя мне кажется, его снимут, а республиканцы найдут себе кого-то другого. Но любая личность будет иметь меньше шансов, чтобы обойти сегодня Клинтон.
– Вернемся к нашему континенту. Во время правления Путина вы замечали какие-то знаки – тревожные или, наоборот, вдохновляющие?
– По крайней мере, на его инаугурации все чисто проходило, без всяких проблем. Я знаю только одно, что в год зороастрийского календаря, который связан с верблюдом, каждые 32 года устраняется человек, который является олицетворением власти. В 1921 год верблюда фактически был отстранен от власти Ленин, в Горки его отправили, маразм мозга начался, примерно с весны, с марта это происходило. Прибавляем 32 года и получаем 1953 год. Опять март месяц, Сталин умирает, либо ему помогли умереть. Он всех боялся потому, что ему предсказали, когда он был в духовной семинарии, что его в конечном итоге ликвидируют. Резко поменялся курс страны с этого момента. Прибавляем еще 32 года после 1953-го и получаем 1985 год, опять резкие изменения политики страны, приходит в марте Горбачев. Прибавляем 32 года, опять же по зороастрийскому календарю год верблюда, год сложной ситуации в политике для России, с марта 2017 года зависание Путина у власти. А есть еще второй его цикл, поскольку он пришел на затмении в 1999 году 9 августа. А 11 августа было страшное затмение, его видно было на всю Европу. И он действительно судьбоносный кармический правитель для России. Его судьба должна распределяться в период 18,5 лет. Если отсчитать от 1999 года, повторится цикл этого ужасного затмения, как раз получаем опять 2017 год. То есть по двум показателям календарных циклов мы видим, что 2017 год самый опасный для Путина. Естественно, ему надо бояться дворцового переворота, даже возможного физического устранения. Особенно эта ситуация начинается с марта месяца. Почему-то все время в марте – Черненко в марте умер, Сталин в марте умер, Ленин в Горки был отправлен тоже в марте. Очень такая интересная тенденция. Поэтому 2017-й – ключевой переворотный год в России, начиная с марта. Но в 2016 году все будет прекрасно у Путина, и очередная черная полоса, о которой он говорил, покажется опять белой, потому что все будет чернеть и чернеть. То есть курс рубля явно будет сто рублей за доллар, нефть будет продолжать падать и будет 25, возможно, будет заморожена индексация пенсий, зарплат и так далее.
– Так что нашим слушателям, которые сейчас с ужасом смотрят на падение цен на нефть и на падающий рубль...
– Я всем россиянам сейчас желаю скупать валюту, золото, избавляться от российских рублей.
– Многие россияне теперь всерьез задумываются об эмиграции, особенно те, кто не согласны с политикой Путина.
– Их меньшинство. Россия, поскольку она наследница татаро-монгольского ига, всегда избирала правителя, и все неукоснительно следовали ему. Если говорит – сегодня черная полоса, но скоро будет белая, все будут ждать ее, поскольку в российском этносе, если смотреть ДНК и генеалогию, есть очень большой Y-хромосомы финно-угорский кластер, а финно-угры всегда чего-то ждут – это не поляки или украинцы, которые совершают революцию. Но дворцовых переворотов в России никто не отменял. Там были либо преемники, либо дворцовые перевороты, начиная еще с Петра Первого.
– Влад, далеко не все астрологи готовы делать такие крупные политические прогнозы, потому что большой риск ошибиться. Почему вы не боитесь, почему вы охотно это делаете?
– Потому что некоторые политики всерьез меня не воспринимают. Другие, если и воспринимают, считают ниже своего уровня. Хотя и угрозы из России от каких-то интернетчиков в сетях уже были: "Вы что написали про Путина? Мы вас убьем" и так далее.
– То есть кремлевские тролли знаменитые достают вас?
– Да, троллят, но их немного, один-два было.
– Сейчас во многих сферах российско-украинские связи разрушены. Мне рассказывали, как один российский врач ездил на профессиональный конгресс в Украину, сделал там доклад, а в России коллеги на него ополчились как на предателя. Что происходит в астрологическом сообществе? Российские и украинские астрологи поддерживают отношения по-прежнему или тоже война сказалась?
– Я не поддерживаю отношения даже с украинскими астрологами, поэтому уж точно не знаю, что там российские. Я глубоко уважаю Глобу, хоть у него много чего не сбывалось. В последнее время нужно слушать Глобу и делать наоборот, но, тем не менее, в свое время я у него учился и имею его диплом.
– Конфликтов на астрологических форумах, в дискуссиях нет после войны?
– В последнее время из-за зависти ко мне, из-за того, что я выделился на Украине, я уже их не посещаю. Хотя будет очередная конференция, мне прислали приглашение. Но у меня будет в это время интервью на телеканале "Донбасс", более правильно поехать туда, дать информацию про войну.
– А что вы скажете про войну, какие ваши прогнозы?
– Естественно в 2016 году будет полное перемирие. Я абсолютно верю, что "Шахтер" сможет сыграть на "Донбасс-арене" уже осенью следующего года, то есть не будет никакой опасности для игроков.
– А ДНР и ЛНР сохранятся?
– Сохранятся, пока жив Путин, в таком виде, как Приднестровье, как Абхазия и Южная Осетия, как Северный Кипр. Что-то есть, но его при этом нет. Уйдет из власти Путин, и полностью эти земли вернутся: полное вхождение экономическое в состав Украины. Все лидеры боевиков, все, кто там возглавляет сейчас, все уйдут в Россию. Естественно, с ними никто не будет договариваться и, таким образом, они не могут участвовать в жизни нашей страны.
– Вы наверняка не раз слышали высказывания скептиков, которые говорят, что астрология вообще не наука, что звезды слушать не нужно, что все это выдумки. Что вы им отвечаете обычно?
– Я им отвечаю: ребята, а как вы думаете, до XVIII-XIX века астрология и астрономия – это были разные науки? Это было одно и то же. И Кеплер занимался астрологией, это ему приносило доход, и другие деятели. Поэтому я однозначно говорю, что это наука, это метафизическая наука, которую нельзя понять. Все верят, что есть инопланетяне, но никто не может их застать, объяснить или еще что-то. О чем говорить, если Коперник, создатель понимания планет, как они движутся вокруг Солнца, зарабатывал исключительно астрологией – это давало ему возможность открывать что-то новое в науке. Коперник был блестящим профессиональным астрологом. Никто не верит в это, но это реальная правда.
Дмитрий Волчек
В Китае на 18 сессии 12 созыва Всекитайского собрания народных представителей принята поправка в Закон "О народонаселении и семье", согласно которой китайцам отныне позволяется иметь не одного ребенка, а двух. Об этом сообщает http://by24.org/2015/12/27/china_familys_now_can_have_two_children/ со ссылкой на государственное китайское информагентство "Синьхуа".
В своем решении парламентарии "руководствовались пониманием, что в будущем предполагается расширить зоны заселения жителей КНР". О каких именно территориях при этом идет речь, в решении китайского парламента осторожно умалчивается. Однако несложно догадаться, что, хотя бы в силу своего географического положения, Китай может расширяться только в северном направлении - туда, где пока еще находится Россия. Очевидно, что ее будущее в Китае видят каким угодно, но только не оптимистичным.
В немалой степени это будет восстановлением исторической справедливости: не секрет, что территория Московского княжества (которое, к слову, и создано-то было сыновьями князей Киевской Руси - нынешней Украины) занимала лишь несколько современных областей Центральной России. Все остальные земли были захвачены в ходе агрессивных войн в разные века, а юг Сибири и Дальний Восток ранее принадлежали Китаю.
Стоит отметить, что политика "Одна семья - один ребенок" в Китае смягчалась и ранее. В частности, заводить двух детей несколько лет назад было разрешено этническим меньшинствам, а также жителям деревень, у которых первым ребенком была девочка. Теперь же, благодаря поправке в закон "О народонаселении и семье", иметь двух детей смогут все ячейки китайского общества. Для чего КНР понадобилось увеличивать свое и без того крупнейшее в мире население, составляющее сейчас 1,5 миллиарда человек, догадаться совсем не сложно - чтобы заселить пустующие территории за своей северной границей.
Воевать с Россией для достижения данной цели Китаю точно не потребуется: за то время, пока новое поколение китайских детей успеет вырасти, Россия, судя по всем признакам, уже успеет развалиться сама. Аналогичного мнения придерживаются и аналитики американской организации Stratfor, занимающиеся стратегическим анализом по заказу правительства, Минобороны и ЦРУ США: на днях они опубликовали доклад, в котором утверждают, что, согласно данным их исследования, Российская Федерация в теперешнем виде перестанет существовать уже в течение ближайших десяти лет, распавшись на де-факто автономные регионы. Вероятно, в Китае также проводили аналогичные исследования - иначе экспериментировать с ростом и без того огромного населения китайский парламент вряд ли бы рискнул.
К слову, именно организация Stratfor в начале 70-х годов ХХ века с поразительной точностью предсказала распад СССР, формально зафиксированный в 1991 году, а де-факто начавшийся несколькими годами ранее. Очевидно, судьба его правопреемницы Российской Федерации будет аналогичной: ситуация складывается слишком похоже.
Китайские военные с патриотической символикой. © Фото - Reuters
Учень IX класу середньої школи № 18 Веніамін Яковлєв захоплюється образотворчим мистецтвом. У вільний час він відвідує студію образотворчого мистецтва при Палаці культури заводу імені Дзержинського.
На знімку: Веніамін Яковлєв за роботою над скульптурним портретом видатного російського художника І.Ю.Рєпіна.
Фото І.Василенка
"Дзержинець" 28.12.1958.
На свіжому повітрі
25 грудня на стадіоні "Перемога" проходили міські зимові легкоатлетичні змагання. В них взяли участь фізкультурники спортивних товариств "Металург", "Хімік", "Спартак", заводу імені Орджонікідзе і металургійного технікуму.
Найкращу підготовку продемонстрували легкоатлети товариства "Металург", які посіли перше місце. На друге місце вийшли представники металургійного технікуму, на третє - товариства "Хімік". 20 фізкультурників уклалися в норми третього спортивного розряду, один - в норми другого розряду і 12 - юнацького.
Особливо успішно виступили молоді легкоатлети Надія і Людмила Кучер. В бігу на 100 метрів Надія Кучер показала час 13,3 секунди, а Людмила Кучер - 13,2 секунди. Таких результатів вони не досягали навіть влітку.
Успішно виступили в бігу на 100 метрів Гладіліна і Малькова. В метанні диска і штовханні ядра першою була Пентякова, в метанні молота - Несін, у штовханні ядра, метанні диска та бігу на 100 метрів серед чоловіків - Коліуш.
Дуже прикро, що легкоатлети решти спортивних колективів міста ("Трудові резерви", "Динамо", юнацька спортивна школа міськвідділу наросвіти, індустріальний технікум та інші) не взяли участі в цих цікавих змаганнях.
Р.Мазурова, учасниця змагань.
"Дзержинець" 28.12.1955.