Минулої суботи, 21 листопада, в Тунельній балці Дніпра пройшли велозмагання "Трейл Крос Тунелька".
В перегонах прийняли участь понад півсотні гонщиків з дев'яти міст України. Кам'янське було представлено п'ятьма спортсменами. І один з них став переможцем. Швидше за всіх своїх опонентів в категорії "1.CX (CycloCross)" трасу пройшов Павло Кашуба. П'ять кіл (коло - 2,7 км) наш земляк подолав за 57 хвилин 49 секунд.
Решта кам'янчан посіли наступні місця: 5 - Кирило Мацієвський (1. CX (CycloCross); 7 - Ігор Єрьоменко (2.3 MTB чоловіки 40+); 9 - Євген Колодяжний (2.1 MTB чоловіки до 30); 12 - Євген Тітков (2.2 MTB чоловіки 30-39).
Фото http://bikeportal.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=8058
ПЕРЕМІГ 99-й!
"Дзержинець" 21 листопада 1964 року.
У МАЙСТЕРНІ
"Дзержинець" 19 листопада 1964 року.
Цього року фрезерувальника Віктора Андрійовича Сабельфельда визнано кращим наставником вагонобудівного заводу імені газети "Правда". Близько 20 років працює він у ремонтно-механічному цеху. За цей час багатьом передав свій досвід і любов до професії.
Сьогодні він знову прийде в цех, знову ввімкне свій верстат. Та як би не був занятий, а все одно знайде час, щоб подивитись, як йдуть справи у "новенької" - Тані Гарагулі. І дівчина, відчуваючи підтримку наставника, працює впевненіше. Так, крок за кроком, буде вона наближатись до майстерності. Настане день - і в неї з`явится учень, якому вона передасть все, що знає і вміє. А поки-що - пошуки, проби і перший успіх. Все краще - попереду.
На знімку: В.А.Сабельфельд і Т.Гарагуля.
Фото В.Бурлаченка.
"Дзержинець" 20 листопада 1983 року.
Сьогодні, 22 листопада, свій день народження відзначає Ірина Федорова - керівник літературно-драматичної частини Кам`янського театру ім. Лесі Українки. Вона одна працює в нашому театрі з 1987 року і фактично є берегинею його традицій та історії. Колеги по театру вважають її дуже розумною, освіченою і мудрою людиною, яка дуже багато читає і знає практично все, повідомляє сайт https://kstati.dp.ua/index.php/kultura/irina-fedorova-khranitelnica-tradiciy-i-istorii-kamenskogo-teatra
Ось що розповідають про Іринe Іванівнe її колеги по театру.
Сергій Анатолійович Чулков, головний режисер театру ім. Лесі Українки
- У Ірини Іванівни дуже широке коло обов'язків і можливостей. Крім того, що вона займається літературною частиною, вона ще дуже хороший організатор. Наприклад, під час наших театральних фестивалів "Класика сьогодні" І.Федорова займається великою організаційною роботою і в цьому плані вона дуже цінна людина. А ще вона збирає матеріали по історії театру і зараз пише книгу про нього. Займається Ірина Іванівна і редагуванням текстів. Якщо хтось щось написав, припустимо сценарій будь-якого концерту, то вона з точки зору редакторського розуміння може ці тексти відкоригувати, якщо десь щось в них стилістично добре або навіть безграмотно. Це пряма редакторська робота і вона це робить, коли необхідно. Крім того, Ірина Іванівна сама пише сценарії концертів, яких у нас чимало. Оскільки вистави у нас театралізовані, то для них обов'язково потрібен сценарій. І артисти її тексти вимовляють зі сцениі
Ірина Іванівна дуже інтелігентна людина. Вона закінчила театрознавчий факультет Ленінградського державного інституту театру, музики і кінематографії. І можливо, в тому числі завдяки навчанню в цьому вузі, який свого часу закінчив і я, придбала гідне естетичне розуміння життя. Ми завжди з нею можемо знайти спільну мову. І навіть якщо про щось сперечаємося, то сперечаємося в основному про деталі, але дивимося ми приблизно в один бік. Естетично. Ми можемо по-різному дивитися на життя. Але естетично поняття краси, поняття поганого тону і так далі, у нас приблизно однакове. І це викликає у мене щиру повагу до неї.
Марина Юрченко, актриса театру ім. Лесі Українки, заслужена артистка України
- Я прийшла в театр 22 роки тому, коли Ірина Іванівна вже працювала в ньому. Тому все моє життя в театрі з самого початку нерозривно пов'язане з Іриною Іванівною. Це дуже розумна, освічена і мудралюдина, яка дуже багато читає і знає практично все. Вона дуже багато знає про історію міста, про його художників, письменників. До неї завжди можна звернутися за консультацією з приводу авторів, у неї завжди можна попросити поради, що варто почитати.
Ірина Іванівна написала сценарії до багатьох заходів, які проходили в нашому театрі: новорічні концерти, концерти до Дня Святого Валентина. Зараз в театрі кілька людей займаються цим, але ще кілька років тому практично всі сценарії писала вона. І добре знаючи кожного з акторів, вона підбирає тексти орієнтуючись на його можливості. Ще хочу відзначити, що ми з дітьми з нашої театральної студії брали участь в декількох фестивалях: регіональний фестиваль "Z-ефір", всеукраїнський фестиваль "Казки України", і допомога Ірини Іванівни в підготовці до цих фестивалів просто неоціненна. Це величезний шмат роботи. Дуже багато йде часу на оформлення всіх заявок, збір необхідних документів і рішення найрізноманітніших організаційних питань. Тому дуже здорово, коли є така людина, яка бере на себе цей нелегкий обов'язок. А ще Ірина Іванівна є, якщо можна так сказати, берегинею традицій нашого театру. Напевно, більше неї про історію театру, про його акторів не знає ніхто.
Анатолій Вертій, актор театру ім. Лесі Українки, заслужений артист України
- Ірина Іванівна прийшла в театр ще молодою дівчиною, потім поступила на навчання в ЛДІТМіК в Ленінграді і незабаром після закінчення навчання в ньому стала завідуючою літературною частиною. У неї маса позитивних якостей: вона завжди відповідає за свої слова, може вступити в полеміку відстоюючи свою точку зору. На її плечі завжди звалюється робота по організації наших театральних фестивалів. Це її безпосередня робота. Я можу сказати, що Федорова - це театр, а театр - це Федорова. Вона без театру жити не зможе. Це її. Вона по-справжньому належить до театру. За все, що відбувається в театрі вона завжди "хворіє" і переживає.
Минулої п`ятниці, 20 листопада, відбулися чергові зустрічі сімдесят другого чемпіонату Кам`янського з шашок-64 серед дорослих.
Якщо п`ятий тур відзначився дуже великою кількістю матчів, які завершилися нічийними результатами (майже 70%), то в наступному етапі змагань було зафіксовано мінімум нічиїх. Хоча були зіграні не всі зустрічі. "Майже всі проведені матчі були результативними, - повідомляє Заслужений тренер України з шашок Ігор Губарєв. - На першому столі грали Андрій Блоха і Віталій Годун. Останнній отримав перемогу, і набравши 10 очок продовжує лідирувати разом з Іллею Демченко, який переграв Артема Зебзєєва (на фото). Основна група наздоганяючих відстає від лідерів на два очка. До її складу входять Ольга Губарєва, Данило Агарков та Ігор Губарєв, який в минулому турі переміг Андрія Махоніна. Наблизитися на відстань одного пункта до лідерів може Олена Коротка в разі її перемоги над Антоном Малим. Наступного тижня зіграють пропущені зустрічі Максим Козін і Роман Нороха (у нього теж 7 очок) та Ілля Рязанцев - Добриня Савінський. Як сенсацію розцінили нічию між Дмитром Cавінським і Володимиром Жукоцьким. Цікаво пройшла зустріч між ветеранами шашок, які між собою зустрічаються ще з початку 80-х років - Василя Гученкова і Миколи Ляшка. Суперники зіграли в нічию. Такий же результат був зафіксований і у матчі Альона Вовк - Микола Дудник".
Передостанній, сьомий, тур пройде 27 листопада.
Пішов з життя ветеран праці ДМК, колишній працівник електроремонтного цеху, суддя національної категорії з хокею і футболу, спортивний журналіст, чиє ім'я добре знайоме шанувальникам спорту, - Володимир Антонович Оліфіренко (16.01.1944-20.11.2020).
Володимир Оліфіренко народився на вулиці Кутовій в хаті під № 13 (район нинішньої вулиці Алтайська. Раніше там знаходився пороховий склад). Ця хатка під солом'яною стріхою, яку називали шевченківською, простояла до початку 80-х років. А квартиру на нинішньому проспекті Ювілейному в будинку № 47, де він жив, батько Володимира отримав в 1959 році.
Після закінчення чотирьох класів в СШ № 24 Володю перевели за місцем проживання в п'ятнадцяту школу. А так як цей навчальний заклад був семирічним, довелося хлопцеві в восьмий клас повертатися знову в СШ № 24. Саме тоді він і записався в танцювальний гурток Палацу ім.Горького до Григорія Назаренко. А згодом Володя перейшов в танцювальний ансамбль "Дніпро" до Олексія Матвєєва. Працював хлопець в той час на швейній фабриці ім.Чубаря.
Коли відкрився Палац Будівельників, при будівкомі була створена футбольна команда "Будівельник", яку тренував Микола Гаврилович Єврєїнов. Туди прийшов і Володя Оліфіренко. Хлопці обрали його капітаном команди. Незважаючи на маленький зріст (169 см), Володя Оліфіренко грав центрального захисника. Потім Борис Михайлович Ульянов запросив його в юнацьку команду "Хімік", яка базувалася на "Прометеї". Пізніше команду прийняв Володимир Григорович Багдасаров, при якому Оліфіренко пограв один рік, виступаючи в юнацькій першості СРСР класі "Б".
Ще одним захопленням Володі Оліфіренко була їзда на ковзанах, на яких він навчився кататися ще в дитинстві. Спочатку Володимира запросили грати в хокейну команду БКХЗ. Потім Григорій Ткаченко запропонував виступати за інститут. У той час в інститутській команді не було воротаря. І Оліфіренко згодився постояти. Перший офіційний матч В.Оліфіренко зіграв в 1969 році в обласній першості серед навчальних закладів. У Дніпропетровську, на колишньому стадіоні заводу "Прес" його команда програла з великим двозначним рахунком місцевій команді університету.
У футболі В.Оліфіренко почав судити ще в 60-х роках. У той час він уже працював у електроремонтне цеху на ДМЗ. У 1974 році йому присвоїли звання суддя республіканської категорії з футболу. Та декількома роками раніше Володимир Антонович Оліфіренко став суддею республіканської категорії з хокею. А починав він обслуговуючи ігри на турнірі "Золота шайба" на початку 70-х. Потім пішли кубки та першості України.
Вболівальники міста пам'ятають його і як суддю-інформатора на іграх футбольних команд міста.
Як член Спілки журналістів України, Володимир Антонович Оліфіренко робив спортивні звіти в різні друковані видання. Але найбільш щільно він співпрацював з газетою "Знамя Дзержинки".
21 листопада пройшов п`ятий півмарафон INTERPIPE DNIPRO HALF MARATHON Ліги українських мейджорів - Ukrainian Majors Running League.
Цьогоріч у зв'язку з пандемією змагання проходила в онлайн форматі. Учасники мали змогу приєднатися до пробігу на дистанціях 4, 10 і 21 кілометри там, де вони знаходилися на цей час.
Легкоатлет з Камянського Сергій Гужва біг дистанцію вже в п’яте в цьому році. "Цим півмарафоном я завершив цьогорічну серію змагань. І це зробив я в місті Кам’янське. На дистанції 21,0975 кілометра показав результат 1 година 24 хвилини 25 секунди. Допомагал по всій дистанці Максим Сивко і Олександр Валенок, за що я їм дуже вдячний, - повідомив С.Гужва. - Сьогодні також бігли мої спортсмени із легкоатлетичної збірної команди Кам’янського. Наша мета - це популяризація та пропаганда масових бігових заходів в Україні. Ми підтримуємо такі змагання і любимо брати участь в них".
Всі змагання в півмарафоні, в яких приймав участь С.Гужва в 2020 році:
5th MOLOKIYA LVIV HALF MARATHON ONLINE - 1 година 29 хвилин 38 секунд
10th WORK.UA KYIV HALF MARATHON ONLINE - 1 година 29 хвилин 46 секунд
5th TAVRIA V ODESA HALF MARATHON 2020 ONLINE - 1 година 27 хвилин 10 секунд
11th WIZZ AIR KYIV CITY MARATHON - 1 година 17 хвилин 06 секунд
5th INTERPIPE DNIPRO HALF MARATHON - 1 година 24 хвилини 25 секунд
Для вихованця Кам'янського тенісу Іллі Марченка достроково завершився челленджер АТР SPARKASSE CHALLENGER 80 VAL GARDENA / SUD TIROL в Ортизеї (Італія).
20 листопада в чвертьфіналі турніру з призовим фондом € 44,820 наш земляк зустрічався з французом Олександром Мюллером. Тенісисти провели на хардовому корті 2 години і 50 хвилин. У першій партії Мюллер не скористався чотирма сетболами, а в другому сеті пішов з трьох матчболів. У вирішальному сеті Марченко поступався 1:4, але зміг зрівняти рахунок. У дванадцятому геймі француз заробив подвійний матчбол на подачі Іллі і реалізував перший з них. Остаточний результат 7:6(5), 6:7(6), 5:7 на користь Мюллера.
За матеріалами сайту https://btu.org.ua
