Нещодавно автор п’єси та режисер вистави «Цілую. Леся» Маргарита Ненашева була відзначена премією театрального фестивалю-конкурсу «Січеславна-2021» в номінації «Надія Січеславни». А минулого тижня, 10 квітня, у театрі Кам’янського відбулася прем’єра другої авторської та режисерської роботи Маргарити, яскравої шоумонодрами «SOLODEN`KA», яка також була схвально прийнята глядачами. Попри безперечний успіх на театральній сцені, Маргарита Ненашева не має спеціальної освіти, але завдяки таланту та наполегливості змогла реалізувати мрії та творчі задуми. Про свій шлях до театральної діяльності, про те, що вчителі важливі, Маргарита Ненашева розповіла в ексклюзивному інтерв’ю газеті "Любимый город".
- Маргарито, Ви ж з фахом педагог, тобто спеціальної театральної освіти у Вас немає?
- На все свій час. На сьогодні маю дві вищі освіти. Першу освіту здобувала в нашому Дніпровському державному технічному університеті за спеціальністю «Менеджмент організацій та адміністрування». Після завершення навчання недовгий час працювала викладачем економіки й розпочала «творчу кар’єру» як педагог-організатор в НВК №3. Потім - навчання в Полтавському національному педагогічному університеті. І зараз працюю за фахом - викладачем зарубіжної літератури у Технічному ліцеї імені Анатолія Лигуна й продовжую бути організатором подій. Зараз, звісно, внеслися корективи в ритм закладу, але командний дух людей, націлених на успіх вирує. Тут діти – наша рушійна сила! До речі, перше знайомство з головною сценою міста саме в роботі сталося завдяки ліцею, адже урочисті заходи - День ліцею, Останній дзвоник, випускні вечори - за гарною традицією відбуваються в театрі. Цікаво, що свого часу директор ліцею Наказний Микола Олексійович побачив мене за студентською партою й сказав: «Ти будеш гарним педагогом!» А за декілька років роботи в ліцеї зауважив: «Ти можеш стати режисером!». Думка мудрого керівника і людини, люблячої творчість у різних проявах, закріпилася в моєму серці. І зріла.
- Чому все-таки вирішили здобути другу освіту?
Варто сказати, що в моєму житті є дуже цінний досвід, яким я пишаюся, за який я вдячна Долі - 10 літніх сезонів роботи у дитячому оздоровчому комплексі «Лісова казка». 8 сезонів - на посаді «старший вожатий». Ось це місце кардинально змінювало моє життя й рухало вперед. Саме це «місце сили» зібрало небайдужих й невипадкових людей, спонукало зростати не тільки мене, але й багато моїх друзів та колег, які обрали різноманітні творчі професії, багато з них навіть, я б сказала, стали видатними. Саме в цьому таборі я прийняла рішення про подальше навчання (і буквально зірвалася подавати документи в останній день). Саме в цьому таборі ми заснували театр-студію «Доброград» й дарували нашим глядачам вистави нового рівня. Це практика, яка завжди зі мною. 84 щоденні унікальні святкові програми кожного літа, без повторень, для 750 дітей від 6 до 16. Так, я з великою теплотою пригадую це місце і роботу в команді під керівництвом Тетяни Григорівни Задьори. «Лісова казка» подарувала мені професію, можливість творити і реалізовувати сміливі ідеї, подарувала справжніх друзів і відчуття щастя. Мені дуже хочеться, щоб дитячий оздоровчий комплекс «Лісова казка» знову почав функціонувати, щоб знову почав приймати дітей. Усі працівники різних часів переймаються подальшою долею «Лісової…». Уперше за 56 років існування табору був пропущений оздоровчий сезон. І розуміємо, що сезон 2021 під великим питанням. Один з наших вожатських концертів називався «На варті дитячих сердець». Так ось, думаю, що громада нашого міста, батьки, люди, які розуміють, що це справжня «перлина Приорілля», мають тримати руку на пульсі і при першій можливості запуску комплексу право наших дітей на відпочинок має бути захищеним. Мене це питання дуже турбує, тому що з урахуванням екологічної ситуації в місті нашим дітям украй важливо оздоровитися в літній період.
- Можна сказати, що вперше ви круто змінили шлях свого життя, вирішивши здобути ще й педагогічну освіту, а вдруге – коли прийшли в театр і запропонували реалізувати свої творчі задуми?
- Згодна, театр – це дуже крутий віраж. Однак я не сама прийшла до театру. Я не з таких людей, які самі кудись просяться й пропонують послуги. Мені важливо, щоб за мене говорили справи, а не слова. Якось на особисту розмову (а варто зауважити, що це був хвилюючий і знаковий момент!) мене запросили Сергій Анатолійович Чулков, головний режисер театру, та Маргарита Андріївна Кудіна, директор театру, і запропонували подумати, чи маю я бажання та можливість попрацювати в театрі імені Лесі Українки. Ми з ліцеїстами ставили вистави «Катерина» та «Шинель» у рамках Днів мистецтва, одного разу наша вистава відбулася на сцені театру. І вже тоді, я подумала, що мої творчі фантазії здійснилися, що моя робота показана на сцені театру. Як-то кажуть, будьте обережні зі своїми бажаннями… Пункт виповнила. А через деякий час – пропозиція працювати з професійними акторами. Відповідально. Я взяла час на роздуми, усе зважила (хоча тепер мені здається, що «дерзнула») й вирішила, що «життя – це шанс, скористайся ним».
- Чи складно Вам було працювати над своєю першою виставою «Цілую. Леся» особливо з урахуванням того, що підготовчий період у неї співпав з першим локдауном у минулому році?
- Робота в театрі - це зовсім інші масштаби, про що я насправді зрозуміла тільки потім. Дійсно, «застільний період» першої вистави відбувався в дистанційному режимі. Але схиляюся до думки, що треба брати максимум від кожної конкретної ситуації. За цей час було здійснено редагування текстової форми, була можливість зануритися в тему, читати, писати, дивитись кінострічки, театральні вистави, поставлені за творами Лесі Українки. Тож перші читки, перші репетиції ми проводили в програмі Zoom. Щодо Вашого запитання, чи складно мені було працювати над виставою, то я не можу відповісти на нього однозначно. Звичайно, будь-яка творча робота – це муки. Без «мук творчості» важко щось утілити в життя. Народження вистави має різні періоди. І на кожному періоді є свої складності та труднощі. Але врешті-решт усі муки, усі складнощі відходять на другий план.
- І все ж таки в театрі, за його лаштунками, Ви були зовсім новою людиною. Театр живе за своїми особливими законами і «людині зі сторони» спочатку досить важко пристосуватися до специфічної театральної атмосфери. Хто з працівників театру допоміг Вам у роботі над постановкою п’єси та адаптуватися у театрі?
- Два-три місяці початку роботи в театрі нагадували відвідування незнайомої країни. У першу чергу я хочу подякувати відомій актрисі не тільки в нашому місті, а й далеко за його межами - Марині Юрченко за те, що вона мені довірилася і повірила у мої творчості задуми. Марина допомогла пройти різні етапи, пояснювала певні механізми в роботі над п’єсою. Це перша вистава, і я завжди буду пам’ятати ті відкриття, які відбулися саме з Мариною. Також хочу подякувати художнику-постановнику театру Аллі Михальчук, яка надала мені допомогу не тільки у творчому плані, але й пояснила специфіку роботи різних служб театру, показала якісь театральні традиції і взагалі знайомила з людьми. Зі світлом мені допомагав працювати Сергій Анатолійович. Звичайно, що він, як головний режисер та художній керівник, координує усі творчі процеси в театрі, його допомога та довіра має велике значення. Головний балетмейстер театру Наталія Володимирівна Клішина, якщо можна так сказати, відразу мене «відчула», і ми разом за допомогою поєднання музики і хореографії змогли створити певну зворушливу атмосферу вистави. Узагалі хочу сказати велике «спасибі» всім працівникам театру, тим, хто шиє костюми та виготовляє реквізит, тим хто будує декорації, хто супроводжує за лаштунками, розпоряджається світлом, звуком, нотами, робить сюжети. Це дуже велика кількість людей, я зараз не маю змоги всіх перерахувати, але хочу щиро подякувати всім.
- Чому після Лесі Українки героїнею своєї другої вистави «SOLODEN`KA» Ви обрали Мерілін Монро?
Бо ще один побачений спектакль – ще одне прожите життя. З артисткою Світланою Сушко, яка перевтілюється у всіх персонажів шоумонодрами, ми зійшлися на думці, що ця постать має викликати інтерес. Мерилін Монро залишила яскравий слід у кіно та музиці, вона була і залишається еталоном краси та елегантності. Вона була законодавицею моди, нею захоплювалися чоловіки, на неї намагалися бути схожими мільйони жінок у всьому світі. Але ми порушили питання: «Чи дійсно таким солодким було життя «солодкої» Мерилін Монро?». Наша народжена вистава, як своєрідний коктейль шоу і роздумів. О, це дуже цікава постать! І дуже цікаво було співпрацювати зі Світланою! Запрошуємо до театру на гарячу прем’єру! «Soloden’ka!»
- Ваша професійна діяльність зараз повністю присвячена роботі в театрі? Чи ви продовжуєте працювати в ліцеї?
- Учителі важливі! У цьому інтерв’ю я пригадувала багато місць та людей, які мене сформували. Школа – це своєрідний стартап можливостей. Свого часу мені дали ці можливості за 11 років навчання в рідній школі №25. Саме там були перші сценарії, буквально перші кроки на сцені, перші проведені заходи, перший творчий досвід. Щодо Вашого питання, то продовжую педагогічну діяльність, бо бачу, що для когось також можу відкрити можливості. Є приклади, коли наші ліцеїсти після випуску однієї вистави вирішили опановувати режисуру та акторську майстерність. А учні, з якими я починала «творити», мій любий клас, який випустився у 2020 році, батьки, які підтримували наші проекти, тепер приходять цілою командою на прем’єрні покази режисерських робіт у театрі. Я взагалі, вважаю, що освіта й культура дуже тісно переплетені! І їхня вдала комбінація обов’язко має дати результати!
- Як Ви встигаєте і в ліцеї викладати, і в театрі працювати?
- Ви знаєте, я сама собі інколи задаю подібне питання: «Як мені все встигнути?» У мене дійсно дуже щільний графік, важливе планування. Це нелегко. Але я встигаю. Це мій вибір. Дуже важливо, що я відчуваю підтримку від своєї родини! Тут я безмежно вдячна за все! До речі, у моїй родині багато педагогів й всі вони люблять театр!
Спочатку Суперкубок, потім Кубок, а зараз чемпіонат України – Кам`янському «Прометею» вдалося оформити золотий хет-трик на внутрішній арені.
Цікаво те, що підопічні Івана Петкова завершили сезон без поразок, якщо не враховувати єврокубки. В останньому протистоянні аж ніяк не було відчуття, що «Хімік» зможе обіграти «червоно-білих». Навпаки, кам’янчанки повністю контролювали хід подій на майданчику, а в їхній перемозі сумніватися не доводилося, незважаючи на клас та досвід суперника. Невдача в третьому сеті говорить, швидше, про втрату концентрації, ніж про нинішню силу вже екс-чемпіона України.
Гра розпочалася із затяжних розіграшів. Лідерство по ходу першого сету неодноразово переходило з рук в руки – 2:1, 2:3. Те, що господарки нервують, відчувалося на подачі гравців «Прометея», які вибили опоненток із прийому. Підтримати останніх було нікому, бо поєдинок проходив без глядачів. До того ж наставник южненок Євген Ніколаєв спостерігав за діями своїх підопічних із трибун, відбуваючи дискваліфікацію за отриману червону картку в попередньому матчі. Про це повідомляє сайт https://prometeyvc.com/ua/voleybol/novosti/prometey-bez-yedynoyi-porazky-vygrav-usi-trofeyi-na-vnutrishniy-areni
Декілька ейсів Анни Кириченко змусили головного тренера гостей Івана Петкова замість Даямі Санчес випустити на паркет Катерину Сільченкову, яка була покликана посилити задню лінію – 8:5. Забігаючи наперед, скажемо, що спортсменки неодноразово змінювали одна одну по ходу зустрічі.
Кам’янчанки здійснили спурт (0:4) завдяки лідеркам атаки. Намагалися вони будувати гру через Анастасію Крайдубу, зі свого боку южненки покладали надії, зокрема, на Юлію Бойко. Догравальниця була досить активною, що частенько трансформувалося в забиті голи – 10:9.
Більшу половину партії колективи йшли нога в ногу, і ніхто не міг відірватися в рахунку – 15:14, 16:17. Аж поки у Тхайнари не почалася локальна чорна смуга: волейболістка «Хіміка» то помилилася на прийомі, то влучила в антену… «Прометей» отримав чудовий шанс завершити сет на власну користь – 17:22. Господарки все-таки трохи скоротили відставання, але наздогнати наших дівчат їм не вдалося – 22:25.
Діана Мелюшкина зухвалою гарматою з третьої зони відкрила другий відрізок протистояння. Згодом своє вміння відчувати гру продемонструвала Лора Кітіпова. Зв’язуюча, перебуваючи спиною до сітки, зробила результативне скидання одною рукою. Закріпила попередній успіх своєї партнерки по команді Дар’я Дрозд, смачно приклавшись по перехідному – 3:5.
Впадало в око те, що гості надійніше почали діяти на блоці. Причому спортсменки встигали «чохлити» опоненток групами. Підопічні Анжели Гордієнко – саме вона керувала замість Ніколаєва – майже повністю втратили контроль над уже згаданою Мелюшкиною. Діана користувалася ефектом несподіванки, відриваючись від підлоги в самий незручний для южненок момент – 6:12.
Неочікувано «червоно-білі» своїми помилками дали суперницям шанс виправити ситуацію. До того ж частіше почали брати на себе ініціативу Бойко з Кириченко, які просто витягли «Хімік» за вуха із цієї прірви– 14:15. Знайшли підхід господарки й до гострих випадів Крайдуби. В одному з епізодів Анастасія намагалася пробити вище рук, але не розрахувала силу пострілу – сфера полетіла за межі майданчика. Після цього Анастасія Маєвська заробила бал з подачі – 20:19.
Напружена кінцівка зводила з розуму. Санчес та Дрозд заблокували удар Кириченко. Втім, уже в наступному розіграші кубинка одночасно пішла на м’яч з Аллою Політанською та завадила тій зробити передачу – 23:23. У складі южненок на подачу з лави для запасних вийшла Дар’я Степановська. Капітан запустила круглого в аут – це сет-бол. Щоправда, реалізувати його підопічним Петкова вдалося лише з другої спроби – 24:26.
Враховуючи, що ми грали на виїзді, будемо рахувати так: 0-2 у серії, 0-2 за партіями та 6:10 за очками вже у третьому сеті – в той момент гравці «Хіміка» були подавлені психологічно. Принаймні, так здавалося на перший погляд. Як вже писали вище, на фоні цього кам’янчанки втратили концентрацію. Чим вміло скористалися господарки, а їхній ривок говорить сам за себе (7:1) – 13:11. Перевага наших опоненток тільки зростала – 18:13. Відверто кажучи, шансів врятувати партію у нас було небагато – 25:18.
Болгарський фахівець провів серйозну розмову зі своїми волейболістками в перерві між сетами. Ті, перепочивши, забули про своє лідерство та почали все з нуля. Трохи розвантажила діагональну Кітіпова. Всі гравці нападу почали працювати на завершальній стадії комбінацій із приблизно однаковою інтенсивністю. В результаті чого в «Прометея» з’явилося більше варіантів для розвитку атак. Южненки до цього були не готові, а тому програли четверту партію з тріском – 14:25.
Отже, вітаємо «червоно-білих» із першим історичним чемпіонством!
«Хімік»: Кириченко, Тхайнара, Снід, Нємцева (л), Скрипак, Бойко, Степановська (к), Сінгх (л), Великоконь, Микитюк, Маєвська, Хобер. Тренер – Анжела Гордієнко.
«Прометей»: Дудник, Мелюшкина, Дрозд (к), Політанська, Сільченкова, Кітіпова, Крайдуба, Харчинська, Франкевич, Санчес, Ротар (л), Мазенко, Венегас (л). Тренер – Іван Петков.
Тривалість матчу: 95 хв. (23+26+23+23).
Судді: Паєвський Володимир - Льопа Андрій.
Набрані очки: 85-94 (46-55 – атака, 10-13 – блок, 10-3 – ейси, 19-23 – помилки суперника).
Кращі снайпери: Кириченко (19) – Крайдуба (22).
15 квітня. ФСК «Олімп». Южне.
13-15 квітня - Кубок відкриття сезону з футболу серед виробничих підприємств та аматорських команд міста. Стадіон "Надія" (бул. Героїв, 22). Початок: 19:00 і 19:45.
14 квітня - чемпіонат України з чоловічого баскетболу. Суперліга "Парі матч". "Прометей" - "Миколаїв". СК "Прометей" (пр. Аношкіна, 109). Початок - 18:00.
14-15 квітня - чемпіонат міста серед юнаків зі стрибків на акробатичній доріжці. ДЮСШ № 4 (вул. Сергія Слісаренка, 5). Початок - 12:00.
14-16 квітня - міські зональні змагання "Диво-шашки". 14 - СШ № 40 (пр. Наддніпрянський, 3); 15 - СШ № 23 (вул. Братська, 4); СШ № 37 (вул. В.Чорновола 34/22). Початок - 09:00.
15 квітня - перший міський дитячий фестиваль "Гандбол доступний усім". СШ № 20 (вул. Стовби, 2). Початок - 10:00.
16 квітня - чемпіонат України з чоловічого баскетболу. Суперліга "Парі матч". "Прометей" - "Черкаські Мавпи". СК "Прометей" (пр. Аношкіна, 109). Початок - 18:00.
16 квітня - чемпіонат області з естетичної групової гімнастики (коротка програма). ДЮСШ № 4 (вул. Сергія Слісаренка, 5). Початок - 10:00.
16-18 квітня - чемпіонат області серед юнаків зі спортивної акробатики. ДЮСШ № 4 (вул. Сергія Слісаренка, 5). Початок - 12:00.
17 квітня - чемпіонат міста з плавання серед юнаків та дівчат. Басейн "МіКомп" (пр. Аношкіна, 109-4). Початок - 10:00.
17-18 квітня - Всеукраїнський турнір з греко-римської боротьби на призи гетьмана Сагайдака (2004-2007 р.н. та молодші). ДЮСШ № 1 (вул. Воїнів-афганців, 7). Початок - 10:00.
17-18 квітня - перший етап Національної серії України з тайм атак "United Time Attack Series". Картодром "DniproKart" (вул. Дніпробудівська, 67). Початок: 17- 10:00; 18 - 12:00.
18 квітня - відкритий Чемпіонат міста з велосипедного спорту. Лівобережжя (мостовий перехід через дренажний канал). Початок - 10:00.
18 квітня - дитячий тенісний турнір серед хлопчиків та дівчат до 10 років. СК "Прометей" (пр. Аношкіна, 109). Початок - 11:00.
18 квітня - чемпіонат України з чоловічого баскетболу. Вища ліга. "Прометей-2-ДДТУ" - "Старий Луцьк". СК "Прометей" (другий зал). Початок - 18:00.
18 квітня - шаховий турнір вихідного дня. ДЮСШ № 1 (вул. Воїнів-афганців, 7). Початок - 11:00.
В Харкові з 11 по 13 квітня проходив Всеукраїнський турнір зі спортивної акробатики пам'яті О.П.Сафроненко.
На килимі вправи демонстрували понад 150 спортсменів з Києва, Харкова, Білгород-Дністровського, Арциза, Березівки, Кривого Рогу. Кам'янське було представлене акробатами ДЮСШ № 4. Наші спортсмени посіли два перших, одне друге і три третіх місць.
ПРИЗЕРИ-КАМ`ЯНЧАНИ
ПЕРШЕ МІСЦЕ
Дарина Неділько, Марія Потапова, Єлизавета Григор'єва
Михайло Дорощук, Кирило Борисенков
ДРУГЕ МІСЦЕ
Катерина Юдченко, Віолетта Невгамонна
ТРЕТЄ МІСЦЕ
Монка Полякова, Софія Грицан, Анна Семенюк
Ксенія Рибалка, Катерина Рибалка, Софія Шпорхун
Єлизавета Кизимова, Євангеліна Остапенко
Два бійця із Кам`янського стали учасниками відкритого чемпіонату Кропивницького з тхеквондо, і обидва стали призерами.
11 квітня в Кропивницькій КДЮСШ № 2 пройшов відкритий чемпіонат міста з тхеквондо ВТФ. На даянгах свою майстерність демонстрували 78 місцевих бійців. Ще двоє представляли Кам`янську ДЮСШ № 3. Як повідомив тренер Ярослав Пальок, його вихованці провівши по три поєдинки, показали високий клас і стали призерами.
Змагаючись з суперниками у ваговій категорії 39 кг, Олександр Флерко (2010 р.н.) завоював чемпіонський титул.
А Данило Буряк (2009 р.н.) став срібним призером серед бійців вагової категорії 41 кг. За підсумками чемпіонату команда з двох кам`янських бійців стала третьою.
P.S. Потрібно нагадати, що Саша Флерко четвертого квітня став першим у відкритому чемпіонаті Кривого Рогу. А Данило Буряк завоював срібну і бронзову медалі. Їхні товариші по команді Тимур Шипілов і Олександр Маслич відповідно посіли перше і друге місця.
