З 16 по 25 квітня в столиці Угорщини Будапешті проходив тенісний турнір U16 другої категорії.
Перший сіяний Семен Агінський з Кам'янського в фіналі обіграв австрійця Тобіаса Ляйтнера - 6:1, 6:1. Наш земляк не програв жодного сету на шляху до титулу. По ходу турніру Семен Агінський "катком пройшовся" по наступним опонентам:
21 квітня - Карл Лабітцке (Німеччина) 6:4, 6:1
22 квітня - Марек Нано (Словаччина) 6:2, 6:3
23 квітня - Лорант Дьор (Угорщина) 6:4, 6:1
24 квітня - Денис Петак (Чехія) 6:2, 6:2
Треба нагадати, що 16-річний кам'янчанин вдруге став переможцем турніру Tennis Europe в цій категорії. У 2020 році Семен виграв титул U16 другої категорії в Дніпрі.
На стадіоні "Трудові резерви" 28 квітня пройшов відкритий чемпіонат Дніпра з легкої атлетики серед спортсменів 2004 року народження і молодше.
За нагороди змагалися і студенти Кам`янського коледжу фізичного виховання та спортсмени-кам`янчани, як представляли збірну команду СДЮСШОР "Метеор".
Як повідомив тренер СДЮСШОР "Метеор" Сергій Гужва, з п`ятнадцяти його вихованців шестеро отримали нагороди. "На трикілометровій дистанціі зі спортивної ходьби велику конкуренцію нашим спортсменкам склали суперниці із Криворізької ДЮСШ № 10, - сказав С.Гужва. - Наша Ганна Чудненко стала срібною призеркою. А серед дівчат 2008 року народження її колеги Софія Коломієць і Валерія Чудненко були відповідно другою і третьою. На п`єдестал пошани піднімалися і наші юнаки. Чемпіоном став Ігор Пугач. "Бронза" серед хлопців 2008 року народження на рахунку Кирила Гончара. Третє місце в бігу на 800 метрів посіла юна Валерія Чудненко".
Свій вклад в актив внесли і спортсмени ККФВ. За повідомленням тренера Марії Полковникової, студенти вибороли шість нагород. В спортивній ходьбі перше місце посіла сама М.Полковникова. Весь п`єдестал пошани теж був за фізкультурниками Кам`янського: Ігор Штанько, Назар Шелепов, Володимир Семененко. А ще відзначилися стрибуни у висоту. Першокурсник Євген Горбонос став бронзовим призером серед юнаків, а Павло Кучма здобув чемпіонський титул серед молоді.
Спортсменів готували до змагань тренери С.Гужва, Ю.Кушка, М.Полковникова, А.Широкова, Ф.Толстоп`ятов.
Наше улюблене місто Кам`янське багате талантами. Багато наших земляків стали відомими вченими, лікарями і акторами. Про багатьох з них ми писали раніше, а сьогодні хочемо розповісти про чудову і талановиту молоду актрису Зоряну Марченко, яка народилася в нашому місті, закінчила тут школу № 30, а зараз активно знімається в кіно. Ми змогли поговорити з її мамою Лілією Леонідівною Марченко, яка з 1984 по 2018 рік пропрацювала в нашому театрі імені Лесі Українки і з театральним педагогом Зоряни - Ларисою Семирозуменко https://kstati.dp.ua/kultura/liliya-marchenko-aktrisoy-zoryana-mechtala-stat-s-detstva
- Лілія Леонідівна, Ви теж родом з нашого міста чи потрапили в наш театр по розподілу?
- Ні, я до приїзду до Дніпродзержинська прослужила десять років в Кіровоградському музично-драматичному театрі. Працювала в українському театрі, хоча за паспортом я - білоруска. У мене тато родом з Гродненської області і, хоча я народилася в Україні, але потім ми переїхали до нього на батьківщину і жили там кілька років. Потім, коли я вже стала актрисою, я приїжджала туди разом з театром на гастролі і мої дядько і тітка приходили на мої спектаклі. І ось якраз після роботи в Кіровограді, я волею долі потрапила в Дніпродзержинськ і почала разом з чоловіком працювати тут в театрі. Чоловік працював заступником директора, а я була досить щільно зайнята в провідному репертуарі, грала головні ролі в багатьох спектаклях: "Летюча миша", "Марія Стюарт", "Вісім люблячих жінок", "Блез", "Сватання на Гончарівці", "А якщо я його люблю" і інших. До речі, в своєму дипломному спектаклі "Запрошення в замок" Зоряна грала мадемуазель Капюлу, а я, коли прийшла з Кіровоградського театру, грала леді Доротею Індія в тому ж спектаклі в Дніпродзержинську. Є ще один цікавий збіг. Зоряна закінчила університет імені Карпенка-Карого, в якому свого часу навчався її батько.
До речі, коли вона закінчувала навчання, то одного разу Богдан Ступка, дізнавшись, що вона з Дніпродзержинська, запитав Зоряну: "Як там поживає ваше озеро?" - Яке озеро? - здивувалася Зоряна.
- Ну, Блакитне озеро, - відповідає Богдан Сильвестрович.
- А, котлован? - уточнює Зоряна, тому що ми раніше завжди називали Блакитне озеро "котлованом". - Добре поживає. Ми на ньому іноді відпочиваємо.
Було дуже несподівано і приємно, що Богдан Сильвестрович знає про наше місто такі речі. А потім він у неї запитав, де вона хоче працювати після закінчення навчання і припустив, що вона буде працювати в Києві. Так і вийшло і Зоряна зараз живе і працює в Києві.
- Розкажіть, а хто вирішив назвати Зоряну таким незвичайним і красивим ім'ям?
- Знаєте, це питання Зоряні постійно задають у всіх інтерв'ю, і вона відповідає, що так її запропонував назвати двоюрідний брат. Але це не зовсім вірно. Просто дівчинка з таким же ім'ям була в садку у двоюрідного брата. І моя старша дочка Вікторія каже мені: "Мамо, дивись яке гарне ім'я Зоряна". Нам воно теж сподобалося і в підсумку так ми і назвали Зоряну, хоча не змогли знайти значення того імені. Цікаво, що коли ми "записували" її в РАГСі, то написали ім'я "Заряна", через "а". А потім з'ясувалося, що правильно ім'я пишеться, як "Зоряна" та нам навіть довелося міняти свідоцтво про народження.
- А коли Зоряна вирішила стати актрисою і поставила Вас до відома, що хоче вступати до театрального вищого учбового закладу?
- Вона з самого дитинства заявляла, що хоче бути артисткою, постійно писала про те в школі в творах. Я її ще питала: "Так артисткою або актрисою? Музикант - теж артист, співачка - теж артистка, а саме актриса - грає на сцені". І вона мені відповіла: "Я хочу грати. Тільки я хочу грати не в театрі, а в кіно". Але так вона почала говорити пізніше, а спочатку просто говорила: "Мамо, я хочу бути артисткою, як ти!" Тобто це була її мрія з дитинства. Вона в школі брала участь у всіх концертах, займалася в танцювальному гуртку і співала. Ми думали, що вона може стати непоганою співачкою, тому що у мене самої було колоратурне сопрано і я співала "Сільву", "Летючу мишу", "Наталка Полтавка", "Запорожець за Думаємо", у Зоряни теж щось таке виявлялося. Але співачкою Зоряна стати не хотіла. Їй хотілося саме бути актрисою. При цьому я не можу сказати, що вона часто ходила в театр. Все її творче життя в дитинстві протікало більше саме в школі. Я теж в ній брала участь. Іноді мене педагоги запрошували допомогти провести певні мистецькі заходи.
У старших класах Зоряна займалася в приватній театральній студії, якою керував її батько Анатолій Михайлович, а я займалася в ній репетиційним процесом. Влітку на канікулах, ми показували дитячі казки в садочках і школах різних міст України.
- Знаю, що Зоряна займалася ще й музичній школі.
- Так вона вступила в неї в кінці 90-х років, провчилася сім років і закінчила повний курс по класу фортепіано. Я не можу сказати, що вона із задоволенням ходила на заняття в музичну школу. Напевно, все-таки більше під моїм тиском. Це я наполягла, щоб вона пішла в музичну школу. Але якщо я граю, що називається, "одним пальцем", підігрую собі при розспівуванні, то вона може зіграти дійсно добре.
- У Вас вдома інструмент був?
- Він і зараз є. Дуже гарне чеське фортепіано Scholze, яке дісталося моєму чоловікові від його батька. Я не знаю, де він його свого часу дістав, але, не дивлячись на солідний вік, інструмент і зараз у відмінному стані. Ми свого часу перевезли його з Ніжина до Кіровограда. А потім, коли переїжджали в Дніпродзержинськ, привезли його і сюди. І ось Зоряна якраз і вчилася грати на цьому інструменті. Я їй іноді кажу: "Зоряна, коли вже у тебе буде така роль, в якій ти зможеш показати свої музичні здібності"? А вона жартує: "Мама, я вже нічого не пам'ятаю". Але це не правда. Коли вона приїжджає додому, то починає щось трохи награвати. Так що руки у неї все пам'ятають.
- Ще якісь захоплення крім танців, співу та музики у Зоряни були?
- Дуже любила читати. У дитинстві читала казки. Антуана Сент-Екзюпері. У старших класах читала Буніна, Сомерсета Моема, "Портрет Доріана Грея" Оскара Уайльда. Зараз вона в основному читає книги з психології і дотримується здорового способу життя. Вона у мене майже вегетаріанка, принаймні - м'яса не їсть.
Ще вона трохи малювала в дитинстві. І потім, коли була в декретній відпустці, розмальовувала картини за номерами. У неї це так красиво виходило! Одну таку картину Зоря мені подарувала, і вона зараз висить у мене в кімнаті.
А ще в одному з інтерв'ю Зоряна зізналася, що їй хотілося зайнятися якимись екстремальними видами спорту, наприклад, стрибнути з парашутом, але я про те не знала. У дитинстві мріяла навчитися кататися на конях, але змогла реалізувати це мрію тільки на зйомках серіалу "Поки станиця спить", де спеціально брала уроки верхової їзди. Я до речі, була присутня при цих заняттях, і скажу, що це досить складно. Але з кіньми у Зоряни не склалися стосунки. На зйомках фільму у неї кінь поніс і після того вона почала їх боятися.
- Де Зоряна зазвичай проводила літні канікули? На дачі?
- У нас дача була в Запорізькій області. Там жили мої батьки. У них був свій чудовий будинок, великий гарний сад і город. Коли Зоряна була маленькою, то часто жила там у дідуся з бабусею, а коли пішла в школу, то приїжджала на канікули. Також відпочивали на Азовське море, виїжджали до Кирилівки і в Приазовськ. Взагалі, жили, як всі в той час.
"Я дуже добре пам'ятаю Зоряну, тому що це було не так вже й давно. Я прийшла до них педагогом на другий курс і далі працювала з хлопцями і дівчатами до четвертого курсу. Саме з Зоряною я мало працювала, але я її пам'ятаю, як студентку в інших роботах. Весь той курс, на якому вчилася Зоряна був дуже талановитим, всі були дуже яскравими індивідуальностями. Разом з Зоряною вчилися Катя Ларченко, Михайло Пшеничний, Женя М'яка, Іра Авдєєнко. Це дійсно хороший був курс. Дуже продуктивний, дуже "кіношний". Вони практично всі залишилися в професії і досягли серйозних успіхів, і Зоряна в тому числі. Вона була дуже помітною, своєрідною і органічною. Вона навіть в студентських роботах була дуже переконливою. Тому я зовсім не здивувалася, коли вона практично відразу після четвертого курсу потрапила в кіно і зараз продовжує дуже активно зніматися, "набираючи обертів" в професії. Не можу сказати, що я спеціально стежу за її творчістю, але вона зараз на слуху і я за неї дуже рада. А ще мені з нею довелося разом попрацювати в минулому році на знімальному майданчику, де вона була моєю партнеркою".
Лариса Семирозуменко, старший викладач Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенко-Карого.
ДОВІДКА
Зоряна Анатоліївна Марченко народилася 9 грудня 1988 року в Дніпродзержинську в родині акторів. Навчалася в майстерні Юрія Мажуги на акторському факультеті Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, який закінчила в 2010 році. З цього ж року Зоряна починає зніматися в кіно, граючи невеликі ролі в серіалах: "Єфросинія" і "Віра, Надія, Любов". Пізніше були невеликі ролі в серіалах "Нюхач", "Повернення Мухтара" та інших. Широка популярність прийшла до актриси в 2014 році, коли вона в багатосерійної мелодрами "Поки станиця спить" зіграла козачку Марисю Сотник. Кастинг на цю роль був дуже великий, автори серіалу переглянули десятки актрис, але побачивши Зоряну, відразу зрозуміли, що саме вона повинна зіграти Марисю.
Сама Зоряна в одному з інтерв'ю так охарактеризувала свою героїню: "Марися - дівчинка, у якої є своя правда. Вона робить все, щоб бути щасливою. Звичайно, методи у неї не дуже хороші, але ж любов - як війна, а на війні всі методи хороші. Але я не хочу, щоб мене вважали негативним персонажем. Я намагаюся грати так, щоб глядачі говорили: "Ух, гадина, але її можна зрозуміти".
Надалі Зоряна Марченко знялася в продовженні серіалу "Поки станиця спить" - кримінальній драмі "Останній яничар", в якій знову зіграла Марисю.
В останні роки актриса активно знімається в головних ролях самих різних проектах. Серед її найбільш помітних робіт можна відзначити популярні серіали: "Любов Віри", "Формула щастя", "Продається будинок з собакою", "Сукня з маргариток", "Доктор Віра", "Челночніци", "Челночніци. Продовження".
Зоряна Марченко двічі була заміжня. Перший чоловік - актор Олексій Тритенко, відомий за головною роллю в серіалі "Поки ми вдома". Вони одружилися у вересні 2014 року, але цей шлюб швидко розпався. Другий раз Зоряна вийшла заміж за актора Олександра Ведменського. Навесні 2016 року у пари народилася дочка Агафія, яка зараз часто гостює у бабусі в Кам'янському.
На рингу Кам`янської ДЮСШ № 1 пройшов турнір з боксу, присвячений бійцям АТО.
Щорічно в Кам`янському проводиться боксерський турнір памяті воїні-учасників АТО. Цього разу в ньому прийняли участь понад 60 майстрів шкіряної рукавички з Дніпра, Вільногірська, Нікополя, Ілларіоново. Левова частини спортсменів представляли Кам`янські клуби "Ринг", "Дзержинець", ДЮСШ № 1 і № 2.
Під час урочистого відкриття змагань, всі учасники і глядачі хвилиною мовчання вшанували пам`ять полеглих в боях українських бійців. Боксерів привітали керівник громадської організації "Патріот-2015" Павло Некритий, член цієї організації Богдан Наполов, батько загиблого героя в зоні АТО Олександр Самойлович, начальник управління молоді і спорту Едуард Коряк. А представник партії "Бджола" Андрій Рибальченко вручив міській федерації боксу спортивний інвентра для проведення тренувань.
По завершеню турніру всім призерам організатори турніру (міська федерація боксу, управління молоді і спорту, центр "Спорт для всіх") вручили медалі і грамоти. Також кубками були відзначені лауреати номінацій: "За кращу техніку" - Ростислав Гладун (Кам`янське); "За волю до перемоги" - Ярослав Нехаєв (Першотравенськ); "За кращий бій" - Владислав Железняк (Вільногірськ); "Приз глядацьких симпатій" - бронзовий призер у ваговій категорії 60 кг Данило Бичко (Камянське).
ПРИЗЕРИ (першими вказані переможці)
42 кг - Свірчук Гліб (Кам`янське) - Єсаян Арман (Кам`янське)
48 кг - Горпинич Дмитро (Дніпро) - Стрюков Родін (Кам`янське)
50 кг - Гладун Ростислав (Камянське) - Євтушенко Єгор (Вільногірськ)
50 кг - Гресько Костянтин (Кам`янське) - Лаврухін Євген (Кам`янське)
54 кг - Железняк Владислав (Вільногірськ) - Нехаєв Ярослав (Першотравенськ)
57 кг - Захорольський Ян (Вільногірськ) - Бокаленко Руслан (Нікополь)
60 кг - Павлов Костянтин (Нікополь) - Бичко Владислав (Кам`янське)
60 кг - Богомазов Артем (Ілларіоново) - Кубійда Микита (Кам`янське)
63 кг - Доломанжі Єгор (Кам`янське) - Лисенко Артем (Дніпро)
66 кг - Мошура Микита (Дніпро) - Сердюк Богдан (Нікополь)
66 кг - Хамаза Тихон (Кам`янське) - Яковищенко Віктор (Першотравенськ)
70 кг - Лебединський Артем (Тернівка) - Облап Микола (Кам`янське)
75 кг - Пережилов Руслан (Дніпро) - Клименко Іван (Дніпро)
+81 кг - Бичко Данило (Кам`янське) - Харченко Олексій (Вільногірськ)
Матчеві зустрічі (без переможців)
Данилян Лілія (Дніпро) - Будай Марія (Кам`янське)
Кучер Матвій (Кам`янське) - Шатов Віталій (Першотравенськ)
Рохтін Данило (Кам`янське) - Молод Данило (Дніпро)
Рзаєв Юсіф (Дніпро) - Мельник Клим (Ілларіоново)
На базі Кам'янського басейну "МіКомп" зараз тренується юніорська збірна України з синхронного плавання.
Вік учасниць 15-18 років. Це переважно спортсменки з Харкова, але є і представниці Одеси, Миколаєва та Києва. Відбір команди здійснювався на основі проведеного Чемпіонату України в Харкові. Всього в Кам'янське на збори приїхало 14 дівчат і 3 тренера.
На базі бссейна "МіКомп" спортсменки готуються до майбутнього юніорського Чемпіонату Європи, проведення якого анонсовано на кінець червня на Мальті. А їх більш старші колеги залишилися в Харкові, де вже почали підготовку до майбутніх Олімпійських ігор, ліцензія на яку була отримана ще перед початком пандемії.
Примітно, що Ксенія Ігорівна Титаренко (на фото зліва) тренує збірні України (вікові групи "комен" і "юніори") з 2003 року. Одні з її вихованок в позаминулому році стали срібними призерами Чемпіонату світу, інші потрапили в більш старшу збірну і також змогли проявити себе на міжнародному рівні. Ще один тренер національної збірної Ганна Іванівна Юшко (на фото праворуч) в минулому професійна спортсменка, учасниця чотирьох Олімпійських ігор (в тому числі і в Ріо-де-Жанейро).
Джерело https://www.facebook.com/photo?fbid=1745135478999167&set=gm.3867695036652861
