Раптово обірвалося життя Петра Васильовича Гричука (04.05.1948-07.07.2022) легенди волейболу, людини з неймовірно доброю, відкритою душею.
Петро Гричук народився в селі Гаврилівка Покровського району на Дніпропетровщині у родині колгоспників Василя Маркіяновича та Марії Денисівни. Там же закінчив 11 класів. Крім фізкультури, хлопець ще любив малювати та співати. Захоплювався історією та літературою. І все ж таки пріоритет віддавав спорту. Мріяв стати фізруком або співаком. Після закінчення школи 1963 року намагався вступити до Запорізького музичного училища, але запізнився на один день. Тоді поїхав до Донецька, де влаштувався на Путилівський завод точного машинобудування. Записався у волейбольну секцію і незабаром його почали випускати грати у волейбольній команді донецького "Авангарду". Доводилося захищати честь цеху і у футбол, і навіть у хокей. Із заводу Петра забрали до армії, де прослужив із 1967 по 1969 рік в частині морської ППО в Іллічівську Одеської області. Грав у волейбол дуже багато. На дембель Петро Гричук пішов у званні молодшого лейтенанта.
Петро Гричук до останнього подиху працював на просвітницькій ниві в Придніпровському державному металургійному коледжі. На протязі 42 років він тренував волейбольні команди цього учбового закладу. З ним в різні роки команди ставали чотирьохразовими чемпіонами України серед колективів металургійної галузі, шестиразовими переможцями обласних змагань серед кращих команд незалежно від галузі. А ще Петро Васильович був граючим тренером волейбольних ветеранських команд міста. Довгий час він очолював міську федерацію волейбола.
Турнір, приурочений майбутньому Всесвітньому Дню шахів, пройшов 7 липня в Кам`янському лівобережному парку відпочинку.
"У нас весь липнь будуть проходити змагання, які ми присвячуємо Всесвітньому Дню шахів. Сьогодні перший такий турнір", - пояснив суддя турніру Євген Цуканов.
Майже чотири години за призи (медалі і грамоти від організації "Спорт для всіх") змагалися 17 шахістів. Серед них були як початківці, так і спортсмени з великим ігровим досвідом. Свої сили випробував навіть заслужений тренер України з шашок Ігор Губарєв.
Після дев`яти турів шахових баталій, які проходили за швейцарською системою, головна спеціалістка організатора турніру "Спорт для всіх" Ірина Панус нагородила медалями і грамотами переможця та двох призерів. Два шахіста, Юрій Климарчук і Андрій Козорог набрали по 18 очок. І тільки по особистій зустрічі перше місце дісталося Климарчуку (на верхньому фото ліворуч). Третю сходинку в турнірній таблиці посів Михайло Резвов, у якого на одне очко менше.
Фотоальбом https://www.facebook.com/photo/?fbid=127631703294701&set=a.127632763294595
Фото з архіву сім`ї Кульвінських. 1950-і роки.
Мабуть, спідня білизна була єдиною областю, в якій СРСР не прагнув наздогнати і перегнати Америку.
Країна, яка підкорила космос, злетіла надто високо, щоб надавати значення такої дрібної деталі. Хоча... Цієї самої деталі радянська держава не надавала значення, навіть ще нікуди до ладу не злітавши. Наприклад, перед жінками 40-х років стояла немислима на сьогодні дилема – в який бюстгальтер одягнути свої форми. І справа навіть не в горезвісному дефіциті. Бюсти, адже вони, пардон, у всіх різні, а от настільки важлива деталь жіночої білизни в ті роки випускається однієї єдиної моделі. При цьому в 1940-х вітчизняний держстандарт дозволяє радянській жінці мати лише три розміри грудей.
Після війни держстандарт широким жестом дозволив жінкам вибирати бюстгальтери аж із шести розмірів. Втім, на асортименті моделей предмета жіночого туалету це позначилося несуттєво – аж до розвалу Союзу бюстгальтери, що найбільше випускалися в країні, залишалися лише двох видів: цільнокроєні з виточкою і без. Хіба що раз на п'ятирічку чиновники Легпрому наважувалися на "косметичний" тюнінг – наприклад, заміну ґудзичків на ліфчику пластмасовими застібками.
До речі, радянських чоловіків білизняна ейфорія оминала. Вони майже не вилазили зі старих добрих кальсон (білих хебешних штанів із ширинкою та гудзиками на поясі). Цю деталь чоловічого гардеробу було не прийнято демонструвати на людях, чого не скажеш про сімейні труси. Пізніше кальсони замінили спортивними трико чорного та фіолетового кольору з лямками внизу штанин.
У французькому місті Тулуза сьогодні стартує один з найпрестижніших турнірів у фігурному катанні на роликових ковзанах Кубок Світу WORLD OPEN 2022.
На цей престижний турнір збирається завжди дуже велика кількість спортсменів з усього світу. Цього року за нагороди будуть змагатися і представниці Кам`янської Академії роликового спорту Вікторія Цимбал, Анна Віннік, Катерина Литвишко, Анна Бєляєва і Маргарита Тарадайко. Як повідомила тренер Тамара Цимбал, дівчата вже приступили до тренування. А в 18:00 всі вони приймуть участь у офіційній церемонії відкриття Кубку світу.
Відео https://www.facebook.com/100002268342228/videos/1001540207102837
В ДЮСШ № 1 (вул. Воїнів-афганців, 7) 17 липня відбудеться першість Кам`янського з швидких шахів серед дорослих. Змагання пройдуть в девять турів. Контроль часу 10 хвилин на партію. Реєстрації учасників розпочнеться о 9:30.
Не Довбик і не Мудрик: експерт назвав українського футболіста, який першим перейде до європейського клубу цього літа.
Відомий коментатор та експерт Роберто Моралес поміркував про найближчі трансфери українських гравців за кордон.
На думку Моралеса, найбільше шансів перейти до європейського клубу має 18-річний півзахисник "Дніпра-1" (вихованець тренера з Кам'янського Миколи Голіка) Єгор Ярмолюк, близький до трансферу до "Брентфорда". Артем Довбик також має виїхати до "Торіно", але там усе складніше.
"Моя версія — це буде Ярмолюк. У нього вже є віза, його хочуть, він дуже молодий і клуб налаштований його продавати. "Дніпро-1" налаштований продавати і Довбика, але там із цінником не так просто, розпочинаються великі торги".
