8 квітня в Дніпродзержинському енергетичному технікумі відбулася VІІ регіональна науково-практична конференція з екології серед студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації на тему «Земля не нам належить – ми Землі».
Конференція проводилася в межах роботи регіонального об'єднання викладачів екології. В ній прийняли участь 11 навчальних закладів І та ІІ ступеню акредитації та представники Комунального закладу «Спеціалізованої школи з поглибленим вивченням іноземних мов І ступеня – гімназії №11, у кількості 3 учасників. 30 студентів представили 23 доповіді.
Жюрі конференції:
Пікареня Дмитро Сергійович – доктор геологічних наук, професор кафедри екології та охорони навколишнього середовища Дніпродзержинського Державного технічного університету.
Павличенко Артем Володимирович – кандидат біологічних наук доцент кафедри екології Національного Гірничого університету.
Малярчук Анжеліка Василівна – голова обласного ОМО викладачів екологїї.
Плохій Віктор Іванович – начальник відділу соціальної екології та раціонального використання природних ресурсів управління охорони навколишнього природного середовища Дніпродзержинської міської ради.
МІСЦЯ, ЯКІ ЗАЙНЯЛИ УЧАСНИКИ КОНФЕРЕНЦІЇ
Секція «Молодий еколог»
1. Комунальний заклад «Спеціалізована школа з поглибленим вивченням іноземних мов І ступеня – гімназія №11
Волнянський Михайло, учень 11-Б класу
Керівник Карпічев Є.А
Тема: «Впровадження енергозберігаючих технологій на електротранспорті при застосуванні суперконденсаторів».Комунальний заклад «Спеціалізована школа з поглибленим вивченням іноземних мов І ступеня – гімназія №11. (диплом першого ступеню).
2. Плетенець Єлізавета, учениця 9-Б класу
Керівник Гавриліна В.В, Карпічев Є.А.
Тема: «Розробка екологічного дружнього гідрогелю для руйнування пестицидів» (диплом другого ступеню)
3. Комунальний заклад «Спеціалізована школа з поглибленим вивченням іноземних мов І ступеня – гімназія №11
Савченко Олександра, учениця 9-Б класу
Керівник Мартем'янова І.С.
Тема: «Аналіз проблеми сміттєзвалищ та полігонів в Україні» (диплом третього ступеню).
МІСЦЯ СЕРЕД СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ І-ІІ РІВНЯ АКРЕДИТАЦІЇ
Диплом першого ступеню
1. Дніпродзержинський енергетичний технікум
ст. Голуб Тетяна, Синявський Максим
керівник Біленко К.М.
Тема: «Поліетиленовий пакет чи біопакет.Економія чи екологія»
Диплом другого ступеню
1.Дніпродзержинський енергетичний технікум
ст. Чала Анна
керівник Бочка Л.Ф.
Тема: «Вплив нікотину на здоров'я людини та на навколишнє середовище»
2.Вільногірський технікум Національної металургійної академії України
ст. Орел Олександр
керівник Підбуртна Т.В.
Тема: «Екологічний стан східних регіонів України»
3.Дніпродзержинський технологічний коледж ДДТУ
ст. Блотницька Аліна, Галушка Марія
керівники Курусь О. В., Швед С.М.,
Тарасова І.Ю.
Тема: «Вплив складових гелів для душу на організм людини»
Диплом третього ступеню
1.Комунальний вищий навчальний заклад Дніпродзержинське обласне музичне училище
ст. Кизь Ангеліна
керівник Коваленко Т. І ,
Тема: «Чого ми не знаємо про спалювання листя»
2.Дніпродзержинський технологічний коледж ДДТУ
ст. Ворощук Дмитро, Щелкіна Аліна
керівники Проценко О.В., Коломиєць В.В.
Тема: «Совместная реагентная утилизация отработанных электролитов гальванического производства хромирования, никелирования и травления стали с возращением их компонентов в сферу производства»
3.Дніпродзержинський енергетичний технікум
ст. Куриленко Людмила
керівник Судак О.П.
Тема: «Дослідження якостей майонезу в домашніх умовах»
4. Дніпродзержинський металургійний коледж
керівник Хмарук Ю.М.
Яворська Інна
Тема: «Водомазутная эмульсия: способы сжигания и екологический ефект»
Джерело: dndzdet.com
8 квітня на базі Дніпродзержинського енергетичного технікуму відбулась VII регіональна науково-практична конференція з екології серед студентів ВНЗ I-II ступеня акредитації. Студентка групи КВ-13 Дніпродзержинського металургійного коледжу Інна Яворська (керівник викладач Ю.М.Хмарук) за високий рівень представленої роботи нагороджена дипломом третього ступеня.
Джерело: koledg.in.ua
Директор металлургического завода имени Дзержинского И.П.Манаенков как-то пригласил к себе инженеров Б.Н.Васильева и А.А.Герцова. Он рассказал, что скоро должен вступить в строй соседний коксохимический завод. Для того, чтобы доставлять кокс на эстакады дменного цеха, нужны саморазгружающиеся вагоны.
Это было нелегкой задачей. Ведь в то время саморазгружающиеся вагоны в стране не выпускали. Когда же их решили заказать за границей, то капиталистическая фирма, учитывая создавшееся положение, заломила непомерно высокую цену, установив явно не подходящие сроки поставки.
- Нам нужно обойтись без иностранных фирм, - сказал И.П.Манаенков. - Вот если бы самим сконструировать и построить такие вагоны. Может быть попытаетесь? Быстрее разработайте чертежи и постройте опытный вагон. Если вас постигнет неудача, претензий не будет. Смело беритесь за дело и, я уверен, что с этой задачей справитесь.
То была первая конструкторская работа. Главный инженер завода Борис Николаевич Васильев подобрал технические журналы и имевшиеся проспекты иностранных фирм. После коллективного обсуждения нескольких конструкций остановились на хоппере, который имеет наиболее простой и надежный механизм разгрузки. Чтобы ускорить строительство, решили использовать раму 20-тонных крытых вагонов, которые в то время выпускал завод, а для механизма разгузки - ручной привод, так как не все паровозы были оборудованы компрессорами. Конструкция механизма была универсальной, и в дальнейшем этот механизм можно будет перевести на пневматику.
Через несколько дней подготовили чертеж будущего вагона. И.П.Бардин одобрил его. Рабочие чертежи разрабатывали конструкторы технического отдела.
Прошло три недели, и в цехи передали заказ на изготовление деталей для опытного вагона. День и ночь конструкторы проводили в цехах. Следили за изготовлением деталей, направляли недоделки в чертежах, давали консультации рабочим. Детали обрабатывали вне всякой очереди. Собирать хоппер поручили лучшей бригаде.
А еще через три недели первый опытный хоппер передали для промышленных испытаний. Прошли они успешно. И.П.Манаенков и И.П.Бардин горячо поздравили вагоностроителей с победой.
Для завода имени Дзержинского было изготовлен 50 хопперов. Так была решена проблема доставки кокса из коксохимического завода.
Вскоре каменские вагоностроители получили еще один почетный заказ - изготовить 200 таких же вагонов для Магнитостроя. А в октябре 1931 года, на 15 дней раньше срока направили в ЦК ВКП (б), ВНСХ СССР и редакцию газеты "Правда" свой трудовой рапорт: вагоны для строительства Магнитки изготовлены и отправлены по назначению
Источник: книга "Днепродзержинский вагоностроительный" С.Скоробогатов, Э.Френкель, А.Ребенок, Е.Лазаренко. "Промінь" Днепропетровск, 1969 г. стр. 11-12.
"После окончания средней школы я учился в индустриальном техникуме по специальности обработка металлов резанием. А затем 20-летним пошел в армию и служил с 1962 по 1965 год в вонской части, что возле Тюратам (поселок Ленинский), недалеко от Байконура, - рассказывает днепродзержинский шахматист Святослав Москаленко. - Это был центр, где перед полетами собирались все советские космонавты. Мы по прибытию в часть после вечерней поверки впервые наблюдали в небе светящееся облако, которое поднималось от горизонта и становилось все шире и шире. Как нам потом объяснили, что это происходит после запуска ракеты в космос. И это явление затем видели почти ежедневно. 16 июня 1963 года нам сообщили, что в космос полетела женщина, Валентина Терешкова. В трех километрах от нашей части находился транспортный аэродром. И если в небе видели самолет с красной полосой, то это означало, что на правительственном борту привезли космонавтов. Нас в поселок Ленинский никого не пускали. Но я в 1964 году однажды там побывал, так как играл на первенство округа по шахматам. Я имел тогда первый разряд. Самое интересное, что тогда произошел один смешной случай. Захожу я на второй этаж Дома офицеров в комнату, где проводился шахматный турнир. И вдруг ко мне подбегает молоденький лейтенант и начинает носовым платком чистить мои ботинки. Я просто дар речи потерял. Оказалось, что 25-26-летние офицеры играли в шахматы, и проигравшие должны были первому, кто войдет в комнату, почистить обувь. А в турнире я, тогда еще перворазрядник, занял пятое место среди 18-ти игроков".
Текст: Виктор Куленко
"После окончания средней школы я учился в индустриальном техникуме по специальности обработка металлов резанием. А затем 20-летним пошел в армию и служил с 1962 по 1965 год в вонской части, что возле Тюратам (поселок Ленинский), недалеко от Байконура, - рассказывает днепродзержинский шахматист Святослав Москаленко. - Это был центр, где перед полетами собирались все советские космонавты. Мы по прибытию в часть после вечерней поверки впервые наблюдали в небе светящееся облако, которое поднималось от горизонта и становилось все шире и шире. Как нам потом объяснили, что это происходит после запуска ракеты в космос. И это явление затем видели почти ежедневно. 16 июня 1963 года нам сообщили, что в космос полетела женщина, Валентина Терешкова. В трех километрах от нашей части находился транспортный аэродром. И если в небе видели самолет с красной полосой, то это означало, что на правительственном борту привезли космонавтов. Нас в поселок Ленинский никого не пускали. Но я в 1964 году однажды там побывал, так как играл на первенство округа по шахматам. Я имел тогда первый разряд. Самое интересное, что тогда произошел один смешной случай. Захожу я на второй этаж Дома офицеров в комнату, где проводился шахматный турнир. И вдруг ко мне подбегает молоденький лейтенант и начинает носовым платком чистить мои ботинки. Я просто дар речи потерял. Оказалось, что 25-26-летние офицеры играли в шахматы, и проигравшие должны были первому, кто войдет в комнату, почистить обувь. А в турнире я, тогда еще перворазрядник, занял пятое место среди 18-ти игроков".
Текст: Виктор Куленко
Видала першу продукцію фабрика кулінарії відділу робітничого постачання заводу імені Дзержинського. Щодня з кондитерського цеху в торговельну мережу відправляють 500-900 кілограмів виробів.
У великому приміщенні фабрики, збудованному по вул. Димитрова, незабаром відкриються також м'ясний та овочево-рибний цехи. В них виготовлятимуться напівфабрикати для робітничих їдалень, для реалізації населеннючерез магазини. Фабрика обслуговуватиме не лише заводські їдальні та магазини. В перспективі її потужність буде доведена до 40 тонн продукції на добу. Це повністю забеспечить потреби населення нашого міста.
О.Андрієнко
"Дзержинець" 11.04.1970.
В новому будинку на розі вулиць Медичної та Миру закінчується обладнання нового відділення зв'язку. В просторому приміщенні його розмістяться відділення зв'язку, де виконуватимуться всі поштові операції, телеграф та міжміський переговорний пункт. Тут буде встановлено телефон-автомат зв'язку з Дніпропетровськом.
- Це буде 35-е за рахунком поштове відділення в нашому місті, крім центрального, - розповів начальник міського вузла зв'язку А.О.Куманьов. - В другому кварталі планується відкрити ще одне - на соцмісті.
"Дзержинець" 11.04.1970.
Через порт Дніпродзержинськ прослідував з Києва на Херсон перший в нинішній навігації пасажирський пароплав "Т.Г.Шевченко", а в зворотному напрямку - красунь "Б.Хмельницький". На їх борти зійшли перші пасажири-дніпродзержинці, які подорожують цим чудовим видом транспорту.
На швидкісних лініях Кременчук - Херсон -, Київ - Дніпропетровськ, Київ - Запоріжжя почали курсувати теплоходи на підводних крилах. Першими на ці лінії вийшли на голубі траси Славутича потужні теплоходи "Метеор-1" та "Метеор-4".
О.Ткаченко, працівник річкового порту.
"Дзержинець" 11.04.1970.
Багато юних любителів техніки займаються в гуртку моделістів при Палаці культури.
На знімку: учень шостого класу школи № 17 Ігор Федосєєнко біля виготовленої ним моделі корабля.
Фото М.Медлінського.
"Дзержинець" 11.04.1951.