Молоді сьогодні важко зрозуміти, чому на українських черноземах у 1930-х роках виникло таке явище як Голодомор? Чому на кордонах України у 1932-1933 рр. було застосовано збройні сили для огородження територій після вилучення у населення харчів?
Упродовж кількох десятиліть минулого століття Україна фактично перебувала під окупацією більшовицької імперії. Віднайдені та опубліковані у останні роки документи дозволяють стверджувати, що ця окупація обернулася для України трьома Голодоморами, мільйонами насильницьких смертей, підірваним фізичним і духовним здоров'ям нації. Такої ненависті до селянина-хлібороба, такого «вишуканого» геноциду історія людства вірогідно ще не знала.
Молодому поколінню сьогодні важко зрозуміти, чому на українських черноземах у 1930-х роках виникло таке явище як Голодомор? Чому на кордонах України у 1932-1933 рр. було застосовано збройні сили для огородження територій після вилучення у населення харчів? З якою метою у містах України активно розбудовувалася ціла мережа приймальних пунктів ТОРГСИНУ?
Здоровий глузд відмовляється сприймати, що у голодні для України 1932-33 роки СРСР масово експортував зерно та інші харчові товари за кордон. У той час, коли голод охоплював дедалі ширше території, повним ходом ішло відвантаження зерна на експорт.
Таких дій більшовицького уряду щодо вбивства українського народу не можна пояснити жодною економічною доцільністю.
Полтавщина – один із регіонів, що найбільше постраждав від Голодомору 1932-33 рр. Демографічні втрати на терені області обчислюються сотнями тисяч загиблих. Від насильницької смерті пішли з життя люди, які творили основи буття української нації, вирощували хліб, берегли народні звичаї та національні традиції.
На жаль і досі серед частини старших людей побутує думка, що керівництво країни не було достатнім чином інформовано про ситуацію, що складалася у 1932-1933 роках в українських містах і селах. Проте документи спростовують цю тезу і свідчать зовсім про інше. У архівних фондах вищих органів української влади (зокрема, Всеукраїнського центрального виконавчого комітету) за першу половину 1932 р. збереглися сотні звернень селян до голови ВУЦВКа Г. І. Петровського щодо захисту і справедливості. Люди масово писали до керівників УРСР з найрізноманітніших питань, але найбільше про колективізацію, розкуркулення, оподаткування, штрафування, висилку, голодування родин та про інші сторони нелегкого селянського життя.
Та попри це, перша офіційна інформація про кількість районів уражених голодом, з'явилася лише у червні 1932 року в матеріалах Політбюро ЦК КП(б)У про допомогу колгоспам бурякосіючих районів. У документі називається 7 районів, що перебували тоді у найтяжчому стані: Семенівський, Кобеляцький, Чутівський, Глобинський, Нехворощанський, Оржицький, Оболонський (загальна кількість мешканців – 492 тис. чол.). Згодом до так званих тяжких районів додалися Полтавський, Кременчуцький, Хорольський.
Крім дуже важких, про які вже зазначалося, випадки голоду було також встановлено у Карлівському, Н.Санжарському, Лубенському, Чорнухинському, Лохвицькому, Пирятинському, Решетилівському, Гадяцькому, Зіньківському, Петрово-Роменському районах. Від голоду вимирали цілі родини і навіть села; хутори Сороки, Лебеді, Твердохліби, Малолітка і десятки інших знелюдніли повністю. За офіційними даними, навесні 1933 р. 59 із 64 районів Харківської області, до складу якої входила і більша частина Полтавщини, були охоплені значними «продовольчими труднощами».
Про кількість померлих навесні 1933 р., зокрема, у Полтаві свідчить також один із документів, виявлений нещодавно у Державному архіві Полтавської області. Він стосується справи коменданта полтавського цвинтаря Ляхова Луки Петровича та завідуючого діловим двором комунальної секції Полтавської міської ради Череватенка Олексія Івановича.
Відповідно до документів, направлених Полтавським міським прокурором до Полтавської контрольної комісії від 2 квітня 1933 року, зазначені особи звинувачувалися у недбалому виконанні службових обов'язків, а саме: не вжили відповідних заходів для того, щоб вчасно заготовити потрібну кількість ям на цвинтарі м. Полтави для поховання померлих.
Внаслідок «неоперативних дій» Ляхова Л. П. та Череватенка О. І., у трупному покої 1-ї радлікарні м. Полтави лише за кілька днів на початку березня 1933 р. накопилося до 200 трупів. (І це лише у одній лікарні. Чи не забагато для такого невеличкого міста як Полтава з населенням у 100 тис. чол.? До відома читачів, у передвоєнний період у Полтаві функціонувало 7 лікарень. Винуватців шукали недовго. Крайніми виявилися посадовці середньої ланки: комендант цвинтаря та завідуючий діловим двором комунальної секції міськради. А те, що ці люди були просто неготові прийняти велику кількість небіжчиків, не були забезпечені коштами та харчами для проведення необхідних робіт, не хвилювало нікого.
Документи 1930-х років страшні за своїм змістом, але вони яскраво засвідчують одне – навесні 1933 р. кількість померлих на Полтавщині, і, зокрема, у м. Полтаві була надзвичайно великою і місцева влада нічого не могла зробити навіть на останньому етапі людського шляху.
Нині називають різні цифри загиблих під час Голодомору – від 4 до 7 мільйонів осіб. Демографічні втрати України співмірні з населенням великої європейської держави. Тож науковцям треба дослідити усі обставини цієї трагедії, аби довести молодому поколінню, що у Кремлі ніколи не зупинялися перед геноцидом, коли виникала загроза втрати влади.
У період духовного очищення суспільства, після прийняття Законів України про декомунізацію неприпустимо й далі жити у світі більшовицько-ідеологічних ілюзій. Перший крок позбутися ідеологічного намулу – очистити нарешті наші міста і села (а відтак і душі) від більшовицьких назв і символів. Натомість, щоб рухатися далі, необхідно якнайшвидше наповнити наше довкілля українським змістом.
На нашу думку, правда про Голодомор має стати могутнім засобом лікування спотвореної історичної пам'яті.
Тарас Пустовіт
Ехал сейчас и слушал по радио очередное обсуждение войны в Сирии, коварных террористов и бравых лётчиков. Тошнит уже от этого джихада. Так же эфир недавно назад забивали темой Донбасса, сообщает http://volyaexpress.blogspot.com/2015/11/blog-post_22.html
Журналисты легко переключают народ с волны на волну. Двойные стандарты? И те и другие захватили кусок страны и провозгласили "государство". Оба воюют с правительством. Так чем "донецкая республика" лучше "исламского государства"?
Смотрите сами. Вот сходства обоих "государств":
- воюют против действующей власти страны
- захватили кусок территорий и объявили там "независимость"
- используют наёмников и добровольцев, которые приезжают со всех концов света. При этом, почему-то называют место, где воюют "своей землёй"
- обожают скрывать свои лица и позировать с пушками наперевес
- оба называют себя государствами, хотя не выполняют государственных функций, а правители скорее полевые командиры/полководцы, нежели политики
- наверняка вы сами продолжите этот список.
Но при этом, ИГИЛ в России признан террористической организацией и запрещён. А "ДНР" мы возим гуманитарную помощь и пупок Кобзона.
Заключні дні листопада, прохолодна погода і в'язке поле «Метеору» – все це означало, що зустріч «Сталі» і «Карпат» має всі шанси стати зразковим прикладом осіннього футболу. Все це не сприяло комбінаційній грі, тому ключову роль відігравали бійцівські якості.
Перші хвилини зустрічі пройшли за рівної боротьби з невеликою перевагою «Сталі», яка на правах господарів володіла ініціативою. Перший небезпечний момент гостей виник на початку третьої десятихвилинки, коли Володимир Костевич виконав подачу зі штрафного, яка, втім, не принесла зелено-білим бажаних результатів.
Вже в наступній атаці «Карпати» припустилися ряду помилок, які трансформувалися у пропущений гол. Після подачі з правого флангу Василь Кравець боровся з Володимиром Гоменюком, проте м'яч вийшов за лицьову лінію від ноги захисника львівської команди. Кутовий став фатальним для «Карпат». Володимир Адамюк виграв боротьбу у штрафному майданчику і переправив м'яч у сітку воріт гостей. Навіть зусилля Ігоря Худоб'яка, що намагався стати на шляху удару, не допомогли «левам».
Пропущений гол суттєво вплинув на малюнок гри львів'ян і до завершення тайму саме команда Ігоря Йовічевіча заволоділа ініціативою. «Карпати» контролювали м'яч, але на підступах до володінь Юрія Паньківа зупинялися. Цікаво, що поруч зі штрафним майданчиком постійно перебували крайні захисники зелено-білих Денис Мірошниченко і Василь Кравець. Особливо активним був Денис, що виконав кілька навісних передач, але гравці захисної лінії «Сталі» діяли безпомилково.
Дніпродзержинці за весь цей час лише двічі виривалася в контратаку, однак жодної гостроти біля воріт Романа Мисака господарі не створили. Кінець першої половини зустрічі «Карпати» провели в атаках,та реальних загроз для взяття воріт у львів'ян фактично не було.
По перерві Ігор Йовічевіч підсилив атаку, випустивши на поле Олексія Гуцуляка, який дуже вдало зарекомендував себе у складі юнацької збірної України. Малюнок гри у другому таймі практично не змінився. «Карпати» атакували, а «Сталь» намагалася спіймати суперника на помилках. Одного разу «лимонні» швидко втекли в контратаку, але Євген Будник з близької відстані не влучив у ворота.
На 58-й хвилині шалене бажання зелено-білих втілилося у забитий гол. Павло Ксьонз на правому фланзі феєрично розібрався із суперниками і виконав навіс на Худоб'яка. З ударом Ігоря Паньків впорався, але на добиванні вчасно опинився Гуцуляк, який головою спрямував м'яч у ворота! Для молодого карпатівця це перший гол у елітному дивізіоні.
Варто зауважити, що на цьому «Карпати» не зупинилися і продовжували атакувати. Черговий прохід Ксьонза з флангу знову створив гостроту біля воріт суперника. Худоб'як поборовся у штрафному і м'яч відлетів до Артура Карнози, який зльоту пробив у кут воріт – Паньків у падінні перевів м'яч на кутовий. Згодом черговий стандарт завершився хорошою нагодою для Новотрясова, Пластун ефектно скинув п'ятою на дальню штангу, але Артур на мить запізнився. Серію класних шансів львів'ян перервав дальній удар Дениса Васіна, з яким справився Мисак. Воротар парирував кулаками постріл екс-карпатівця з 20-и метрів.
Друга половина гри видалася нервовою, свідченням чого є півдесятка жовтих карток, які назбирали гравці обох команд. На 80-й хвилині у «Сталі» виник чудовий момент завдяки зусиллям Антона Котляра. З ударом півзахисника дніпродзержинців Мисак справився, а добивання Гоменюка заблокував Ігор Пластун. Якби не центральний захисник, то, очевидно, м'яч залетів би у ворота «Карпат».
Кінцівка матчу запам'яталася кількома небезпечними атаками «Сталі». На щастя, для львів'ян Васін і Гоменюк свої нагоди не використали. Варто відзначити дуже надійну гру в обороні Гітченка і Пластуна, які самовіддано діяли у захисті. Разом з тим львів'яни не забували про атаку.
На останній хвилині матчу Владислав Кулач впав у штрафному майданчику у боротьбі з Олегом Голодюком. Суддя вказав на позначку, але Антон Котляр схибив. Мисак відгадав напрямок удару, а м'яч влучив у штангу. Останні секунди матчу видалися дуже нервовими. Спочатку арбітри зафіксували сумнівний офсайд, коли Гуцуляк і Худоб'як втекли в контратаку, а потім спалахнули емоції і на трибунах. І все ж чудовий поєдинок «Карпат» і «Сталі» завершився важкою бойовою нічиєю. Лише найкращих слів заслуговують футболісти львівського клубу, які залишили на «Метеорі» всі свої сили.
15-й тур. 22.11.2015, 17:00. «Метеор», Дніпропетровськ.
Хмарно. +15°С
Арбітр – Євген Арановський (Київ).
Асистенти арбітра: Віктор Матяш (Донецьк), Володимир Висоцький (Малокатеринівка, Запорізька обл.).
Четвертий арбітр – Юрій Вакс (Хмельницький).
Директор матчу ФФУ – Микола Кузнецов (Хмельницький).
Суддівський спостерігач – Віктор Дердо (Одеська обл.).
«СТАЛЬ»: Паньків, Адамюк, Кравченко, Іщенко, Пшеничних (Барановський, 45+2), Васін, Карасюк, Бабенко (Кучеров, 70), Буднік (Котляр, 62), Кулач, Гоменюк.
Запасні: Бандура, Овсепян, Дебелко, Козак.
Головний тренер – Володимир Мазяр.
«КАРПАТИ»: Мисак, Мірошніченко, Новотрясов (Чачуа, 87), Пластун, Кравець (Карноза, 56), Даушвілі (Гуцуляк, 46), Гітченко, Голодюк, Костевич, Худоб'як, Ксьонз.
Запасні: Підківка, Страшкевич, Кожанов, Завійський.
Головний тренер – Ігор Йовічевіч.
Голи: Адамюк, 25 – Гуцуляк, 58.
Попередження: Васін, 65, Іщенко, 70 – Худоб'як, 25, Гітченко, 60, Гуцуляк, 69, Голодюк, 90+1.
Інформаційний центр ФК «Карпати», www.fckarpaty.lviv.ua
28-29 листопада в Палаці тенісу Дніпродзержинського спортивного комбінату "Прометей»" відбудеться Кубок України з черлідингу.
В змаганнях приймуть участь кращі черлідери України з Донецької, Луганської, Одеської, Львівської, Полтавської, Сумської, Чернігівської, Харківської, Запорізької областей та міст Києва, Дніпродзержинська, Дніпропетровська, Павлограда.
Церемонія відкриття Кубка відбудеться 28 листопада о 15:00. Тог ж дня відбудуться змагання серед дітей, а 29 листопада серед юніорів та дорослих.
Приходьте та підтримайте свої улюблені команди. Вхід вільний.