В плену дворцовых интриг, или просто «пленные» Николая Колючего. Иначе не назовешь отчетно-выборную конференцию, которая состоялась во дворце «Металлургов» КСК «Дзержинка».
После того как председатель КСК «Дзержинка» Иван Карпович вышел из профсоюза «Металлистов» и перешел в профсоюз «Металлургов» с инструкторами и тренерами спортклуба, директор ПКСЦ Сергей Бурхан, которого поставил на эту должность Н. Колючий, решил по команде сами догадались уже кого, любыми способами расправиться с инакомыслящими работниками спортклуба, не побоявшимися встать против режима и системы, у которых есть еще честь и совесть, сообщает http://kstati.dp.ua/content/v-plenu-dvorcovyh-intrig-ili-prosto-plennye-nikolaya-kolyuchego Приглашенных председателей комиссий и членов профкома профсоюза «Металлургов» и журналистов охрана долго не пускала на собрание, мотивируя тем что новый профсоюз хочет сорвать проведение собрания, ссылаясь на распоряжение Евгения Абакулкина. Хорошо спланированное шоу, иначе его не назовешь, началось с самого утра. Оказалось что молодые тренеры, перешедшие в профсоюз «Металлургов», не могут принимать участия в голосовании, потому что три года не платили профсоюзные взносы, и в этом директор ДЮСШ Татьяна Котова обвинила председателя спортклуба И. Карповича. Далее еще веселей: четыре человека, записавшиеся в выступающие, выслушав отчет за 8 лет председателя спортклуба, обрушили шквал критики в адрес И. Карповича и все в один голос признали неудовлетворительной его работу за отчетный период. В частности, Алла Булаева в своем выступлении задала вопрос председателю спортклуба, сколько человек занимается в тренажерном зале? Размахивая папкой с бумагами, не дав ответить И. Карповичу на вопрос, быстро сообразила или вспомнила, что тренажерный зал платный. Она сама там сидит до темноты, до последнего клиента и зарабатывает деньги, сами догадались кому. Потом вышел Александр Горбачев пресс-атташе и заговорил о Спартакиаде комбината: мол, много вопросов по ее проведению и нужно разработать новое положение. Тут произошла промашка подготовленного выступления, которое ему кто-то написал, Саша не знал, что положение о проведении Спартакиады комбината на 2016 год было утверждено в марте генеральным директором ПАО «Днепровский меткомбинат» и согласовано с председателями двух профсоюзов, «Металлургов» и «Металлистов». До этого на протяжении более 10 лет утверждал положение о проведении спартакиады всеми «любимый» директор ПКСЦ Сергей Бурхан, а председателем оргкомитета спартакиады комбината был Евгений Абакулкин. Так какие претензии к председателю спортклуба?, если ни один вопрос не решался без согласования и решения С. Бурхана.
«Кто они такие эти физорги и спортсмены с цехов, как я сказал, так и будет» - крылатая фраза директора Бурхана.
Дальше вышел к трибуне человек, который служил верой и правдой С. Бурхану, его бывший водитель Коля Беляев, который из-за своего страха забыл текст и долго не мог начать свою речь и связать предложения, зато в конце дал оценку работе председателя спортклуба - «неудовлетворительно». После таких выступлений можно было уже не сомневаться в результатах голосования, собрание проголосовало за уже упоминавшегося Евгения Абакулкина, недавно уволившегося с должности зам. председателя профкома «Металлистов». Николай Колючий нашел хорошее место своему бывшему заместителю, сделав себе подарок ко дню рождения. А работники культуры и спорта в очередной раз попали в «плен» к Колючему, Бурхану, а теперь еще и Абакулкину. Посмотрим теперь, какое отношение будет у этой троицы к работникам КСК «Дзержинка», перешедшим в профсоюз «Металлургов» и не испугавшихся угроз и увольнений.
Михаил Муромов.
Фото газеты "Событие".
Год назад ушел из жизни преподаватель Днепродзержинского колледжа физического воспитания Анатолий Анатольевич Бабиченко. В память о нем с этого года проводится легкоатлетический кросс на 800 метров (любимая дисциплина Анатолия, где он имея результат 1 мин. 52 сек. в 1978 году выполнил норматив кандидата в мастера спорта, - прим. автора).
А.А.Бабиченко
7 апреля на стадионе СК "Промінь" 58 спортсменов разыграли переходящий кубок памяти тренера Анатолия Бабиченка. Открывая соревнования, старший судья Светлана Наволочко отметила, что не всем дано показывать такие результаты, которые в свое время были у Анатолия Анатольевича, но к этому надо стремиться. Что и предпринимали все участники прошедшего кросса. Из пяти забегов среди 32-х девушек, третий оказался самый сильнейший, в нем бежала победительница Юлия Соколова. Среди четырех забегов юношей лучшее время (чуточку не дотянул до результата А.Бабиченка. - прим. автора) показал Игорь Книжник.
Член сборной Украины намного опередил второго призера. Ему и был вручен переходящий кубок. Интересно, что Игорь после девяти классов учебы в школе села Спасское, что на Кировоградщине, поступил в ДКФВ на отделение футбола. "Вообще-то в футболе у меня перспектив не было, - рассказывает Игорь. - Мне понравилась легкая атлетика, чем, собственно, я и занимаюсь. Мне нравится бегать средние дистанции. Выступая нынешней зимой на чемпионате Украины на дистанции 3000 метров я показал личный рекордный результат 8 минут 31 секунда и вополнил норматив кандидата в мастера спорта. А в беге на 1500 метров мое лучшее время 4 минуты 13 секунд. В эту субботу буду участвовать в кроссе, который состоится в Новомосковске. Надеюсь показать высокий результат. Но главный старт будет в конце месяца в Черкассах, где пройдет чемпионат Украины".
Перед подведением итогов кросса судьи, участники забегов, болельщики минутой молчания почтили память своего коллеги и тренера Анатолия Бабиченка. Все призеры соревнований, как юноши, так и девушки, получили грамоты.
ПРИЗЕРЫ СОРЕВНОВАНИЙ
ДЕВУШКИ
1 - Соколова Юлия (группа № 32) - 2.32,6
2 - Ярмола Виктория (группа № 32) - 2.45,8
3 - Тютюнник Марина (группа № 25) - 2.46,7
ЮНОШИ
1 - Книжник Игорь (группа № 33) - 1.52,4
2 - Селянкин Владислав (группа № 22) - 2.14,4
3 - Бычек Александр (группа № 32) - 2.19,4
Текст: Виктор КУЛЕНКО.
Фотоальбом https://vk.com/album84493189_230748007?rev=1
Второе занятие «школы выживания» прошло в юношеском отделе центральной библиотеки им. Т.Г. Шевченко. Организатор – практикующий тренер Владимир Бойко.
По словам Владимира Бойко, вдохновением для организации этих уроков послужил журналистский проект, начатый Валентином Фиголем еще в 2007 году на местном ТВ, и продолжившийся в газете «Событие».
Рассматривали основные проблемы, с которыми неизбежно сталкивается любой человек в государстве, попавшем в полосу безвременья. Вне зависимости от его географического положения, социального устройства и исторической эпохи. Я уверен, что точно те же проблемы стояли перед населением во времена Ивана Грозного, и после революции 1917 года, и после гражданской войны в Америке, и после последней войны в Европе. То есть во всякое время, когда старый уклад жизни уже сломан, а новый еще не налажен. Более всего бьют по отдельному гражданину страны: БЕЗРАБОТИЦА, ОТСУТСТВИЕ СРЕДСТВ К СУЩЕСТВОВАНИЮ, ИНФЛЯЦИЯ, РАЗВАЛ ЗДРАВООХРАНЕНИЯ, ПСИХОЛОГИЧЕСКАЯ НАПРЯЖЕННОСТЬ - рассказывал Владимир.
Вообще в нестабильном, равно как конкурентном, обществе очень важно умение мыслить стратегически. То есть с позиций завтрашнего, а еще лучше послезавтрашнего дня, а не следующей секунды. Тогда можно успеть не одну яму соломкой застелить. В смысле не с одним потенциальным работодателем познакомиться. И при внезапном увольнении отделаться синяками в форме перевода с одного места работы на другое... Главным оружием против безработицы является приобретение новых, востребованных на рынке работ, профессии.
Перед студентами выступили журналист Денис Кравец, который рассказал об эксперименте «выжить на минималку», который ставил над собой.
Начнем с самой главной статьи расходов — с питания. В качестве первого шага составьте недельное меню. Которое будет повторяться в течение месяца. Сбалансируйте белки, жиры, углеводы и отпущенные на них финансы. Ваш стол при наиболее достижимой дешевизне должен быть максимально разнообразным и включать в себя все требуемые пищевые элементы. Какие? Прочитайте в специальной, посвященной рациональному питанию, литературе. Вы должны знать, что будете есть сегодня, завтра и послезавтра. Спонтанное меню — очень затратное меню. Вы, как всякий нерационально экономный человек, вначале будете голодать пару дней, а потом, сорвавшись, купите какие-нибудь деликатесы и лишитесь денег на несколько последующих обедов. Голод не помогает экономии средств. На самом деле голод очень затратен. Потому что после него следует обжорство. И перевод продуктов питания, а значит, денег, на, простите, массовое производство вторичных отходов.
Экономист Татьяна Сташкова, предложившая свою методики выживания в городе. С чего им начать экономическое выживание? С непопулярной у среднестатистического обывателя меры: с умения считать деньги. Умеем мы считать деньги? Нет! Абсолютно не умеем! Особенно те, у кого их мало. Попросите любого нашего бедняка вспомнить свои траты. Сказать, куда ушла эта, которой не хватило до конца месяца, “полусотня”. Пора учиться считать. Бедняк думает, что считать деньги надо только тогда, когда их много. А когда мало — все равно, считай не считай... Хотя все как раз наоборот. Чем меньше средств, тем большего контроля они требуют!
С начала марта официально стартовало интернет-голосование конкурса «Мисс Украина 2016» Miss Online. Победительница онлайн-конкурса, набравшая максимальное количество голосов, получит приз в 50 000 грн и будет участвовать в финале «Мисс Украина-2016».
В числе девушек, сражающихся за победу в Miss Online, есть и красавицы из Днепродзержинска.
24-летняя Ольга Олейник родилась, училась и работает в Днепродзержинске. «С юных лет восторженно смотрела на моделей, и хотела быть на их месте», - пишет девушка о себе
.
21-летняя Марина Ефимова также родилась и выросла в Днепродзержинске, а сейчас учится в областном центре на экономическом факультете Приднепровской государственной академии строительства и архитектуры.
18-летняя Анастасия Олейник постигает азы акушерского дела в Днепродзержинском медучилище.
А ее одногодка Татьяна Черкашина, закончив школу №36, решила, что ее судьба и призвание быть учительницей. Девушка поступила в г. Кривой Рог в педагогический университет, на учителя младших классов. Сейчас она студентка 2 курса.
20-летняя Екатерина Клопот живет в Днепродзержинске, работает бухгалтером в учебном заведении, и получает высшее образование в Полтавском университете экономики и торговли. «Люблю путешествовать по миру, познавать для себя новые горизонты. Как и каждая девушка я мечтаю стать независимой (открыть развивающие центры для детей), счастливой и чтоб мои близкие гордились моими успехами».
Интернет-голосование в рамках Miss Online проходит до 12:00 1 августа 2016 года. Проголосовать за наших девушек можно на сайте конкурса http://missukraine.ua в рубрике Miss Online.
Источник: http://sobitie.com.ua
Сенсаційну для України та світу подію, що трапилася наприкінці березня в Індії, українська преса, на жаль, такою не побачила і не представила громадськості. Проте саме в рамках великої міжнародної виставки Defexpo India 2016 в Гоа індійське міністерство оборони та низка компаній підписали з Україною 15 меморандумів про виробництво 500 транспортних літаків та про довгострокове постачання газотурбінних установок для індійських військових суден, пише http://www.epravda.com.ua/publications/2016/04/5/588368/
Це відбулося на тлі раніше замороженого спільного з Росією проекту щодо спорудження військово-транспортного літака Multi-role Transport Aircraft (MTA) та відмови від російського обслуговування морських суден.
Тематика Defexpo India 2016 охоплює озброєння для сухопутних військ та військо-морських сил, включаючи засоби протиповітряної оборони, армійську авіацію, продукцію подвійного призначення.
Виставка є визначальною для всієї Південної та Південно-Східної Азії. Вона проводиться раз у два роки і цього разу була дев'ятою. Участь у виставці беруть понад 600 компаній з усього світу, а її експозиція займає площу понад 40 тис кв м.
Українська делегація, очолювана державним концерном "Укроборонпром", представила майже 40 видів продукції, розробленої та виробленої українськими підприємствами.
Вироби привезли Київський, Житомирський та Львівський бронетанкові заводи, КБ "Луч", ДП "Антонов", акціонерна холдингова компанія "Артем", Завод артилерійського озброєння, "Зоря-машпроект".
Відвідувачі побачили українські БТР-3, "Дозор-Б", Ан-132, Ан-148, Ан-178, моделі новітніх зразків оборонної продукції, які скоро надійдуть у серійне виробництво.
За словами генерального директора "Укроборонпрому" Романа Романова, концерн "має значні потужності для виконання великих замовлень та виробництва інноваційної зброї і повністю відкритий до співробітництва за всіма напрямками".
У рамках виставки відбулося вісім успішних переговорів з міністром оборони Індії та вищим командуванням збройних сил.
Як пише у ці дні російська преса, успіх України став наслідком "агресивного маркетингу української делегації". Попри неприховувану недоброзичливість до України низки видань, вона ж подає чимало позитивних коментарів до цієї події російських експертів авіапрому.
Заголовки матеріалів здіймають справжній лемент: Україна відвоювала Індію в Росії! Індійсько-українські угоди водночас стали центральною темою провідних політичних та економічних індійських видань.
Натомість українська преса подала цю подію як щось тривіальне: ось, мовляв, паслася бура корова, а молоко від неї було біле. Побували, підписали 500 чи 5 літаків - це не надто важливі деталі. А кого українці обійшли, кого залишили з облизнем - про це взагалі ніде не мовиться. Нічого надприродного, ніякої сенсації.
Утім, тема висвітлення подій на Defexpo India 2016 - не найцікавіше. Важливіше те, що відбувалося на виставці.
Фото ua-today.com
У кого - досягнення та угоди, у кого - чергові провали
Індійська Reliance Defence Ltd та український авіаційний держконцерн "Антонов" домовилися про спільне створення багатофункціонального транспортного літака для потреб військових, десантників, а також комерційного використання в Індії. Йдеться про 500 машин загальною вартістю 5,3 млрд дол упродовж 15 років.
За повідомленням Reliance Defence Ltd, вона спільно з українською державною корпорацією "Антонов" пред'являтиме до проекту "різні вимоги, в тому числі для створення пасажирського літака на 50-80 місць у базовій конфігурації, а також у всіх варіаціях, в тому числі для транспортних та інших військових цілей".
Вже визначене місце виробництва літаків - перший індійський інтегрований Аерокосмічний технопарк в аеропортовому центрі Міхан міста Нагпур, штат Махараштра, в Центральній Індії. Це визначено стратегічною концепцією уряду Індії із спеціальною назвою: створювати все на території своєї країни.
У цій оперативності - ще один ляпас Росії. Мовляв, поки росіяни теоретизують щодо "імпортозаміщення", Індія здатна приймати рішення і діяти. Все робити у себе своєю робочою силою, а імпортувати лише технології та послуги фахівців.
Партнерство з українськими фахівцями з їхніми технологіями передбачає розробку військового літака середньої вантажопідйомності для виконання оперативно-тактичних і стратегічних завдань з двома турбовентиляторними реактивними двигунами. Літак повинен злітати з коротких злітно-посадкових смуг і віддалених необладнаних аеродромів, в тому числі з ґрунтовою поверхнею.
"Невелика кількість тактичних можливостей літака компенсується сучасною авіонікою і навігаційними системами з електродистанційною системою управління, що застосовуються в будь-яку погоду і час доби", - додають в Reliance Defence Ltd.
Угоду уклали голова правління Reliance Defence Аніл Амбані і перший заступник секретаря Ради з нацбезпеки та оборони України Олег Гладковський, який відповідає за військово-технічне співробітництво та експортний контроль. Аніл Амбані - відомий в Індії магнат, власник Reliance Group.
Військово-повітряні сили Індії експлуатують понад 100 транспортних літаків Ан-32 українського виробництва і недавно вирішили продовжити строки їх експлуатації.
Також є угода про створення в Індії спільних підприємств з модернізації та ремонту радянських протиповітряних систем - зенітних ракетних комплексів "Квадрат", "Стріла-1", "Тунгуска", "Шилка", переносних комплексів "Голка", "Стріла-2".
За оцінками українських експертів, щорічний обсяг військових контрактів з Індією становить 100 млн дол. У найближчі три роки цей показник планується збільшити до 500 млн дол. Зокрема, українські фахівці пропонують Індії спільно розробляти реактивну систему залпового вогню з дальністю до 100 км.
Ці факти свідчать про рівень українських досягнень - і технічних, і маркетингових. В українців є кому, з чим і ким співпрацювати на рівні світових вимог.
Як коментують березневу авіабудівну сенсацію росіяни?
Директор агентства "Авіапорт" Олег Пантелєєв назвав спільну розробку літака з українськими фахівцями реалістичною. "В "Антонова" є практично готове сімейство літаків у різних сегментах: Ан-148, Ан-158 і Ан-178. Це майже готова лінійка літаків, що укладається в діапазон, про який йде мова в угоді", - каже він.
На думку директора агентства, цю лінійку літаків на вимогу індійської сторони можна доопрацювати з точки зору вибору агрегатів та бортового радіоелектронного обладнання. Крім того, в Індії та України є хоч і не ідеальний, але досвід співпраці з ремонту і модернізації транспортних літаків Ан-32.
Стенд українського авіаційного держконцерну "Антонов" на Defexpo India 2016. Фото ua-today.com
Що буде із замороженим індійсько-російським проектом - спільним підприємством з виробництва багатоцільового транспортного літака MTA?
Угоду про розробку і будівництво MTA Росія та Індія уклали у 2007 році. Виробництво планували розгорнути і в Росії, і в Індії. Обидві сторони повинні були інвестувати в СП по 300 млн дол. Для ВПС Росії хотіли зробити 100 машин, для Індії - 45, ще 60 літаків планували продати в "треті країни".
Чому цей виробничо-торговий ґешефт не вдався? Причинами призупинення проекту Індія назвала вимогу різкого збільшення вартості розробки транспортника з боку Росії і невдоволення ВПС Індії низкою технічних характеристик МТА.
За визначенням Пантелєєва, проект МТА "мало не з народження вирізнявся неабиякою млявістю, і доцільність його реалізації викликала сумніви". Ще б пак! За вісім років росіяни лише торгувалися щодо вартості розробки замість того, щоб довести до належного стану технічні характеристики свого літака.
Пантелєєв резюмує: "Індія може отримати більш поступливого партнера, який на відміну від Росії не буде виторговувати преференції за складом бортового обладнання та ступеня участі своїх виробників в проекті".
МТА - не єдиний гіркий досвід Індії. У грудні 2015 року індійське аудиторське агентство CAG підготувало експертний висновок про експлуатацію місцевими пілотами куплених у Росії винищувачів Су-30МКІ.
За цими висновками, показник льотної придатності російських машин значно нижчий за норму, оскільки низка агрегатів літаків даного типу часто ламається.
CAG стверджує, що в середньому із 210 Су-30МКІ, які експлуатує Індія, від 115 до 126 винищувачів постійно знаходяться на землі через необхідність їх ремонту. За даними індійського міноборони, з моменту експлуатації було втрачено шість машин "Сухого". Про це повідомляє американське видання Defense News.
Основною причиною частих поломок Су-30МКІ фахівці CAG називають брак деталей до літаків, велика частина яких виробляється в Росії. Проблема з агрегатами для цього літака в індійців виникає через бюрократію, яку розвели Рособоронекспорт та індійське міноборони.
Процес подачі заявки на запчастини довгий, він може тривати багато місяців. Крім того, Рособоронекспорт не зацікавлений постачати дрібні партії запчастин, тоді як індійській стороні найчастіше потрібні саме такі партії деталей.
Чому б не створити сервісний центр на індійській території, де б зберігався повний набір запчастин на два-три літаки, який би постійно поповнювався? Його можна було б зробити у вигляді спільного підприємства. Про це йшла мова в ході недавнього візиту індійських журналістів до Москви.
Однак питання в тому, хто цей сервісний центр буде фінансувати. Навіть "розібрані" дві-три машини - це десятки мільйонів доларів. Делі веде з Москвою переговори про те, щоб відкрити на індійській території підприємства із збирання необхідних запчастин. Тож від "Сухого" тут ще не відмовилися.
Проте відмова від МТА - не єдиний випадок, коли Індія після довгих переговорів з Росією вибирає іншого постачальника літаків. Так, на початку 2016 року в Індії вирішили придбати французькі Rafale замість російських МиГ-35.
Час російської монополії вичерпано
Російська та світова преса, висвітлюючи недавні події на Defexpo India 2016, залементували також через ще одну українську маркетингову "зухвалість".
У центрі емоцій опинився відомий російський крейсер-авіаносець "Адмірал Горшков". Тепер, після переобладнання, він має індійську назву - "Вікрамадітья". "Адмірал Горшков" спустили на воду в СРСР у 1982 році, а в 2004 році Росія продала його Індії. У листопаді 2013 року його передали ВМС Індії.
За повідомленням керівника військово-морських проектів ДК "Укроборонпром" Миколи Гордієнка, Індія допустила Україну до участі в оборонних програмах, і "ми запропонували нові методи обслуговування радянського авіаносного крейсера "Адмірал Горшков", які на 50% дешевші, ніж російські пропозиції".
Фото bmpd.livejournal.com
Для Індії, яка відома у світі своєю заощадливістю та звичкою на всьому економити, 50% здешевлення - це неабиякий фактор привабливості. За висновком видання Defence News, Україна робить агресивні спроби порушити російську монополію на співпрацю з Індією, пов'язану з ремонтом та обслуговуванням військової техніки.
"Ми тут, щоб допомогти позбутися головного болю, з яким Індії одній не впоратися. Майже десять років Росія люто блокувала наші спроби. Ми запропонували безліч рішень, здатних дати нове життя зброї радянського часу, оскільки ми - початкові виробники обладнання", - заявив радник "Укроборонпрому" Петро Федорук.
Річ не лише у цьому судні. Українці зважилися на щось більше, системне. Індійським військовим Україна може допомогти ремонтувати газотурбінні установки суден. Потужності та кваліфікований персонал для цього має миколаївський завод "Зоря-машпроект". Це визнають і російські експерти.
За словами заступника директора "Укроборонпрому" Артура Херувімова, Індія хоче організувати спільну з Україною військово-технічну комісію для сервісного обслуговування радянського озброєння. Наразі це плани, але і вони дають Москві підстави для хвилювань. Час російської монополії вичерпано і в цій сфері.
Тарас Колесник, для ЕП. Авторський проект "Росія у власному дзеркалі"