У Кам'янському 27 січня відбувся другий турнір з сьогі в нинішньому році.
У порівнянні з попереднім турніром, вирішальна гра за перше місце пройшла в останньому турі, коли між собою зустрічалися Едуард Либа і Дмитро Кір'янов. Невдало розігравши дебют, Едуарду довелося відійти в глибокий захист. І Дмитро Кір'янов крок за кроком стискав зашморгом позицію свого суперника. У якийсь момент він вирішив, що вигравати можна будь-яким способом, Діма допустив фатальний для себе прорахунок при розміні. Чим відразу скористався суперник. Контратака була дуже швидкою і вирішальною. Перемогу здобув Едуард Либа, що має в своєму активі три очки. Другу сходинку турнірної таблиці посів Дмитро Кір`янов, який набрав два очки. На третій-четвертий позиціях з одним очком у кожного розташувалися Микола Усс і Іван Бабенко.
В культурно-спортивному центрі "Дніпровець" ПАТ "ДМК" пройшла традиційна процедура визначення пар спортсменів-більярдистів - жеребкування II Кубка "Металургів". Спортивний захід приурочено до Дня заснування первинної профспілкової організації "Металургів" ПАТ "ДМК".
Для участі в змаганнях, які пройдуть з 1 по 2 лютого в більярдному клубі "Дніпро", свої заявки подали 34 працівника ПАТ "Дніпровський меткомбінат". Своєю майстерною грою за столом із зеленим сукном спортсмени будуть доводити право назватися найсильнішими і спробують підняти над головою головний приз - Кубок "Металургів". Подібний турнір проводиться другий рік поспіль.
Для формування основної сітки змагань, за жеребом були сформовані дві пари учасників попереднього етапу. Також організаторами були визначені "сіяні" більярдисти, які зможуть зустрітися в очному протистоянні лише на стадії 1/4 фіналу Кубка.
Чемпіонат міста серед дорослих зі спортивної акробатики пройшов 25 січня на базі ДЮСШ № 4.
Як повідомила тренер Юлія Перехрест, у змаганнях брало участь близько 70 спортсменів. Близько двох годин на килимі спортсмени показували свою майстерність по програмам майстрів спорту, кандидатів в майстри спорту, а також між першими та другими розрядами. В результаті переможцями і призерами стали:
21 січня на спортивній базі СК "Прометей" відбувся турнір зі стрітболу серед аматорських команд міста під гаслом "Здоровим бути модно!"
Турнір проводився організацією "Спорт для всіх" спільно з міською Федерацією баскетболу. Участь в змаганнях взяли 180 учасників (33 команди). Турнір проходив по чотирьом віковим категоріям серед юнаків. Дівчата змагалися в окремій категорії.
Команди-переможці були нагороджені медалями, грамотами та призами від "Спорт для всіх".
Кілька днів тому за Кубок міста з художньої гімнастики змагалися спортсменки ДЮСШ № 4, СК “Прометей” і КДЮСШ “Металург”. Серед кандидатів в майстри спорту друге місце зайняла Єлизавета Кобринська.
“Художниці”. Таким ласкавим словом називають представниць одного з найчарівніших видів спорту – художньої гімнастики. Красива фігура, постава, хода, вміння відчувати музику – все це дають дівчаткам заняття гімнастикою. Коли на змаганнях гімнастки показують все те, чого їх навчив тренер, здається, що дівчата виконують програми просто, не докладаючи зусиль. Але гімнастика – це не тільки і не стільки талант. Це важка – можна сказати, навіть каторжна – щоденна праця.
Після змагань, в коридорі я зіткнувся з срібним призером Кубка міста Єлизаветою Кобринською. Природно, першим же ділом запитав чому вона не стала першою. “Я старалася. Поки не знаю, що завадило завоювати перше місце. Суддям видніше”, – такою була відповідь. Далі розговорилися і Ліза розповіла як вона потрапила в секцію художньої гімнастики, що її приваблює в ній, які плани на майбутнє.
“У чотири роки мене мама привела на “Дзержинку”. Мені сподобалося. Але не гімнастика, а то, що там було багато дівчаток, – посміхаючись розповідає Ліза. – Першим тренером була Лариса Григорівна Фрадкіна. У неї я позаймалася два роки. Але з-за того, що ми переїхали жити в інший район міста, мені стало незручно добиратися на заняття. Довелося поміняти спортивну школу. Так я опинилася на “Прометеї” у Інни Арнольдівни Козбанової. Як і кожна гімнастка, я в дитинстві мріяла стати олімпійською чемпіонкою. в прошу році виконала норматив кандидата в майстри спорту “.
За роки занять художньою гімнастикою Ліза не раз домагалася успіхів на першостях міста і області, отримувала призи на різних турнірах. Але найбільш пам’ятною нагородою для неї залишається бронзова медаль. Здавалося б, що таке “бронза” в порівнянні з медаллю найвищого ґатунку. “Десять років тому на турнірі пам’яті Людмили Колесникової я отримала бронзову медаль, – згадує гімнастка. – Але для мене вона цінною залишиться на все життя. Адже це моя перша офіційна нагорода. Пам’ятаю як тоді розпирала гордість і сльози наверталися на очі, коли оголосили мою прізвище і я піднімалася на п’єдестал пошани. Таке не забувається ніколи … “.
У ранньому віці дівчинка виступала в класичному чорному трико. Зараз вона віддає перевагу більш яскравому одягу. “Мені подобається червоний і білий колір. Тому і виходжу на килим у формі, де переважають такі забарвлення, – пояснює Єлизавета. – Вони асоціюються з повільною музикою, під яку я виступаю. Хоча іноді доводиться готувати номери з темповими музичними композиціями. Вправи з моїм улюбленим м’ячем повинні виконуватися під повільні мелодії. Та й для номерів з обручем. булавами, скакалкою, і особливо з нелюбимою для мене стрічкою, намагаємося з тренером підбирати такі ж. А стрічку я не люблю, тому що вона вічно плутається, згортається в вузли”.
У кожної людини є свої кумири, люди, які змушують наслідувати їх приклад. Багато наслідують зірок світового рівня. Для Лізи Кобринської такою є її землячка Катерина Луценко, учениця школи Дерюгіних. “Катя як і я починала свій спортивний шлях на “Дзержинці” у Лариси Фрадкіної, – пояснює Є.Кобринська. – Потім вона вчилася в Дніпропетровському вищому училищі фізичної культури у тренера Наталії Єрьоміної. Стала майстром спорту. Зараз вона живе в Києві і вчиться в школі Дерюгіних. А це дає їй можливість виступати в складі збірної країни. Звичайно, якщо вона буде викладатися на всі сто відсотків, що Катя і робить постійно. Чого чого, а цілеспрямованості у неї не відняти. Ось таким прикладом для мене є Катя Луценко”.
Дев’ятикласниця Єлизавета Кобринська мріє після закінчення колегіуму № 16 продовжити навчання. Але дівчина зараз на роздоріжжі. Їй подобається англійська мова, і вона хоче вчитися в інязі. У той же час Ліза так прикипіла душею до гімнастики, що не проти вступити до інституту фізкультури. “Буду подавати документи в обидва інститути. А там як пощастить”, – посміхаючись завершила нашу розмову Єлизавета Кобринська.
