Вчора, 9 грудня, в аудиторії ДЮСШ № 2 відбулося перше засідання переоформленої громадської організації "Федерація волейболу міста Кам'янського", керівником якої вже є Тетяна Борис.
На запрошення Федерації в роботі прийняв участь начальник управління молоді і спорту Кам'янської міської ради Едуард Коряк.
На засіданні були розглянуті питання, повязані з їх виконанням в наступному 2022 році. Насамперед, це складання річного календаря різних заходів. Члени федерації внесли пропозиції по проведенню змагань за віковими категоріями. Обговорили також проблеми та шляхи їх вирішення з локаціями проведення волейбольних турнірів.
ФОТОАЛЬБОМ https://www.facebook.com/photo/?fbid=2112691702223095&set=a.2112692398889692
У Києві 7 грудня завершився головний сеньйорський турнір року – фінал сеньйорської ліги України.
Протягом року 185 гравців у віці 40 років та старших взяли участь у восьми рейтингових турнірах у Харкові, Києві, Вінниці, Хмельницькому, Львові, Одесі, Нікополі та Рівному. За підсумками цих турнірів 32 найсильніші гравці взяли участь у фіналі із призовим фондом 100 000 гривень.
На першому етапі всіх учасників було розподілено по восьми групах, у яких провели кругові турніри. Московська піраміда зустрічі до 4-х перемог. І одразу стало зрозуміло, що турнір буде дуже завзятим та абсолютно непередбачуваним.
Два майбутні фіналісти турніру львів'янин Тарас Фуканчик та Владислав Скляров із Каменського опинилися в одній групі.
А вже з 1/8 фіналу драматизм того, що відбувається, почав зашкалювати. Лідер рейтингу, переможець турнірів у Хмельницькому та Нікополі Тарас Тягній та у плей-офф отримав перший номер посіву, віддавши суперникам у трьох матчах у групі лише одну партію. Але надії Тараса на перемогу у турнірі вже у першому колі плей-офф розбив Володимир Квасюк. 52-річний вінничанин провів блискучий матч, виграв 4:1, після чого влаштував неймовірно емоційний перфоманс. Так радіти перемозі, як це зробив Квасюк, не виходило навіть у Юрія Пащинського у найкращі роки. Окрім виходу до чвертьфіналу, обігравши лідера команди Дніпропетровської області, Володимир забезпечив своїй збірній Вінниці командний кубок.
Насилу вийшовши до 1/8 фіналу, Сергій Петраш не зумів пройти далі, поступившись 2:4 майбутньому переможцю турніру Владлену Склярову. Олександр Савицький розгромив одного з головних фаворитів миколаївця Юрія Світковського – 4:0!
А вже у чвертьфіналі відбувся найкращий матч турніру – і за якістю гри, і з драматизму. У ньому зійшлися Олег Мачтаков та Дмитро Микитко. Одесит Мачтаков, найтитулованіший гравець Ліги, до певного часу впевнено вигравав, довівши рахунок до 4:1. А ось потім гравець із Краматорська почав "камбечити". І довів справу до контри. В якій повів 7:4 (!). А потім не забив сім (!) матчболів. Але якимось дивом Мачтаков вирвав перемогу в останній кулі.
Володимир Квасюк, віддавши напередодні всі фізичні сили та всі можливі емоції, не знайшов у собі ні того, ні іншого, щоби боротися зі Скляровим – 1:5. Тарас Фуканчик обіграв 5:3 Олександра Савицького, якому не вдалося показати таку саму якість гри, як напередодні зі Світковським. Денис Білоненко з Кременчука у шестигодинному матчі переміг Олександра Жаркова з Білої Церкви з рахунком 5:3 та вийшов у свій перший півфінал у сезоні, та одразу ж у головному турнірі.
Півфінали. Олег Мачтаков грає із Владиславом Скляровим. У лютому у Харкові на першому рейтинговому турі ці гравці вже зустрічалися у фіналі. Тоді з рахунком 5:4 переміг Мачтаков. Цього разу Склярову вдався реванш – 5:3. А ще в одному шестигодинному матчі Тарас Фуканчик переміг 5:2 Дениса Білоненка.
Два 45-річні гравці з Кам'янського та Львова зійшлися у вирішальному матчі першого сезону сеньйорської ліги України. Після неймовірних подій перших трьох днів від фіналу чекали на щось дуже незвичайне. Але вийшло все досить спокійно та передбачувано. Фаворит матчу, яким вважався Владлен Скляров, впевнено довів свою перевагу. Владлен, що віддає перевагу неспішній позиційній грі, нав'язав вигідний для себе хід подій вибуховому та атакуючому Тарасу. Вже на велику перерву (грали у дві сесії до шести перемог) все стало ясно – 5:0. Фуканчик, проте, продовжив боротьбу, витягнув в останній кулі шосту партію, яка тривала понад годину, але сьома партія стала останньою і в матчі, і в турнірі, і в сезоні.
6:1 – Владлен Скляров стає першим переможцем сеньйорської ліги України. Наступного року обов'язково буде продовження!
Вихованець Кам'янської тенісної школи СК "Прометей" Ілля Марченко (№ 163 ATP) розповів https://ua.tribuna.com/tennis/1104119710-ilya-marchenko-pri-xoroshem-stechenii-obstoyatelstv-mogu-sopernichat-s.html#news-main про складнощі потрапляння до топ-100 рейтингу ATP.
"Коли я вперше увійшов до топ-100, мені було 23 роки. Я був там одним із наймолодших спортсменів.
У мене все було складно. Я десь 11 років повертаюсь після травми. Я увійшов до топ-100, травмувався, випав за 500. Потім знову увійшов, травмувався, випав.
Чого в мене тільки не було – коліна, плече, спина трішки, пару гриж є – повний букет.
Спочатку я хочу в сотку повернутися, потім у топ-50. Потім, якщо вдасться, перевершити мій найкращий результат – 49 місце. Якщо вийде краще, то буде чудово. Але в мене все залежить від того, як травми будуть.
У тенісі все залежить від м'ячів, від покриття. Думаю, за хорошого збігу обставин я можу змагатися з багатьма гравцями навіть із топ-10. Виграти – це вже інше питання, звісно.
Наразі дуже підрівнявся теніс. У рейтингу від 100 до 400 всі рівні, там вже деталі вирішують.
Так як я весь час травмований, я не знаю, скільки ще гратиму. Це не від мене залежить, на жаль. Я не знаю, чого зможу досягти і як мені дозволить моє тіло зіграти навіть наступного сезону", – сказав Марченко.
Життя трьох дівчат опинилися під загрозою. Переживши зраду і втративши віру у людей, вони блукають у лісі зневіри. Але чарівний ельф-лучник поспішає на допомогу дівчатам та має для них дари. Зустрівшись, героїні знайдуть хобі, що прокладе шлях до відновлення.
ВІДЕО https://www.youtube.com/watch?v=dLmGVL4nvfE
Вихованець Кам'янського СК "Прометей", перша ракетка України Ілля Марченко розповів про матч Кубка Девіса проти збірної Норвегії, поділився думками щодо виходу зі збірної Сергія Стаховського та підбив підсумки сезону.
Про матч Кубка Девіса проти збірної Норвегії
«Я говорив про це на післяматчевій прес-конференції. Схоже, я просто не впорався психологічно. Підготовка була не найкраща через травму, але на тренуваннях в Осло я почував себе добре. Той факт, що я знав, що Стаховський у разі програшу закінчить свої виступи за збірну, додав мені тиску. Це був один із найгірших моїх матчів у сезоні. І як Сергій сказав, найгірший матч за збірну за всю історію. Нічого не поробиш. Це спорт, таке буває. Дурасович, навпаки, провів відмінний матч. Ми вкотре не змогли дістатися нашої заповітної мрії. А без таких гравців як Сашко Долгополов та Сергій Стаховський це буде вдвічі важчим».
Про Сергія Стаховського
«Зі всієї команди я з Серьогою провів найбільше часу на корті. За весь час, що я грав за збірну, лише раз його не було. Це величезна втрата. Він був справжнім лідером весь цей час і на корті, і поза ним. У мене не завжди виходило його підтримувати, і були матчі, коли Стах буквально поодинці тягнув збірну. Я ледве стримував сльози, коли він прощався з командою на останній вечері. Для мене матчі Кубка Девіса завжди викликали позитивні емоції незалежно від результату. Після його відходу вже все буде по-іншому. Дуже сумно. Сподіваюся, він колись повернеться у ролі капітана. Але навряд чи, звичайно, я на той час ще виступатиму за збірну. Велике дякую Сергію, що він весь цей час був з нами».
Про статус першої ракетки України
«Перша ракетка України, на жаль, не таке престижне звання зараз. Це, звичайно, приємно, але 163 місце - це не те, де мені хотілося б бути. Сезон був важким, але й найуспішнішим останнім часом».
Про минулий сезон
«Був дуже добрий початок. Потім, як завжди, страшна серія ґрунтових турнірів. На харді в Америці, звичайно, хотілося більшого. Я потрапляв на турніри АТР, і це був хороший шанс чогось досягти. І грав досить непогано. Але, на жаль, стара травма загострилася. І з нею я мучився вже до кінця сезону. Були якісь сплески на кшталт турнірів у Софії та Москві, але загалом друга частина сезону була дуже важка.
Я виграв титул у італійській Б'єллі. Обіграв Маррея та Бублика. Знову зіграв у кваліфікаціях шоломів. Кваліфікувався на пенсію АТР, і тепер у мене в заліку вже 4 роки. Тобто можна вважати це один із чотирьох моїх найкращих сезонів. Хоча ще півтора роки тому я думав закінчувати кар'єру через болі в плечі. Так що життя продовжується і моя боротьба в турі теж».
Про плани на майбутнє
«Подивимось, чи допоможе реабілітація у міжсезоння зменшити проблеми з коліном. Часу мало, звісно. Якби не збірна, сезон я закінчив би раніше. Планів та очікувань не будую. Все залежатиме від мого стану».
Про Australian Open-2022
«Віза у мене є, але деталей від організаторів, як і раніше, дуже мало. Звісно, я планую там виступити».
Джерело https://btu.org.ua