Спортсмени Кам`янського посіли 14 призових місць в Чемпіонаті України з армреслінгу серед юнаків, ветеранів та параспортсменів, який проходив з 3 по 5 квітня у закарпатському Воловці.
У змаганнях взяли участь понад 300 юнаків, юніорів, пара-спортсменів, представників адаптивного спорту та ветеранів з 18 регіонів України. Честь Кам`янського відстоювали рукоборці ДЮСШ №5 та центру "Незламні". Учасники змагалися в умовах суворої безпеки – без глядачів, з дотриманням норм воєнного стану. Чемпіонат став не лише випробуванням сили, а й символом єднання поколінь. За підсумками змагань вихованці тренера Едуарда Антокіна здобули 10 золотих та 4 срібні медалі. На цьому чемпіонаті норматив кандидата в майстри спорту України з армрестлінгу виконали Артем Коник, Ілля Зима та Руслан Штепа.
За результатами виступів, Руслан Штепа, Артем Коник та майстер спорту Євген Григір увійшли до складу національної збірної команди України, яка у травні прийме участь у Чемпіонаті Європи в Румунії.
ПРИЗЕРИ-КАМ`ЯНЧАНИ
ПЕРШЕ МІСЦЕ (на ліву та на праву руки)
45 кг – Коник Артем (юнаки до 15 років)
65 кг – Зима Ілля (юніори до 23 років)
+80 кг – Штепа Руслан (юніори до 23 років)
абсолютна першість – Буря Олександр
абсолютна першість – Григір Євген
ДРУГЕ МІСЦЕ (на ліву та на праву руки)
+65 кг - Коляда Олександр (юніори)
абсолютна першість – Воронов Євген (ветерани)
Волейболістка Марина Федчук, вихованка тренера Кам`янської ДЮСШ № 2 Віталія Серьогіна вперше з Чернівецькою командою "Буковинка" стала чемпіонкою України.
Тричі отримаши перемогу над командою "Балта" у фінальній серії Чемпіонату України з волейболу, Чернівецька "Буковинка" вперше виграла чемпіонський титул. Золоті медалі отримала й кам`янчанка Марина Федчук. Нашу землячку визнали ще й найкращою діагональною гравчинею турніру.
Довідка
Марина Скрипник (дівоче прізвище) розпочинала свій шлях у Кам’янському. Четвертокласниця загальноосвітньої школи №25 почала займатися волейболом у тренерки ДЮСШ №2 Тетяни Борис. З 2008 року волейболістка продовжила займатися під керівництвом Віталія Серьогіна. На початку своєї професійної кар'єри, після закінчення Волинського обласного ліцею з військово-фізічною підготовкою, Марина Скрипник виступала в складі команди Вищої ліги "Континіум-Університет" з Ковеля. У сезоні 2013/2014 року вона стала чемпіонкою країни. Потім грала в складі Луцької "Волинь-Університет". З цією командою Марина ставала срібною і бронзовою призеркою чемпіонату України, а також завоювала з командою "бронзу" в Кубку країни. Двічі була чемпіонкою Всеукраїнських змагань. В 2022 році, разом з гравчинями команди з Інсбрука "TI Volley" срібні нагороди Кубку Австрії отримала і 26-річна Марина, яка вже тоді вийшла заміж і носила прізвище Федчук.
У Кам`янському, 6 квітня перемогою криворожанина Федора Жданова завершився більярдний турнір пам`яті Араїка Тер-Ісаяна.
В більярдному клубі "Дніпро" 39 гравців з Києва, Дніпра, Запоріжжя, Кривого Рогу, Миколаєва, Харкова, Кам`янського на протязі двох днів розігрували призи комбінованої піраміди зі змінами.
Серед учасників найвідомішими гравцями були майстер спорту міжнародного класу харків`янин Андрій Родіонов, чемпіон світу Дмитро Білозьоров з Миколаєва, майстри спорту Микита Адамець (Кривий Ріг), Євген Талов (Дніпро). Але не їм судилося стати переможцем і призерами.
Ігри були дуже напружені, і до фіналу дійшли дніпрянин Артур Воронов і Федір Жданов з Кривого Рогу. Останній і став переможцем турніру пам`яті Араїка Тер-Ісаяна. "Бронзу" розділили Данило Жданов, брат Федора та Іван Бондаренко з Дніпра. Кам`янчанин Стефан Туробойський посів п`яте місце.
Головний суддя змагань Владлен Скляров вручив переможцю і призерам красиві кубки, а також солідну суму з призового фонду.
Відео https://www.facebook.com/100011473011035/videos/pcb.2446040122455064/641260208792026
https://www.facebook.com/100011473011035/videos/pcb.2446040122455064/1353793282626648
Триденний кваліфікаційний шаховий турнір, що відбувся у Кам`янському виграла Катерина Трофімова.
Шостого квітня, в Кам`янській ДЮСШ № 1 завершився кваліфікаційний шаховий турнір. За нагороди змагалися 19 гравців. За кінцевими результатами перше місце посіла тренерка Катерина Трофімова, набравша 8 очок. Відразу троє шахістів розділили 2-4 місця. У Андрія Козорога, Максима Вітютнєва і Владислава Литвина в активі на півтора очка менше. У дівчат перше і друге місця посіли Софія Водолазька та Надія Губа, які мають по чотири бали.
Призери отримали медалі і дипломи, які їм вручив тренер ДЮСШ № 3 Дмитро Задорожний.
Фото https://www.facebook.com/photo?fbid=4104644726525497&set=pcb.9589319437811292
Одному з патріархів боротьби в Кам’янському Івану Олексійовичу Вишницькому шостого квітня виповнилося 84 роки.
ПІСЛЯ ЗУСТРІЧІ З ЄЖЕВСЬКИМ Я "ЗАХВОРІВ" СПОРТОМ
Дитинство Івана, як і сотень інших хлопчаків післявоєнного часу, які втратили батьків на фронті, було складним. "Батько мій загинув у 1943 році на фронті. Виховання, самі розумієте яке, давала вулиця, – розповідає він. – Серед блатних був як шістка, посилали то за вином, то за цигарками. Хуліганив, любив побитися. Правда, даремно не бився, хто просить – видам. І тільки коли став займатися боротьбою, пішов з цієї компанії. Я вдячний людині, долучившій мене до спорту, який зробив з хуліганистого хлопця справжнього чоловіка. Невідомо ким би я став, і де б я опинився, якщо б не спорт".
Майбутній тренер з боротьби Іван Вишницький (праворуч). 1953.
А познайомився з боротьбою Іван завдяки патріарху цього виду спорту в Дніпродзержинську, тренеру Леву Рудольфовичу Єжевському. "Я кудись біг, – згадує Вишницький, – коли мене схопив за плечі чоловік, якого, похапцем мало не збив з ніг. Думав, що той надає мені по шиї і відпустить. Але він просто запропонував прийти вчитися боротися на "Дзержинку". Я пообіцяв, і - забув. Повторна зустріч відбулася знову на вулиці. Єжевський знову запросив мене на тренування, сказавши, що я йому сподобався статурою: шия коротка, натоптаний. В той день я пішов разом з Левом Рудольфовичем в комору спортклубу, де він мені відразу ж виписав на свою картку спортивний костюм і борцівки. Моїй радості не було меж". З тих пір 15-річний хлопчина "захворів" спортом.
Три рази в тиждень Іван приходив на тренування, освоюючи мистецтво боротьби до знемоги. Він був фізично сильним, пропорційно розвиненим борцем. На килимі працював серйозно, терпляче, як і в житті.
І БОРЕЦЬ, І БОКСЕР, І МЕТАЛЬНИК МОЛОТА
Іван Вишницький захищав честь спортивного товариства "Труд" і був збірником України по "Авангарду". Вісім разів ставав призером Центральної ради спортивного товариства "Труд" не тільки з греко-римської боротьби, а й самбо, вільної боротьби, боксу, штанги, метання молота.
Розповідаючи про спільні тренування борців і боксерів, він згадав епізод, коли тренер боксерів Євген Васильович Суєтов запропонував кому-небудь з борців побоксувати на рингу з його вихованцями. "Я відразу погодився, тому що просто руки свербіли побитися. І не побоявшись, що суперником був важковаговик, відразу ж врізав йому в щелепу, що аж бризки полетіли. Але він встояв на ногах, хоча вже був у нокдауні. Після повторного удару його вже повело. А тренер запитує: – Ваня зараз я тобі дам гарного боксера. Будеш битися? – Відповідаю: Буду. І наступного суперника секунд через 30 відправив у нокаут. Суєтов підійшов і каже: Він повинен був виступати на обласному чемпіонаті, але тепер ти замість нього братимеш участь. Я з тобою на лапах попрацюю, а ти з м’ячиком. А так ти фізично міцний хлопець".
Перед змаганнями спортсмен трохи потренувався і був заявлений на чемпіонат. "У мене очі на лоб мало не полізли, коли суддя-інформатор оголосив перед першим боєм, що я провів на рингу 18 боїв з яких виграв двічі нокаутом, – посміхаючись, розповідає І.Вишницький. – На цьому чемпіонаті я виграв шість боїв. Найдовший поєдинок тривав приблизно півтори хвилини. Всі решта закінчувалися ще швидше. Сьомого суперника з Дніпропетровська чекав на рингу кілька хвилин, але він так і не вийшов. Я як переможець, потрапив до збірної області і повинен був їхати на чемпіонат України до Харкова. Суєтов сказав, що у мене є шанс виконати майстра спорту. Але я віддав перевагу своєму улюбленому виду спорту і поїхав на чемпіонат з вільної боротьби".
Іван Вишницький переможець фіналу першості Цкетральної ради з класичної бортьби. Дніпродзержинськ. СК "Прометей". 1967
Виступаючи за "Труд", одне з найсильніших в Союзі спортивних товариств, йому довелося боротися на чемпіонаті Радянського Союзу з Валерієм Резанцевим (п`ятикратний чемпіон світу та двократний Олімпійський чемпіон). Так ось, Резанцев після сутички, яка завершилася внічию, запитав наставника нашої збірної: "Де ви взяли цього хлопця? Я всіх ламав, а цього не зміг...”.
Іван Олексійович згадує, як в 1967 році в П’ятигорську, йому вручав нагороду за перше місце, чотириразовий призер чемпіонатів СРСР, майстер спорту з класичної боротьби, актор Олексій Захарович Ванін (який зіграв через чотири роки роль колишнього злодія, спустившого в комедії "Джентльмени удачі" зі сходів "Доцента"). Він виконував на тих змаганнях роль головного судді.
Тренер з важкої атлетики Олексій Опанасович Жезлов побачивши якось Вишницького на килимі, сказав: "Боже мій! У нього ж ноги штангіста-рекордсмена!". І запросив Івана займатися штангою. В результаті перші офіційні виступи принесли спочатку титул чемпіона міста в триборстві (320 кг), а потім бронзову медаль в першості СРСР, яка пройшла в Кірово-Чепецьку.
Незважаючи на велику кількість медалей, жетонів, дипломів і грамот, Іван Олексійович вважає своєю найціннішою нагородою значок "Майстер спорту СРСР". "У той час в Дніпродзержинську (нині Кам`янське) не так вже й багато було володарів цього звання. Знаєте як я радів, коли отримував значок і посвідчення при заповнених вщерть трибунах стадіону "Перемога"!, – розповідає з блиском в блакитних очах ювіляр.
ПРО НЬОГО ГОВОРЯТЬ
Після завершення активних виступів у спорті І.Вишницький з 1978 року перейшов на тренерську роботу, за час якої в спортивних клубах "Промінь" і "Прометей", а також в ПТУ № 26 підготував чимало борців. Найталановитішим з учнів він вважає Едуарда Єрьоменка, якого виховував до четвертого класу. Едуард був призером чемпіонатів СРСР, світу і Європи з кіокушин карте, дзюдо, самбо, заснував хортинг і нині є президентом всесвітньої Федерації цього виду єдиноборств. "Тренерське кредо Івана Олексійовича Вишницького полягає в тому, що він концентрує увагу учнів на окремих, найбільш важливих прийомах, і багаторазовими повтореннями покращує техніко-тактичні дії", – говорить Е.Єрьоменко.
В новий 2020 рік разом. Едуард Єрьоменко, Іван і Олексій Вишницькі.
"Він відпрацьовував заданий прийом до сьомого поту, поки не досягав результату. Всі вказівки схоплював на льоту. За короткий термін засвоїв не тільки основи, але і багато тонкощів боротьби", – пояснює Л.Єжевський.
СПОРТИВНА СІМ’Я
З майбутньою дружиною Іван Олексійович познайомився в завкомі профспілки ПХЗ. "Галина приїхала в серпні 1968 року в Дніпродзержинськ за направленням після закінчення інституту імені Лесгафта, – хитро посміхаючись розповідає ювіляр. – Я в той день зайшов у справах в завком, і в коридорі зіткнувся з декількома дівчатами. Відразу ж око поклав на одну з них. Ми познайомилися. Я запросив Галку піти ввечері в кафе. Почали зустрічатися, а потім запропонував вийти за мене заміж. Ось так і живемо вже більше ніж півстоліття разом".
У квітні 2019 року сім’я Вишницьких відсвяткувала золотий ювілей. "Більше ніж півстоліття минуло, а я пам'ятаю нашу першу зустріч до найдрібніших подробиць, – згадує дружина, Заслужена тренерка України з плавання Галина Василівна. – Івушка підкорив моє серце відразу. Я тоді приїхала після закінчення ленінградського інституту ім. Лесгафта за розподілом в Дніпродзержинськ, на тренерську роботу в басейн "Прометей". Менше ніж через рік ми одружилися. Пізніше у нас народився Льоша, а потім і Анжела. Діти теж пішли по нашій стежині. Син виконав норматив кандидата в майстри спорту з боксу, а дочка стала разрядницею з плавання".
Вже й онуки виросли, а Іван Олексійович все "хворіє" спортом. Йому постійно потрібна дуже активне життя. З награною прикрістю дружина скаржиться: "Весь балкон і спальню завалив залізяччям (гирями, гантелями і штангами). Та ще й мішок боксерський повісив". А для нього позайматися з гирями, це – як ковток свіжого повітря. "Щоб не втратити форму, майже щоранку ходжу в спортзал. Якщо погода хороша – бігаю", – пояснює Іван Олексійович Вишницький.
ДОСЬЄ
Іван Олексійович Вишницький, тренер з греко-римської боротьби.
Народився – 6 квітня 1941 року в Дніпродзержинську.
Випускник Донецького фізкультурного технікуму.
Майстер спорту СРСР з греко-римської боротьби (1963).
Восьмиразовий призер ЦР СТ "Труд".
Автор інтерв`ю Віктор КУЛЕНКО.