Вже майже 15 років як пішов з життя легендарний тренер, майстер спорту СРСР з боксу, Людина з великої літери Володимир Прокопович Кургузов (03.01.1934-23.06.2009). Такою кількістю спортсменів, які виросли під його опікою, похвалитися може не кожен тренер. З простих вуличних хлопців Володимир Прокопович виростив цілу плеяду боксерів, які до сих пір вдячні йому за путівку в життя. Колись, зі старого дитячого садка, Кургузов власними силами створив один з перших в нашому місті боксерських клубів "Шкіряна рукавичка". Вихованці тренера пам'ятають свого наставника і щорічно 3 січня, в день його народження, згадують теплими словами.
Володимир Кургузов сам почав боксом займатися пізно. Коли його виставили за військове училище побоксувати, Володимир виступив і виграв змагання. Потім переміг у чемпіонаті військового округу. За два роки виконав норматив майстра спорту Радянського Союзу (до речі, першим з боксерів нашого міста). Служив офіцером внутрішніх військ. Після звільнення зі Збройних Сил, став викладати бокс на "Дзержинці".
"Володимира Прокоповича Кургузова я знаю більше ніж півсторіччя. Він мав чисте серце і користувався великим авторитетом, як у спортсменів, так і у своїх солдатів. Ми разом їздили на різні турніри, побували в багатьох регіонах Радянського Союзу. Він дуже любив дітей, вони для нього були всім", - розповідає один з патріархів Кам`янського боксу, майстер спорту Анатолій Якименко.
"Він був доброю людиною і дуже хорошим психологом. Володимир Прокопович сам був величезний і така ж у нього була душа. Справедливий, щирий. Незважаючи на зовнішній флегматизм, він був дуже гумористичною людиною", - згадує Михайло Болдов".
Чимало учнів Володимира Кургузова вже давно самі стали на тренерську стезю і їх вихованці добилися і продовжують добиватися успіхів на змаганнях різних рівнів. Але вони і тепер з теплотою згадують про свого першого наставника.
"До Володимира Прокоповича я потрапив зовсім випадково, - згадує тренер боксерського гуртка "Паляниця" СЮТ Валерій Шульга. - Раніше я вдома займався боротьбою, мене тренував сусід. На початку навчального року я прийшов в СК "Дзержинка", щоб записатися в секцію боротьби. Там познайомився з хлопчиком, який чекав тренера з боксу Кургузова. Хвилин сорок ми чекали тренерів, щоб записатися в секції. Тут підійшов чоловік величезного зросту (мені він здався величезним ведмедем) і грубим голосом запитав кого ми чекаємо. Хлопчик відповів, що тренера з боксу. І я з переляку теж відповів, що на бокс. Ось так і потрапив в секцію до Кургузова. Цим видом спорту я прозаймався 15 років. До армії на чемпіонаті ВЦРПС в Ізмаїлі посів третє місце і виконав норматив кандидата в майстри спорту СРСР. Служив у Групі Радянських військ у Німеччині, там став чемпіоном армії та дивізії. Після служби в армії продовжив тренуватися в СК "Дзержинка". Ми, хлопчаки, вважали тренера своїм другим батьком. Прокопович міг з гумором з нами поговорити, а міг і посварити. При цьому від нього випромінювалася така сильна енергія, що ми виходячи на ринг безстрашно билися. Тренер учив нас бути чесними, захищати слабких".
В'ячеслав Шульга будучи школярем, потрапив тренуватися до Володимира Кургузова в далекому 1970 році. "Мене, 10-річного пацана, на "Дзержинку" до Володимира Прокоповича привів старший брат Валера, - розповідає тренер ДЮСШ № 2 В'ячеслав Шульга. - Я був такий маленький, а тренер здавався гігантом. Мені тоді бокс не сподобався, і через місяць я перестав відвідувати тренування. Другий раз спробував повернутися, коли мені "стукнуло" 14 років. Ми прийшли разом з Сашком Янченком, благо вчилися з ним в одній школі. Правда Саша був старший за мене на рік. Пам'ятаю приходимо, а нам Кургузов каже, що через тиждень змагання чемпіонату міста. Я тоді свій перший бій програв боксеру з ДКХЗ, виступаючи у ваговій категорії 44 кг. А через два тижні поїхав на чемпіонат області і здобув свою першу перемогу. Той бій припинили із-за моєї явної переваги. Бувало Прокопович оголошує, що на наступний день планується крос. Зустрічаємося на "Дзержинці". Він їде на велосипеді, а ми біжимо слідом. Добігаємо до нього на дачу, покопали грядки і додому. І ніхто не ображався. Це для нас була загальнофізична підготовка. У 1984 році вирушаючи на міжнародний турнір моя вага становила 54 кг. А коли перед боями проходив зважування, то виявилося, що я набрав два кілограми зайвої ваги. Прокопович покликав мене до себе, зняв тапок 45-го розміру і як даааасть мені по м'якому місцю..."
Віктор Мельник, який свого часу тренувався також у Володимира Кургузова, кілька років очолював міську федерацію боксу. Він досі з теплотою згадує про свого першого наставника. "Коли я прийшов записуватися на бокс, тренер запитав скільки мні років, - згадує В.Мельник. - Я сказав, що дев`ять. Прокопович відповів: "Йди звідси, ти ще не доріс до боксу. Ось коли виповниться 10 років, тоді і приходь". В 1969 році мені "стукнуло" 10 років, я був зарахований і виступав на різних змаганнях. І тільки після армії займався вже у інших тренерів. Але всеодно я Кургузова поважав і поважаю. Ціню за те, що він виховав нас не тільки спортсменами, але і хорошими людьми. Колись я і Толя Румянцев вирішили розіграти тренера. У того був величезний шкіряний портфель, в якому носив всю документацію. Кургузов не розлучався з портфелем років десять. Ми хотіли перевірити як часто Прокопович заглядає в нього. Перед поїздкою до Львова взяли і сунули в портфель два блини від штанги. Тренер добу тягав портфель з вокзалу в готель і назад. А коли розкрився обман, він просто сміявся разом з усіма, примовляючи: "От сучі діти!".
Геннадій Молоков також пройшов школу виховання Володимира Кургузова. "Володимир Прокопович поважав у людях справедливість, щирість. Кургузов був тонким психологом людських душ, добре знав методи підходу до хлопчаків не тільки як до спортсменів, а й як до своїх дітей. Мав чисте серце і користувався величезним авторитетом. Він ЛЮДИНА великої літери", - каже Г.Молоков.
В турнірі з футзалу "Truskavets Cap 2024", Кам`янська команда "Надія" стала срібною призеркою.
На майданчику "СК Центр" в Трускавці, 20-21 грудня проходив турнір з футзалу "Truskavets Cap 2024" серед футболістів 2013 року народження. В змаганнях прийняли участь 10 команд, які представляли по два колективи місцевої футбольної школи "КМС", "1 на 1" міста Стрий, київські "Чемпіон" і "Олімпік", а також ДЮСШ (Борислав), ФК "Іста" (Дніпро), МФК "Галичина" перша школа (Дрогобич) та футбольна школа "Надія" (Кам`янське). Як повідомив тренер "Надії" Іван Бєломицев, його вихованці вибороли срібні медалі.
"Хоча турнір проводився серед футболістів 2013 року народження, в нашій команді було тільки три гравці такого віку, а всі інші хлопчаки 2014 та 2015 років народження, - розповідає І.Бєломицев. - "Надія" виграла групу "А", у якій грали команди "КМС" (Трускавець), ДЮСШ (Борислав), "Чемпіон" (Київ), "1 на 1" (Стрий). Першого дня ми перемогли з одинаковим рахунком 5:3 господарів турніру та столичну команду. Наступного дня, матч з командою ДЮСШ (Борислав) закінчився нічийним результатом 5:5. А в зустрічі з суперниками із Стрия ми були сильнішими - 3:1. У півфіналі мої футболісти здолали з рахунком 5:3 команду з міста Стрий (друга команда в групі "Б"). У фіналі "Наждії" протистояли господарі турніру, які стали другими в групі "Б". На жаль, ми поступилися з рахунком 1:2. Кращим бомбардиром турніру став наш капітан команди Олександр Буян (нижнє фото), на рахунку якого 15 голів в шести матчах".
Разом з тренером і капітаном команди, радість перемоги святкували Єгор Чуйков, Мирон Білоус, Герман Овчинников, Іван Малько, Юрій Шевченко, Михайло Лобастов, Денис Білий, Максим Гуторов, Роман Новиченко, Роман Кицанюк, Вадим Невгамонний. Хлопці отримали в нагороду кубок і срібні медалі.
Верхня частина підсумкової турнірної таблиці має такий вигляд:
1 - "КМС" (Трускавець)
2 - "Надія" (Кам`янське)
3 - "1 на 1" (Стрий)
4 - "Іста" (Дніпро)
Текст Віктора КУЛЕНКА.
Шаховий турнір вихідного дня, який відбувся в Кам`янському 29 грудня, приніс перше місце Владиславу Литвину.
Завершальними шаховими змаганнями 2024 року у Кам`янському став турнір вихідного дня, який пройшов 29 грудня в ДЮСШ № 1. За шахівницями вели баталії 17 гравців. Серед них був кандидат в майстри спорту (Микола Грицан), шість першорозрядників та шахісти з другими і третіми розрядами. За підсумками змагань, перше місце посів юний Владислав Литвин (на фото: в нижньому куті праворуч). Вихованець тренера Дмитра Задорожного з ДЮСШ № 3 набрав 15 очок. Другий призер, Микола Грицан відстав від переможця на півтора бала. Ще один першорозрядник з ДЮСШ № 3 Давид Дунаєвський, маючи у своїму активі 12,5 очок став третім.
Текст Віктора КУЛЕНКА.
У Кам`янському провели Новорічний турнір, переможцем якого стала команда досвідчених волейболісток "Оріль Лідер Кам’янське".
У Кам`янському, 28 грудня відбувся Новорічний турнір з волейболу серед жіночих команд. На майданчику СК "Прометей" змагалися молодь і ветерани - команди металургійного фахового коледжу, хіміко-технологічного фахового коледжу, "Мікс"(випускниці та вихованки ДЮСШ №2), а також "Оріль Лідер Кам’янське", сформована з випускниць ДЮСШ №2. Після колових змагань, загальну перемогу отримали досвідчені волейболістки "Оріль Лідер Кам’янське". Як кажуть, досвід взяв верх над молодістю. Призерами також стали команди хіміко-технологічного фахового коледжу і "Мікс". Цікаво, що за словами Тетяни Борис, президентки Федерації волейболу Кам'янського (і гравчині команди-переможниці), в планах створення Відкритої жіночої волейбольної ліги. Якщо все піде по плану, то в наступному сезоні будуть залучені колективи з Дніпра, Кривого Рогу, Слобожанського та інших міст області.
У волейбольному турнірі "Новорічні мрії", що пройшов у Кам`янському, перші місця дісталися командам з Царичанки і Кам`янського.
У відкритій першості Кам`янської ДЮСШ № 2 з волейболу "Новорічні мрії", 28 грудня змагалися дівчата 2008 та 2010 років народження. Команди представляли гравчині дитячих юнацьких спортивних шкіл Кам`янського, Царичанки та Магдалинівки. За підсумками змагань серед старших волейболісток перше місце посіли вихованки тренера Віталія Серьогіна з Кам`янської ДЮСШ №2, які обійшли суперниць з Царичанки і Магдалинівки. А ось молодші колеги господарок турніру зробили рокіровку з царичанськими волейболістками. Магдалинівці і тут задовольнились третім місцем.
Гравці команд-учасниць турніру "Новорічні мрії" отримали медалі, грамоти і кубки. Батьки волейболісток з Кам`янського подарували своїм командам два мячі, та пригостили всіх піцою, тістечками і соком.