Перестало битися серце тренера зі стрільби із лука Володимира Ілліча Домрачова (20.10.1942-01.02.2022).
Володимир Ілліч народився в Москві. У школі почав займатися спортивною гімнастикою та виконав норматив першого юнацького розряду. У 12 років його прийняли до групи майстра спорту з фігурного катання Бориса Миколайовича Подкопаєва, а 1954 року Володя перейшов до заслуженої тренерші СРСР Олени Володимирівни Васильєвої. Через три роки їхню школу перевели до Лужників. "Зі мною поряд виросли такі знамениті спортсмени як олімпійський чемпіон Олександр Горшков та призер чемпіонатів світу Олександр Горелик, Андрій та Людмила Олехови, соліст Київського балету на льоду Іван Крючков. Моєю "коронкою" було обертання дзиґою, де я міг встояти більше 25 обертів. У 1957 році я переніс складну операцію гнійного апендициту, виживши після клінічної смерті, після чого була перерва на півроку", - згадував В.І.Домрачов. Беручи участь на першостях Москви у 1958-59 роках та першості "Локомотива", В.Домрачов входив у дестяку найсильніших фігуристів. Виконавши норматив першого спортивного розряду, Володимир пробував себе у парному катанні з різними партнерками. Але в 1960 році на тренуванні, ковзаном отримав травму литкового м'яза, і припинив активні заняття. Далі була тренерська кар'єра та паралельно навчання у Державному Центральному інституті фізичної культури. Домрачов закінчив навчання у 1968 році з дворічною перервою на службі в армії (1963-65 роки) після першого курсу. Але в 1965 році медична комісія таки визнала Володимира непридатним для служби (через плоскостопість), і він одразу повернувся на навчання. Його учень Сергій Кашо, згодом перейшовши до групи Ніни Жук, став чемпіоном СРСР у парному катанні серед юніорів. Після закінчення навчання В.Домрачов був направлений до Ярославля, де пропрацював 2 роки у спортивному клубі "Волжанин" Ярославського моторного заводу. Там його познайомили зі стрільбою з лука. Але стрільба залишалася лише хобі.
"Взимку 1971 року в Ярослав на ігри Чемпіонату СРСР з хокею приїхала Дніпродзержинська команда "Хімік". Після першої зустрічі я проводив тренування, і до мене підійшов представник гостей, Яків Михайлович Тимофєєв. Він сказав, що спортклуб "Промінь" шукає тренера з фігурного катання і готовий надати хороші умови для роботи та достатню кількість годин льоду для тренувань", - згадував Володимир Ілліч. Так він опинився у Дніпродзержинську. Одночасно з тренерською роботою, Домрачов, маючи республіканську суддівську категорію, брав участь у суддівстві змагань першостей СРСР та України. Неодноразово був головним суддею першостей України та ЦР "Авангард".
Пізніше між керівництвом спортклубу "Промінь" та В.Домрачовим почали виникати розбіжності. Один із таких конфліктів закінчився тим, що він подав заяву про звільнення за своїм бажанням. "Впавши в депресію, я поїхав в Москву до батьків на час моєї відпустки. Там зустрівся з другом по навчанню, який працював у федерації фігурного катання Росії. Він запропонував мені роботу у Воркуті, де шукали спеціаліста. Так я потрапив на Північ, де пропрацював за контрактом 3 роки", - розповідав В.Домрачов.
У 1980 році він повернувся до Дніпродзержинська і став працювати директором ковзанки "Хімік". А за сумісництвом займався з двома групами фігуристів. У "Хіміку" пропрацював 6 років. У 1985 році розпочалося будівництво надувного павільйону для другого льодового майданчика. "Але перед самою установкою надувного перекриття у мене стався конфлікт із керівництвом спортклубу, після якого знову виник депресивний стан, внаслідок чого я вирішив кинути спорт... Перевівся на роботу в "Азот" слюсарем", - розповідав Володимир Ілліч.
1986 року В.І.Домрачов працював на будівництві житла в Ярешках для постраждалих під час аварії на Чорнобильській АЕС. Після чого депресія пройшла та його знову потягнуло до роботи з дітьми. У міськуправлінні була вакансія старшого педагога-організатора кімнат школяра Брежнєвського району і він погодився на цю посаду. Наступні 4 роки Володимир Ілліч Домрачов відпрацював у міській станції юних туристів. Навчав дітей премудростям водного, пішохідного та гірського туризму. У 1995 році його запросили на роботу до Центру позашкільної роботи та дитячої творчості, де він працював до останнього дня свого життя.
Добра новина надійшла з Києва. Наказом № 4561 від 24 листопада 2021 року велогонщику Іллі Сергійовичу Вусатому присвоєно звання майстра спорту України. А вже 12 січня нинішнього року вихованець тренера Сергія Григоровича Федоренка з ДЮСШ № 4 отримав посвідчення за номером 2997.
Два роки не дожив до цієї події Анатолій Дмитрович Ніколайчик, дідусь Іллі, який сам став в 1967 році майстром спорту СРСР, потім виховав немало класних велогонщиків, очолював міську федерацію велоспорту. Він так мріяв, що колись його онук Ілля теж стане майстром спорту. І ось нарешті через 55 років це сталося. Отже традиції продовжуються.
З 11 по 18 січня у найкрасивішій перлині України - Карпатах, на базі спортивно-готельного комплексу "Chevalier Panorama" відбудуться всеукраїнські збори з фігурного катання на роликових ковзанах WINTER ROLLER CAMP в рамках підготовки до всеукраїнських та міжнародних змагань.
В цих зборах приймуть участь і найкращі вихованці Кам'янської Академії роликового спорту Вікторія Цимбал, Вікторія Пономаренко, Поліна Квак, Маргарита Тарадайко, Анна Бєляєва, Катерина Литвишко та Арина Токарєва.
Академія роликового спорту, спортсменки та їх батьки дуже вдячні своїм найкращим друзям Сергію Івановичу Миршавці та ТОВ "МТС-Бетон", які надали фінансову підтримку і можливість отримати нові знання з фігурного катання на роликових ковзанах під керівництвом провідних українських спеціалістів на WINTER ROLLER CAMP.
На базі СК Прометей 25 грудня відбулися щорічні змагання з фігурного катання на роликових ковзанах "Кубок Святого Миколая".
Кам`янські фігуристки вітали у себе на паркеті гостей із Дніпра та Нікополя. Начальник Управління молоді та спорту Кам'янської міської ради Едуард Коряк, відкриваючи змагання, побажав усім учасникам гарного настрою, великих звершень та перемог. За популяризацію цього гарного виду спорту президент Всеукраїнської Ліги фігурного катання на роликових ковзанах Тамара Цимбал вручила "Подяки" директору СК "Прометей" Анатолію Івашині, його заступнику Олександру Бовкуну, а також Едуарду Коряку.
Фігуристки показали музичні композиції, виступаючи в новеньких та оригінальних костюмах, які напередодні отримали у подарунок від міського голови Андрія Білоусова.
Також на святі побував із купою подарунків для учасників змагань, символ наступного року Тигруля.
Фотоальбом https://www.facebook.com/UNARSL/photos/a.4751559288257107/4751541508258885/
Наразі бурхливими темпами у всьому світі, та в Україні зокрема, розвивається кіберспорт. Дуже популярними являються ігри cs go та dota 2. Турніри проводяться для різних категорій людей, у тому числі для ілюдей з інвалідністю. Організовують такі заходи і для баскетбольних, футбольних та інших спортивних клубів.
Одним із членів всеукраїнської федерації кіберспорту є кам`янчанин Кирило Іванов, який познайомився з цим видом спорту ще у дитинстві. "Тоді були популярними комп`ютерні клуби, куди ми ходили грати. Найвідоміші з них в тодішньому Дніпродзержинську знаходились в районі кафе "Алекс" і в будівлі нічного клубу ресторану "Україна", - розповідає К.Іванов. - Ми з товаришами організували свою команду і навіть прийняли участь у міському турнірі. Але, на жаль, далеко не пройшли".
Майстер спорту України з шашок Кирило Іванов відомий у місті, як активний учасник всіляких соціальних проєктів. "Я дуже люблю брати участь у чомусь новому для себе, - продовжує розповідати К.Іванов. - Минулого року я відвідав офіс Федерації кіберспорту у Дніпрі ("Міст Сіті"), де познайомився з виконавчим директором Антоном Маркеловим. Я запропонував проводити турніри для людей з інвалідністю. Керівнику Федерації ця ідея припала до душі. На сьогоднішній день ми провели вже чотири таких турніри. На кожному з них зазвичай збирається 8-10 команд. Призи встановлюють спонсори, безпосередньо сама федерація кіберспорту UESF та 2Е gaming. В останній грі були ще додаткові призи: шапки, футболки та книги від федерації, автором яких є легенда cs go чемпіон світу Данило Zeus Тесленко. Ми завжди раді спонсорській підтримці і інших зацікавлених організацій".
В обов'язки члена Федерації кіберспорта України UESF Кирила Іванова входить рекламування цього виду спорту в соцмережах. "В першу чергу я намагаюся знайти людей з інвалідністю, які хотіли б приймати участь в кібертурнірах, але не знають як це зробити. Для цього підтримую зв`язки з організаціями Інваспорту в інших областях та містах нашої країни. А ще контролюю турніри, щоби все було максимально чесно".
Кіберспорт дає можливість побачити світ, реалізуватися як спортсмен, а також можна заробити на великих змаганнях, де переможці отримують тисячі і навіть мільйони доларів. Зараз є можливість навіть здобути кіберспортивну освіту. "Але, щоб досягти високих результатів у кіберспорті, як і в будь-якому виді спорту, треба багато тренуватися, приділяючи належну увагу на свій режим дня (харчування, відпочинок, заняття фізичними вправами тощо), щоб залишатися завжди у формі і бути класним кіберспортсменом. Сподіваюся, що і в нашому місті з'являться чемпіони світу з сs go (контр страйк) та dota2", - говорить Кирило Іванов.