У тренувальних зборах взяли участь каратисти з Дніпропетровської, Київської, Тернопільської та Волинської областей. До програми зимової школи були включені заняття з класичної, бойової та факультативної техніки, суддівський семінар і відвідування басейну. Зимова школа "КІОКУШИН-КАН СТАНДАРТ–2018" пройшла під керівництвом бранч-чіфа шихана Андрія Олеговича Щиголева (5 дан).

 

 

Зимова школа "КІОКУШИН-КАН СТАНДАРТ – 2018" розпочалась зі звернення шихана Андрія Щиголева до учасників школи з закликом: "Підвищуйте свій технічний рівень і допомагайте один одному розвиватись". У 2017 році, після скасування територіального принципу співпраці місцевих і регіональних організацій з кураторами кіокушин-кан карате, до Дніпровського бранча приєдналися нові клуби і федерації з Київської, Тернопільської та Волинської областей. На думку шихана А.Щиголева, для того, щоб партнери Дніпровського бранча могли повноцінно співпрацювати між собою, важливо проводити заходи, які допомагають стандартизувати техніку і виробити спільну політику і правила співпраці. В рамках зимової школи під керівництвом шихана пройшли заняття з класичної та факультативної техніки кіокушин-кан карате, а також суддівський семінар, присвячений виступам у категорії ката.

 

"Для мене, як керівника Дніпровського бранча, важливо створити умови, щоб всі тренери, які хочуть з нами співпрацювати, мали можливість розвиватись, як у якості фахівців, так і в ролі організаторів спортивно-масових заходів, – заявив Андрій Щиголев. – У 2017 році до нашого бранча приєдналися нові клуби і організації з інших регіонів України. Можна припустити, що в 2018 році ця тенденція продовжиться. Поява нових партнерів зобов’язує нас допомогти всім привести свою техніку до загального стандарту, а також виробити загальні критерії оцінки виступів спортсменів на змаганнях. Ця робота важлива для того, щоб у майбутньому уникнути конфліктів при проведенні змагань з кіокушин-кан карате".

 

 

Зимова школа "КІОКУШИН-КАН СТАНДАРТ–2018" проводилася на базі комунального спортивного комплексу "Прометей", умови якого дозволяють роздільно проводити тренування з різними категоріями спортсменів. У залах з м’яким покриттям, під керівництвом Артема Павловича Сібільова (2 дан) проводилися заняття, присвячені бойовій техніці. Учасники школи навчалися правилам роботи з партнером з використанням спеціального спорядження (маківари, подушки, лапи, пади). Крім цього, Артем Сібільов поділився особистим досвідом і методиками розвитку у спортсменів спеціальної витривалості. Протягом останніх років Артем Сібільов підготував чотирьох чемпіонів Світу з європейської версії хон-кіокушин, п`ять призерів і чемпіонів Світу та Європи за версією KWU, а також призера в юнацькій категорії на чемпіонаті Японії з кіокушин-кан карате в 2017 році. На думку Артема, для того, щоб досягати гарних результатів на змаганнях, необхідно завчасно планувати свою участь, складати чіткий план підготовки спортсмена і не розпорошуватись на турніри другорядного характеру.

 

"Нам всім потрібно вчитись якісно проводити місцеві і регіональні змагання, а не "блукати" по турнірах інших версій кіокушин карате. Правила змагань з кіокушин-кан карате дуже сильно відрізняються від інших споріднених версій. Бійці з високим професійним рівнем можуть дозволити собі виступати в різних версіях кіокушин карате і навіть в інших видах єдиноборств. Однак, діти і юнаки не завжди можуть налаштуватись і виступати з урахуванням вимог змагань різних версій кіокушин карате. У підсумку замість гідного результату ми отримуємо розчарування і незадоволеність. Думаю, що для всіх нас змагання з кіокушин-кан карате повинні стати пріоритетними, як на національному, так і на міжнародному рівні", – пояснив Артем Сібільов, керівник Тернопільської міської федерації кіокушин-кан карате.

 

 

Зимова школа "КІОКУШИН-КАН СТАНДАРТ–2018" пройшла на високому організаційному рівні, незважаючи на те, що подібний захід проводився в Кам’янському вперше. Успішність зимової школи в першу чергу пов’язана з наявністю сприятливих умов для організації тренувального процесу, проживання та харчування учасників. Важливу роль у проведенні зимової школи зіграла підтримка і готовність до співпраці керівництва комунального підприємства "Прометей", а також басейну "МіКомп", готелів "Олімпія" і "Зоря". У школі взяло участь більше 150 каратистів з Дніпра, Кам’янського, Новомосковська, Києва, Вишгорода, Тернополя, Нововолинська. За підсумками зимової школи були організовані екзаменаційні тести на кольорові й чорні пояси, в яких взяло участь 40 вихованців.

 

"Нам дуже приємно усвідомлювати, що відповідальність за проведення зимової школи було довірено саме нашій федерації. В результаті у нас вийшли гарні збори, під час яких ми змогли не лише добре потренуватись, а й обговорити важливі організаційні питання, пов’язані з розвитком і популяризацією кіокушин-кан карате в Україні. Існує велика ймовірність, що Кам’янське стане опорним для проведення зимових і літніх навчально-тренувальних зборів з кіокушин-кан карате для партнерів Дніпровського бранча", – розповів Євген Колішевський, президент федерації кіокушин-кан карате міста Кам’янське.

 

 

 

 

 

За нагороди боролися 93 спортсмени, які представляли 12 клубів. Згідно заявочних списків, Кам`янський клуб "Герць" виставив на змагання п`ятнадцять бійців. Майже половина з них стали призерами. В заліку кам`янчан два перших, три других і два третіх місць.

 

 

 

 

 

 

 

Текст Віктора КУЛЕНКА.

 

 

 

Протягом трьох днів 80 майстрів шкіряної рукавички вікової групи 2002/2003 і 2004/2005 років народження з Дніпра, Кривого Рогу, Вільногірська, Запоріжжя, Нікополя, Покрова, Тернівки, Кам'янського вирішували завдання, хто з них сильніший. У фінальну частину турніру вийшли 34 самих умілих, технічно грамотних, спритних спортсменів. Звичайно ж, всі присутні в залі любителі боксу завзято підтримували своїх - збірну Кам`янського. І наші майстри шкіряної рукавички їх не підвели.

 

З найбільш цікавих, красивих поєдинків відзначимо бої за участю Гліба Домашевського і Євгена Агєєва. По ходу турніру Гліб "прибрав" зі свого шляху двох представників із Запоріжжя (в фіналі він обіграв майстра спорту В'ячеслава Якименка). Про що констатували головний суддя турніру Андрій Шешурєв і його помічник Володимир Кунцер. У відмінному, досить жорсткому, але швидкоплинному поєдинку чемпіон України Євген Агєєв нейтралізував точним попаданням в печінку вже в першому раунді Андрія Ложку, вихованця Вадима Хамази. До речі, крім титулу переможця турніру, Агєєв отримав ще й приз "За кращий бій". Також призом за "За кращу техніку ведення бою" був нагороджений Максим Городнюк (тренер Валерій Шульга).

 

Тренерський склад збірної міста висловлює особливу подяку голові Кам'янської федерації боксу Костянтину Саусю за надану матеріальну допомогу в поїздках бійців на чемпіонати області та країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кургузов сам почав боксом займатися пізно. Коли його виставили за військове училище побоксувати, Володимир Прокопович виступив і виграв змагання. Потім виграв чемпіонат військового округу. Він за два роки виконав норматив майстра спорту Радянського Союзу (до речі, першим з боксерів нашого міста, - прим. автора). Служив офіцером внутрішніх військ. Після звільнення зі Збройних Сил, став викладати бокс на "Дзержинці".

 

 

 

Деякі учні Володимира Кургузова вже давно самі стали на тренерську стезю і їх вихованці добилися і продовжать добиватися успіхів на змаганнях різних рівнів. Але вони і тепер з теплотою згадують про свого першого наставника.

 

"До Володимира Прокоповича я потрапив зовсім випадково, - згадує тренер ДЮСШ № 1 Валерій Петрович Шульга. - Раніше я вдома займався боротьбою, мене тренував сусід. На початку навчального року я прийшов в СК "Дзержинка", щоб записатися в секцію боротьби. Там познайомився з хлопчиком, який чекав тренера з боксу В.П.Кургузова. Хвилин сорок ми чекали тренерів, щоб записатися в секції. Тут підійшов чоловік величезного зросту (мені він здався величезним ведмедем) і грубим голосом запитав кого ми чекаємо. Хлопчик відповів, що на бокс. І я з переляку теж відповів, що на бокс. Ось так і потрапив в секцію до Кургузова. Цим видом спорту я прозаймався 15 років. До армії на чемпіонаті ВЦРПС в Ізмаїлі  посів третє місце і виконав норматив кандидата в майстри спорту СРСР. Служив у Групі Радянських військ у Німеччині, там став чемпіоном армії та дивізії. Після служби в ГСВГ продовжив тренуватися в СК "Дзержинка". Ми, хлопчаки, вважали тренера своїм другим батьком. Прокопович міг з гумором з нами поговорити, а міг і посварити. При цьому від нього випромінювалася така сильна енергія, що ми виходячи на ринг безстрашно билися. Тренер учив нас бути чесними, захищати слабких".

 

В'ячеслав Шульга будучи школярем, потрапив тренуватися до Володимира Кургузова в далекому 1970 році. "Мене, 10-річного пацана, на" Дзержинку "до Володимира Прокоповича Кургузова привів старший брат Валера, який в 1979 році, вигравши чемпіонат України серед дорослих, став майстром спорту СРСР, - розповідає тренер ДЮСШ № 2 В'ячеслав Шульга. - Я був такий маленький, а тренер здавався гігантом. Мені тоді бокс не сподобався, і через місяць я перестав відвідувати тренування. Другий раз спробував повернутися, коли мені "стукнуло" 14 років. Ми прийшли разом з Сашком Янченко, благо вчилися з ним в одній школі. Правда Саша був старший за мене на рік. Пам'ятаю приходимо, а нам Кургузов каже, що через тиждень змагання чемпіонату міста. Я тоді свій перший бій програв боксеру з ДКХЗ, виступаючи у ваговій категорії 44 кг. А через два тижні поїхав на чемпіонат області і здобув свою першу перемогу. Той бій припинили із-за моєї явної переваги. Бувало Прокопович оголошує, що на наступний день планується крос. Ми зустрічаємося на "Дзержинці" і на велосипеді їдемо до нього на дачу. Покопали грядки, і додому. Це для нас була загально фізична підготовка.

 

Володимир Прокопович сам був величезний і така ж у нього була душа. Справедливий, щирий. Незважаючи на зовнішній флегматизм, він був дуже гумористичний людина. У 1984 році я поїхав на міжнародний турнір з боксу виконувати норматив майстра спорту СРСР. Перед від'їздом моя вага становила 54 кг. А коли перед боями проходив зважування, то виявилося, що я набрав два кілограми зайвої ваги. Прокопович покликав мене до себе, зняв тапок 45-го розміру і як дасть мені по м'якому місцю!"

 

Кургузов був тонким психологом людських душ, добре знав методи підходу до хлопчаків не тільки як до спортсменів, а й як до своїх дітей. Мав чисте серце і користувався величезним авторитетом. "Колись я і Толя Румянцев вирішили розіграє тренера, - згадує тренер Віктор Мельник. - У того був величезний шкіряний портфель, в якому носив всю документацію. Він не розлучався з портфелем років десять. Ми хотіли перевірити як часто Прокопович заглядає в нього. Спробували, виявилося що портфель досить важкий. Перед поїздкою до Львова взяли і сунули в портфель два блини від штанги, вагою по 2,5 кг кожен. Тренер добу тягав портфель з вокзалу в готель і назад. А коли розкрився обман, він просто сміявся разом з усіма, примовляючи: "От сучі діти!".

 

 

 

 

Як розповів тренер Інни Ковальчук з ДЮСШ № 1 Вадим Хамаза, його підопічна весь поєдинок (три раунди по дві хвилини, - прим. автора) провела на одному диханні. "Голову тримала прямо і вся була націлена йти тільки вперед. Як з кулемета відстрочила, завдаючи удару за ударом по суперниці з обласного центру", - посміхаючись, прокоментував бій тренер. Треба відзначити, що і дев'ятикласниця СШ № 10 Інна Ковальчук, і 19-річна студентка медичного коледжу Марія Гаврильчук, яка програла свій бій спортсменці з Кривого Рогу, у Вадима Хамази займаються всього шість місяців. "Дівчата починали з нуля. Обидві прийшли в секцію і сказали, що хочут займатися боксом. І вже за півроку Ковальчук вже двічі вигравала обласні турніри", - пояснює тренер.

 

Свої поєдинки виграли також 16-річна учениця СШ № 18, кандидат в майстри спорту Валерія Капустіна (тренер Максим Бєляєв) і 18-річна студентка Ірина Роденко (тренер Олег Лісняк). Переможеними виявилися спортсменки із Запоріжжя.

 

Зараз Валерія Капустіна (на фото ліворуч) та Ірина Роденко готуються до чемпіонату України, який пройде з 4 по 11 лютого в місті Рівне. Прикро, що через хворобу не зможе разом з ними поїхати Інна Ковальчук.