Протягом віків сформувався весняний обряд - закликання весни піснями, хороводами, іграми. Бібліотекарі філії №6 спільно з вчителем ЗОШ №35 Людмилою Парамоновою провели свято весни для дітей.

У обрядодії зустрічі птахів беруть участь дівчата і хлопці. Випікається весняне печиво у вигляді пташок - «жайворонків», голубків, які роздавали дітям... Вибравши поміж себе най симпатичнішу дівчину, прикрашали її стрічками й віночком. Діти закликали весну:
Благослови, мати,
Весну закликати!
Весну закликати,
Зиму проводжати,
Зимочку в візочку,
Літечко в човночку!
Першими прилітають жайворонки, тому їм присвячено багато весняних співанок:
– Чом же ти, жайворонку, рано з Вирію прилетів,
Іще по горах сніженьки лежать,
Іще по долинах криженьки стоять!
– Ой я тії сніженьки крильцями розжену,
Ой я тії криженьки ніжками потопчу!
Весна час пробудження природи. До наших днів збереглися такі ігри, це і «Довга лоза», і «Котик і мишка», і «Подоляночка», які супроводжувалися піснями.
Учні ЗОШ №35 співали веснянки.
Період від Стрітення (зустрічі зими з весною) до Благовіщеня вважався біологічною межею зимоборства. Остаточний прихід весни припадав на Благовіщеня і закінчувався літнім сонцестоянням – на Купала. Відоме таке прислів’я – “До Благовіщеня кам’яна весна”.
Остаточний прихід весни припадав на Благовіщеня і закінчувався літнім сонцестоянням – на Купала. Відоме таке прислів’я – “До Благовіщеня кам’яна весна”. За народними віруваннями на Благовіщеня Бог “благословляє всі рослини”, а тому вважалося великим гріхом виконувати будь-яку важливу роботу. На Благовіщеня закінчується період, коли не можна було “рушити землі” – “ні копати, ні кілля забивати, бо вона відпочиває і їй болітиме”. Українські селяни і дотепер дотримуються давнього звичаю – до Благовіщеня не тільки не копають городів, але й не зводять тинів – про ці традиції розповіла бібліотекар Олена Лебедєва.

Тетяна Дороніна, заступник директора по рекламі і маркетингу Кам'янської ЦБС.