17 вересня відбулося чергове засідання клубу документального кіно "Docudays UA" "Прометей" при юнацькому відділі Центральної міської бібліотеки ім. Т.Г. Шевченка для учнів ліцею №1 та СШ №6.
Керівник клубу Наталія Бохан запропонувала для перегляду та обговорювання фільм польського режисера Павла Височанські "Колись ми станемо щасливими".
У фільмі йдеться про Даніеля, юнака з Ліпіни, найбільш нужденного містечка в усій південній Польщі. Даніель прагне вирватися з суцільної бідності. Озброєний камерою на мобільному телефоні, він вештається своїм кварталом, розпитуючи дітей та дорослих про їхні мрії.
Що таке «щастя», «гідність», «права людини» та «рівні можливості»? Такі непрості питання лунали під час обговорення фільму. Допоміг їх розглядати експерт - юрист Зураб Маісурадзе.
Говорити про гідність та права людини було важкувато, але дуже цікаво. Звучали вигуки про право на життя, відпочинок, їжу, власну думку, самостійність, щастя та те, що «згідно 3ї статті Конституції :життя людини, її честь і гідність є найвищою цінністю».
Щодо щастя зійшлися на одній думці, що воно у всіх різне й умовно кажучи, це вдоволення власних потреб, від чого отримуєш задоволення.). Загалом стрічка отримала позитивні відгуки глядачів. Й аудиторією ширилася думка, що рівні можливості для щастя створює сім’я та держава. До того ж, доросла людина може сприяти дотриманню умов для щастя тим, що буде ходити на роботу і сама собі забезпечить можливості. А якщо зароблених грошей не вистачає на задоволення потреб, то потрібно переглянути/змінити власні запити.
Засідання кіноклубу проходило за участю експерта з Києва Леоніда Богданова.
Тетяна Дороніна, заступник директора по маркетингу і рекламі Кам'янської ЦБС.
Друга частина концертного туру гурту «Бумбокс» «Люди» розпочалася з Кам'янського (Дніпродзержинська). Сьогодні, 16 вересня, у готелі «Nёggenshil» відбулася прес-конференція лідера гурту Андрія Хливнюка, який розказав про участь колективу у міжнародних проектах на підтримку політв'язнів і свою пристрасть до касет.
- Чому концертний тур був розбитий на 2 частини?
- Відповідь дуже проста. Літо – час фестивалів, тому, щоб не зупиняти тур для участі в них, його було поділено на 2 частини – весняну та осінню.
- Навіщо випустили макси-сингл на касетах?
- Тому що назва гурту «Бумбокс». Бумбокс – це касетний програвач. У мене вдома саме касетний програвач. Мені здається, що касета – це артефакт. Фізичний музичний носій стає чимось більшим, аніж платівкою або плівкою у часи, коли не такі потрібні для більшості. А мені потрібні. Я люблю мацати касети, СD, дивитись, хто працював над альбомом…
- Яка атмосфера потрібна вам для написання пісень?
- Мені важливо, щоб ніхто не кричав і щоб не працював перфоратор. Немає якогось рецепту написання пісень. Можна писати перед сном, в дорозі…По-різному.
- Що ви вкладаєте у свої пісні?
- Ну не знаю… Це діалог. Зазвичай із собою, або з близькими, або з подіями, які відбуваються зараз, турбують мене як автора.
- Чи встигли ви вже ознайомитися із нашим містом?
- Ні, не встиг. Встиг тільки разів п’ять сфоткатися з людьми, що мене впізнали. Поїхали на саундчек. Перед концертом я в чудовому настрої.
- Із такою кількістю роботи чи вистачає вам часу на хобі? І якою є ваша улюблена справа?
- Хобі бажано зробити своїм основним видом діяльності, тоді на нього не потрібно буде шукати час. Це не я сказав, це не моя думка, їй вже тисячі років, але так і є.
Андрій розказав про процеси, які наразі відбуваються у колективі, над чим працюють музиканти.
- Крім туру відбувається ще ось яка штука: гурт «Бумбокс» долучився вже до другої всесвітньої акції разом із Білоруським вільним театром, а саме із режисером Миколою Халєзіним. Перший проект назививався «I'm with the Banned», в рамках якого команда виступала на сцені з Девідом Гілмором із «Pink Floyd». Відомі особистості долучилися до концерту солідарності на підтримку політв’язнів усього світу.
Тепер ми долучилися до наступної такої акції у вигляді спектаклю під назвою «Burning Doors». Композитором вистави став наш барабанщик Олександр Люлякін. Акція також ставить на меті звільнення політв’язнів, зокрема українського режисера Олега Сєнцова, який відбуває 20-річне покарання за, на нашу думку, надуманими політичними мотивами. Крім нього, вистава присвячена також Марії Альохіній в контексті історії «Pussy Riot» та художнику Петру Павленському.
Ми віримо, що загальними зусиллями нам вдасться змінити хід подій і звільнити наших бранців.
Повертаючись до теми туру, фронтмен анонсував нову пісню з нового альбому, яка в ньому прозвучить.
- У вашій композиції «Люди» є слова про те, що «люди ми тільки тоді, як дуже сильно любимо». Любов для вас найсильніше почуття? І які особистісні якості ви найбільше цінуєте?
- Вибачте за можливу банальність, але любов для мене – це квінтесенція всіх світових релігій. Це те, що дозволяє нам з вами бути щасливими. Це єдине з реальних чудес, які ми маємо. Тому чому б їй не присвячувати пісні? І чому ще присвячувати пісні, якщо не любові? А для мене особисто це рівно те саме, що і для всіх вас.
Щодо найбільш цінних рис людини… Не знаю, я не думав про це. Можу тільки сказати, що мене цікавлять амбітні люди. Хочеться бачити навколо себе цілеспрямованих людей, або самому бути навколо когось такою людиною. Людина повинна знати, чого вона хоче, і бажано, щоб це «хочу» не заважало іншим.
- Чого наразі, на вашу думку, не вистачає українській естраді?
- Це важке питання… Думаю, досвіду. Не так багато років самій країні, щоб говорити про значну кількість естрадних досягнень. Хоча вони є.
- Чому змінилися рядки куплету пісні «Люди»? Замість «Скільки казати ще, серед усіх найкраща» ви співаєте на концерті «Скільки казати ще, телефонуй, ледащо»?
- Слова іноді не такі важливі, як музичні емоції. Слова несуть зміст… Але бувають пісні класні і без слів. Концерт – це те, що відбувається зараз, тому іноді написане не завжди відповідає обставинам. В цьому, мабуть, і є сенс виступів наживо. Хотілося б мати якийсь люфт для імпровізації. Це один із тих люфтів, який переріс у концертну стабільну штуку.
- Які ситуації з першої частини туру ви можете назвати найприємнішими?
- Тур – взагалі приємна штука. Єдина неприємність – це те, що ви не завжди можете приділяти час людям, які в холод, дощ чи спеку чекають на вас після концерту, бажають щось вам сказати чи отримати фото. Частіш за все не виходить поспілкуватися з усіма. Нажаль, часто люди розчаровуються і думають, що це примха, або втома, або хвороба, а це – банальна потреба у зайвих хвилинах на збори до подорожі до іншого міста. В турах час іде на хвилини.
Приємно, що 12 років поспіль можна виходити на сцену і нічого не співати: люди знають слова пісень. Це тішить і дуже надихає.
- За яким принципом ви обирали міста для свого туру?
- Міста, де є живі істоти (сміється). Насправді, це справа продюсерів туру.
- Скільки людей працює у вашій команді?
- Взагалі на сьогоднішній день на сцені виступає 6 чоловік, в дорозі чисельність нашої команди сягає 18-ти, а великі концерти створює близько 40 людей. І всі ці люди працюють як один, це дуже класно.
- Чи складніше стало писати пісні, коли ви вже такий серйозний відомий музикант і батько, порівняно з тим, коли ви були «своїм хлопцем із сусіднього під’їзду»?
- Ви знаєте, я ніколи не був «своїм хлопцем із сусіднього під’їзду». Я давно зрозумів, що робити висновки про те, які насправді люди, яких я бачу у ЗМІ, я не можу. Я своє особисте життя дуже оберігаю. Вся ця серйозність - це все досвід, це роки. Нічого насправді не змінилося. Ми ті самі старші, старіші, лисіші - як хочете - хлопці. Музиканти - ті ж 14-річні діти із плюсами та мінусами свого протестного віку. Всі живі, звичайні люди.
- Що ви робите, коли втрачаєте натхнення?
- Я виходжу з себе. Натхнення ніде не візьмеш, якщо його нема, ніде не купиш, не знайдеш на екзотичних островах чи в золотій осені Канади. Воно потребує часу і праці з матеріалом, аналізу творчості.
Джерело http://www.5692.com.ua
Концертный тур "Люди" группы "Бумбокс" продолжается. Вторая его часть стартует 16 сентября с выступления в 19:00 Каменском ДК "Химик".
Второго апреля, с концерта в киевском Дворце Спорта, начался концертный тур Бумбокса - "Люди". Это турне приурочено выходу макси-сингла "Люди" и его первая часть охватила 11 городов Украины. Бумбокс проехали от Киева до Черновцов и от Кривого Рога до Львова. Сейчас открыта продажа билетов на концерты второй части тура, которые пройдут в 8 городах Украины.
Макси-сингл "Люди" - второй сингл в истории Бумбокса. Девять лет назад Бумбокс уже выпускали сингл - "Тримай", побивший в Украине все рекорды продаж. "Люди" – сингл, записанный в Киеве на студии "Бобина" саундпродюсером Дмитрием "Бобом" Хомулко. В сингл вошло пять песен: "Люди", "Выход", "Злива" (feat. Джамала и Pianoбой), "Рок-н-рол", "Мала". Это первая запись Бумбокса, в которой группа играет в новом составе - к знакомой всем "пятерке" присоединился талантливый пианист Павел Литвиненко, около года ездивший с группой в качестве сессионного музыканта.
Релиз макси-сингла "Люди" состоялся первого апреля 2016 года, Moon Records выпустили его в электронной версии, на CD и кассетах. Над оформлением сингла, как и над всем фирменным стилем тура, работала художник и дизайнер Эвелина Яцеленко. В каждый сингл вложен комплект стикеров и специальная карта с автографом одного из шести музыкантов группы.
График второй части тура "Люди":
16 сентября – Каменское, Дворец Культуры “Химик”
17 сентября - Кременчуг, Городской Дворец Культуры
25 сентября - Житомир, театр им. Ивана Кочерги
01 октября - Николаев, Областной Дворец Культуры
21 октября - Херсон, ККЗ "Юбилейный"
27 октября - Мариуполь, Дворец Культуры Металлургов
28 октября - Запорожье, Дворец Культуры “Днепроспецсталь”
29 октября - Харьков, Дворец Спорта
Минулої п`ятниці в юнацькому відділі Кам`янської Центральної міської бібліотеки ім. Т.Г. Шевченка відбулася презентація книги «За ширмою» Василини Савицької.
Збірка оповідань з інтригуючою назвою розповідає читачеві дивовижні історії про емоції людей: про ненависть і кохання, про зради, розчарування, про терпіння і надії, про розуміння і допомоги один одному.
Завідуюча відділом Валентина Суха представила читачам Василину Савицьку, потім запропонувала подивитися всім присутнім буктрейлер по книзі "За ширмою", підготовлений співробітниками бібліотеки.
Потім Василина розповіла про себе, про те, як вона прийшла до письменницької праці. В ході презентації автор читала уривки зі своїх творів. Був показаний короткометражний відеоролик «Клоун» за оповіданням Савицької, в якому головну роль зіграв актор нашого театру Геннадій Василенко.
Вечір був теплим і душевним. Обстановка була настільки невимушеною, що складалося враження, ніби це зустріч друзів.
Тетяна Дороніна, заступник директора по маркетингу і рекламі Кам'янської ЦБС.
Жителі Кам'янського минулі вихідні святкували 266-ту річницю з дня заснування свого міста. У всіх куточках міста проводились різноманітні розважальні заходи. Головні події відбувались на площі Калнишевського і в міському парку відпочинку.
Фотоальбом https://vk.com/album84493189_236097400
Поодинці і цілими сім'ями люди неквапливо прогулювались. Було дуже багато знайомих облич. Почесного громадянина міста Олега Миколайовича Мороза я впізнав не відразу. Це тому, що він був неголений (мабуть хоче відростити бороду, - прим. автора).
Різними барвами переливались стенди лакофарбового заводу "Спектр", якому в цьому році виповнюється 80 років, а також його живі "експонати".
З обох боків алеї, яка веде до входу в парк відпочинку, розташувались стенди. Міська центральна бібліотека імені Т.Г.Шевченка започаткувала історико-краєзнавчий проект "То є місто Кам'янське", який презентувала її директор Тетяна Іванівна Герасюта разом з бібліотекарями.
Екскурс по виставці міні-музеїв закладів освіти міста "Музей і діти" для шановних гостей провела Лариса Миколаївна Долина.
Роздивляючись експонати, міський голова Андрій Леонідович Бєлоусов і народний депутат України Олександр Іванович Дубінін, біля одного затримались довше. Це були шкільні предмети, які вийшли із вжитку вже досить давно. Сівши за шкільну парту, Бєлоусов і Дубінін з гумором поринули в шкільні спогади. Свої побажання вони написали в зошитах, ручками зі сталевими перами, вмочуючи їх в чорнильниці.
Дальше очільник міста і народний депутат по дорозі до літньої естради, де пізніше вони нагороджували кращих спортсменів і тренерів, подивились виставку робіт учнів дитячої художньої школи імені Івана Першудчева, гуртка "Іграшки лялька-мотанка", так званого "Сорочинського ярмарку". А також змогли прийняти участь в майстер-класі з декупажу, який провела для них Ірина Олексіївна Іванова із СШ № 37.
Текст: Віктор КУЛЕНКО.