У Кам'янському живе талановита письменниця і поетеса Марія Дружко. Свій час дівчина присвячує не лише творчості, а й активно підтримує розвиток мистецтва в нашому місті, будучи музою творчого проекту "VivArt".
Марія Дружко народилася в 1983 році, і з самого дитинства у неї проявився поетичний талант. "Я почала писати вірші до того, як навчилася писати, тому перші мої вірші записувала мама в зошит, яка зараз зберігається в сімейному архіві".
Незважаючи на те, що волею долі дівчина позбавлена можливості бачити світ навколо себе, так як втратила зір ще в дитинстві, Марія Дружко з відзнакою закінчила школу №38 і поступила до Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара, який блискуче закінчила в 2005 році.
Перша книга Марії Дружко "Журливі журавлі" вийшла в 1999 році. Як розповіла поетеса, цю книгу їй подарував її наставник в літературі член Національної спілки письменників України Микола Ніколаєнко. "З Миколою Антоновичем я познайомилася під час літературно-мистецького конкурсу "Собори наших душ", де він був членом журі, - розповіла Марія. -Тоді я не зайняла ніяких місць в конкурсі і мені порадили з ним проконсультуватися з приводу моєї творчості. Близько двох років ми з ним спілкувалися в листуванні, я відправляла йому поштою свої вірші, які він редагував і повертав мені назад. У 1999-му році мені виповнилося 16 років, і до дня мого народження Микола Антонович разом зі своїм колегою по перу Григорієм Бідняком подарував мені книгу, де були зібрані всі тексти, які я відправляла йому. Саме він привів мене в професійну літературу".
У 2003 році Марія Дружко стала членом Національної спілки письменників України. Так почався новий етап в творчому розвитку молодої письменниці. У 2008 році Марія Дружко отримала міжнародну українсько-німецьку премію ім. Олеся Гончара за роман "Шейла". Потім були премія Валеріана Підмогильного (2012 р.) і перемоги в багатьох інших літературних конкурсах. У творчому портфоліо Марії Дружко - публікації в багатьох журналах та альманахах і 6 персональних книг, одна з яких, "Казочка про рукавички", написана для дітей. У 2016 році вірші нашої землячки увійшли до антології сучасної новелистики і поезії України.
У 2017 році Марія закінчила роботу над другим романом "Полювання на тура". "Ця книга виявилася абсолютним експериментом, оскільки написана в новому для мене жанрі вуличного роману, - зізнається автор. - Крім того, в тексті переплітаються три тимчасових простори від давнини до наших днів, де поруч зі звичайними людьми живуть міфічні герої: мавки, повітрулі, чугайстери, перелісник і т. д. Події роману відбуваються в чорнобильських лісах". На моє запитання, про що ж її нова книга, Марія загадково відповіла: "Мій роман про те, як просто зруйнувати світ, в якому ми живемо, але його так само легко може врятувати звичайна людина, якій одного разу відкривається чарівництво повернення величних диких турів в рідні чорнобильські ліси".
Марія Дружко активно підтримує популяризацію мистецтва серед молоді. Спільно з клубом "VivArt" вона організувала онлайн проект "АртВиклик". Ідея полягає в тому, щоб об'єднати в соцмережах творчих людей, незалежно від напрямку мистецтва, віросповідання та мови, якою вони говорять. Творчі люди передають по ланцюжку відеодзвінок, в якому демонструють свій талант, називаючи ім'я того, хто повинен з'явитися в наступному відео. А головна ідея проекту полягає в слогані "Мистецтво єднає світ".
В рамках спортивних Ігр школярів Дніпропетровщини, які проводяться втретє, в обласном центрі пройшли змагання з волейболу серед дівчат 1991/1992 р.н. В турнірі прийняли участь сім команд, серед яких був колектив дніпродзержинської ДЮСШ № 2. Весь турнір пройшов з перевагою дніпродзержинських cпортсменок, перегравших всіх своїх суперників. Душою команди були волейболістки, учні СШ № 44 Таїсія Фандєєва, Олександра Сафонова і Альона Калініна. Дівчата грали з натхненням і азартом, показавши не по рокам зрілу гру. За що були запрошені в збірну області, якій скоро доведеться помірятися силами в Кременчузі з командами із других областей в Іграх школярів України. В матчі за перше місце вихованці тренеров Віталія Серьогіна і Тамари Борис зустрілись з однолітками із Дніпропетровська. Гра проходила з перемінною перевагою. Рахунок мінявся то в одну, то в іншу сторони. Але господарки майданчика в кінці матчу переламали хід зустрічі на свою користь. В результаті їм і дісталася перемога. Дніпродзержинська волейбольна дружина задовольнилась другим місцем. На верхньому фото команда ДЮСШ № 2 - Таїсія Фандєєва, Олександра Сафонова, Альона Калініна, Юліана Янченко, Анастасія Гайворонська, Олександра Штабна (всі із СШ № 44), Аліса Шевченко (СШ № 41), Маргарита Бойко (СШ № 25), Ганна Труфанова (СШ № 30). 24.03.2008.
"Нещодавно шахісти і прихильники цього виду спорту мали можливість зустрітись з чемпіоном СРСР 1985 року, гросмейстером Михайлом Гуревичем.
У парку культури і відпочинку гостя привітав голова міського комітету з фізкультури і спорту В.Оксем. Шахіста було нагороджено Почесною грамотою за популяризацію шахів серед дніпродзержинців. Михайло Гуревич, в свою чергу, виступив перед присутніми з цікавою лекцією-доповіддю про турнір претендентів на світову шахову корону. Однак усі з нетерпінням чекали зустрічей з чемпіоном СРСР за шаховою дошкою. Бажаючих знайшлося немало - 25 чоловік. Звичайно, з шахістом такого класу сперечатися не кожному під силу, і більшість суперників гросмейстера програли. Але у двох партіях - проти кандидатів в майстри спорту С.Титова та О.Коваля чемпіонові довелося визнати свою поразку. Вісім партій завершились унічию.
Наступного дня М.Гуревича зустрічали у шаховому клубі "Прометей". Тут його привітав заступник голови спортклубу В.Колесников, вручивши вимпел. Цікаво, що тут уже бували в свій час іші гросмейстери, зокрема, екс-чемпіон світу М.Таль. У проведеному сеансі одночасної гри взяли участь двадцять один шахіст - всі розрядники. Важко довелося чемпіонові у цьому матчі: чотири рази довелося визнати свою поразку. А перемогли Гуревича кандидати в майстри спорту С.Москаленко, Ю.Горячев, В.Глибченко та учень СШ № 36 Ю.Ромаш. Чотири зустрічі завершились унічию".
Р.Єрмаков, голова міської федерації шахів.
"Дзержинець" 24.01.1986.
Фото з архіву Миколи Грицана справа наліво Степан Кравченко, Микола Грицан, Володимир Глибченко, ....
На дальньому плані басейн "Прометей" (нині "МіКомп"). Повним ходом йде виїмка землі з котловану під будівництво зимових тенісних кортів. Листопад 1968 року.
З 10 по 17 вересня 2016 року в місті Новий Томишль (Польща) проходив чемпіонат Європи з важкої атлетики серед юнаків та дівчат до 15 та до 17 років, на якому Україну представляли 11 дівчат і 9 хлопців. Абсолютною чемпіонкою Європи серед дівчат до 15 років у ваговій категорії понад 69 кг стала вихованка ДЮСШ №2, учениця СШ №32, важкоатлетка з Кам'янського Анастасія Власенко. Спортсменка виграла всі три золоті медалі: ривок 85 кг, поштовх 97 кг і сума двоборства 182 кг.
Голова Заводського райвиконкому Юрій Зіновійович Торохтій вручає подарунок срібній призерці Олімпійських ігор в Атланті з академічного веслування Олені Ронжиній. Поруч стоїть Василь Якович Швець. Стадіон "Металург" серпень 1996 року.
Верхня фотографія зроблена зимою 1959 року в Соцмісті. Подружжя Кароліна Олексіївна та Володимир Григорович Дубина, молоді будівельники Баглійського коксохімічного заводу проживали в бараку на вулиці Фізкультурній. На руках у Владимира їх дочка Люба (нині Любов Алексієвська). “Пам’ятник Леніну-Сталіну знесли через кілька років, – розповідає Любовь Алексієвська. – П`єдестал довго стояв пустий, лякаючи людей. Потом хтось витяг з клубу азотчиків бюст Шевченка. По спогадах, смільчаки придумали частушку: “Діти мої, діти, що ви наробили? На грузинську задницю мене посадили …” Щоб нікого не “посадили”, бюст швидко зняли. Мабуть, це був перший в місті пам’ятник Тарасу Шевченку. До речі, в Соцмісті були: вулиця Сталіна (нині Київська), Сталінська (тепер Січеславський шлях), Леніна (Чорновола), Пеліна (Східна), Енгельса (територія “ДніпроАзота”), Берії (Менделеєва). Ще один пам’ятник Сталіну в Соцмісті стояв на сучасній вулиці Київській, спиною до “Умки” – сучасній філії Центру дитячої творчости. Пізніше там поставили Леніна і повернули обличчям до вулиці Південної (тепер проспект Конституції). У 2016 році його прибрали з постаменту”.
“ЩО БУЛО РАНІШЕ – ЩО ЗАРАЗ”
Дніпровський райвиконком 1960-і роки.
Центр надання адміністративних послуг. 2017 р.
Рекламні щити, прославляючі могутній і неділимий СРСР, були встановлені на в’їзді на Баглійський міст. Фото з особистого архіву О.М.Мороза.
Центральна прохідна ордена Леніна Дніпровського металургійного заводу ім. Ф.Е.Дзержинського накануні нового 1978 року. На колонах стенди з показниками, з якими підприємство завершило рік. По трьом основним переділам металургійного циклу ДМЗ мав позитивні результати виконання державного плану – “Агломерат – 103%”, “Чугун – 102,8%”, “Сталь – 101%”. І тілько по прокату план было виконано всього на 93,3%.
