Значківці ГПО
"У спорт повернувся..."
...Наближалася до кінця консультація для студентів диполомників. Біля дошки стояв середніх років чоловік і давав пояснення майбутнім інженерам, відповідав на їхні запитання. На грудях викладача красувався значок нового фізкультурного комплексу "Готовий до праці й оборони СРСР". Анатолій Павлович Огурцов - кандидат технічних наук, доцент кафедри металургії сталі індустріального інституту імені М.І.Арсенічева. Здавалося б, завантаженність роботою навряд чи дозволяє йому регулярно займатися спортом, однак він одним з перших у навчальному закладі склав нормативи комплексу ГПО. І хоча йому 39, викладач показав результати досить високі.
Коли Анатолій Павлович закінчив консультацію, я попросив його розповісти про захоплення спортом, ставлення до нового комплексу здоров`я.
- Нормативи комплексу мені пощастило виконати без особливих труднощів, крім плавання. Та не хочеться, щоб у інших склалося враження, що це просто зробити. Щодня зранку, ось уже протягом кількох років, я пробігаю по 7-8 кілометрів, один раз на тиждень - до 15 кілометрів. Це і допомогло мені успішно справитися з нормативами комплексу. Без тренування нічого б не вийшло, - сказав Анатолій Павлович. - Треба бути різнобічно підготовленим. Ось чому новий комплекс вигідно відрізняється від свого попередника всеоб`ємністю, широтою видів спорту, що входять до нього.
- Дехто говорить, що вченому, педагогу не до спорту: мовляв, у нього й інших справ вистачає. Як ви розцінюєте цю думку? - запитав я викладача.
- Мені спорт допомагає в роботі. Посудіть самі, - Й Анатолій Павлович почав загинати на руці пальці. - Вдень лекції, ввечері доводиться читати вечірникам, та й наукова робота багато енергії забирає. Ось і виходить, що без спорту, без своєрідного еліксиру бадьорості нашому братові не обійтися. Новий комплекс ГПО - хороша і дуже потрібна річ, - сказав він на прощання, поспішаючи на лекцію.
В індустріальному інституті мені розповіли багато цікавого про великого ентузіаста бігу Огурцова. В молодості тяжка травма обірвала його спортивну "кар`єру" чемпіона України серед юнаків з десятиборства. Однак Анатолій Павлович не змирився і в наступні роки не розстається з улюбленим видом спорту. Його часто можна було побачити на змаганнях, на одній біговій доріжці зі студентами. Та й інші його колеги по роботі виходили на спортивний майданчик, беручи приклад з цього прихильника спорту.
Ми знаємо чимало чудових прикладів, коли саме спорт повертав людей до повноцінного життя, виліковував їх від недугів. Новий комплекс ГПО допоможе залучити до занять фізкультурою і спортом нові загони дніпродзержинців, загартувати їх. Ось чому комплексу здоров`я всюди повинен бути відкритий "зелений шлях".
А.Овсієнко, студент індустріального інституту.
На знімку: А.П.Огурцов.
Фото А.Циганка.
"Дзержинець" 13 червня 1973 року.
"Щасливі лотерейні білети"
Багато щасливих білетів пред`явили жителі нашого міста після опублікування таблиці другого випуску грошової лотереї. М.Г.Чорний - шофер автотранспортного підприємства № 03665 виграв автомобіль "Москвич-412", працівниця ВРП Придніпровського хімічного заводу Л.І.Тесленко - холодильник.
18 червня в Одесі відбудеться третій тираж виграшів по грошово-речовій лотереї. Багато щасливих білетів буде і в наступних тиражах, які відбудуться 20 серпня в Херсоні, 22 жовтня - в Хмельницькому і 24 грудня - в Полтаві.
Купуйте лотерейні білети!
Є.Гоцман, інспектор центральної каси.
"Дзержинець" 12 червня 1970 року.
Бригада, очолювана майстром Марією Максимівною Пачкай, з цеху № 2 головного підприємства швейного об`єднання імені В.Я.Чубаря - одна з кращих. Напередодні свого професійного свята швачки-мотористки досягли помітних успіхів, стали переможцями змагання.
На знімку (зліва направо): М.М.Пачкай, Н.О.Шевченко, М.Д.Сідун, Є.Г.Ярош, М.Ф.Вертазова.
Фото М.Тупицина.
"Дзержинець" 10 червня 1984 року.
"СЕСТРИ-ЧЕМПІОНКИ"
Чемпіони Радянського Союзу з народної греблі робітниці вогнетривного цеху заводу імені Дзержинського сестри Ганна і Віра Верещаки і активна фізкультурниця-водниця, чергова цеху сіток і підстанцій Раїса Синюк (праворуч) на Дніпрі перед виїздом на тренування.
Фото Г.Пазенка
"Дзержинець" 4 червня 1952 року.
"Сом вагою 21 кілограм"
Диспетчер заводу ім.Дзержинського Василь Васильович Герасимов і майстер автогенної зварки Василь Гаврилович Чередніченко (вагонобудівний завод ім. газета "Правда") люблять провести вільні від роботи години на рибалці на Дніпрі. Днями любителі-риболови впіймали сома вагою 21 кілограм.
"Дзержинець" 1 червня 1951 року.
"Ще раз про футбольне поле коксохіміків"
Вже писалось, що біля коксохімічного заводу імені Орджонікідзе спортивне поле невпорядковане. Футболісти заводу ще в минулому році багато попрацювали, поставили ворота, зрівняли грунт. Тут же відбулись зустрічі команд добровільних спортивних товариств "Дзержинець" і "Буревісник".
Однак керівники коксохімічного заводу не йдуть назустріч спортивній молоді, щоб огородити спортивне поле. Через це виникає ряд неприємностей. Багато глядачів приходять подивитись, як грає команда, але не мають де сісти. Коли ж, нарешті, доведуть до кінця справу, обладнають як слід місце, де молодь коксохімзаводу займалася б спортом?
Л.Провоторов.
"Дзержинець" 1 червня 1952 року.
ОБ`ЯВА
Автошкола проводить набір
НА КУРСИ ШОФЕРІВ
третього класу без відриву від
виробництва. Строк навчання шість
місяців. Приймаються особи з освітою
5 класів.
Звертатися на адресу: вул.Сировця,
№ 67, автошкола.
"Дзержинець" 4 червня 1952 року.
Пройшли змагання на приз "Шкіряний м`яч". Хорошу підготовку показали юні футболісти школи № 18. Вони впевненно провели фінальні зустрічі і посіли перше місце серед команд старшої групи.
На знімку В.Бурого футбольна команда середньої школи № 18.
"Дзержинець" 7 червня 1978 року.
"Нова продукція"
У соціалістичному змаганні за дострокове завершення нової п`ятирічки хороших успіхів добився колектив спецкар`єру. він систематично перевиконує виробниче завдання, завершив освоєння випуску мінерального порошку для будівництва шляхів.
З початку року додатково до плану вироблено понад 2000 кубічних метрів щебеню, перевищено завдання з продуктивності праці.
Добре працюють оператор асфальтозмішувача Тамара Стомаченко, помічник машиніста екскаватора Володимир Воронков, водій автосамоскида Михайло Іванов.
Г.Бараннік, голова місцевкому профспілки спецкар`єру.
"Дзержинець" 4 червня 1978 року.
Сьогодні, 8 червня 2020 року, після тривалої важкої хвороби пішов з життя кам`янчанин, ЛІКАР-КАРДІОЛОГ з великої букви Михайло Михайлович Максименко.
Земля йому пухом. Царство небесне!
