"РЕКОРДСМЕН ВІКТОР НЕТРУСОВ"
Молодь міста добре знає стрункого, жвавого молодого електромонтера залізопрокатного цеху заводу ім. Дзержинського Віктора Нетрусова. Він не тільки передовий робітник на втробництві, але й прекрасний спортсмен. Віктор Нетрусов високо несе звання члена Ленінсько-Сталінського комсомолу, виправдовує його на ділі.
Працюючи на виробництві, він разом з тим вчиться у дев`ятому класі вечірньої школи робітничої молоді. Ще будучи учнем ремісничого училища, Віктор Нетрусов захоплювався спортом. У 1948 році він встановив міський рекорд по стрибках вгору серед групи юнаків 17-18 років. Через рік поліпшив свої показники.
Віктор Нетрусов вчиться у легкоатлетичній школі добровільного спортивного товариства "Металург". Його товариш по школі Полторак домігся найкращих у місті показників по стрибках, він переміг Віктора. Але останній вирішив повернути втрачену першість. Незважаючи на зимові умови, молодий спортсмен продовжував наполегливо тренування і 1 квітня цього року перекрив спортивне досягнення Полторака, стрибнувши вгору на 1 метр 70 сантиметрів. Від того часу Віктор Нетрусов готує себе до завоювання чемпіону області.
На знімку: В.Нетрусов.
Текст тренера легкоатлетичної школи П.Коршуна.
"Дзержинець" 8 липня 1951 року.
"ПОТРАПЛЯЄШ НАЧЕ У КАЗКУ"
Піднімаюся на третій поверх. Звіряюся з адресою. Так і є - це квртира Анатолія Півнюка.
Відчинив двері сам господар. Анатолій працює в тресті "Дніпрохімремонт" електро-газозварником, а у вільний час займається розведенням акваріумних рибок і декоративних птахів. Це його захоплення і привело мене до нього в гості .
Заходжу в кімнату і зупиняюся зачарована. Вздовж стіни стоять акваріуми. Один - великий, а кілька - менші. В них серед смарагдових водоростей, що потонули в потоках світла, плавають рибки різноманітних порід. Стіна навпроти вся увішана клітками з птахами. Одні пурхають, інші чистять дзьобики. А всі разом - пересвистуються, мабуть, діляться враженнями про незнайому людину. Закриваю очі, і здається, що я десь у лісі. Обертаюся і потрапляю в казковий світ мешканців тропічного моря. І все це - не виходячи з кімнати, в умовах сучасної міської квартири.
- Певно, багато часу займає таке господарство? - запитую в Анатолія.
- Не дуже, - відповідає він. - Одна - дві години на день.
- А як давно прийшло до вас це захоплення?
- Приблизно п`ять років тому.
- Як ставляться до нього домашні?
- Позитивно. Адже приємно мати такий живий куточок у квартирі.
Анатолій цікаво розповідає про своїх "підлеглих", знайомив із своїми планами на майбутнє.
- Займаюся селекцією, - сказав він. - Мрію вивести нову породу риб. Дещо вже виходить...
На прощання Анатолій висловив думку, яку певно, підхоплять всі любителі природи.
В місті назріла необхідність відкрити зоомагазин. Тоді людям, які захоплюються розведенням акваріумних рибок і декоративних птахів, не треба буде йти на базар, щоб придбати рибок, птахів, корм, обладнання. А куди дівати пташенят і мальків? Знову ж таки на базар. А там вистачає перекупників, які закупляють їх оптом, а потім перепродують втридорога. Як бачимо, непогана лазівка для любителів нетрудових доходів. Нині то тут, то там закривають пивбари, магазини по продажу вина й горілки. Чому в одному з таких приміщень не відкрити зоомагазин. Мені здається, непогана думка. А вам?
М.Зайцева, жителька проспекту Металургів.
На знімку: Анатолій Півнюк із своїми пернатими друзями.
Фото В.Ніколича.
"Дзержинець" 8 липня 1986.
"ПІОНЕРСЬКЕ ЛІТО"
ЗАКІНЧИЛИСЬ дні навчання. Почалося цікаве піонерське літо. До свого піонерського табору виїхали діти працівників тресту "Дзержинськбуд".
На знімку: піонерський табір будівельників.
Фото М.Назаренка.
"Дзержинець" 2 липня 1966 року.
РЕКЛАМА ПАВІЛЬЙОНА "СНІЖИНКА"
"Дзержинець" 6 липня 1966 року.
Колектив магазину "Дари ланів" протягом останніх десяти років успішно виконує планові завдання і соціалістичні зобов`язання. У колективі працює багато славних трудівниць.
На знімку: працівники магазину (зліва направо) Л.Ф.Кривицька, Л.П.Ступа, В.А.Нижник, А.П.Пільгуй.
Фото В.Савчука.
"Дзержинець" 5 липня 1980 року
